| Главная » Файлы » Дипломные работы » Дипломные работы |
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄС
| [ Скачать с сервера (425.0 Kb) ] | 07.07.2017, 14:36 |
| ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄС (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА) Вступ...................................................................................................................... 3 Розділ І. Загальна характеристика непрямих податків 1.1. Поняття та основні риси непрямих податків............................................. 5 1.2. Види непрямих податків............................................................................ 11 Розділ ІІ. Правове регулювання податок на додану вартість в Украні та кранах ЄС ЗМІСТ: 2.1. Основні елементи податку на додану вартість........................................... 24 2.2. Механізм сплати та відшкодування ПДВ................................................... 43 Розділ ІІІ. Порівняльно-правова характеристика правового регулювання акцизного податку в Україні та країнах ЄС 3.1. Основні елементи акцизного податку......................................................... 54 3.2 Механізм сплати акцизного податку............................................................ 61 Висновки.............................................................................................................. 73 Список використаної літератури.................................................................... 77 Додатки: Додаток 1. Доходи Державного бюджету України на 2012 рік (Витяг); Додаток 2. Приклади кумулятивного ефекту податку з обороту; Додаток 3. Перелік поставок товарів і послуг, до яких можуть застосовуватися знижені ставки в країнах ЄС; Додаток 4. Товари, які оподатковуються в Україні ПДВ у режимі реекспорту та реімпорту; Додаток 5. Вироби мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату в Україні та ЄС; Додаток 6. Товари щодо яких не поширюються пільги при оподаткуванні ПДВ операцій, пов'язаних із виконанням робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систем. ВСТУП Актуальність. Непрямі податки є обов’язковими безумовними платежами, які включаються в ціну оподаткованої операції, тим самим, роблячи споживача такої послуги чи товару фактичним платником податку. Непрямі податки відіграють важливу роль в наповнені бюджету, оскільки становлять велику частку його дохідної частини, разом з тим, їх сплата є менш помітною для фактичних платників, порівняно з тими ж прямими податками. З розвитком міжнародної торгівлі та економічного співробітництва все важливішою є вимога, щодо відповідності українського податкового законодавства стандартам європейського податкового права. Це пов’язано як і з бажанням уникнення платниками подвійного оподаткування, так і з підвищенням інвестиційної прибливості українського ринку. Саме ці перелічені вище твердження, а також прийняття три роки тому нового Податкового кодексу України і зумовлюють актуальність обраної мною теми – «Правове регулювання непрямих податків в Україні та країнах ЄС (порівняльно-правова характеристика)» Тема непрямих податків переважно досліджується окремо щодо України чи ЄС, але не в порівняльному контексті. Непрямі податки на території України досліджували Кучерявенко Н.П., Педь І.В., Бех Г.В. Крисоватий А.І., та інші. Тему непрямих податків у ЄС досліджували Ворнілій З.С., Лисенко В.В., Ященко К.В., серед європейських авторів неможливо не згадати про Б. Терра та Ю. Каюс на чиї праці посилаються судді Європейського суду. Метою моєї роботи є порівняння механізму правого регулювання та сплати непрямих податків в Україні та країнах ЄС. Для досягнення даної мети перед мною були поставлення такі завдання: - виокремлення характерних ознак непрямих податків та надання короткої характеристики їх окремих видів; - узагальнення, які непрямі податки сплачуються в Україні та ЄС; - надання характеристики щодо механізму правового регулювання ПДВ та акцизного податку в Україні та ЄС, узагальнення та надання висновків щодо спільного та відмінного в механізмі їх справляння. Об’єктом дослідження було порівняння правового регулювання непрямих податків в Україні та країнах Європейського Союзу. Предметом дослідження виступали, відповідно, окремо ПДВ в Україні, ПДВ в країнах ЄС, акцизний податок в Україні, акцизи в країнах ЄС. Інформаційною базою виступали теоретичні дослідження українських та російських науковців, а також праці їхніх колег у ЄС. Також мною було проаналізовано нормативна база, яка регулює в Україні питання непрямих податків: Податковий кодекс України, підзаконні нормативно-правові акти, узагальнені податкові консультації, проекти законів, тощо. Якщо говорити про нормативну базу податкового права ЄС, то мною було проаналізовано Директиви ЄС, які здійснюють гармонізацію законодавства ЄС та є обов’язковими для держав-членів Співтовариства, а також низку справ, які розглядалися Європейським судом та давали тлумачення щодо того чи іншого положення Директив. У процесі написання роботи використовувалися наступні наукові методи: узагальнення, порівняння, логічний та системний методи. Науковість даної роботи полягала в тому, що мною було узагальнено та проаналізовано відмінні та подібні риси ПДВ та акцизного податку в Україні та країнах Європейського Союзу. Також було зроблені власні висновки щодо наслідків відмінностей у правовому регулюванні непрямих податків в нашій країні та країнах Європейського Співтовариства. Структура дипломної роботи. Моя дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. Розділ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ 1) Поняття та основні риси непрямих податків. Податковий кодекс України (далі ПК) у ч.6.1. ст. 6 дає легальне визначення терміну «податок», під яким розуміється обов’язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється платниками податку відповідно до умов ПК. Таким чином, можна виділити наступні ознаки податку: 1) обов’язковість платежу – тобто, даний платіж є примусовим, і у випадку, якщо особа, на яку покладений обов’язок сплатити податок, цього не зробить – до неї держава може застосувати примус. 2) безумовність платежу – обов’язок сплатити платіж (податок) виникає в результаті формування об’єкта оподаткування, і його сплата не пов’язана з настанням певної події. З другого боку, сплата податку платником, не породжує обов’язок державних органів щодо виконання певних дій, послуг стосовно платника. 3) податок сплачується до відповідного бюджету: державного або місцевого. Розподіл податків по бюджетах, фондах здійснюється відповідно до бюджетної класифікації й може йти за двома основними напрямами: закріплення податку за певним бюджетом або розподілу коштів від сплати податку між бюджетами. Крім вищезазначеного, науковцями виділяються наступні ознаки податку: 4) індивідуальна безоплатність – у держави не виникає ніякого обов’язку по відношенні до даного платника; 5) при сплаті податку відбувається перехід права власності; 6) регулярність сплати; 7) стійкість надходження до бюджету; 8) публічний характер платежу – кошти, що надійшли від сплати податків, спрямовуються на покриття витрат публічної влади, виконання публічно-правових завдань органів державно влади та місцевого самоврядування; 9) законодавча форма встановлення – тобто податки можуть бути встановлені лише законом; 10) абстрактність платежу – не має цільового направлення на час його зарахування до дохідної частини бюджету. Усі податки можна поділити на прямі та непрямі. За загальним правилом, критерієм поділу є ознака співпадіння юридичного та фактичного платника. Хоча критеріїв поділу можна запропонувати декілька, про що ми більш детально поговоримо дальше у цьому Розділі. Більшість вчених, які досліджували питання щодо співвідношення прямих і непрямих податків, вказують що непрямі податки виникли пізніше, оскільки для їх виникнення необхідний складніший механізм адміністрування, який можливий лише за умови існування розвинутої податкової системи. Хоча, Кудряшова Е.В. у своїй праці «Правовые основы косвенного налогообложения: теория и практика» вказує, що окремі види непрямих податків були відомі ще Римській Імперії. Як би там не було, основна частина науковців сходяться до думки, що початок розвитку науки податкового права в контексті непрямого оподаткування припадає на XIX століття, адже саме в цей час і зароджуються дискусії щодо критеріїв поділу податків на прямі і непрямі. Розглянемо деякі із них. Так, Гурьєв А.Н. виділяв наступні способи поділу податків на прямі і непрямі: 1) за ознакою оплати: прямі сплачуються в бюджет фактичним (дійсним) платником, непрямі – сплачуються в бюджет третіми особами, а вже потім перекладаються на фактичних (дійсних) платників; 2) за ознакою зовнішнього способу сплати податків: прямі податки сплачуються за кадастром, непрямі податки сплачуються з розрахунку із тарифної системи; 3) за ознакою, в основі якої закладається класифікація економічного обґрунтування сплати податків: прямі податки обчислюються з виробництва, непрямі – із споживання. В.А. Лєбедєв пропонував, що критерієм розмежування прямих і непрямих податків є спосіб визначення податкової правоздатності. Так податкова правоздатність при сплаті прямих податків може виникати з народження (для фізичних осіб), створення – реєстрації (для юридичних осіб), у випадку наявності в особи об’єкта оподаткування. Прикладом може слугувати прийняття спадщини малолітньою дитиною від родичів другої лінії споріднення, така дитина буде платником податків на доходи фізичних осіб, а її батьки, як представники, будуть зобов’язані виконати усі дії по сплаті податку. Таким чином, ми бачимо, що податкова правоздатність щодо прямих податків виникає в особи з моменту народження/створення. Щодо податкової правоздатності у платників непрямих податків, то для її виникнення необхідні додаткові умови (наприклад реєстрація), про що ми поговоримо в наступних розділах. К.Г. Рау вважав, що основним критерієм розмежування прямих і непрямих податків може слугувати спосіб визначення об’єкта оподаткування. Так, непрямі податки це податки з витрат, а прямі – оціночні податки. Кудряшова О.В. пропонувала додатковим критерієм розмежування прямих і непрямих податків визначати за орієнтацію на внутрішнє чи зовнішнє споживання. Використовуючи цей критерій, пропонується до непрямих податків відносити й ті, які встановлюються за принципом країни призначення (споживання) товари/послуги, прямі ж податки – орієнтовані на підприємницький прибуток чи особистий дохід, і сплачуються за принципом країни виробника. В даному випадку не можна повністю погодитися з вищезазначеною тезою, зокрема проаналізувавши Модельну Конвекцію на доходи та капітал Організації Економічного і Соціального Розвитку (ОЕСР), на основі якої й розробляються більшість міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, в тому числі й укладених Україною. Проаналізувавши положення даної Конвенції, можна прийти до висновку, що не завжди доходи оподатковуються у країні виробника. Так, в ст. 21 сказано, що ті види доходів резидента однієї держави-сторони, незалежно від джерела їх походження, які не розглянуті цією Конвенцією у попередніх статтях, оподатковуються лише в країні резидента. С.Г. Попелєв пропонував розрізняти прямі і непрямі податки за моментом стягнення (сплати) податку. Так, прямі податки сплачуються в момент придбання або накопичення матеріальних цінностей, тоді як непрямі – в момент витрачання матеріальних благ. Також, ще одним критерієм, який визначається у роботах багатьох вчених, є орієнтування податків на окремий елемент правового механізму. У даному випадку, прямі податки орієнтовані на самого платника (його майно, дохід, прибуток, тощо), тоді як непрямі – на об’єкт оподаткування. Таким чином, можна виокремити основні ознаки непрямих податків: 1) розрив реального і юридичного платника податків. Реальним платником податків виступає споживач, який купує товар чи послугу, юридичним – виступає виробник, продавець товару чи послуги, який зареєстрований платником непрямого податку, або відповідає іншим спеціальним умовам, щоб виступати таким платником. При прямому оподаткуванні платник податків сплачує податок за рахунок власних коштів, при непрямому – юридичний платник сплачує податок, фактично, за рахунок споживачів, які купили оподаткований товар/послугу. 2) обов’язок обліку, звіту та сплати податків. Дана ознака тісно пов’язана з попередньою. Обов’язок щодо обліку, звіту та сплати прямих податків покладена на самого платника (хоча в деяких випадках цей обов’язок може бути перекладений на податкового агента чи представника платника). При оподаткуванні непрямих податків обов’язок обліку, звіту та сплати покладений на юридичного платника. 3) необхідність настання спеціальних умов для виникнення податкової правоздатності як юридичного платника непрямих податків. 4) участь непрямих податків у формуванні ціни на стадії реалізації товарів чи послуг. 5) об’єктом оподаткування непрямих податків виступає вартість обороту, який має динамічний характер. Таким чином, розмежувавши непрямі і прямі податки, та виокремивши характерні риси непрямих податків, можна назвати їх позитивні та негативні сторони. Як зазначав Лєбєдєв В.А., вчені ще на рубежі XIX, ХХ століття звертали увагу на те, що об’єктом непрямих податків фактично є витрати, а це в свою чергу забезпечує ріст зацікавленості на доходи/прибуток. Сплата непрямих податків є більш зручна і непомітна для платника, а при вдалому виборі об’єкта оподаткування, ними забезпечуються більше надходження до бюджету, ніж від прямих податків. Для підтвердження даної тези можна для прикладу подивитися доходну частину бюджету 2012 року. (див. додат.1) Також до позитивних сторін непрямого оподаткування відносять стійкість та стабільність надходжень до бюджету, оскільки вони сплачуються платниками рівними долями по мірі споживання, тоді, коли у платника є грошові кошти для придбання предмета, який попадає під оподаткування. Також до позитивних рис непрямих податків відносять те, що їм наявні ознаки добровільності, оскільки від платника (очевидно йдеться про фактичного) залежить, який розмір податків сплачується; а також непрямі податки поширюються на всіх громадян без виключень, залежно від споживання предмета оподаткування. З даним твердженнями важко погодитися, оскільки перша ознака виключає другу і навпаки. Також, не можна говорити, що саме платники (очевидно мається на увазі фактичного) контролюють суму сплаченого податку, бо з таким же успіхом можна було б казати, що «заробляючи» менше особа контролює розмір сплати податку на доходи чи податку з прибутку. Щодо негативних рис непрямого оподаткування, то серед них вчені виділяють наступні: 1) відсутність рівності при сплаті непрямих податків, оскільки оподатковується споживання. В даному випадку, очевидно, мається на увазі не юридична рівність, а економічна, оскільки незалежно від рівня доходу, кожна особа, споживаючи оподатковані товари/послуги, фактично сплачує суму податку за однією ставкою. 2) спричиняє розвиток непропорційного виробництва, на шкоду розвитку малого підприємництва. Очевидно, дане твердження стосується юридичного платника, який сплачує ПДВ, оскільки платнику ПДВ, купуючи в іншої особи товар чи споживаючи послугу, буде вигідніше, щоб його контрагентом теж був платник ПДВ – таким чином перший платник зменшує суму свого податкового зобов’язання. А для того, щоб зареєструватися платником ПДВ, для прикладу, в обов’язковому порядку необхідно, щоб оборот за рік складав більше 300 тисяч гривень. 3) великі витрати для ведення обліку і здійснення контролю за сплатою непрямих податків. Звичайно, оскільки облік по сплаті податку ведеться окремо, він потребує додаткових матеріальних і людських ресурсів, але як було сказано вище при характеристиці позитивних рис непрямого оподаткування – непрямі податки забезпечують велику частку доходної частини бюджету. 4) утримання великої кількості персоналу, який не задіяний у виробництві; 5) послаблюється контроль суспільства над діяльністю держави; 6) в кінцевому результаті непрямі податки супроводжуються зниженням заробітної плати, таким чином найбільш чуттєвими до непрямих податків залишається наймана праця. Очевидно, йдеться про зниження купівельної спроможності, що супроводжуватиметься «знеціненням» грошей. 2) Види непрямих податків Непрямі податки можна класифікувати за декількома критеріями: 1) за сферою застосування; 2) за механізмом стягнення податку; 3) за кумулятивністю податку. За сферою застосування непрямі податки поділяються на універсальні та специфічні. Різниця полягає у способі закріплення об’єкта оподаткування. Так, універсальними є такі податки, які оподатковують всі види товарів і послуг, крім тих, які прямо законом передбачено, що не оподатковуються. До універсальних непрямих податків в Україні можна віднести ПДВ. Специфічні ж, навпаки, оподатковують лише ті товари чи послуги, які прямо передбачені в законі. До такого виду податків в Україні можна віднести акцизи. За механізмом стягнення непрямі податки поділяються на: одностадійні та багатостадійні. Одностадійні податки стягуються одноразово на певному етапі товарообігу. Прикладом одностадійних податків є акцизний податок. Багатостадійні ж податки підлягають оподаткуванню на кожному етапі товарообігу, наприклад: ПДВ. За кумулятивністю непрямі податки розрізняються за наявністю кумулятивного (каскадного) ефекту, і відповідно поділяються на кумулятині (каскадні) та некумулятивні (некаскадні). Кумулятивні (каскадні) податки підлягають оподаткуванню на кожній стадії обігу. Механізм стягнення некумулятивних (некаскадних) податків виключає механізм повторного оподаткування товарів і послуг, тим самим, забезпечуючи однакові надходження до бюджету незалежно від кількості етапів обороту від виробника до споживача. Кумулятивним непрямим податком може для прикладу бути багатостадійний податок з обороту, а некумулятивним – ПДВ. В законодавстві немає чіткого переліку, які саме податки належать до непрямих, але класифікація податків на прямі чи не прямі має велике значення, особливо після вступу України до СОТ. Так, як вже було згадано раніше, непрямі податки спрямовані на реалізацію товарів чи послуг, в той час як прямі – на особистий дохід, прибуток особи, чи на її власність. В ст. 3 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947р. (далі ГАТТ) вказано, що внутрішні податки й інші внутрішні збори та закони, правила та вимоги, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу чи використання товарів, а також правила внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, не повинні застосовуватися до імпортованих чи вітчизняних товарів таким чином, щоб створювати захист для вітчизняного виробництва. Тобто, держава-член СОТ не може прямо чи опосередковано дискримінувати товари, які поставляються з інших держав-членів СОТ за допомогою непрямих податків. При чому, неможливість застосовування різних податкових режимів поширюється і на послуги, які входять до вартості товару. Але незважаючи, що законодавчого переліку непрямих податків нема, використовуючи вищезазначені критерії розмежування, можна стверджувати, що на території України та країнах Європейського Союзу існують такі непрямі податки як: 1) Акцизний податок (акцизи) 2) Податок на додатну вартість (ПДВ) Акцизний податок. Акцизами є податки, які стягуються з виробництва або імпорту певних видів товарів, в деяких випадках і послуг, перелік яких встановлено податковим законодавством. Акцизні податки є однією з ранніх форм оподаткування. Є свідчення, що даний вид податків справлявся ще в Римській Імперії. На території України його почали справляти ще у XIV столітті, забезпечуючи 60% доходної частини бюджету. Активне запровадження акцизів датується XVI-XVII століттям. Першою країною, яка запровадила акцизні податки за звичними для нас принципами була Голландія, а вже її приклад наслідували й інші країни. У Середні Віки акцизами обкладалися не лише предмети розкушу, а й товари першої необхідності, навіть такі як сіль і цукор. З кінця XVIII століття перелік підакцизних товарів почав скорочуватися, в першу чергу з предметів першої необхідності. Скорочення переліку підакцизних товарів, в першу чергу – за рахунок товарів першої необхідності, можна пояснити тим, що й хоча дане оподаткування і було вагомим джерелом доходу до бюджету, але з другого боку могло стати причиною глибоких економічних та соціальних катаклізмів (для прикладу можна згадати той факт, що приводом для початку війни за незалежність США з Великою Британією було підвищення акцизів на чай, або ж «соляні» бунти в Росії, які були наслідком підняття ставки акцизного податку на сіль). Механізм сплати акцизного податку такий: кінцевою ціною реалізації підакцизного товару чи послуги є сума ціни товару і ставки акцизу. Таким чином, юридичний платник товару сплачує суму податку у розмірі саме акцизної податку, яку, фактично, йому сплатить споживач при купівлі товару чи послуги. Так, Д. Львов писав про акцизи як про непрямий податок з деяких предметів внутрішнього виробництва, який сплачується всередині держави при якій-небудь операції під час самого виробництва або споживання, і сплачується виробником або продавцем товару, отримавши його після з споживання через підвищення ціни товару. Також особливістю даного податку є те, що він справляється лише на певному якомусь одному етапі обороту товару (наприклад при виробництві), в результаті чого його справляння не характеризується наявністю кумулятивного (каскадного) ефекту. Обмежена сфера застосування акцизних податків має свої переваги порівняно з універсальними непрямими податками при вирішені специфічних проблем податкової системи, які полягають як в узгодженні чинної системи оподаткування, з основними нормативними принципами оподаткування, так і в задоволені певних економічних та соціальних інтересів. До таких можна віднести: спрощена система адміністрування податків; стимулювання певної поведінки (як у видку обкладення акцизом договорів щодо передачі права власності цінних паперів, укладених не на акціонерній біржі). Також, зазначають, що оскільки акцизними податками обкладають переважно товари та послуги попит на які є відносно нееластичним, то такі податки мають обмежений вплив на скорочення споживання, водночас, дозволивши уряду встановити стабільне джерело доходу до бюджету. Таким чином, можна виділити такі функції акцизного податку: 1) фіскальна, яка притаманна усім податкам; 2) регулююча, яка має свої особливості порівняно з іншими податками – впливає на ціну реалізації товару; 3) стимулююча – стимулює певний вид поведінки, або може бути способом стимулювання розвитку державою певної галузі господарювання. Отже, акцизи – це вид непрямих податків, який справляється з певних видів товарів чи послуг на одному з етапів товарообігу, і сума якого включається в ціну реалізації підакцизного товару чи послуги. Податок на додану вартість Податок на додану вартість (або скорочено ПДВ) було вперше запропоновано використовувати в Німеччині Вільямом ван Сіменсом у 1919 році, під назвою “veredetle Umsatzsteur” – облагороджений податок з обороту. У 1921 році Томас С. Адамс запропонував його таким, який би підходи для оподаткування разом із податком з прибутку в США. В подальшому довший час вищезазначені пропозиції не мали значного впливу на податкові системи країн світу, хоча час від часу до їхніх ідей поверталися. Все змінилося у 1954 році, коли М. Лоре запропонував замінити податок з обороту на ПДВ. А вже у 1967 році ПДВ замінив всі інші непрямі податки з обігу на території країн економічної співдружності, шляхом прийняття 2-х Директив, які й заклали основу для єдиної системи податку на додану вартість. Сам же ПДВ є різновидом податку з обороту. Для того, щоб краще зрозуміти механізм ПДВ, пропоную розглянути його в порівнянні з податком з обороту, особливо, беручи до уваги той факт, що, за словами міністра Міністерства доходів і зборів України Олександра Клименка, наданий час розробляється законопроект щодо запровадження податку з обороту, з одночасним зменшенням ставки ПДВ, податку на прибуток та єдиного соціального внеску . Податок з обороту є непрямим універсальним податком, який встановлюється як фіксований процент від вартості продажу. Він може бути як багатостадійним, так і одностадійним. Одностадійний податок з обороту охоплює якусь одну із стадій оброту товару, що позбавляє стимулів інших виробників штучно звужувати базу оподаткування для його нарахування. Так, розрізняють 3 підвиди одностадійного податку з обороту, в залежності від стадії, на якій він стягується: 1) на стадії виробництва; 2) з оптової торгівлі; 3) з роздрібної торгівлі. Якщо податок з обороту стягується на стадії виробництва, кількість платників даного податку відносно невелика, і відповідно витрати на адміністрування теж зменшуються. Але він має свої значні недоліки. Виробництво продукції зазвичай вимагає залучення великої кількості інших виробників, які слідують один за одним. Для прикладу, пекарні, щоб спекти хліб потрібна мука, яку він купує у її виробника, який у свою чергу, для того, щоб її виробити купував зерно, яке теж має свого «виробника». І всі ці продукції, обкладалися податком з обороту на кожній стадії виробництва, тим самим акумулюючи вартість кінцевого продукту – хліба. А якщо взяти для прикладу не виробника хліба, а виробника товару з більшою кількістю циклу виробництва – літаки, автомобілі, комп’ютери, тощо. Таким чином, вони поставлені в більш несприятливі податкові умови. Яким же чином вони зменшують податковий тягар при даному виді оподаткування? Зазвичай, в такому випадку, «бізнес» по виробництву продукції структурують по вертикалі, щоб зменшити кількість транзакцій; або ж закуповують необхідні імпортні товари для виробництва продукції (сировину, деталі, тощо) в оптових чи роздрібних торговців. Щодо одностадійного податку з обороту, який стягується з оптової торгівлі, то платниками є особи, які поставляють продукти роздрібним торговцям, або безпосередньо споживачам оптом, і сплачується як відсоток і із роздрібної ціни. Тому при даному оподаткуванні, виникають проблеми з оцінкою цієї майбутньої ціни, особливо якщо поставка здійснюється безпосередньо споживачу. Також, подібно як при системі сплати податку на стадії виробництва, одні і ті ж самі товари не завжди будуть оподатковуватися однаково, а сектор послуг фактично вилучається з об'єкта непрямого оподаткування. Платниками податку з роздрібної торгівлі є не лише роздрібні торговці, а усі поставщики, які діють безпосередньо з приватними особами або поставляють товар, послуги для особистих цілей, а не господарської діяльності, тому даний вид податків може також стосуватися і виробників і оптових торговців, що змушує їх поставляти продукцію безпосередньо споживачу. До речі, ця особливість непрямого оподаткування стала чинником популярності у США гіпермаркетів. Таким чином, даний вид оподаткування має ряд переваг, порівняно з вищезазначеними різновидами, а саме: залучає велику кількість платників податку, при чому «не дискримінуючи» шляхи постачання цього товару, також відсутня проблема з оцінкою роздрібної ціни продукту. Але недоліком є те, що важко відслідкувати для якої саме цілі був поставлений товар чи послуга, що у свою чергу створюватиме можливості для ухилення від сплати цього податку. При багатостадійній системі обчислення податку з обороту, податок нараховується на кожній стадії – від виробництва до роздрібної торгівлі. Такий податок характеризується великою фіскальною віддачею, але однією з його негативних рис є наявність каскадного ефекту – тобто, послідовного збільшення податкового навантаження на кожній наступній стадії виробництва і обігу продукції. При цьому на вищих стадіях податок з обороту нараховується також і на податок з обороту, сплачений на попередній стадії виробництва. Багатостадійний податок з обороту можна поділити на дві групи: 1) кумулятивний (каскадний) 2) некумулятивний (некаскадний) Кумулятивний багатосадійний податок, стягується або на всіх стадіях товарообігу, або на двох з них (виробництво – оптова торгівля, оптова торгівля – роздрібна торгівля). Зазвичай, ставка такого податку низька (може бути однакова або різна на різних стадіях товарообігу), оскільки при високій ставці, каскадний ефект може бути причиною | |
| Просмотров: 1721 | Загрузок: 66 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |