| Главная » Файлы » Дипломные работы » Дипломные работы |
Управління активами комерційного банку
| [ Скачать с сервера (10.27 Mb) ] | 11.08.2017, 13:01 |
| РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ…………………………………………………………………………………....3 1.1. Економічна сутність та класифікація активів комерційного банку………..…..9 1.2. Джерела формування активів комерційного банку…………………………...15 1.3. Стратегія управління активами комерційного банку…………………………..20 РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «УКРСИББАНК»21 2.1. Характеристика сучасного стану розвитку ПАТ «УкрСиббанк»………………..25 2.2. Аналіз структури та динаміки пасивів ПАТ «УкрСиббанк»……………………..28 2.3. Аналіз фінансового стану ПАТ «УкрСиббанк»…………………………………..30 РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК»…………….35 3.1. Аналіз якості активів ПАТ «УкрСиббанк»………………………………………..40 3.2. Аналіз ділової активності ПАТ «УкрСиббанк»в частині активів……………..…45 3.3. Аналіз дохідності та ефективності управління активними операціями ПАТ «УкрСиббанк»………………………………………………………………………….50 РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ ПАТ «УКРСИББАНК»…………………………………..55 4.1. Пропозиції щодо ефективного управління активами ПАТ «УкрСиббанк»……58 4.2. Нові методи управління активами та їх оптимізація ПАТ «УкрСиббанк»……...60 4.3. Застосування методів хеджування ризиків активних операцій ПАТ «УкрСиббанк»…………………………………………………………………………..65 РОЗДІЛ 5. ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ……………………………………………………..70 ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………….75 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………….80 ДОДАТКИ ВСТУП Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку банківської системи України одним із пріоритетних завдань є забезпечення стабільного функціонування і розвитку банків та банківської системи в цілому. Зростаюча цікавість до проблеми управління активами комерційного банку пояснюється специфічним видом діяльності даної сфери бізнесу, посиленням факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, конкуренції на національних і міжнародних ринках, а також фінансовою та економічною нестабільністю. Управління активами – один із ключових процесів управління банком, що охоплює всі сфери фінансового менеджменту, від якості якого залежить ефективність його діяльності та здатність вижити у конкурентному середовищі. На даний час зростає інтерес до інструментарію управління активами банку, напрацьованого з урахуванням світового досвіду. До цього спонукають зниження дохідності банків України, а також підвищення рівня ризику їх діяльності. Тому вирішення даних проблем як у теоретичному, так і у практичному аспектах визначає актуальність даної теми дослідження. Керівний склад банків усвідомлює, що подальше успішне функціонування залежить від вибору раціональної стратегії розвитку, формування портфеля активів із урахуванням їх ризику, поміркованого управління витратами, орієнтації не стільки на високоприбуткові операції, скільки на ті, що приносять стабільний дохід. Складність і багатогранність процесу управління банком потребує комплексного підходу, що передбачає нерозривну єдність активів і пасивів, доходів і витрат, які взаємозалежні та взаємообумовлені. Запровадження такого підходу потребує розробки методології та інструментарію комплексного управління активами. Проблема управління активами цікавить науковців та практиків вже досить довгий період часу. Дослідженню даної проблематики приділяють значну увагу зарубіжні науковці – Дж. Маршалл, В. Бансал, П. Роуз, Дж. Сінкі, Т.Кох, російські – С. Ільясов, А. Кулаков, М. Поморина, П. Шальнов, П. Шаталов, Н. Костина, а також вітчизняні – Л. Примостка, Т. Корнієнко, О. Кириченко, І. Гіленко, Д. Олійник та інші. Високо оцінюючи вклад вітчизняних та зарубіжних авторів, слід зазначити, що традиційні механізми банківського менеджменту не надають ефективних рекомендацій щодо досягнення оптимуму між дохідністю активів та стійкістю банківської установи. Недостатньо уваги приділяється оптимізації структури активів банку за доходністю з огляду на дотримання основоположних принципів управління ними. Необхідно відзначити, що серед вчених немає єдиного теоретичного обґрунтування управління активами комерційного банку, а також методології його здійснення, тож дане питання потребує подальшого вивчення Метою є дослідження сутності управління активами банку та його значення щодо нівелювання проблемних ситуацій, обґрунтування вибору стратегії управління банківськими активами, розробка дієвих підходів та практичних рекомендацій щодо удосконалення зазначеного процесу. Реалізація даної мети зумовила необхідність постановки та вирішення таких завдань: - пояснити економічну сутність активів та класифікацію; - комплексно обґрунтувати необхідність управління активами банку; - дослідити сукупність елементів процесу управління активами банку; - охарактеризувати механізм управління активами банку; - провести загальну характеристику діяльності ПАТ «УкрСиббанк»; - проаналізувати систему управління активами ПАТ «УкрСиббанк»; - дослідити підходи та склад процесу аналізу управління активами ПАТ «УкрСиббанк»; - розробити методики аналізу процентного ризику для удосконалення інструментів управління активами ПАТ «УкрСиббанк». Предметом дослідження виступає механізм застосування інструментів управління активами банку. Об’єктом дослідження виступає система управління активами банку. У роботі використано наступні методи: теоретичного узагальнення та порівняння, системного підходу; горизонтального, вертикального та коефіцієнтного аналізу; табличного та графічного зображення даних. Інформаційну базу дослідження становили нормативні та законодавчі акти, які регулюють діяльність банків, зокрема, банківське законодавство, інструкції та положення НБУ, монографічні роботи і статті вітчизняних і зарубіжних економістів у фахових економічних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів з питань управління активами комерційного банку, що стосується організації управління активами банку, а також дані фінансової звітності та внутрішні нормативно-правові документи ПАТ «УкрСиббанк». РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ 1.1 Економічна сутність та класифікація активів комерційного банку Проблема управління активами банківської установи залишається актуальною так, як їх вплив на фінансовий менеджмент є достатньо помітним. Безумовно, за сучасних умов розвитку банківської діяльності головні завдання полягають у пошуку реальних шляхів мінімізації ризиків та отримання достатніх прибутків для збереження коштів вкладників і підтримання життєдіяльності банку. У більшості випадків активи банку вчені-економісти розглядають з позиції їх видової класифікації, яка висвітлена у встановленій формі фінансової звітності. Проте, звернення до глосарію економічних термінів [1], який складено фахівцями банків України показало, що активи банку варто трактувати наступним чином «…це накопичені протягом діяльності банку ресурси, які в майбутньому приносять економічну вигоду і призводять до припливу грошових коштів у банківську установу». Це визначення трактується і в П(С)БО1. Крім того, автори глосарію розширюють межі тлумачення даної категорії шляхом висвітлення певних вимог до неї. На їх погляд під активами як понятійної категорії слід розуміти будь-який об'єкт, право контролю якого закріплене за банком, який відповідає хоча б одній з таких вимог: по-перше, приносить доход банківській установі та по-друге, може бути обмінений на інший об'єкт, який у свою чергу буде приносити доход банківській установі [3]. Цієї ж точки зору дотримується у своїй праці І.М. Парасій-Вергуненко [4]. В енциклопедії банківської справи України [1,с.14; 5] пропонують укладачі «…під банківськими активами розуміти ресурси банку, а саме засоби, що класифікуються за напрямками розміщення і використовуються з метою одержання прибутку». В свою чергу, фінансово-економічний словник деталізує інформацію з позиції загального трактування поняття «Активи», стверджуючи той факт, що категорія у перекладі з латинської мови «activus» розглядається як діяльний або дієвий [6]. Окрім того, банківські активи визначаються як «…накопичені упродовж діяльності банку ресурси, які у майбутньому дають економічний зиск і сприяють припливу грошових коштів у банківську установу». Обумовлюючи вище викладене, можна вважати, що достатньо змістовне трактування активів балансу комерційного банку висвітлено в праці А.М. Герасимовича, М.Д. Алексеєнко та І.М. Парасій-Вергуненко [7]. Автори чітко зазначають, що активи балансу мають розглядатися з двох основних позицій рис.1. Рис. 1.1 Структурно-логічна схема взаємозв’язку ключових позицій визначення активів балансу банку Розглянуті змістовні характеристики вченими-економістами категорії «Активи банку» надають можливість окреслити спільні характерні риси: це ресурси, які здатні забезпечити стратегічний розвиток комерційного банку та вплинути на його конкурентноздатність в майбутньому; активи банку здатні сприяти зростанню економічної вигоди в залежності від функціонування конкретного стратегічного рішення щодо операцій з різними банківськими продуктами та активи банку беруть участь у формуванні фінансової політики розвитку із урахуванням елементів моніторингу за їх протіканням. Отже, активи - це ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій, використання яких, ймовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди. Іншими словами, це економічні ресурси, що перебувають у розпорядженні банку, використання яких, ймовірно, принесе в майбутньому доход. Активи виступають у вигляді основних засобів, готівки в національній або іноземній валюті в касі банку, заборгованості за позиками, цінних паперів, які знаходяться в портфелі банку тощо. З метою систематизації, поглиблення вивчення даної категорії і отримання нової інформації щодо сутності активів, класифікуємо їх за такими ознаками: — видами операцій; — строками розміщення; — ступенем ліквідності; — ступенем ризику; — впливом на рівень дохідності банку. Нині не існує єдиної загальноприйнятої системи класифікації банківських операцій. Різноманітні пропозиції класифікацій банківських операцій обумовлені різницею в критеріях, за якими відбувається та чи інша класифікація. А. Мороз [10] класифікує банківські операції за критерієм відображення окремих банківських операцій у статтях в балансі банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх поділяють на пасивні та активні. До активних операцій банку, за цією класифікацією, належать: операції з вкладенням банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах з метою підтримання ліквідності банків; розрахункові операції, пов’язані з платежами клієнтів; касові операції з прийманням і видаванням готівки; кредитні операції, пов’язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам; інвестиційні операції з вкладанням банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк; фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів; валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютному ринках; депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити НБУ та в інших банках; операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому та міжнародному валютних ринках; операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів. Класифікуючи активи за видами операцій, Вовчак О.Д. пропонує виділити п’ять категорій, схему зображено на рис.1.2[9]. Рис. 1.2 Класифікація активів за видами операцій О. Петрук [11] також проводить класифікацію банківських операцій за відображенням їх у балансі банку, поділяючи їх на пасивні й активні банківські операції. Активні банківські операції – це операції, шляхом яких банки розміщують наявні ресурси для отримання прибутку і підтримання ліквідності. На відміну від А. Мороза, О. Петрук здійснює додаткову класифікацію активних, а не пасивних банківських операцій. Так, за економічним змістом активні операції він поділяє на: обліково-позикові (кредитні), розрахункові, касові, інвестиційні, фондові й гарантійні. За строками розміщення банківських ресурсів активи балансу банку поділяють на такі види (талиця 1.1): Таблиця 1.1 Класифікаційна характеристика активів банку за строковістю № Види активів Характеристика активів 1 Поточні активи до запитання, які повертаються на першу вимогу кредитора 2 Строкові кошти, які розміщені банком на певний строк 3 Квазістрокові кошти, які не мають визначеного строку повернення і не можуть бути повернені на першу вимогу. Вони повертаються тільки за певних умов. Всі активи банку залежно від легкості перетворення в грошову форму можна розподілити на відповідні групи. В зарубіжній літературі [16] наводиться таке групування банківських активів за цим критерієм. І група – первинні резерви – активи, які можуть бути негайно використані для виплати вкладів, щодо яких є вимога повернення, та задоволення заяв на кредити. Це головне джерело ліквідності комерційного банку [16]. До таких активів належать касова готівка (банкноти і монети); залишки та рахунках в установі центрального банку (кошти на кореспондентсько–резервному рахунку); залишки на кореспондентських рахунках в інших банках; чеки та інші платіжні документи на інкасо (що має назву "флоут"). ІІ група – вторинні резерви – активи, які "... з мінімальною затримкою й незначним ризиком втрат можна перетворити в готівку ". До таких активів належать: а) боргові зобов’язання з терміном погашення до одного року: державні цінні папери, а також ті, які імітуються місцевими органами влади, урядовими установами; комерційні цінні папери, без спеціального забезпечення, які обертаються на ринку зобов’язань великих корпорацій); депозитні сертифікати інших банків; б) окремі кошти на кредитних рахунках (кредити під заставні на житлові будинки). Основним призначенням резервів другої черги є забезпечення джерела поповнення первинних резервів. ІІІ група – портфель кредитів. Більшу частину активів банку складають, як правило, кредити його позичальникам. Вони є основним джерелом доходу банку. Можна навести таку класифікацію (перелік) банківських кредитів залежно від характеру їх використання [13]: кредити торгово-промисловим підприємствам, кредити під заставу нерухомості, кредити приватним особам (споживчі кредити), сільськогосподарські кредити, кредити для лізингу, кредити позичальникам нерезидентам. Дострокове перетворення банківських кредитів у грошові кошти досить ускладнене оскільки для такого виду грошових вимог майже не існує вторинного ринку. ІV група – портфель першокласних цінних паперів, термін до моменту погашення яких не менше одного року [14]. До цієї групи активів належать акції та облігації торгових та промислових корпорацій з відомою (доброю) репутацією. За такими активами, у випадку дострокової їх реалізації, існує високий ризик втрати ринкової (курсової) вартості через невизначеність фінансового стану емітента в момент погашення цінних паперів. V група – інші активи, що не потрапили в попередні групи активів. До цієї групи активів належать, зокрема, вкладення в нерухомість, машини, обладнання, тобто витрати капітального характеру. Групування активів банку за ступенем легкості їх перетворення в грошові кошти, що наводяться в російській літературі [15], дещо відмінне від поданого у зарубіжних джерелах. До першої групи активів дослідники відносять касову готівку та кошти, прирівняні до неї (кошти на розрахунковому рахунку та у фонді обов’язкових резервів в установі центрального банку), а також активи які можна легко протягом короткого періоду часу перевести в грошові кошти (державні цінні папери, короткострокові кредити видані під державну гарантію, тощо [15]. Тобто в цій групі об’єднані активи, що в зарубіжних джерелах класифікуються як первинні та вторинні. До другої групи належать кредити, надані підприємствам, організаціям, іншим банкам. До третьої групи включаються інвестиції в цінні папери (облігації та акції) підприємств, організацій або паї участі в їхній діяльності. Четверту групу складають основні засоби банку: будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інші активи. Наведене групування банківських активів враховує специфіку сучасного розвитку різних сегментів саме російського грошового ринку (наприклад, нерозвиненість ринку корпоративних цінних паперів). Подані методи групування активів, не є досконалими. До них, зокрема, не включені кошти на рахунках дебіторської заборгованості, відсутній розподіл кредитів за групами залежно від терміну їх погашення, а ця стаття активів за ступенем мобільності є досить сильно диференційованою (залежно від якості дебіторської заборгованості, термінів погашення кредитів). Вважаємо, що найбільш повна та детальна класифікація банківських активів за ступенем ліквідності може виглядати таким чином. І група – грошові кошти, або готівка. Це кошти в касі банку, на його рахунках у центральному банку та на кореспондентських рахунках у першокласних банках. Такі активи можуть бути негайно використані для виконання невідкладних зобов’язань банку. ІІ група – високоліквідні активи, як правило, доходні активи, включаючи грошові кошти на користь банку, готівка в дорозі (в процесі інкасації): - державні цінні папери, цінні папери місцевих органів влади, для яких існує вторинний ринок обігу, векселі першокласних векселедавців; - кредити та інші платежі на користь банку від його першокласних позичальників з термінами виконання (погашення) в наступному місяці. Для більшості активів цієї групи існує вторинний ринок. У випадку дострокової реалізації такі активи можуть бути переведені в грошові кошти в найкоротший час з мінімальними реалізаційними витратами (мінімальною втратою своєї вартості). ІІІ група – ліквідні активи: портфель короткострокових кредитів і цінних паперів. Активи цієї групи – це кредити, недержавні цінні папери та інші платежі на користь банку від його фінансово стабільних контрагентів (або таких, що мають гарантії повернення банківських кредитів) за терміном виконання від одного до трьох місяців. Також сюди іноді відноситься дебіторська заборгованість, погашення якої є реальним протягом короткого проміжку часу (наприклад, вартість заставного майна позичальникі, що можна швидко реалізувати, в разі неповернення ними кредиту у встановлений договором строк), а також кошти на коррахунках у банках, що не відносяться до першокласних (високонадійних) банків. Активи цієї групи (крім кредитів) можуть бути достроково перетворені в грошові кошти не більше, ніж в місячний термін з незначними реалізаційними витратами. ІV група – важколіквідні активи. Складаються з інших кредитів банку та придбаних ним цінних паперів, а також іншої дебіторської заборгованості й інших термінових платежів на користь банку, які не увійшли до другої та третьої групи активів. Дострокова реалізація таких активів ускладнена: вони можуть бути перетворені в готівку, як правило, в термін, що перевищує один – два місяці та з суттєвими втратами (близько 20% їхньої вартості). V група – низьколіквідні та неліквідні активи. Це нерухомість та обладнання, що належать банку; нематеріальні активи; кредити, не повернені в термін, інші платежі на користь банку, термін сплати яких минув; інші активи банку, що не увійшли до попередніх груп. Реалізація активів цієї групи є найбільш проблемною, оскільки ринку таких активів або немає, або він суттєво обмежений. Реалізаційні ж витрати можуть досягати половини їхньої первинної вартості. Як уже зазначалося, ступінь ліквідності того чи іншого активу визначається його властивістю зберігати свою номінальну вартість без змін. Така властивість активу перебуває в протилежній залежності від ризиковості. Також можна згрупувати активи на робочі, ті що приносять дохід та неробочі, ті що доходу не приносять для визначення впливу їх на рівень дохідності банку (таблиця 1.2). Таблиця 1.2 Класифікація активів за рівнем їх впливу на дохідність банку Робочі активи: Неробочі активи: -кошти на коррахунку; -касові активи; -кошти розміщені в інших банках; -кошти вкладені в цінні папери; -надані кредити; -інші активи, що дають дохід. -кошти в розрахунках; -резерви; -дебіторська заборгованність; -кошти, вкладені у майно та господарські матеріали; -видатки та збитки. Значна частка коштів у недохідних активах свідчить про нераціональну структуру активів, що в свою чергу воліче за собою зниження дохідності(табл.1.2). За ступенем ризику вкладень та можливості втрати частини їх вартості активи комерційного банку поділяються на п’ять груп з коефіцієнтами ризику від нуля до одиниці: I група — 0 %; II група — 10 %; ІІІ група — 20 %; IV група — 50 %; V група — 100 %. Запропоновані критерії, за якими здійснена класифікація, дають можливість детально здійснити аналіз структури активів; їх ліквідності, міри ризику, строковості, впливу на дохідність банку та обрати шляхи щодо підвищення ефективності їх використання. Класифікаційна ознака залежно від виду операцій, які здійснює банк, дає повну інформацію про напрямки діяльності банку, на які ринки ця діяльність націлена, за рахунок яких операцій банк отримує вигоди для себе. Також, слід відмітити актуальність поділу активів залежно від ступеня їх ліквідності, це є важливиим для отримання інформації стосовно загальних показників ліквідності банку та визначення рівня дотримання обов’язкових нормативів НБУ. Щодо класифікації активів існує багато супуручностей, і кожен науковець досліджуючи це питання має пояснення зі своєї точки зору, тому питання лишається відкритим для дискусій. 1.2 Джерела формування активів комерційного банку Стабільне функціонування та подальший розвиток банківської системи перебувають у тісному взаємозв’язку із збільшенням обсягів банківських ресурсів. Від того, наскільки банк приділятиме увагу формуванню фінансових ресурсів, залежить його спроможність здійснювати активні операції та фінансова стійкість банку в цілому. Саме тому, однією з необхідних передумов для ефективного функціонування банку та належного рівня його фінансової стійкості, є стабільність і достатність ресурсної бази банків, яка і є головним джерелом формування активів. Проблемам формування та використання банківських ресурсів особливу увагу було приділено у наукових працях Л.М. Стрілецька, А.В. Олійник, М.Алексеєнка, О.Барановського, А.Волокова, М. Савлука, О.Васюренка, А. Вожкова та ін. Формування ресурсної бази комерційного банку є одним із найважливіших завдань для забезпечення економічного зростання. Політика комерційних банків щодо формування ресурсної бази пов’язана iз вирішенням постійного завдання: знайти джерела фінансових ресурсів з мінімальною вартістю, забезпечити здійснення активних операцій у визначених обсягах і напрямках, ефективно використовувати та управляти фінансовими ресурсами. Важливе значення для кожного банку має питання формування збалансованого портфеля ресурсів, який він може використовувати при здійсненні активних операцій. Від якісного вирішення цього питання з використанням науково-обґрунтованих, перевірених світовою практикою методів банківського менеджменту залежить успішна діяльність банку на ринку банківських послуг. В даний час в економічній літературі немає однозначного визначення банківських ресурсів при одночасному збереженні єдиного підходу до цього поняття. Часто зустрічається таке визначення: «Банківські ресурси — це сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для кредитування та інших активних операцій» [17, с. 18; 23, с. 27]. Дане визначення підкреслює організацію використання акумульованих банками коштів, але його істотним недоліком є те, що воно не характеризує механізму акумуляції і джерел банківських ресурсів. Спробу виправити цей недолік зробив О.Д. Заруба, який відзначав, що «банківські ресурси складають всю величину коштів, які може використати банк для проведення своїх операцій, насамперед, кредитних. Складовими ресурсів банку є його власні та залучені від інших юридичних та фізичних осіб кошти…» [18, с. 5]. Аналогічний підхід до визначення банківських ресурсів пропонує Г.С.Панова: «Ресурси комерційного банку (банківські ресурси) зазвичай визначають як сукупність власних і залучених коштів, що є в розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення активних операцій» [19, с.40]. Окремі автори вважають, що «банківські ресурси — сукупність коштів, які знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для виконання активних та інших операцій. Акумулюючи грошові накопичення, прибутки та заощадження юридичних і фізичних осіб, банки перетворюють їх у позичковий капітал, тобто грошовий капітал, наданий у позичку клієнтам на умовах повернення за плату у вигляді відсотків. Тому банківські ресурси називають банківським капіталом» [20, c. 76]. Подібне трактування поняття банківських ресурсів представлене в роботі Р.І. Шевченко [21, с. 22]. З даним визначенням погодитися не можна, тому що в ньому, з одного боку, зазначено, що акумульовані ресурси використовуються для проведення активних та інших операцій, а з іншого, автори акцентують увагу тільки на кредитному характері таких операцій. Крім цього, при характеристиці джерел банківських ресурсів мова йде тільки про залучені і позичені кошти, а джерела внутрішнього походження (прибуток банку) та його власні кошти не згадуються. Ряд авторів розглядають банківські ресурси тільки в трактуванні кредитних ресурсів: «У діяльності комерційних банків ресурсна база має першорядне значення, тому що процеси утворення кредитних ресурсів і надання позичок знаходяться в тісному взаємозв’язку» [22, с. 200]. Можна стверджувати, що економічно невірно зводити сутність ресурсів банку тільки до кредитних ресурсів. Поняття «банківські ресурси» є більш широким, ніж «кредитні ресурси», оскільки перші мають більш широке цільове призначення і можуть використовуватися не тільки для кредитних, але й для інших видів активних операцій, що приносять банкам дохід, а також для нарощування матеріально-технічної бази банку. На думку В.I. Колеснікова і Л.П. Кролівецької, «до банківських ресурсів відносяться власні кошти банків, позичені і залучені кошти, сукупність яких використовується для здійснення банком активних операцій, тобто розміщення мобілізованих ресурсів з метою одержання доходу» [24, с. 116]. Однак не завжди метою акумулювання банківських ресурсів є одержання доходу. У сучасних умовах окремі банки, за рахунок акумуляції фінансових ресурсів, можуть намагатися не заробити кошти, а покрити свої збитки від тих чи інших операцій, приховуючи своє кризове фінансове положення. На думку Ж.М. Довгань, «у вузькому розумінні банківські ресурси — це акумульовані банком вільні грошові кошти економічних суб’єктів на умовах виникнення зобов’язань власності чи боргу для подальшого розміщення на ринку з метою отримання прибутку» [25, c. 4]. Однак у даному визначенні мова йде про акумуляцію банком ресурсів господарюючих суб’єктів, але не вказується таке важливе джерело банківських ресурсів, як власний капітал банку. В умовах депресивного стану економіки одним із актуальних питань банківських установ, які вимагають негайного вирішення, є пошук джерел коштів для забезпечення своєї діяльності на комерційних засадах та згідно з вимогами регулятивних органів. Якщо говорити більш конкретно, то ці джерела, у мікроекономічному аспекті, можливо охарактеризувати як акумульовані банком за допомогою емісії пайових цінних паперів або отримані в тимчасове користування на грошовому ринку кошти суб’єктів економіки на основі зобов’язальних правовідносин, а також кошти внутрішньобанківського походження, у т.ч. результати фінансової діяльності банку, що використовуються для подальшого розміщення згідно визначених банком напрямків з метою одержання прибутку, забезпечення ліквідності, зміцнення матеріально-технічної бази банку тощо. Ресурсна база сучасних комерційних банків загальновідомо складається з власного капіталу та зобов’язань (рис.1.3)[26, с.32]. Рис. 1.3 Класифікація ресурсів комерційного банку Основною складовою ресурсної бази комерційного банку є його власний капітал. До власних коштів банку належать статутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття різноманітних ризиків і нерозподілений прибуток. Виходячи з розміру капіталу, визначається рівень його фінансової автономії, фінансова стійкість та інші показники конкурентоспроможності. Також значну частину джерел коштів багатьох вітчизняних банків складають кошти юридичних та фізичних осіб, розміщені на поточних і депозитних рахунках, які відносіться до залучених, а позики, отримані від інших банків і кошти, отримані від інших кредиторів – до позичених. | |
| Просмотров: 1041 | Загрузок: 38 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |