| Главная » Файлы » Дипломные работы » Дипломные работы |
Технології політичного маніпулювання в сучасній Україні
| [ Скачать с сервера (119.9 Kb) ] | 05.02.2018, 19:33 |
| Актуальність теми В сучасних умовах політичне маніпулювання присутнє у всіх суспільствах, як в країнах розвиненої демократії, так і в тих країнах, які порівняно недавно стали на шлях демократії. Воно виходить на перші місця як форма прихованого впливу над людьми, яка дозволяє панувати над ними, використовуються різні методи і принципи маніпулювання, з кожним днем удосконалюється технологіяйого проведення. Звідси випливає актуальність теми, адже вона спрямована на розкриття сутнісних характеристик політичного маніпулювання і його дії в сучасних суспільствах. Метою роботи Дослідити технології політичного маніпулювання в сучасній Україні . Об'єктом дослідження виступає політичне маніпулювання Предметом дослідження є технології політичного маніпулювання в сучасній Україні Уроботі використовувалися такі методи : історичний, порівняльний,системний також використовувалися структурно-функціональний, індуктивно-дедуктивний, біхевиорістський методи, абстрагування, аналізу, синтезу. Структура роботи Робота складається зі вступу, трьох розділів та списку використаної літератури яка налічує 55 джерел . РОЗДІЛ І Теоретичні засади дослідження політичного маніпулювання Наразі, ведучи мову про маніпулювання, та його різні форми та види, ми можемо відзначити, що дане явище не є чимось незвичайним та має місце у будь-якому суспільстві у найрізноманітніших сферах, таких як політика, економіка чи звичайний побут. Це пов’язано із тим, що людина, як істота соціальна, постійно взаємодіє із суспільством, а в будь-якій сфері, де відбувається процес комунікації, рано чи пізно відбувається факт маніпуляції, особливо у сфері політичного життя. Варто зауважити, що практика маніпулювання, зокрема політичного не обмежується лише сучасністю, а має більш довгу історію. Але про політичне маніпулювання у всій його повноті ми можемо вести мову з ХХ ст., що пов’язано із розвитком засобів масової комунікації та формуванням масового суспільства. Саме поширення та вдосконалення засобів масової комунікації, таких як преса, радіо та телебачення дали змогу ефективно здійснювати вплив на масову свідомість, яка поступово ставала все більш значимою у політичному процесі. Як відзначав визначний дослідник масової свідомості Г. Лебон, головною рисою ХХ століття є вихід на перший план несвідомої діяльності натовпу замість свідомої діяльності індивіда, тобто прагнення окремих індивідів злитися в єдиний розум та почуття, що призводить до падіння загального інтелектуального рівня та втрати особистісних відмінностей. Всі прагнуть не вирізнятися серед інших, подібних собі, незважаючи навіть на освітній, соціальний чи культурний рівень. «З того самого моменту, коли люди опиняються в натовпі, невіглас і вчений стають однаково нездатними мислити» [18, с. 95]. У 20-их рр. великої популярності набуло вчення З. Фрейда про психоаналіз. Можливо певні його висновки є суперечливими, але, наприклад, уряд Гітлера успішно використовував звернення до потаємних людських інстинктів. «Нацизм створив реальні зразки підривної пропаганди, яка буде ретельно вивчена теоретиками, науково позначена як«деструктивна», класифікована як«сіра»і«чорна», методико-технічновдосконалена і віддана практикам для здійснення психологічної війни», - пише Р. Борецький, [1988 — С.156 ]. Також Фрейд, працюючи із науковою спадщиною вищезазначеного Г. Лебона приходить до наступних висновків щодо особливостей маси: • маса є імпульсивною та мінливою, і керується фактично несвідомим • маса є легковірною та схильною до навіювання, вона не є критичною та мислить образами • маса не мислить логічно та схильна до крайнощів • масі не потрібна істина, а потрібні ілюзії [38, с. 113]. Карл Юнг відзначав, що подібна масовізація була певним відкатом після століть «просування» ідеалів індивідуалізму та демократичних цінностей, внаслідок чого і формувалися ідеології навколо колективної людини - соціалізм, комунізм та фашизм [47, с. 32-33].Ортега-і-Гассет бачив ще одну причину в урбанізації, де «вирвані з рідних місць, зі свого ґрунту люди, зібрані в нестабільні міські конгломерати, ставали масою». [30, с. 89]. М. Маркузе відзначав, що велику роль мав розвиток телебачення у поглибленні процесу масовізації, оскільки воно сприяло формуванню імпульсивно-реагуючої психіки, яка мала результатом процеси, які відбуваються на підсвідомому рівні. Наслідком такої психіки є властива масам хаотична поведінка [25, с. 139]. Узагальному, основні висновки дослідників щодо процесів масовізації суспільства, є наступними: • масове промислове виробництво, яке базувалося на основі досягнень науково-технічної революції зумовили високий динамізм життя, зокрема і швидке зростання людських потреб. • разом із збільшенням потреб, збільшились і можливості їх задоволення. Інтеграційні процеси, розвиток транспорту та інформації, які нівелюють відстані дали змогу не лише усвідомити збільшення потреб, але й легкість їх задоволення. Завдяки подібному прогресу формується віра в майбутнє, в якому задоволення потреб буде все легшим і легшим. • зростає готовність мас до активних дій, чому сприяє провокуючий вплив засобів масової комунікації, реклами, політичної агітації і пропаганди.Метою подібних дій єпряма стимуляція безпосередньої поведінкової активності, а саме безпосередня масова реакція, чи у формі конкретних акцій, чи у вигляді пасивного схвалення, в залежності від ситуації. | |
| Просмотров: 489 | Загрузок: 16 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |