| Главная » Файлы » Дипломные работы » Дипломные работы |
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ (КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ТА КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА)
| [ Скачать с сервера (433.5 Kb) ] | 01.04.2017, 15:03 |
| Актуальність теми. Становлення демократичної правової держави і ринкової економіки супроводжується цілим рядом негативних явищ і процесів, серед яких криміналізація економіки та інших сфер життя, що відзначається корисливою мотивацією. Це викликає необхідність звернення до практичного і теоретичного досвіду боротьби із сучасною економічною злочинністю та сучасного кримінологічного знання щодо ситуації, яка склалася в Україні. За оцінками деяких вчених сьогодні, українська кримінологія ще не володіє міцним науковим фундаментом необхідним для всебічного об’єктивного аналізу існуючих концепцій. Важливість дослідження цієї проблеми актуалізується, оскільки можливість виходу України з кризи тісно пов’язується з подоланням сучасної економічної злочинності, зменшення розмірів тіньової частки економіки та корупції. Виникла об’єктивна необхідність нового концептуального підходу до вивчення феномена сучасної економічної злочинності, особливо причин, що її породжують, які тісно пов’язані з економікою і основними напрямками її реформування. В період переходу до суспільства вільного обміну матеріальними і людськими (гуманітарними) цінностями, життя й існування суспільства в цілому визначається економікою та господарською діяльністю. Будь-яка економічна діяльність, не може здійснюватися хаотично. Вона керується визначеним писаними і неписаними нормам, загальним і спеціальним нормативним актам, у залежності від рівня цивілізації тих, хто їх створював. Розвиток економічних відносин в Україні супроводжується як позитивними надбаннями, так і виникненням і розвитком негативних явищ. Особливо характерним для даного періоду розвитку є збільшення кількості злочинів у господарській сфері, які завдають великої шкоди економічній системі держави. Для захисту економіки від злочинних посягань держава використовує різні способи, одними із найбільш дієвих засобів захисту економічної системи на сьогоднішній день являються засоби кримінально-правової охорони. Забезпечення конституційних принципів свободи економічної діяльності на основі рівноправності учасників економічних відносин, виникнення (поновлення) національних інтересів у цій діяльності, захист споживачів, вимагають адаптації і модифікації деяких кримінально-правових норм для подолання таких видів незаконної діяльності, як недобросовісна конкуренція, легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом, ухилення від сплати податків, захисту прав споживачів тощо. Ці злочинні посягання завдають шкоди економіці, правам і свободам всіх учасників економічних відносин, порушують нормальне функціонування економічного (господарського) механізму, завдають цим соціальним цінностям і благам істотної шкоди. Значний внесок у дослідження проблем економічної злочинності в Україні зробили П.П.Андрушко, П.С.Берзін, Л.П.Брич, Ф.Г.Бурчак, І.М.Даньшин, Л.М.Давиденко, О.О.Дудоров, Н.О.Гуторова, О.П.Закалюк, О.Ф.Зелінський, П.С.Матишевський, М.І.Мельник, В.О.Навроцький, М.І.Панов, О.О.Пінаєв, О.Я.Свєтлов, В.В.Сташис, Є.Л.Стрельцов, В.Я.Тацій, М.І.Хавронюк та ін. Проблемам криміналістичних досліджень економічної злочинності присвячені роботи Г.О.Матусовського, П.В.Мельника, С.І.Новікова, О.Г.Кальмана, Г.М.Самілика та інших вчених. Серед російських вчених слід відмітити Б.В.Волженкіна, О.І.Долгову, Б.М.Леонтьєва, Ю.І.Ляпунова, Н.Ф.Кузнєцову, О.М.Яковлева, П.С.Яні та інших. Вибір теми дослідження обумовлений не відповідністю існуючих законодавчо-правові механізмів захисту економіки сучасним вимогам, що становить небезпеку для розвитку українського суспільства. Метою роботи є спроба визначити шляхи аналізу об’єктивних і суб’єктивних ознак деяких видів господарських (економічних) злочинів за законодавством України, а також Російської Федерації, Республіки Молдова з Об'єктом дослідження є кримінально-правова охорона економічної та господарської системи України. Предмет дослідження – кримінальне законодавство України, норми вітчизняного кримінального законодавства і кримінального законодавства Російської Федерації, Республіки Молдова, які передбачають відповідальність за суспільно небезпечні посягання в сфері господарчої діяльності взагалі. Методи дослідження. Основу роботи складає сукупність методів і прийомів наукового пізнання: діалектичний метод, порівняльно-правовий, системно-структурний і функціональний методи, логіко-правовий метод, метод системного аналізу використовувався при дослідженні об'єктивних і суб'єктивних ознак деяких економічних злочинів. Структура роботи. Робота складається з передмови, трьох розділів, що містять ___ підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає _____ сторінки, з яких основного тексту _____ сторінок, список використаних джерел _____сторінок (_____ найменування). РОЗДІЛ 1 КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ 1.1. Історична характеристика злочинів у сфері економіки Економіка – це така субстанція життєдіяльності суспільства, держави і кожного окремого індивіда, без якої фактично неможливе існування людського суспільства як у біологічній, так і соціальній формах. Через призму економічних умов життєдіяльності суспільства оцінюються усі складові організації суспільного буття: державний устрій, правові системи, межі прав і свобод людини і громадянина, політична система, соціальна сфера і якість життя, інші складові. Власне вся історія людства пов’язана з системою економічних відносин, їх правової і моральної регламентації, оскільки економіка – це боротьба як за природне, так і соціальне існування. Економічна структура суспільства – це реальний базис, на якому підіймаються юридична і політична надбудови і якому відповідають певні форми суспільної свідомості . У сучасному розумінні економіка – це спосіб життєдіяльності людей і суспільства, відносин між ними, врегульованих нормами права, які забезпечують раціональне використання ресурсів для виробництва різних благ та послуг і задоволення життєвих потреб учасниками соціально-економічних відносин [217, 327, 288] . Економіка – багатогранне поняття. До структури економіки входить: держава як регулятор економічних взаємовідносин суспільства; людина як виробник, споживач, управлінець; природа (натуральна і штучна); засоби виробництва (засоби і предмети праці); інфраструктура (виробнича і соціальна); предмети споживання; інтелектуальна діяльність; інформація. З точки зору кримінологічного дослідження і вирішення завдань попередження економічної злочинності вихідне значення мають усі структурні елементи економіки. Але головний фактор і структурний елемент економіки – це люди, які діють у різноманітних системах економічних відносин. Без людини не може бути ніякої економіки. “Людина – центральна фігура економіки, її цільове і змістове призначення” [216] . Предметом економічної теорії є не гроші або багатство, а люди [109] . Тому і головною метою будь-якої економічної діяльності є отримання максимально можливої кількості ресурсів для задоволення потреб суспільства і його суб’єктів. Економіка, як одна з головних сфер життєдіяльності суспільства і держави, виконує наступні функції: соціально-виробничу (зайняття); регулюючу (розподільчу); відтворюючу (люди, духовність, інтереси, культуру і т. д.); прогностичну (визначення тенденцій розвитку). Але може бути і сферою, в якій діють деструктивні тенденції (війни, злочинність, економічні катастрофи). Таким чином, всеохоплююча сфера впливу економічної діяльності поряд із всеохоплюючою силою впливу природних явищ на буття людини і суспільства визначає у реальній дійсності усі головні закономірності процесу розвитку суспільства і природи. Економічні відносини суспільства – це достатньо складна система, яка включає: відношення між людьми у процесі безпосереднього виробництва матеріальних благ, обміну результатами діяльності, розподілу, споживання. У більш широкому розумінні словосполученням “економічні відносини” прийнято називати все те, що безпосередньо стосується суспільства, людей, умов їх життєдіяльності. Фактично усі суспільні процеси мають економічне забарвлення і реалізуються у системі економіко-правових і політичних взаємовідносин. Система цих відносин пронизана і обумовлена, перш за все, відносинами власності, як юридично закріпленого права на матеріальні цінності, володіння, користування та розпорядження ними. У системі заходів протидії злочинності вирішальне значення має юридична регламентація умов економічної життєдіяльності суспільства. Історико-правовий ретроспективний аналіз умов функціонування суспільства показує, що економічна життєдіяльність суспільства в історичному процесі завжди супроводжувалася різноманітними формами економіко-політичної агресивної злочинної поведінки, яка проходить через усі економіко-формаційні типи суспільств. Економічна злочинність охоплює собою всі типи економічних відносин, оскільки вона найбільш консервативна щодо умов економічного буття, проблем соціального прогресу і завжди йде поруч з розвитком економіки, науково-технічним прогресом на всіх етапах розвитку суспільства. І це дозволяє нам говорити про закономірний тісний кореляційний зв’язок між економікою і злочинністю. Сутність цього зв’язку полягає в тому, що певний тип економічних відносин породжує і свої різновиди злочинних проявів у сфері економічної діяльності і заходів протидії, а перехід до іншого, більш високого типу соціально-економічних відносин не знищує повністю існуючих видів злочинних проявів, а, навпаки, вдосконалює, видозмінює їх. Наприклад, крадіжки існували і три тисячі років тому, існують вони і зараз. Але засоби і механізми їх здійснення суттєво відрізняються. Вважаємо, що рівноваги правового захисту інтересів у сфері економічної діяльності між людиною, суспільством і державою в історії людства не існувало, не існує і зараз. І на цьому, перш за все, ґрунтуються прояви різноманітних економічних правопорушень і злочинів. Перші прояви економічних правопорушень зафіксовані людством з появою власності і права на власність: колективну або індивідуальну. З цього моменту, власне кажучи, і з’явилися економічні правопорушення. Принцип рівності праці і рівності умов існування у первісному суспільстві порушувався трьома шляхами: 1) більшою виробничою працею; 2) силою; 3) шахрайством. Прототипом економічних правопорушень, у широкому розумінні цього слова, була крадіжка чужого майна. Оскільки такі правопорушення в той час носили поодинокий характер, то головну боротьбу з крадіжками вели переважно власники майна. Держава тоді виконувала лише допоміжну економіко-примусову функцію. Розвиток товарно-майнових відносин значно розширили масовість і палітру економічних правопорушень. Почали розповсюджуватися і вдосконалюватися різні форми шахрайств, несплати податків, невиплати заборгованості, підробки і махінації у сфері обміну тощо. Розвиток товарно-грошових відносин, поява банків, вдосконалення виробничих відносин, розширення видів державної власності (земля, підприємства, армія, флот, добування і переробка сировини тощо) сприяли зростанню обсягів частки держави в економіці. Обслуговувалася ця частка із державної казни через зростаючу армію чиновників, які повинні були поповнювати її за рахунок збору податків і інших фіскальних заходів в різних формах. Посилення фіскальних функцій держави, зростання розмірів власності, зубожіння на цьому фоні багатьох людей призвели і до поширення криміналізації суспільства. Почали з’являтися перші ознаки організованої злочинності, яка все частіше спрямовувала свої дії в господарську сферу держави. Фальшивомонетництво, ухилення від сплати податків, підробка платежів, векселів, інших зобов’язань суттєво підривали економічні засади державності. Появлення на історичній арені прошарку касти чиновників і кримінальних співтовариств обумовило і розцвіт хабарництва, а потім і корупції. Перехід до фабрично-заводського способу виробництва обумовив не тільки інтелектуалізацію суспільства, але і злочинності. В цей період значно розширилося казнокрадство, корупція, афери типу пірамід у акціонерних товариствах, шахрайство у різних проявах і інші види економічних злочинів. Такими видами кримінальної діяльності почали займатися не тільки представники традиційної кримінальної середи, але і багато освічених і технічно грамотних людей. Перехід до індустріального суспільства відзначився не тільки проривом у галузі передових технологій, епохальними відкриттями у різних галузях науки, але також і глибокими змінами в загальній картині економічної злочинності. Поступово вона почала все більше приймати політико-економічний характер. З’явилися нові, раніше не відомі форми економічної злочинності, діючої безпосередньо у сфері економічних відносин виробництва, розподілу і споживання благ і послуг (мафіозний контроль на ринках виробництва товарів і послуг, підпільне виробництво товарів і їх широка реалізація тощо). Респектабельна або “білокомірцева злочинність”, як її визначив Є. Сатерленд, почала спричиняти державі збитки, які в багато разів перевищували збитки від загально-кримінальної злочинності. Економічний механізм держави почала роз’їдати корозія корупції, з’явилися нові форми організованої економічної злочинності, зріс рівень організованості і загально-кримінальної злочинності. Картина економічної злочинності вже не вписувалася у комплекс загально-кримінальних правопорушень, а випадала з нього, ставала особливим феноменом, заснованим на іншому соціальному і професіональному статусі. Розвиток постіндустріального суспільства з його великими досягненнями в сфері виробництва, культури, науки, подальшої інтеграції світової економіки не тільки не знизив загальний рівень злочинності у світі, а, навпаки, визвав ускладнення кримінальної обстановки і подальше продовження криміналізації економічних відносин. Економічна злочинність почала умисно і цілеспрямовано посягати на економічні інтереси суспільства в цілому, на характер економічних відносин. Незаконні угоди з валютними цінностями, виготовлення і збут фальшивих грошей, укриття доходів від оподаткування, незаконне підприємство, легалізація “брудних” грошей, комп’ютерні злочини тощо досягли транснаціональних масштабів. Глобалізація соціально-економічних процесів у світі – головна проблема ХХІ сторіччя. Вона несе в собі не тільки позитивні зміни в плані інтеграції світового співтовариства, але й породжує нові кримінально-правові та кримінологічні явища. Як відзначив В.В. Лунєєв, злочинність після світових війн стала головною загрозою сучасності [77] . Кінець ХХ століття, початок ХХІ показали, що економічна злочинність стала глобальною світовою проблемою і набуває риси комп’ютерно-інформаційної транснаціональної злочинності, а також певну неспроможність більшості держав подолати економічну злочинність. Значно підвищився інтелектуальний рівень злочинної економічної діяльності, її організованості і професіоналізму, з’явилися нові способи посягань з використанням найновітнішої техніки і технологій, поглибилася і розширилася інтернаціоналізація протиправних дій у сфері економіки. На Х Конгресі ООН по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками відзначалося, що економічні збитки від злочинності складають 5% ВВП у розвинутих країнах і 14% у тих, що розвиваються. У Великій Британії тільки незаконний обіг наркотиків і шахрайство з кредитними картками завдають збитків на 50 млрд. фунтів стерлінгів в рік. Розвинута мережа незаконної торгівлі людьми діє в Західній Європі, куди постачають жінок із Східної Європи, країн СНГ, азіатських країн. У країнах Європейського Союзу сьогодні тільки у сфері надання сексуальних послуг зайнято більше 500 тис. жінок, які не мають громадянства цих країн. Масштаби торгівлі людьми і контрабандного провозу мігрантів в останні роки неухильно зростають в усьому світі [168] . За оцінками спеціалістів США, щорічні збитки корпорацій від злочинності перевищують 200 млрд., а від комп`ютерних злочинів – 6 млрд. дол. У Великій Британії комп`ютерні злочини обходяться у 2 млн. фунтів стерлінгів в день. У Франції загальні збитки від економічних злочинів вдвоє перевищують сукупний бюджет МВС, юстиції і охорони здоров`я. Щорічні збитки від податкових злочинів складають 60 млрд. франків, а в ФРН – 16 млрд. марок [236] . З розповсюдженням транснаціональної злочинності пов`язано і зростання витрат на систему правосуддя, яка складає від 40 до 50% усіх збитків, зв`язаних зі злочинною діяльністю. За останні 30 років система кримінального правосуддя зросла в країнах, що розвиваються у середньому на 95%, в країнах з перехідною економікою – на 75%, у розвинутих країнах – на 50% [168] . Ми підтримуємо думку про те, що соціально спрямована ринкова економіка представляє собою особливий тип економічних відносин, який потребує активної участі держави в підтримці балансу між ринковою ефективністю, правовим забезпеченням трансформаційних процесів і соціальною справедливістю. Вважаємо, що головними умовами побудови і ефективного функціонування антикримінальної моделі ринкової соціально-орієнтованої економіки є з одного боку, створення необхідної законодавчої бази, ефективної системи попередження і боротьби зі злочинністю у сфері економіки; з другого – безумовна реалізація політичної волі лідерів держави у цьому напрямку; а з третього – активна підтримка громадськості. 1.2. Поняття злочинності у сфері економіки та суміжні поняття Для побудови теоретичної моделі і робочих гіпотез дослідження загальнотеоретичне трактування поняття “злочинність у сфері економіки” відіграє методологічно спрямовуючу роль. Разом з тим проведення конкретних досліджень вимагають визначення злочинності у сфері економіки не тільки як явища в цілому, але і її структури, складових елементів, функцій і механізмів взаємодії з іншими проявами злочинності. Першочергова вимога, яка постає перед усяким науковим дослідженням у сфері права, є достатньо чітке визначення відповідного понятійного апарату. Для цього необхідно провести аналіз системи споріднених і близьких за змістом понять, які накопичилися у науковій літературі і правозастосовчій практиці. В науковій літературі, нормативних документах як тотожні використовуються поняття “злочинність у сфері економіки”, “економічна злочинність”, “злочини у сфері господарської діяльності”, “тіньова економіка”, “злочини економічної спрямованості”. Така підміна понять з методологічної і практичної точок зору певним чином дезорієнтує правоохоронну практику при розробці основних напрямків і заходів протидії економічній злочинності, утруднює ведення статистичного обліку і робить неможливим порівняння статистичних показників. Вирішення цих завдань у процесі аналізу злочинності у сфері економіки ускладнюється тим, що: 1) досить важко окреслити чіткі кримінальні-правові межі цього різновиду злочинності; 2) злочини цієї групи мають істотну різницю в кримінально-правовій характеристиці; 3) відповідальність за економічні злочини, які вчиняються в процесі здійснення економічної діяльності, передбачена різними розділами Кримінального кодексу; 4) Кримінальний кодекс України (2001 р.) не містить в собі визначення поняття економічного злочину і навіть відповідного розділу; 5) у науковій літературі [88, 276, 316, 184] немає єдності поглядів щодо сутності злочинності у сфері економіки й її системи, використовується до того ж різна термінологія. Слід також зазначити, що немає чіткого визначення цього поняття і у документах ООН, і в міжнародних угодах; 6) кримінологічний аналіз показує, що ці злочини мають високий ступінь системності, взаємозв'язку і взаємообумовленості: економічні злочини тягнуть за собою цілий ряд інших злочинів як корисливого, так і насильницького характеру, а також службових злочинів; 7) у кримінологічному плані злочинність у сфері економіки тісним чином пов'язана з організованою злочинністю і традиційною загальнокримінальною; 8) існують і національні відмінності у розумінні злочинності у сфері економіки, хоча вона виходить за рамки національних кордонів і має міжнаціональний характер. Серед зарубіжних дослідників вперше звернув серйозну увагу на цей специфічний структурний елемент злочинності відомий американський кримінолог Едвін Х. Сатерленд у 1939 р. Він сформував поняття “білокомірце¬вої злочинності”, як сукупності злочинів, які вчиняються особами, котрі посідають високе суспільне становище в процесі їх професійної діяльності. Вони в корисливих цілях зловживають довірою і порушують норми, які регламентують їх професійну діяльність. На нашу думку, визначення Сатерленда, його послідовників більш підходять для визначення службової злочинності. Шведський вчений Бу Свенсон вважав, що до складу економічного злочину входять такі елементи: 1) каране діяння; 2) триваюче; 3) систематичне; 4) корисливого характеру; 5) здійснюване в межах господарської діяльності, яка становить саму основу цього діяння. До економічної злочинності не належить організована злочинність і майнові злочини традиційного характеру, які вчиняються окремими особами, якщо ці злочини не мають ніякого зв`язку з господарською діяльністю [298] . Вітчизняні науковці вважають, що поняття “економічна злочинність” зовсім не піддається чіткому визначенню. Для економічної злочинності, на їх погляд, характерні такі риси: злочин пов`язано з професійною діяльністю в сфері економіки або діяльністю державних посадових осіб, які сприяють економічним злочинам і порушують норми професійної діяльності з метою одержання протиправних економічних вигод; особи, які займаються цією діяльністю, належать до економічної і політичної еліти, їх злочинні дії призводять до значної матеріальної шкоди. Звертається увага також на те, що поняття “економічна злочинність” значно ширше, ніж поняття “бізнесова злочинність”. У працях радянських кримінологів 20-х років під економічними злочинами розуміли такі діяння, які впливають на загальний господарський стан країни, порушуючи інтереси держави і трудівників, оскільки проявляються у господарській діяльності підприємств і приватних осіб [73] . У цьому зв'язку професор Г. А. Матусовський справедливо зазначив, що фак¬тор умовності розгляду складних проблем не може бути перешкодою для визначення складових елементів понять, необхідних для наукового пізнання. Одна з головних ознак економічних злочинів полягає в тому, що їх більша частина – це корисливі діяння, які вчиняються особами, які виконують певні функції у сфері виробництва і послуг, а також особами, які виконують регулювання цієї діяльності і контроль за нею [249] . Проведений аналіз літературних джерел, в яких дається визначення поняття “економічна злочинність”, дозволив дійти висновку, що найбільша кількість авторів дотримується визначення поняття “економічна злочинність”. В. М. Попович вважає, що економічна злочинність – це сукупність економічних злочинів, вчинених у сфері цивільного обігу речей, прав, дій за певний період часу з протиправним використанням легітимних технологічно-облікових операцій, фінансово-господарських і цивільно-правових інструментів, організаційно-регулятивних та контрольно-управлінських прав і повноважень. Тобто, економічні злочини – це діяння (дії чи бездіяльність), вчинені з завуальованим протиправним використанням легітимних технологічно-облікових операцій, фінансово-правових інструментів, організаційно-регулятивних та контрольно-управлінських прав і повноважень, які з корисливих чи інших протиправних мотивів (підрив репутації, розголошення комерційної таємниці тощо) посягають на відносини, що охороняються кримінальним законом, пов`язані з фінансово-господарськими, господарсько-регулятивними, технологічно-обліковими і цивільно-правовими операціями щодо цивільного обороту коштів, речей, прав, дій [279] . І. М. Даньшин звернув увагу на те, що при вирішенні питання про віднесення конкретного злочину до кола економічних потрібно враховувати основний критерій – спрямованість діяння проти економічної системи суспільства (об'єкт) і його наслідки (заподіяння істотної матеріальної шкоди об'єкту) [98] . До економічної злочинності в її кримінологічному розумінні автор відносить: умисні корисливі злочини проти економічних відносин власності; умисні корисливі господарсько-економічні злочини; злочини посадових осіб, пов'язані із заподіянням істотної шкоди економічній діяльності; злочини, які вчиняються злочинними організованими групами та злочинними організаціями і завдають шкоду економічним відносинам власності, а також комерційній, фінансовій, банківській та іншій господарсько-економічній діяльності [96] . О. М. Литвак також ототожнює економічну і посадову злочинність і відносить до економічної злочинності лише корисливі злочини, які вчиняються посадовими особами. Визначаючи поняття “економічна злочинність”, він пише: “Економічна злочинність – це сукупність умисних корисливих злочинів, які вчиняються посадовими особами, іншими працівниками підприємств та установ, незалежно від форм власності, шляхом використання службового становища і місця роботи, а також так званих злочинних промислів, здійснення яких не пов`язане з використанням службового становища” [227] . У цьому зв’язку слушно поставити запитання: “А чим же відрізняється службова злочинність від економічної?”. Німецький кримінолог Г. Й. Шнайдер також вважає, що господарська і економічна злочинність – це тотожні поняття [378] . Ми не можемо з цим погодитися, оскільки господарська злочинність – лише частина економічної злочинності. Під родовим (груповим) об`єктом розуміється об`єкт, який охоплює коло тотожних або однорідних за своєю соціально-політичною і економічною сутністю суспільних відносин, які в силу цього повинні охоронятися єдиним комплексом взаємопов`язаних кримінально-правових норм [322, 200] . Такої ж позиції дотримується Є. Л. Стрельцов, вважаючи, що економічна злочинність – це передбачені кримінальним законом діяння, спрямовані на порушення відносин власності (майнові відносини) і існуючого порядку здійснення господарської діяльності. Він також вважає, що до економічних злочинів, виходячи з положень чинного кримінального законодавства, можна віднести злочини проти власності та господарські злочини. Всі інші злочинні діяння, що здійснюються в сфері економіки, не є економічними за своєю суттю. Якщо вони і порушують хід економічних процесів, то роблять це не прямо, а опосередковано [317] . Під терміном “господарські злочини”, як правило, розуміють галузеву економічну злочинність, сукупність злочинів, які посягають на відносини у сфері господарської діяльності у промисловості, сільському господарстві та їх підгалузях. Так, В. В. Сташис вважав, що господарські злочини – це злочини, які безпосередньо посягають на інтереси народного господарства або завдають шкоду нормальному розвитку окремих його галузей, і відповідно до цього наводить їх класифікацію [313, 201] . Господарські злочини найбільше відповідають поняттю “економічна злочинність”, оскільки це, так би мовити, “галузева злочинність”, тобто злочинність у промисловості, сільському господарстві, торговельно-посеред¬ницькій діяльності, фінансовій сфері, сфері державного контролю за господарською діяльністю. Злочини проти державної і колективної власності – це сукупність злочинів, пов'язаних з порушенням права по володінню, розпорядженню і використанню майна для здійснення господарської діяльності. Розуміючи, що визначення понять “економічна злочинність” і "злочинність у сфері економіки" має не тільки теоретичне, а й практичне значення, від якого залежить ефективність діяльності правоохоронних органів по попередженню цього виду злочинності і її статистичного обліку, вважаємо за необхідне зупинитися на етимологічному і соціально-економічному визначенні цих понять. Аналіз базових понять дозволяє дійти висновку, що поняттями “злочинність у сфері економіки” і “економічна злочинність” охоплюються економічні відносини власності і господарської діяльності та сукупність злочинів, які вчиняються у цих сферах. В кримінології термін “економічна злочинність” знайшов домінуюче розповсюдження. Тому і в роботі ці поняття використовуються як тотожні за своїм соціально-економічним, а не кримінально-правовим змістом. | |
| Просмотров: 527 | Загрузок: 14 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |