| Главная » Файлы » Дипломные работы » Дипломные работы |
Фінансові аспекти забезпечення розширеного відтворення основних засобів
| [ Скачать с сервера (789.0 Kb) ] | 07.04.2017, 09:00 |
| Тарнавська А.В. «Фінансові аспекти забезпечення розширеного відтворення основних засобів». Випускова робота на отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» - Національний університет харчових технологій. Київ, 2012. У випусковій роботі розглянуто теоретичні засади фінансування розширеного відтворення, методичні підходи до відтворення основних засобів підприємства, ефективність використання фінансового забезпечення розширеного відтворення основних засобів підприємства. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку використаної літератури і додатків. У вступі обговорюється актуальність теми та формулюються задачі подальшого дослідження. У першому розділі розглянуто та поглиблено теоретичні поняття сутності основних засобів підприємства та їх відтворення, досліджені аспекти фінансового забезпечення відтворення основних засобів та методичні підходи до аналізу відтворення основних засобів на підприємстві. Другий розділ присвячений аналізу фінансового стану та фінансового забезпечення відтворення основних засобів підприємства ВАТ "Гнідавський цукровий завод" проведений аналіз ефективності використання фінансового забезпечення розширеного відтворення основних засобів підприємства. У третьому розділі запропоновано шляхи покращення фінансового забезпечення розширеного відтворення основних засобів на ВАТ "Гнідавський цукровий завод" запропоновані заходи по підвищенню ефективності використання і розширеного відтворення основних засобів на підприємстві харчової промисловості. Четвертий розділ присвячений охороні праці на підприємстві, стану забезпечення виконання основних нормативів охорони праці на ВАТ «Гнідавський цукровий завод». Ключові слова: фінансове забезпечення, основні засоби, розширене відтворення, амортизаційні відрахування. АННОТАЦИЯ Тарнавская А.В. «Финансовые аспекты обеспечения расширенного воспроизводства основных средств». Выпускающая работа на получение образовательно-квалификационного уровня «бакалавр» по направлению подготовки 6.030508 «Финансы и кредит» - Национальный университет пищевых технологий. Киев, 2012. В выпускающий работе рассмотрены теоретические основы финансирования расширенного воспроизводства, методические подходы к воспроизведению основных средств предприятия, эффективность использования финансового обеспечения расширенного воспроизводства основных средств предприятия. Работа состоит из введения, четырех глав, заключения, списка использованной литературы и приложений. Во введении обсуждается актуальность темы и формулируются задачи дальнейшего исследования. В первом разделе рассмотрены и углубленно теоретические понятия сущности основных средств предприятия и их воспроизведение, исследованные аспекты финансового обеспечения воспроизводства основных средств и методические подходы к анализу воспроизводства основных средств. Второй раздел посвящен анализу финансового состояния и финансового обеспечения воспроизводства основных средств предприятия ОАО "Гнидавский сахарный завод", проведен анализ эффективности использования финансового обеспечения расширенного воспроизводства основных средств предприятия. В третьем разделе предложены пути улучшения финансового обеспечения расширенного воспроизводства основных средств на ОАО "Гнидавский сахарный завод", предложены меры по повышению эффективности использования и расширенного воспроизводства основных средств пищевой промышленности. Четвертый раздел посвящен охране труда на предприятии, состоянию обеспечения выполнения основных нормативов охраны труда на ОАО «Гнидавский сахарный завод». .Ключевые слова: финансовое обеспечение, основные средства, расширенное воспроизводство, амортизационные отчисления. ЗМІСТ ВСТУП ……………………………………………………………………………………6 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСУВАННЯ РОЗШИРЕНОГО ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА ………………………...9 1.1. Сутність основних засобів та їх відтворення ……………………………………...9 1.2. Сутність і склад фінансового забезпечення відтворення основних засобів …...19 1.3. Методичні підходи до відтворення основних засобів підприємства…………...25 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ "ГНІДАВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД" ………………………………………………37 2.1. Фінансово - економічна характеристика ВАТ "Гнідавський цукровий завод"...37 2.2. Аналіз фінансового стану підприємства …………………………………………42 2.3. Аналіз ефективності використання фінансового забезпечення розширеного відтворення основних засобів підприємства…………………………………………..47 РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВИХ АСПЕКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РРОЗШИРЕНОГО ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ………………………..56 3.1. Особливості розширеного відтворення основних засобів на підприємстві …...56 3.2. Шляхи покращення фінансового забезпечення розширеного відтворення основних засобів на ВАТ "Гнідавський цукровий завод" ……………………………64 3.3. Засоби підвищення ефективності використання і розширеного відтворення основних засобів підприємств харчової промисловості………………………………70 РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ …...…………………………………………………...77 ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………….…86 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………….… 88 ДОДАТКИ ………………………………………………………………………………92 ВСТУП Роль основних засобів у процесі виробництва, особливості їх відтворення в умовах ринкової економіки зумовлює особливі вимоги до інформації про наявність, рух, стан і використання основних засобів. Ринкова система управління потребує більш оперативної та комплексної інформації щодо основних засобів. Існує ряд проблем, які негативно впливають на процес управління виробництвом і знижують ефективність використання основних засобів. Основні виробничі засоби є знаряддя праці, за допомогою ти яких працівник впливає на предмет праці або які являють собою необхідність для здійснення процесу торгівлі, заготівель, виробництва тощо матеріальні умови. Вони без посередньо беруть участь у виробничому процесі або якимось чином сприяють його здійсненню. Це будівлі, споруди, передавання, пристрої, машини та устаткування, робочі машини обладнання, вимірювання та регулювальні прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини, й обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні товари, багаторічні насадження меліорація земель і водойми, інші основні засоби. Аналіз наявності і стану основних засобів підприємства дає можливість розрахувати показники та шляхи підвищення ефективності їхнього використання, пронизувати необхідність залучення коштів на придбання нових основних фондів у зв’язку з фізичним зношенням наявних. Актуальність даної теми проявляється в тому що основні засоби є домінуючою частиною загальної вартості активів підприємства і основним чинником підвищення ефективності діяльності підприємства. Дослідження основних засобів підприємства дуже важливе для пошуку шляхів підвищення ефективності підприємств харчової промисловості. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка методичних засад і практичних рекомендацій, реалізація яких забезпечить удосконалення фінансових аспектів забезпечення розширеного відтворення основних засобів підприємства. Досягнення поставленої мети обумовило необхідність розв’язання таких задач: - дослідити наукову думку щодо узагальнення сутності відтворення основних засобів; - проаналізувати структуру, технічний стан, ефективність використання основних засобів та проаналізувати фінансове забезпечення розширеного відтворення основних засобів на підприємстві; - запропонувати шляхи та напрями удосконалення фінансових аспектів забезпечення розширеного відтворення основних засобів. Об’єктом дослідження є розширене відтворення основних засобів відкритого акціонерного товариство (ВАТ) “Гнідавський цукровий завод”. Предметом дослідження є аналіз прикладних аспектів фінансового забезпечення розширеного відтворення основних засобів підприємства. Методи дослідження. В основу методики дослідження і вирішення поставлених задач покладено метод системного підходу до фінансових аспектів забезпечення розширеного відтворення основних засобів. У роботі використовувались такі методи економічних досліджень: статистичних, порівняльного аналізу (для зіставлення фактичних показників з прогнозованими; даних звітного та попередніх років), графічний (для наочного зображення схем та певних явищ, економіко-статистичний (для виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства), абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків та пропозицій), аналізу та синтезу. Інформаційна база. Теоретичною і методичною основою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених із питань розширеного відтворення основних засобів, дані Державного комітету статистики України та Волинського обласного статистичного управління, річні звіти підприємства ЗАТ "Гнідавський цукровий завод" за два роки, періодичні економічні видання, інформаційні ресурси глобальної мережі Internet. Проблема відтворювальних процесів на підприємствах висвітлена в публікаціях І. М. Аксьонов, Г. Б. Асмолова, Н. Д. Бабяк, В. Й. Бакай, Ю. С. Бараш, Н. В. Бєлікова, М. А. Борисенко, Н. Н. Ваніна, О. Л. Васильєв, З. В. Григорова, Е. І. Даниленко, С. М. Заволока, В. П. Ільчук, О. В. Кленин, Н. М. Колесникова, Ю. Ф. Кулієв, М. В. Макаренко, М. І. Міщенко, С. П. Міщенко, Н. В. Осипа, В. І. Пасічник, П. І. Підлісний, А. А. Покоті лов, В. В. Рибкін, В. І. Рошило, П.Т. Саблука, Т. В. Сівашенко, Є. М. Сич, В.Н. Трегубчука, Н. В. Швець, В.Й. Шияна, Ю. М. Цвєтков, О.В. Олійника, М.Д. Кондратьєва, І.І. Лукінова, однак залишається недостатньо дослідженими питання удосконалення фінансових аспектів забезпечення відтворення основних засобів підприємства. В умовах світової фінансово-економічної кризи, скорочення попиту на світових ринках, постійної нестачі фінансових ресурсів, банкрутства та ліквідації суб’єктів господарювання, а також враховуючи високий рівень морального й фізичного зносу обладнання підприємств України, як ніколи постає проблема фінансування розширеного відтворення основних засобів. Тому актуальною проблемою є визначення ефективності використання і оновлення основних засобів виробництва з урахуванням оцінки їх технічного стану, використання та виявлення резервів їх підвищення, а також виявлення найбільш важливих чинників, які впливають на зміну рівня використання основних засобів суб’єктами господарювання. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСУВАННЯ РОЗШИРЕНОГО ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА 1.1. Сутність основних засобів та їх відтворення Згідно Податкового кодексу України, основні засоби це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин, наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). [21, с.29]. Основні засоби – це вартісна форма існування засобів праці, які тривалий час, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, багаторазово беруть участь у процесі виробництва, поступово спрацьовуються й частинами (шляхом амортизаційних відрахувань) переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. Основні засоби – довгострокові активи, якими підприємство володіє тривалий час з метою продовження та здійснення своєї діяльності, а не для перепродажу [21, с. 131]. Як зазначає професор Л.О. Мармуль, провідна роль та економічне значення основних засобів полягає в тому, що вони завжди були мірилом й основою розвитку продуктивних сил, забезпечуючи відповідний рівень і темпи збільшення виробництва та підвищення продуктивності праці [25, с. 11–12]. Зауважимо, що визначення, подані в чинній законодавчій та нормативній документації, містять певні суперечності, елементи “правової колізії”, проте, доповнюючи та уточнюючи один одного, в комплексі забезпечують формування цілісної дефініції категорії “основні засоби”. Було виділено основні критерії, використання яких дає можливість суттєво спростити та пришвидшити ідентифікацію окремих об’єктів основних засобів на підприємствах (рис. 1.1). Рисунок 1.1. Критерії віднесення до основних засобів Функціонування основних засобів як чинників процесу праці здійснюється доти, доки вони зберігають свою споживчу форму, яка є предметом використання їх у процесі виробничої діяльності. Головна функція засобів праці полягає в довгостроковій участі у виробничому процесі, значення якої взаємопов’язане із вчасним і повним отриманням результатів ведення господарської діяльності підприємства. Основними називають засоби праці, які тривалий час беруть участь у виробничому процесі і переносять свою вартість на вартість готової продукції у вигляді амортизаційних відрахувань [24]. Таке визначення акцентує увагу на матеріально-речовій категорії та враховує вартісний вираз через нарахування амортизації. При цьому деякі вчені при дослідженні цієї категорії користуються виключно терміном “капітал”, інші – використовують категорію “фонди” або “фонди-капітал”. Таким чином, капіталізація категорії “основні засоби” приводить до капіталізації процесів відтворення на підприємствах [24, с. 56]. Необхідною умовою аналізу ефективності використання основних засобів є здійснення їх класифікації. Сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням і умовами використання об’єктів основних засобів формують їх групи (типи, класи). Щодо класифікації основних засобів, то необхідно зазначити, що всі об’єкти основних засобів поділяються на виробничі та об’єкти невиробничого призначення. До основних виробничих засобів відносять засоби праці, що тривалий період безпосередньо беруть участь у процесі виробництва продукції, не змінюючи своєї натурально-речової форми. Невиробничі основні засоби функціонують тривалий період і характеризуються поступовою втратою споживчої вартості, проте їх не застосовують безпосередньо у виробничому процесі. Причому під невиробничими основними засобами розуміють капітальні активи, що не використовуються в господарській діяльності суб’єкта господарювання. Законодавець визначив перелік об’єктів основних засобів, які в податкових цілях доцільно відносити до невиробничої групи [31]. Оскільки різні об’єкти основних засобів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва, важливе значення має їх поділ на дві основні частини: 1) активну, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі й завдяки цьому забезпечує належний обсяг і якість продукції; 2) пасивну, що створює умови для здійснення процесу виробництва. Співвідношення окремих видів (груп) основних засобів, виражене у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві, визначає видову (технологічну) структуру використовуваних засобів праці. За інших однакових умов що більша питома вага активної частини основних засобів, то прогресивнішою й ефективнішою є їх структура. Найсуттєвішою в складі основних засобів є саме активна їх частина, тобто засоби праці, що безпосередньо впливають на виробничий процес і зумовлюють рівень виробництва . Разом з тим важливе значення має видова класифікація, згідно з якою основні засоби розподілено на види за ознакою подібності їх функціонального призначення та натурально-речового складу (рис.1.2). Рис. 1.2. Види основних засобів Для порівняння зазначимо, що в Російській Федерації основні засоби згруповано в 10 основних амортизаційних груп залежно від строку корисного використання. Так, до першої групи належать основні засоби з терміном експлуатації від одного до двох років, а до десятої – з терміном експлуатації понад 30 років [41, с. 145, 147–148]. Як засвідчує практика ведення господарської діяльності, вартість основних засобів підприємств, що подається у фінансовій (баланс, примітки до фінансової звітності) та статистичній звітності, досить часто відображена неточно, із значними відхиленнями від реальної або ринкової вартості відповідних об’єктів. Тому при проведенні аналізу ефективності використання основних засобів визначення достовірної вартісної оцінки кожного об’єкта необоротних активів є досить важливою та необхідною умовою для отримання об’єктивних результатів дослідження й формування на їх основі обґрунтованих висновків і розробки дієвих рекомендацій на перспективу. Визначені відмінності або розбіжності в більшості випадків є досить суттєвими, що зумовлено: інфляційними процесами; значними коливаннями ринкової кон’юнктури; неправильним вибором методу амортизації вартості основних засобів; неточностями при класифікації нововведених об’єктів в експлуатацію; впливом необґрунтованого переоцінювання вартості, проведеного в період значного розвитку інфляційних процесів. Проблемам відтворення основних засобів приділяли увагу багато вітчизняних і закордонних вчених-економістів. Зокрема, своє відображення вони знайшли в наукових працях Д.М. Палтеровича, А.Е. Фукса, О.Д. Василика, П.Т. Саблука, С.П. Покропивного, І.О. Бланка, А. Гропеллі, Е. Нікбахта та багато інших. Вперше поняття відтворення зустрічається в другій половині ХVІІ ст. в працях прихильників класичної політичної економіки Ф. Кене, Р. Кантільйона, А.–Р. Тюрго, С. Сісмонді, А. Сміта, Д. Рікардо та інші. Так, вивчення цієї категорії бере початок в роботі Р. Кантільйона «Опыт о природе торговли вообще», в якій розкриваються ґрунтовні аспекти щодо вивчення процесу суспільного відтворення. Звичайно, Р. Кантільйон розглядав процес відтворення як невелику частку обороту суспільного продукту [1]. Саме ці аспекти суспільного відтворення продовжують свій розвиток і глибинне вивчення в праці «Таблиця» Ф. Кене. Існує два варіанти цієї праці, які фактично мають схожі постулати: «Економічна таблиця» 1758 р. («Зигзаг доктора Ф. Кене») і «Економічна таблиця» 1766 р., яку сам автор називав арифметичною формулою «Економічної таблиці». Вагомим внеском Ф. Кене було те, що він розглянув суспільне відтворення як процес обміну засобами між основними класами суспільства, фермерами, промисловцями, земельними власниками. Аналіз основних положень суспільного базувався на статистичних даних економічних показників Франції з урахуванням деякого абстрагування і певних обмежень. Особливе акцентування на необхідність проведення аналізу простого відтворення зумовлене тим, що саме взаємозв’язок і можливість реалізації продукції різних галузей можуть бути показані на прикладі простого відтворення. Крім того, в умовах стагнації економіки країни в другій третині XVIII ст. першочерговим було завдання забезпечення простого відтворення. Саме завдяки аналізу суспільного відтворення Ф. Кене поділив капітал за вартісною і натурально-речовою формами, виокремив основний і оборотний капітал, методологічно застосував методи наукової абстракції, довів пропорційність виробництва і обігу. Вищевказані підходи продовжили свій розвиток у відомій історичній праці А. Сміта – в книзі ІІ трактату «Дослідження про природу і причини багатства народів». Особливу увагу в даній роботі автор приділяє макроекономічному аналізу процесу розширеного відтворення виробництва. Процес виробництва – обміну – розподілу – споживання – відтворення в нього представлений у вигляді неперервного циклу руху товарно-грошових потоків. Деякі вчені, наприклад Е.С Скінер, вважали, що цикл скоріше зображений не у вигляді кругообігу, а у вигляді спіралі. Попередні дослідження Ф. Кене, звичайно, мали вплив на формування схеми кругообігу процесу відтворення, але спостерігалися і деякі розбіжності [13]. В економічному вчені А. Сміта велика увага приділялася накопиченню капіталу, але не вказувалося на необхідності збільшення основного і оборотного капіталу, що є неприпустимим з урахуванням сучасних підходів до відтворення виробництва [9]. Не зважаючи на те, що положення Ф. Кене ґрунтувалися на тому, що вартість використаних засобів не втрачається, а переноситься на новий товар, проте саме Д.Рікардо першим конкретизував і сформулював дане питання: «На вартість товарів впливає не тільки праця, що застосовується безпосередньо до них, але й праця затрачена на обладнання, інструменти і будівлі, що сприяють цій праці». Недоліком теорії Д. Рікардо є те, що він не зміг виділити оборотний капітал як частину постійного капіталу, аналізуючи лише основний капітал у вигляді вартості будівель, обладнання та інструментів. Саме внаслідок цього ускладнюється розуміння процесів простого і розширеного відтворення виробництва. Вчений-економіст С. Сісмонді в науковій праці розглядав залежність процесу розширеного відтворення від зовнішніх політичних чинників. Його бачення проблеми відтворення ґрунтувалося на критиці капіталістичного устрою держави, основною метою якого, на його думку, було збагачення, нажива, а не розвиток виробничої сфери. Змішуючи поняття «капітал» і «доход», власне і продуктивне споживання, С. Сісмонді не акцентував особливу увагу на необхідності відтворення постійного капіталу, тим самим заперечуючи переваги капіталістичного відтворення щодо необхідності виробництва засобів праці [9]. Основні постулати «Економічної таблиці» Ф. Кене суттєво вплинули на формування поглядів щодо економічних процесів країни, а особливо на теорію відтворення в працях видатного вченого-економіста К. Маркса. Так, він розширив розуміння схеми простого капіталістичного відтворення, розглядаючи його як процес перетворення додаткової вартості в капітал. В дослідженнях К. Маркса зазначалося, що накопичення капіталу за своєю економічною суттю пов’язано з процесом відтворення, з необхідністю постійного відновлення процесу капіталістичного виробництва. Також він встановив, що умови і форми визначаються вихідними умовами процесу виробництва капіталу, а початкові твердження останнього є наслідком процесу капіталістичного виробництва. На сучасному етапі розвитку поглядів економічної науки більшість вчених трактують категорію «відтворення» в аналогії з підходами К. Маркса. Так, вчений-економіст Г. Климко у своїй науковій праці «Основи економічної теорії» зазначає, що суспільне відтворення – це процес суспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному відновленні [29]. Даний підхід передбачає розмежування суспільного та індивідуального процесів відтворення, при якому індивідуальне відтворення розглядається як процес постійного відновлення виробництва, а при розгляді суспільного відтворення акцентується увага на відтворенні природних ресурсів (родючості землі, лісних масивів, повітряних і водних просторів тощо), продуктивних сил і виробничих відносин. Науковці А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко, та Ю.І. Палкін зазначають, що відтворення випливає з процесу виробництва матеріальних благ. Розглянуті вище трактування процесу відтворення значною мірою розмежовують його макро – і мікроекономічний аспект, а саме відтворення – це безперервність, повторюваність виробництва [10]. Як доповнення до цього підходу, в праці Ю.В. Ніколенка розглядається відтворення на мікроекономічному рівні як безперервність, повторюваність виробництва в межах окремого підприємства, а макрорівень відображає взаємозв’язки між важливими структурними пропорціями, узагальнюючими показниками народного господарства, між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, які охоплюють усі галузі національної економіки [33]. Поряд з цим вказується, що особливість ринкового підходу до розуміння категорії «відтворення» - це підпорядкованість інтересам товаровиробника, що суперечить суспільній марксистській теорії. В економічній енциклопедії категорія «відтворення» на макроекономічному рівні трактується як безперервне відновлення процесу виробництва товарів, послуг та духовних благ, на основі якого здійснюється відтворення всіх елементів економічної системи – продуктивних сил, техніко-економічних відносин, організаційно-економічних відносин, виробничих відносин (або відносин економічної власності) та господарського механізму [27]. Більш глибинне визначення суспільного відтворення відображено в науковій праці В.Д. Базилевича, який зазначає, що «відтворення – це постійне й безперервне відновлення результату суспільного виробництва – продукту, а також робочої сили, засобів виробництва, природних ресурсів, інформації, форм та методів організації праці.» [17]. Даний підхід враховує складність, різнобічність, історичний аспект процесу відтворення, оскільки еволюція економічної системи зумовила якісно новий підхід до категорії «робоча сила». В країнах з високим рівнем розвитку ринкових відносин «робоча сила» – це соціально і економічно розвинена людина – власник. За часів командно-адміністративної системи господарського механізму вважалося, що сфера послуг є непродуктивною сферою і участі у створенні валового внутрішнього продукту не бере, але сучасні умови господарювання довели, що сфера послуг є продуктивною галуззю народного господарства країни. Саме даний підхід враховує зміни пропорції в структурі народного господарства країни, надаючи належне місце розвитку науці, науково – технічному прогресу, інформаційному забезпеченню. Крім того, основними структурними елементами на сучасному етапі розвитку відтворювальних процесів є: - відтворення продуктивних сил за їх основними елементами (людина – власник, засоби виробництва, використовувані людьми сили природи, форми і методи організації виробництва, наука і інформація); - відтворення економічних відносин, що розглядаються в контексті відтворення техніко-економічних відносин (спеціалізація, кооперування, концентрація тощо) і організаційно – економічних відносин (рівень розвитку маркетингу, менеджменту); - відтворення економічних відносин власності, об’єктами яких є відносини з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг, об’єктів інтелектуальної власності; - відтворення методів регулювання господарського механізму, тобто забезпечення пропорційності ринкових і державних важелів регулювання економічних процесів держави з урахуванням еволюції системи. На мікроекономічному рівні виникають деякі розбіжності щодо розуміння відтворювальних процесів. Так, деякі вчені асоціюють процес відтворення з процесом оновлення основних засобів, акцентуючи увагу на простому відтворенні основних засобів, а саме їх ремонті. Так, А.М. Поддєрогін вказує, що відтворення основних засобів – це процес безперервного їх поновлення, тим самим розкриваючи зміст поняття «поновлення» як поступового перенесення вартості і поновлення в натуральній формі. Тобто автор вміщує в поняття «поновлення» характеристики простого і розширеного відтворення виробництва [44]. На відміну від попередніх дослідників в цій сфері вчений-економіст Г.Г. Кірейцев розглядає капітальні вкладання витрат на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих основних засобів і на створення нових, тим самим поєднуючи витрати на просте і розширене відтворення основних засобів. Вчені-економісти А.Е. Фукс, О.С. Філімоненков, А.Д. Баранов також особливу увагу приділяють оновленню основних засобів, розглядаючи їх як передумову виходу вітчизняних підприємств з кризового становища. Зокрема, А.Е. Фукс обґрунтовує оновлення основного капіталу як об’єктивний момент розширеного відтворення, що в першу чергу зумовлено перевищенням темпів росту інфляційного зростання над темпами росту амортизаційних відрахувань, а також відсутністю власних коштів для забезпечення простого відтворення виробництва [45]. О.С.Філімоненков зазначає, що відновлення – це відтворення основних засобів шляхом ремонту зношених або придбання нових об’єктів [42]. | |
| Просмотров: 504 | Загрузок: 19 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |