| Главная » Файлы » Бакалаврские работы » Бакалаврские работы |
НОМІНАТИВНІ РЕЧЕННЯ У МАЛІЙ ПРОЗІ ОСТАПА ВИШНІ: АСПЕКТ ВИРАЖЕННЯ ЕКСПРЕСИВНОСТІ
| [ Скачать с сервера (98.4 Kb) ] | 07.05.2012, 12:15 |
| ВСТУП Експресивні реакції людини можуть бути виражені як невербально (за допомогою жестів, міміки), так і вербально. При вербальному вираженні характерним є використання нестандартних моделей синтаксису, одна з яких — модель номінативного речення (HP). Актуальність бакалаврського дослідження зумовлена підвищеною увагою сучасної лінгвістики до вивчення системно-функціональної природи мовлення та прагмалінгвістичного аспекту речення, зокрема потребою детального висвітлення сутності експресивності, її різновидів, засобів вираження, структурних, семантичних і прагматичних характеристик. Одним із найменш досліджених в українському мовознавстві у цьому колі проблем є питання вираження експресивності засобами номінативних (іменних, субстантивних) речень. У художніх творах номінативні речення (НР) мають значний стилістичний потенціал: вони надаються до опису деталей обстановки, увиразнюють емоційні стани персонажів, передають динамізм подій, узагальнюють картини та сюжетні вузлові події тощо. На думку багатьох лінгвістів, такі речення виконують передовсім експресивну, а не комунікативну функцію. І ця властивість НР із великою майстерністю використана в творчості українського прозаїка ХХ ст. Остапа Вишні. Його справжнє ім’я — Губенко Павло Михайлович (1889–1956). Член літературних об’єднань «Плуг» і «Гарт», постійний автор журналу «Червоний перець», активний учасник оргкомітету Спілки письменників, близький товариш М. Рильського, М. Хвильового, М. Куліша, офіцер медичної служби УНР і в’язень ГУЛАГу, улюблений автор мільйонів читачів — його доля була такою ж складною, як епоха. А книги «Реп’яшки» (1924), «Вишневі усмішки (сільські)» (1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925), «Вишневі усмішки кооперативні» (1927), «Ну й народ» (1930), «Зенітка» (1947), «Весна-красна» (1949), «Мудрість колгоспна» (1952), «А народ воювати не хоче» (1953), «Великі ростіть!» (1955), «Нещасне кохання» (1956), «Мисливські усмішки» (1958) та інші відобразили образ людини цієї епохи. Виражаючи почуття щодо певної особи, об’єкта чи ситуації, письменник використовує HP різних типів. Вони виділяються серед інших синтаксичних одиниць як своєю формою, так і стилістичною семантикою. Попри те, що НР є вагомим чинником творення експресивності творів Остапа Вишні, вони досі не підлягали ґрунтовному предметному аналізу, що й доводить актуальність дослідження. Метою роботи є комплексний аналіз структурних, семантичних, прагматичних та комунікаційних особливостей номінативних речень, що мають загальну семантику експресивності. Досягнення поставленої мети зумовлює необхідність вирішення таких конкретних завдань: • уточнити семантико-прагматичний статус категорії експресивності; • виявити специфіку номінативних речень як особливих синтаксичних одиниць в ономасіологічному та семасіологічному планах; • дослідити експресивні можливості різних типів номінативних речень, виявити їх типові експресивні структурні схеми; • виявити функціонально-стильове навантаження номінативних речень у художніх текстах сучасної української літературної мови. Об’єктом дослідження обрано номінативні речення в малій прозі Остапа Вишні, які розглядаються як односкладні одиниці, що стверджують буття предмета, явища, особи (нерідко із супровідним значенням вказівності, емоційної оцінки тощо), з головним членом, репрезентованим іменником (або субстантивованою частиною мови) у називному відмінку. Предмет дослідження становлять комунікаційна природа, засоби та структура вираження експресивності у номінативних реченнях аналізованих творів Остапа Вишні. | |
| Просмотров: 1205 | Загрузок: 408 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |