Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Суббота, 23.10.2021


Главная » Файлы » Бакалаврские работы » Бакалаврские работы

Політичний міф як інструмент ЗМІ для маніпулювання масами
[ Скачать с сервера (426.5 Kb) ] 05.02.2018, 19:33
Сучасні засоби масової інформації виступають не лише частиною процесів соціальних комунікацій та інформування суспільства, їх значення збільшується як у загальнокультурному вимірі, так і вмежах ключових процесів життєдіяльності людства, політичне управління визначає активне використання медіа компонентів не лише в межах передавання інформації, але в межах політичного менеджменту. Завдання зміни поведінки громадян вирішується на основі трансляції тих повідомлень, які здатні спонукати індивіда, або групи до певних дій. Враховуючи диверсифікацію джерел інформації та інтерактивність систем інформування завдання змінити поведінку людини отримує як значущість, так і підвищений рівень складності. В цих умовах політичне маніпулювання масами виступає одним з провідних чинників відповідності задуму суб’єктів політичного управління та наявних можливостей політичної медіа структури. Маніпуляція свідомістю великих груп людей можлива лише за умови опанування символьного простору, визначення цінностей та політичних уподобань громадян у певній соціально-політичній ситуації. Політичний міф як стратегія маніпуляції поведінкою громадян відповідає названим вимогам.
В сучасній Україні й світі виробництво і поширення політичних міфів набули поточного сталого характеру. Водночас, політична міфотворчість є одним з найдавніших засобів спілкування влади і суспільства, зміни поведінки та впливу на політичну ситуацію. При циркулюванні політичних міфів у модернових системах масової комунікації та інформування його природа залишається незмінною протягом тисячоліть.Апеляція до архетипових структур ментальності масової людини, вплив на емотивну складову людської психіки та спотворення дійсності в упереджених образах. На сучасному етапі в науках соціальних комунікацій визначальною потребою є ідентифікація політичної міфотворчості в інших технологічних прийомах сучасної політичної комунікації. Потребує з’ясування позитивний і негативний вплив виробництва і трансляції політичних міфів, також перспективним напрямком дослідження є з’ясування подальшого розвитку політичної міфології та індустрії її трансляції. В сучасній літературі існує велика кількість упереджених або публіцистичних поглядів на політичні міфи, що визначає потребу в більш суворому визначенні даного поняття. Ситуація, в якій перебуває сучасна Україна також потребує аналізу теми політичних міфів в контексті функціонування медіа. Політичні міфи стають вагомим компонентом інформаційної боротьби та безпеки суспільства. Також потребує встановлення позитивного впливу застосування політичних міфів як стратегії політичного маніпулювання у контексті демократичних реформ в Україні. Таким чином, актуальність вивчення політичних міфів як компоненту діяльності сучасних ЗМІ зумовлена як процесами розвитку політичних і соціальних комунікацій, так і станом розробки цієї теми у наукових дослідженнях.
Метою дослідження є встановлення особливостей політичного міфу як інструменту засобів масової інформації для маніпулювання масами. Завдання – розкрити концептуальні засади дослідження політичного міфу, з’ясувати структуру політичної міфотворчості та механізми поширення і функціонування політичних міфів у масових аудиторіях, визначити провідні тенденції розвитку політичного міфу як інструменту засобів масової інформації.
Об’єктом дослідження є структурна будова та технологічний потенціал сучасних мас-медіа у контексті процесів соціальної і політичної комунікації.
Предметом дослідження є політичний міф як інструмент ЗМІ для маніпулювання масами.
Методи дослідження. Методологія роботи ґрунтується на принципах науковості та безсторонності, спрямована на виокремлення об’єктивних рис та характеристик предмету дослідження. Для реалізації основних методологічних положень використовуються як загальнонаукові, так і спеціальні методи. зокрема в межах роботи застосовуються методи аналізу та синтезу, абстрагування, зведення від абстрактного до конкретного, індуктивний та дедуктивний підходи. В межах роботи застосовано ретроспективний аналіз для систематизації та міфопоширення у минулому. Порівняльний метод використовувався для з’ясування відмінностей між роботою різних типів ЗМІ у контексті маніпулювання за допомогою політичних міфів. Також, порівнювалися часові і просторі характеристики політичної міфотворчості і трансляції міфів. Метод екстраполяції використовується для прогнозування результатів міфологічного маніпулювання.
Джерела дослідження. До джерел дослідження належать повідомлення засобів масової інформації, які містять міфологічну складову. Ними є телевізійні програми, публікації у періодичних виданнях (газетах, часописах), контент інформаційних і розважальних Інтернет-сайтів, контент відео-хостингів та соціальних мереж. Вивчаються окремі доктринальні статті та публікації у партійній і ангажованій громадсько-політичній пресі.
Наукова новизна дослідження. В роботі вперше розглянуто політичний міф як технологічну складову функціонування сучасних ЗМІ, уточнено актуальне визначення політичного міфотворення і політичного поширення міфів. Набуло подальшого розвитку поняття «міфологічного політичного маніпулювання», яке полягає як процесу донесення до масової свідомості сутнісного ядра політичного міфу та його закріплення шляхом багаторазового тиражування. Результатом міфологічного політичного маніпулювання є зміна поведінки індивідів і груп.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки, одержані в роботі можуть бути застосовані у діяльності мас-медіа під час політичних кампаній у межах технологій спін-докторизму та досягнення запланованого ефекту зміни масової свідомості під час планування заходів в рамках зв’язків з громадськістю.

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО МІФУ
Процес міфологізації масової свідомості супроводжує всю історію людського суспільства. Конкретні міфи з часом відходять у минуле, але міфосвідомість як спосіб і форма духовного освоєння світу зберігає міцні позиції в свідомості наших сучасників, зазнаючи істотної трансформації в різні епохи, міф як об'єктивація і міфосвідомість є характерними рисами сучасності.
Роль і місце міфів у масовій свідомості багато в чому визначаються своєрідністю умов породженихїї епохою, особливостями менталітету, співвідношенням і розміщенням рушійних сил, що беруть участь в процесі міфотворчості. Міфологізація масової свідомості здійснюється у всіх областях і сферах суспільства, виявляє помітний вплив на характер, результати і оцінку проведених перетворень.
Міфосвідомість в сучасній масовій свідомості суспільства виконує ті ж функції, що і в період їх виникнення. Відмінність же полягає в тому, що вона формується в умовах не тільки нестачі, а й надлишку інформації про події в суспільстві процесах.
Процес соціальної міфотворчості актуалізується в кризові епохи, що характерно для сучаснихсуспільств у періоді транзиту. У масовій свідомості часто проявляється прагнення написати історію з «чистого аркуша», що свідчить про недостатній розвиток історичної пам'яті. Соціальні міфи, виступаючи в якості стереотипів і архетипів на різних рівнях масової свідомості, з одного боку, дозволяють людині орієнтуватися в постійно змінюваному світі, керуватися ними у повсякденному житті, при виборі способів і засобів побудови бажаного майбутнього, але, з іншого боку, вони перешкоджають оперативній перебудові масової свідомості у зв'язку з мінливими соціальними умовами.
Міф XX ст. був покликаний повернути людині почуття емоційного та інтелектуального комфорту і розради серед хаосу, тим самим, беручи на себе одну з головних функцій релігії – функцію втіхи. Якщо наш предок був безсилий перед міццю незрозумілої природної стихії, і заради захисту свого життя створював ілюзію зв'язків людини з могутнім духами – господарями навколишнього світу, то наш сучасник, наляканий всесиллям науки і непередбачуваністю, з його точки зору, соціальних конфліктів, також кидається в пошуках легкого виходу, в ілюзіях релігійного чуда. На зміну міфам архаїчним приходять міфи політичні, соціальні, пропагандистські.
Визначення поняття політичного міфу у дискурсі політичної науки знаходить своє відображення в чисельній низці тлумачень.
XX століття позначилося баченням міфу як цілісного культурного та психологічного феномену. Позбавлення від частковості уявлень та перехід до цілісного бачення міфу призвели у роботах К. Юнга, Ж. Сореля, Е. Фромма, М. Еліаде до бачення політичного міфу як основи символічних форм пізнання реальності, що відкривають нові можливості у політиці завдяки пов'язаності міфології та ідеології.
Однак, наявні певні спільні компоненти, що єднають дані визначення та більшою мірою репрезентують середовище існування політичного міфу та визначають його як сутнісний елемент у структурі політичного світогляду. Зокрема, вітчизняний дослідник, Ю. Шайгородський визначає поняття «політичного міфу» наступним чином: «…політичний міф – цілісне, спрощене, переважноірраціональне відображення в індивідуальній і масовій свідомостіполітичної реальності та основних суспільних цінностей, своєріднийсимволічний засіб їх інтерпретації. Методологічно важливим є такожврахування того, що політичний міф – це певна архетипна конструкція, якавизначає існування політичної системи та особливу роль у ній особистостічи політичної організації»[61].
В інтерпретації поняття «політичного міфу» дослідниціН. Пробийголови є прагнення до визначення характерних рис політичного міфу шляхом увібрання всіх його сутнісних ознак та форм прояву, зокрема вона відзначає: «…З’ясовуючи зміст поняття «політичний міф», необхідно зазначити, що можливі два шляхи його інтерпретації. Першийшлях полягає в тому, щоб, визнаючи міф як невід’ємний елемент буття людини, зробити висновок, що міфи існують і в сферіполітики. Тоді політичними міфами ми умовно називаємо міфи, що функціонують у політичній сфері життя суспільства.Другий шлях полягає в тому, щоб визначити політичний міф як явище, що характеризується певними ознаками і функціями,що притаманні саме цьому феномену, і що вирізняють його з усього масиву сучасних міфів» [50].
Аналізуючи визначення поняття політичного міфу за «Політологічним енциклопедичним словником», бачимо, що автори роблять наголос на властивостях політичного міфу змінювати події та впливати на їх хід, так, вони визначають цей феномен наступним чином: «Політичний міф – стійкийдуховний витвір із штучно створеним уявленням про реальні соціально-політичні феномени і дії, навмисно або ненавмисноприкрашені різними припущеннями, вигадками, фантазією…» [46, с.346].
До встановлення певної моделі розвитку явищ суспільно-політичного життя при визначенні поняття політичного міфу звертається дослідникВ. Лисенко: «політичний міф – система координат, за якою визначається особистість у суспільстві, певна семіотична модель, що, з одного боку, фіксує стан речей і спрямована на легітимацію існуючого порядку та слугує концептуальним обґрунтуванням поведінки в суспільстві, з іншого, — може бути основою рушійної оновлюючої сили, що нищить один соціальний порядок і створює інший, відповідно визначаючи нові конвенції і норми поведінки» [36]. Дане визначення відображає комплексний підхід до визначення специфіки політичного міфу та відповідно до надання характеристик розвитку сучасних суспільно-політичних процесів, що супроводжуються перманентними змінами політичної системи, що загалом не є негативною характеристикою.
З точки зору визначення особливостей маніпулювання та впливу міфу на політичну свідомість, розглядав поняття «політичний міф», сучасний вчений В. Полосін, який пропонує такі складові політичного міфу:
• архетип якої-небудь ситуації, пов'язаної зі здійсненням заходів соціального регулювання і примусу («якщо... то...»);
• зміст конкретного досвіду, емпірично отриманого в ситуаціях, об'єднаних цим архетипом;
• систему алегоричних образів, функціональна символіка яких співвідносить «бажане» з «належним», тобто зі сформованим архетипом [45, c.124].
Західний дослідник Крістофер Флад у своїй роботі «Політичний міф» на початку двадцять першого століття визначає, що теоретики досліджень з міфології характеризують міфи як історії, які мають статус «священної істини»для однієї або декількох соціальних груп. Також Фладзазначає, що політичний міф являє собою ідеологічно сформоване оповідання, яке спрямоване на те, щоб дати правдивий звіт про безліч минулих, нинішніх чи прогнозованих майбутніх політичних подій, що широко визначаються дійсністюпри необхідності. Серед тем, що досліджував Флад є наступні: особливості історичного формування політичного міфу в дев'ятнадцятому і двадцятому столітті у західному політичному дискурсі; характеристики політичних міфів і форм, що знаходять своє втілення в політичному житті; і з’ясування особливостей політичних ідеологій, які найбільш корисні для розуміння природи політичного міфу[69, c.44].
Здебільшого політичні міфи надають ідеологічне пояснення політичних явищ, надаючи просту інтерпретацію соціальної реальності. Деякі визначення природи політичного міфу мають в своїй основі соціальні та психологічні потреби індивідів. Вони являють собою колективне і внутрішньо суперечливе явище,яке є результатом колективного несвідомого. З одного боку, вони є результатомспонтанних ідеологічних процесів, а з іншого боку, вони представляють собою певні політичніідеології. У цьому сенсі ми сприймаємо їх як штучне творіння окремих осіб, або невеликих соціальних(політичних) груп, підкреслюючи їх інструментальну і маніпулятивну роль. Політичні міфи частозапроваджуються відповідно до деякого плану, і вони свідомо порушують релігійні почуттящодо окремих аспектів політичної сфери. Однак, ця ідея часто-густо є переоціненою в науковому середовищі, а інші аспекти політичної міфотворчостіне беруться до уваги дослідниками.
Західний дослідник Мілан Maтіцвідзначав, що більшість загальних аспектів політичних міфів, які були закладенів стародавній філософії, свідчать про те, що політичний міф та міфічні історії, пов’язанііз загальними умовами людського життя, тобто із створенням, збереженням і зміноюпорядку в людському суспільстві і її внутрішнім балансом, ступенем моральної єдності, саме в цих умовах політичніміфи прагнуть утвердитися в якості основи цінностей і уявлень про соціальнийпорядок і політичні відносини, тобто як спосіб перевірки ідеї держави, політичної влади,лідерства, ієрархії, існування влади і уряду, як виявлення поваги до порядку, рівності або нерівності. Політичні міфи мають важливе значення, особливо за умов їх прагматичності, відповідності очікуванням громадян.Основні теми політичних міфів репрезентують певні соціальні групита базуються на міфічних традиціях.
Сучасний політичний міф характеризується, на думку більшості дослідників, мінливістю, безчітких меж і є сповненими суперечливими значеннями. Однак, можна стверджувати, що вся ця невизначеність,суперечливий і аморфний характер політичного міфу, не є перешкодою для створення свого роду міфологічноїлогіки, або міфологічного дискурсу. Ця логіка дозволяє визначити механізм творення політичного міфу, що немістить в собі нічого несподіваного чи довільного, адже механізми колективноїуяви в основному пов'язані з обмеженою кількістю моделей.
Серед сутнісних характеристик сучасного політичного міфу як засобу маніпулювання суспільною свідомістю є його здатність до перетвореннятих, хто програв у переможців, а також переможців у тих, хто програв. Інтерпретація війни також в цьому контексті набуває іншого значення: всі війни презентуються як такі, декожна сторона бореться за свободу, справедливість і стає на свій захист, тому що кожна з етнічних груп в такій конфронтації має релігійну підтримку. Проте,більшість учених не прирівнювали політичні та релігійні міфи, але вказували на важливівідмінності між ними. Релігійні міфи есхатологічні, їх концепціянадприродності є первинною, а його основними компонентами є Богта людина. Всуперечрелігійним міфам, політичні міфи не пов'язані з надприродним, тому, що їх головнимдуховним змістом є людина. Хоча є деяка різниця між політичнимиі релігійними міфами, політичні міфи все ще можутьнабувати богословськихсенсів. У цьому контексті, міф це не просто історія, але це реальність, яка повинна бутидостовірною. Міф стає формою мислення, що виходить за рамки, та спрямований на встановлення істини. Французький історик РаульДжірарет в своєму знаменитому дослідженні «Міфи і міфологія політики»прийшов до висновку, що політичні потрясіння протягом останніх двох столітьпозначилися на європейській історії іпризвели до значної міфологізації політики. Його дослідження були покладені в основу досліджень КлодаЛеві-Стросса і дослідження ГастонаБашеларда. Основна увагацього історика на генезисі і наслідках чотирьох основних політичних міфів сучасної епохи: міф про змову, міф про Спасителя, міф про золоту еруі міф про єдність [71].
Значний дослідницький інтерес з огляду на визначення специфіки політичного міфу являє собою роботи західного дослідника Р.Бура, однак почасти дані праціхарактеризується як провокаційні, однак необхідними при визначенні дефініції політичного міфу.Як провідний біблійний теоретик, Бур розкриває політичний міф для лівих, зокрема, фокусується на фундаментальних історіях, що викладаються в перших шістьох книжках Біблії. Він стверджує, що «початкова історія», яка проходить від «Творіння»до «Обітованої землі» являє собою складний політичний міф, який був ініційований за для реалізації реакційних політичних цілей. Для того, щоб трансформувати його у прогресивні політичні цілі, Бур стверджує, що необхідно зрозуміти динаміку політичного міфу [66, c.123].
Бур розробляє теорію політичного міфу в діалозі з Ернста Блоха, Теодора Адорно, Жак Лакана і С.Жижека. Крім призму відомих біблійних історій, він потім розглядає природу політичного міфу в світлі фемінізму, психоаналізу і марксизму.
Аналізуючи інші визначення поняття «політичний міф», до йогоструктури можна додати такі елементи, як: стереотипи поведінки,мотиваційну потребу, ціннісну складову, комунікативність і атрибуціютощо.
Виходячи з аналізу сучасної наукової літератури, на нашу думку,поняття «політичний міф» складається з таких елементів, як: архетипякої-небудь ситуації; зміст конкретного досвіду; міфологізована ідея;політична символіка; стереотип поведінки; мотиваційна потреба;ціннісна система; політичний гумор; комунікативність і атрибуція;системоутворюючі відносини.
Тобто політичний міф є формою синтезу міфологічної іполітичної свідомості, емоційно-забарвленою чуттєвою уявою прополітичну дійсність, яка значною мірою заміщує і витісняє реальнууяву про неї, а також системою елементами якої виступають конкретніуявлення, які репрезентують систему цінностей, сформовануміфологізованою політичною ідеєю.
Структура політичного міфу складається із суб’єкта таоб’єкта ідеологічного впливу.
Отже, приходимо до підсумків, що протягом століть сформувалося безліч суперечливих думок з приводуміфів та міфотворення, але немає чіткого визначення цієї проблеми, і цемалоймовірно, що це коли-небудь трапиться. Основна причина цієї проблеми полягає в тому, що вона чинить опірлогічно-дискурсивному обмеженню міфічної структури думки. Міф не визнаєкритичне ставлення, не визнає час, в той час як простір описується туманноі не можуть бути точно і географічно перевірені. Відсутністьтісного зв'язку між причинамита міфічними елементами, що в основному проявляються ввідповіді на питання про те, «як», але не «чому», викликає багато труднощів для сучасноїполітичної науки. Дослідники повсякчас замислюються над тим, як застосовувати суворі логічні методи для вивчення міфічноїструктури мислення. Теоретики, що займаються дослідженням міфів протягом столітьспробували вказати на існування різних типів міфів.
Зокрема, за дослідженням Катаріни Мілошевич, міф можна розділитина: природні і соціальні міфи - природні міфи пов’язані з поясненнями природнихявищ і соціальні міфи до пояснень громадських явищ; теологічні міфи,які пояснюють релігійні явища, а також світ як такий; космогонічні міфи, щовідповідають на питання - як світ повинен жити; антропологічні міфи, пов'язані згенезисом і розвитком людського роду і есхатологічних міфів, які мають справу з футуристичнимипрогнозами кінця світу і людського роду; розповідні міфи, що виконуютьфункцію розважальних; пояснювальні міфи дають пояснення та інтерпретації, і т.д.[70].
Cеред важливиххарактеристик сучасних міфів виділяють беззаперечну віру у міф, що не вимагаєбудь-яких аргументів, його головна мета полягає в тому, щоб перетворити хаос в порядок.
Визначальною характеристикою сьогодення є той факт, що найбільше значення надається міфам, створениму політичній сфері. У своїх поясненнях створення і збереження політичнихміфів, вчені і філософи вважають, що вони представляють зміст соціальноїсвідомості, і вони також припускають, що політичнамиротворчість, як форма світської релігіїє аналогічною класичній релігії, і виступає ідеологічним процесом, який невідомийті, хто приписувати благочестиві атрибути аспектів політичної реальності.
Серед визначальних характеристик політичного міфу більшість дослідників визначають його символічний характер. Зокрема, за дослідженнями ІвановаД., у монографії «Віртуалізація суспільства» він влучно визначає символічний характер міфу, що сьогодні ми живемо в епохуполітики персонажів, коли відбувається конкуренція не ідей, а отриманих зображень.
Дослідження причин, що обумовлюють можливість міфологізації масової свідомості, а часто і неминучість соціальної міфотворчості необхідні для виявлення онтологічних, гносеологічних, соціально-психологічних, біологічних підстав процесу міфологізації масової свідомості, а також розгляду питання про співвідношення і взаємозумовленості міфів і масової свідомості в названому процесі.
При створенні сучасних міфів діють ті ж механізми, які і породжували міфи давнини. В процесі інтелектуальної і культурної еволюції людина не долає початкові формації свідомості і так властиві йому на ранніх щаблях розвитку, які в певних ситуаціях можуть грати дуже важливу роль у формуванні нашого світогляду і поведінки. Однією з причин стійкості міфів у свідомості людини є той факт, що міф дає людині ілюзію розуміння світу. Живучість міфу пояснюється прагненням пояснити незрозумілі явища навколишньої дійсності, отримати несуперечливу картину світу або піти від реальних проблем.
Міф як розповідь, що заміщає реальність, є об'єктивуваннямміфосвідомості, виступаючи як первинна раціоналізація спочатку ірраціонального. Оскільки міфосвідомість направлено на область непізнаного, пояснювальна схема (міф) звужує цю сферу, залишаючи нераціоналізований залишок, що виникає з обмеженості уявлень про даний предмет і можливості розуму пояснити незрозуміле, тому на допомогу приходить уява.
Як породження масової колективної творчості, міф іманентний масовій свідомості, яка є, в свою чергу, необхідною передумовою продукування і репродукування міфу. Деякі особливості міфологічного мислення можуть існувати в масовій свідомості у вигляді елементів справді філософського і наукового знання, з використанням прихованої наукової логіки. Яскравим прикладом цього може служити постійне апелювання ЗМІ до академічної науки і авторитету відомих вчених при розгляді ряду нагальних проблем, а також розквітупаранаукового знання.
Між міфом і масовою свідомістю існують відносини взаємозумовленості. Міф підтримується масовою свідомістю, масову свідомість спирається на міф. Оскільки міфосвідомість як спосіб відображення дійсності і міф як засіб збереження і передачі інформації виникають одночасно з масовою свідомістю, то індивідуальна міфотворчість є наслідком колективного. Нас цікавить питання, що стосується взаємодії і взаємозумовленості двох феноменів соціальної дійсності - масової свідомості і міфу, їх співвідношення, взаємопроникнення, різного ступеня актуалізації в залежності від історичної епохи, конкретних умов соціальної дійсності.
Загальною властивістю міфосвідомості і масової свідомості можна назвати їх прояв на всіх рівнях і у всіх формах суспільної свідомості. Відмінність же полягає в тому, що міфосвідомість відображає дійсність, виявляючи рівень і спосіб її освоєння, визначаючи змістовний (якісний) аспект даного процесу, а масова свідомість виявляє ступінь поширення конкретних міфів у громадській свідомості, будучи в той же час способом функціонування міфотворчості.
Існує певна міфологічна структура, що здатна поглинути будь-який зміст, з подальшим перетворенням його з певною метою. Міф стає «операцією структури». Ця структура самодостатня в тому розумінні, що вона реалізує основні функції культури: створює стандарти поведінки, забезпечує емоційне переживання, подає опис світу і виступає настановою для дій. Тому ніякого залучення з боку релігії, філософії, науки чи ідеології вона не потребує. Міфологічна структура використовує їх через механізм запозичення сюжетів як висхідного матеріалу для подальшого будівництва власних конструкцій. Міфологічна свідомість не має власного міфологічного джерела інформації, вона бере інформацію з інших форм суспільної свідомості. Сам по собі міф виникнути не може, потрібен той, хто створить цей міф, хто зробить висловлювання, хто забажає через нього сповістити про власні прагнення. Міфічне слово – це повідомлення. Воно не обов’язково повинне бути усним. І письмова мова, а також фотографія, кінематограф, репортаж, спортивні змагання, видовища, реклама є матеріальними носіями міфічного повідомлення.
Категория: Бакалаврские работы | Добавил: opteuropa | Теги: скачать реферат, доповідь з права., скачати доповідь, курсова, КОНТРОЛЬНА, курсач, лабораторна робота, магістерська, дипломн, курсовая работа
Просмотров: 276 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно