| Главная » Файлы » Диссертации » Диссертации |
КОНТРОЛЮВАННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ЗАГАЛЬНІ ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ
| [ Скачать с сервера (97.5 Kb) ] | 28.02.2018, 15:10 |
| 1. Сутність й особливості контролювання. 2. Види контролю. 3. Сутність та механізми регулювання. Вступ: Для забезпечення ефективної діяльності працівників недостатньо лише визначити завдання, організувати робоче місце, забезпечити оплату праці тощо. Всі ці процеси не результативні, якщо не реалізується такий управлінський процес, як контролювання, який дає змогу виявити існуючі в організації проблеми та причини їх виникнення. 1. Сутність й особливості контролювання Після планування, організування і мотивування діяльності в організації виникає потреба в забезпеченні постійних спостережень за ходом виробничо-господарських процесів та у виявленні проблем, які перешкоджають її успішному здійсненні. Контролювання – вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдань і досягнення цілей, виявлення відхилень, збоїв, недоліків та причин їх виникнення з метою уникнення нагромадження й повторення помилок, мінімізації втрат, подолання складних організаційних проблем тощо. Контролювання є важливим чинником забезпечення стабільності, передбаченого рівня розвитку економічного суб’єкта, уникнення криз. Важливими елементами контролювання є спостереження за станом суб’єктів економіки, цілеспрямований збір та аналіз інформації про них з метою прийняття оптимальних рішень. Контролювання як вид управлінської діяльності (процес) реалізується на засадах виконання контрольних операцій (контролю). Контроль – елемент і чинник управління економічними суб’єктами, процесами, який полягає у нагляді за ними з метою перевірки відповідності їх стану законодавчим нормам, визначеним стратегіям, програмам розвитку тощо. Об’єктивна зумовленість і необхідність реалізації контролювання як функції менеджменту зумовлені такими чинниками: - складністю технологічних процесів в організації; - невизначеністю середовища (зміни законів, політики, структури організації, технології, ринку, складу і кваліфікації працівників організації тощо); - динамізмом науково-технічного розвитку; - ймовірністю виникнення кризових ситуацій; - особливістю глобалізації; - тиском конкурентів; - боротьба за ринки збуту тощо. Мета контролю полягає в максимальному забезпеченні фактичних результатів очікуваним. Для того, щоб контроль відповідав своєму призначенню і реалізовував свої функції, він повинен: - базуватися на чітко визначених нормативах, гнучких, динамічних технологіях; - відображати пріоритети організації відповідно до її стратегічного спрямування і діяльності; - орієнтуватися на досягнення конкретних результатів; - відповідати основному для організації виду діяльності; - забезпечувати своєчасність, мобільність, надійність, гнучкість контрольних операцій; - бути простим і зрозумілим; - бути економічним (ґрунтуватися на співставленні витрат на його здійснення з досягнутими результатами). Процес здійснення контролю стосується інтересів конкретних працівників, що може спричинити зміну їх виробничої та соціальної поведінки. В кожному окремому випадку вона виявлятиметься по-різному. Певні працівники, які перебувають у сфері дії контролю, намагатимуться працювати якнайкраще, інші, щоб уникнути неприємностей, намагатимуться приховувати об’єктивну інформацію, вдаючись до її фальсифікації. Іноді контроль спричиняє стресовий стан у людей, породжує конфліктні ситуації, за яких можливі відхилення у психіці втягнутих у конфлікт людей. Тому контроль потребу вивіреного, делікатного використання з урахуванням усього спектра чинників, що впливають на його реалізацію. 2. Види контролю Як важливу категорію менеджменту контроль класифікують за різними ознаками: 1. За змістом: фінансовий, виробничий, маркетинговий та ін. Фінансовий контроль постає як система спостережень, перевірок, досліджень ефективності функціонування та розвитку фінансових ресурсів. Він зорієнтований на фінансову сферу підприємств, фінансові системи інших суб’єктів управлінських рішень, правильність і своєчасність виявлення відхилень, визначення необхідності у корективах тощо. Виробничий контроль полягає в порівнянні показників виробничого планування із фактичними даними, а також в аналізуванні відхилень. Основними критеріями при цьому є строки виготовлення, якість продукції, ефективність використання виробничих потужностей, аналіз витрат виробництва. За періодичністю виробничий контроль буває регулярним та разовим, зосередженим на внутрішніх і зовнішніх операціях підприємств. Контроль маркетинговий – це комплекс дій та заходів, пов’язаних з перевіркою рівня реалізації маркетингової концепції підприємства. Основними критеріями при цьому є ефективність рекламної компанії, рівень конкурентоспроможності продукції, якість після продажного обслуговування споживачів, рівень витрат на збут і просування товару тощо. 2. За етапами виробничо-господарської діяльності: попередній, поточний та завершальний (рис. 7.1). Попередній контроль здійснюється на вході в систему організації на основі встановлених правил, процедур, норм поведінки тощо. Цей вид контролю використовують щодо людських (трудових), матеріальних, фінансових, інформаційних, енергетичних та інших ресурсів. Поточний контроль реалізується в процесі виробничо-господарської діяльності. Його характеризують такі особливості: - управлінська необхідність; - наявність мети, спрямованість на конкретні робочі місця; - використання зовнішніх ресурсів для внутрішнього споживання організації; - націленість на всі види діяльності організації. Завершальний контроль здійснюють на виході із системи організації. Він необхідний для виявлення рівня досягнутих результатів в організації, забезпечення мотивації (наприклад, при оплаті праці, преміюванні тощо). Для підвищення ефективності кожного із видів контролю доцільно їх реалізовувати стосовно конкретних видів ресурсів (табл. 7.1). 3. За рівнем централізації контролю: централізований та децентралізований. Централізований контроль постає як цілеспрямована діяльність спеціалізованих контрольних служб, заснована на використанні суворих правил, інструкцій, жорстких нормативів. Його особливістю є послідовний, спрямований на суб’єкт вплив „зверху до низу”; здебільшого йому властива закритість інформації. Децентралізований контроль ґрунтується на соціальних нормах, цінностях, традиціях, корпоративній культурі. Значною мірою він зорієнтований на самоконтроль та внутрігруповий контроль, що здійснюється на засадах соціальної взаємодії. Йому властива прозорість інформації про цілі, засоби, терміни проведення контролю. Не менш важливою його особливістю є і забезпечення двостороннього впливу. Таблиця 7.1. Характеристика попереднього, поточного та завершального контролю в організації Види ресурсів Характеристика процесу контролю щодо кожного виду ресурсів ПОПЕРЕДНІЙ КОНТРОЛЬ Трудові Реалізується на основі аналізу ділових і професійних навичок претендентів на вакантні посади, кваліфікації, рис характеру, які задовольняють організацію та необхідні для виконання певних робіт. При цьому встановлюють мінімальний рівень вимог до працівників щодо професійної освіти, досвіду роботи, навичок тощо Інформаційні Зовнішню та внутрішню інформацію, що надходить з усіх інформаційних каналів, перевіряють на достовірність та об’єктивність. Для цього формується система збору, оброблення та перевірки інформації Фінансові Перевіряють усі грошові надходження і видатки підприємства, їх відповідність фінансовій документації, терміни надходження, виплати Матеріальні Зосереджений на перевірці якості та кількості отриманих від постачальників необхідних матеріальних ресурсів відповідно до укладених договорів і зафіксованих у них критеріїв ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ Трудові Реалізується в процесі виробничо-господарської діяльності. Здійснюється у формі регулярних перевірок роботи працівників, обговорення проблем, періодичної атестації працівників тощо Інформаційні Охоплює перевірку роботи системи оброблення, групування інформації, виділення першочергової і другорядної, термінової і нетермінової інформації, а також її розподілу в межах організації Фінансові Передбачає перевірку поточної роботи фінансових структур, використання фінансових надходжень організації, формування видатків, відповідності фінансової документації та фінансових операцій нормам чинного законодавства тощо Матеріальні Виявляється у перевірці ефективності використання наявних матеріальних ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності ЗАВЕРШАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ Трудові Охоплює перевірку відповідності кваліфікації працівників посаді, продуктивність їх праці, здатність до постійного удосконалення професійних навичок Інформаційні Зосереджений на перевірці повноти, достовірності та об’єктивності інформації, необхідної для виконання поставлених завдань Фінансові Передбачає перевірку фактичних результатів і порівняння їх із запланованими Матеріальні Зорієнтований на перевірку кількості та якості виготовленої продукції Процес контролю реалізується в кілька етапів: 1. Визначення стандартів і критеріїв. Стандарт – це офіційний державний або нормативно-технічний документ галузі, підприємства, що визначає характеристики вимог, яким повинен відповідати певний вид продукції; критерій – показник, за яким оцінюють якість роботи, продукції тощо. Загальноприйнятими щодо них є такі вимоги: обмеженість у часі, конкретність, реальність, можливість прогнозування показників і результатів. 2. Оцінювання виконання. Полягає у з’ясуванні відповідності кількості та якості робіт, продукції, загального стану суб’єкта встановленим стандартам, загальноприйнятим нормам і критеріям. Потребує залучення відповідних ресурсів, спеціальних контрольних засобів та приладів; може здійснюватися централізовано і децентралізовано. 3. Порівняння досягнутих результатів з установленими стандартами. Його здійснюють у кілька етапів: - встановлення масштабу допустимих відхилень; - вимірювання результатів; - передача і поширення інформації про конкретні результати; - оцінка інформації про отримані результати. 4. З’ясування необхідності коректив. Від ефективності процедур на цьому етапі залежить подальше функціонування організаційної системи та її окремих елементів. Здійснюється на основі обґрунтованих висновків щодо відповідності чи невідповідності робіт, продукції встановленим стандартам. У разі виявлення невідповідності виникає потреба у корективах (усунення недоліків, зміна стандартів тощо), що є завданням функції регулювання. Ефективність контролю залежить від таких чинників: - об’єктивність критерії і стандартів; - якісне інформування про стан контрольованих об’єктів і процесів; - двобічне спілкування між працівниками органів контролю та особами, діяльність яких контролюється; - уникнення прискіпливого контролю; - використання методів матеріального стимулювання за дотримання встановлених критеріїв, досягнення запланованих результатів тощо. Не менш важливим при цьому є ефективне функціонування інформаційно-управлінської системи контролю – формалізованої системи підготовки інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень. Вона повинна містити інформацію про попередній, сучасний та майбутній стани підконтрольних процесів чи об’єктів. Її функціонування має ґрунтуватися на використанні сучасної комп’ютерної техніки, технологій. 3. Сутність та механізми регулювання Виявлені на засадах контролювання проблеми і порушення процесу виробничо-господарської діяльності, а також негативні його результати вимагають здійснення регулювання. Регулювання – вид управлінської діяльності, спрямований на усунення відхилень, збоїв, недоліків тощо в керованій системі шляхом розроблення і впровадження керуючою системою відповідних заходів. Регулювання покликане усунути всі недоліки, відхилення, збої, виявлені у процесі контролювання. При цьому регулювальні заходи можуть застосовуватись на всіх попередніх етапах технології менеджменту (планування, організування, мотивування). Для цього вдаються до коригуючих дій, що базуються на виборі таких рішень: - усунення відхилень; - перегляд стандартів і критеріїв; - усунення відхилень з переглядом стандартів і відхилень. Особливість регулювання полягає в тому, що, на відміну від функцій планування, організування та мотивування, які удосконалюються безпосередньо в керуючій системі організації, регулювання, як і контролювання, вдосконалюється в керуючій та керованій системах. На рис. 7.2 зображено графічну модель процесу регулювання під впливом різних факторів, які потребують змін у плануванні, організуванні, мотивуванні. Залежно від характеру перешкод чи недоліків, виявлених у процесі контролю в керованій системі, регулювання може скеровуватись на конкретний блок (планування, організування чи мотивування). Якщо проблеми виникли у блоці „Планування”, розроблені заходи стосуватимуться вдосконалення економічного, соціального чи технологічного планування; виникнення їх в організаційній структурі зумовить необхідність реалізації заходів у блоці „Організування” щодо структури управління організацією, комунікаційних систем тощо; недоліки щодо матеріального стимулювання працівників керованої системи потрібно буде усувати в блоці „Мотивування”, вдосконалюючи систему преміювання, дивідендної політики тощо. У табл. 7.2 охарактеризовано процеси регулювання в організації на конкретних прикладах. Успішна діяльність підприємства значною мірою залежить від ефективності регулювальних заходів, що покликані усунути недоліки в роботі та запобігти потенційним втратам. Виявлення у процесі контролювання недоліків, відхилень, збоїв є необхідною, але не достатньою умовою стабілізації діяльності підприємства. Адже без розроблення дієвих заходів щодо їх усунення та прийняття відповідних управлінських рішень ситуація в організації не може поліпшитись. Таблиця 7.2. Характеристика процесів регулювання Управлінське рішення (приймається в керуючій системі) Виконання управлінського рішення в керованій системі Контролювання (виявлення недоліків, відхилень, неточностей тощо) Регулювання (усунення недоліків, відхилень, неточностей тощо) 1. Впровадження нової технологічної лінії для виробництва хлібних виробів Відповідно до розробленого в керуючій системі технологічного процесу здійснюється впровадження технологічної лінії та виробництво з її допомогою продукції Під час контролю в керованій системі виявлено високий відсоток браку, понаднормове використання сировини (муки, яєць) Каналами зворотного зв’язку інформація про брак та пере використання сировини надходить у керуючу систему, де опрацьовується та аналізується. Керуюча система готує нове управлінське рішення щодо вдосконалення окремих технологічних процесів на новій технологічній лінії, яке спрямовується у керовану систему 2. Укладання угоди з новим партнером щодо постачання необхідних матеріальних ресурсів Керована система отримує необхідні матеріальні ресурси для здійснення виробничо-господарської діяльності У процесі здійснення контролю виявлено, що отримані матеріальні ресурси не відповідають встановленим критеріям якості Інформація про невідповідність матеріальних ресурсів обумовленим у договорі стандартам якості надходить каналами зворотного зв’язку у керуючу систему, де опрацьовується та аналізується, а також приймається рішення щодо висуненню постачальнику претензій з метою компенсації втрат 3. Застосування нової системи матеріального стимулювання для основних робітників (запровадження премій, надбавок, доплат) Основні робітники отримують інформацію про нову систему матеріального стимулювання на підприємстві Контролюються результати роботи робітників, продуктивність їхньої праці, виконання запланованих завдань, кількість прогулів. Виявлено, що продуктивність праці знизилась, а планові завдання недовиконані Інформація про зниження продуктивності праці та невиконання планових завдань надходить каналами зворотного зв’язку у керуючу систему, де опрацьовується та аналізується. На основі результатів аналізу приймається управлінське рішення щодо внесення окремих змін у систему матеріального стимулювання основних робітників | |
| Просмотров: 620 | Загрузок: 14 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |