| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
1. Поняття і предмет науки цивільного права
| [ Скачать с сервера (38.8 Kb) ] | 23.03.2017, 16:30 |
| 1. Поняття і предмет науки цивільного права Наука цивільного права (цивілістика, цивільно-правова доктрина) — це система теоретичних поглядів, понять, ідей, теорій та концепцій у сфері цивільно-правових відносин. Науку цивільного права не можна змішувати з одноіменними: галуззю права, галуззю законодавства і навчальною дисципліною. Цивільне право як галузь права — це система норм, що регулюють певні суспільні відносини. Цивільне законодавство охоплює сукупність нормативних актів, які містять норми цивільного права. Навчальний курс цивільного права ґрунтується на вивченні положень та висновків цивілістичної науки, змісту цивільного права, цивільного законодавства та їх практичному застосуванні. Цивільно-правову науку слід розглядати як один з елементів структури юридичної науки в цілому. Якщо єдиним предметом юридичної науки вважається поняття права і всі його аспекти у теоретично-пізнавальному прояві, то предметом кожної окремої юридичної науки, у тому числі і цивільного права, є конкретний аспект поняття певної галузі права, певний елемент юридичної дійсності. Предметна характеристика цивільного права як аспекту поняття права означає, що предметом науки цивільного права є поняття цивільного права. Предметом науки цивільного права є норми цивільного права, їх зміст та сутність, проблеми застосування. Предмет науки необхідно відрізняти від об'єкта наукового вивчення. Слід сказати, що об'єкт науки — це все те, що ми знаємо про нього до наукового вивчення, а предмет — це те, що ми знаємо після наукового вивчення. Отже, об'єктом науки цивільного права є цивільно-правові явища в їх розмаїтті, а предметом — сутність властивостей цивільно-правових явищ. Слід підкреслити, що предмет науки цивільного права відрізняється від предмета цивільного права. Він є ширшим за обсягом і не зводиться до тлумачення, догматичного аналізу цивільно-правових норм. Наука цивільного права може бути розділена на три головні частини: 1) Догма цивільного права. 2) Історія цивільного права. 3) Порівняльне цивільне право. 1) Догма цивільного права-це частина цивілістики, що вивчає характер, особливості та зміст норм певної системи цивільного права; структуру, зміст і форми цивільного законодавства; тлумачить його; вивчає та аналізує практику застосування цивільно-правових норм з метою визначення їх ефективності. Предметом даного розділу цивілістики є насамперед чинне цивільне законодавство і практика його застосування. 2) Історія цивільного права-являє собою частину цивілістики, що вивчає розвиток цивільного права як в цілому, так і окремих його інститутів. При цьому предметом дослідження може бути приватне право як наднаціональна система, окремі традиції приватного права, національні системи цивільного права, взяті в їх історичному розвитку. Крім того, предметом дослідження тут є також розвиток самої цивілістики, як науки. 3) Порівняльна цивілістика - частина науки цивільного права, що вивчає системи приватного (цивільного) права. При цьому предметом дослідження може бути певна правова система, національні системи цивільного права або окремі інститути і навіть норми, які розглядаються в порівняльно-правовому плані. 2. Функції та завдання науки цивільного права на сучасному етапі. Перед цивілісткою, як і правознавством загалом, стоять три головні завдання: встановлення, пояснення та оцінка норм права. Перші два завдання мають теоретичний характер, досліджують те, що є в реальності, трете завдання носить практичний характер, тому що визначає те, що повинно бути. Завдання, які ставить собі наука, визначають методи, прийняті в юридичних науках. Завдання встановлення норм права обслугову¬ється догматичним методом, завданню пояснення слугують методи історичний і соціологічний, нарешті, оцінка норм досягається за до¬помогою критичного методу. Завданнями цивілістики виступають структуровані на певні групи цілі, які досягаються засобами науки цивільного права. В сучасних умовах основні завдання цивілістки можуть бути зведені перш за все до опису досліджуваних цивільно-правових ін¬ститутів і конструкцій, виявлення в них загальних і особливих рис, встановлення формально-логічних зв'язків і співвідношення між до-сліджуваними правовими явищами. Важливим призначенням цивілістики є пізнання закономір¬ностей розвитку приватно - правових явищ, визначення місця і ролі приватного права та приватно-правових відносин у системі права і законодавства України. Одне із завдань науки цивільного права по¬лягає в розробці критеріїв структуризації приватного права як комп¬лексної сфери права і визначення його складу. Важливим є завдання уточнення формальних і матеріальних критеріїв приватного права, пов'язаних, відповідно, зі способом регулювання і змістом правовід¬носин, які регулюються. До завдань цивілістики відноситься науково-методична класи¬фікація (групування) предметів і явищ, які вивчаються, спрямована на приведення досліджуваних елементів в систему, тобто виявлення існуючих між ними (або встановлення нових) зв'язків, завдяки яким створювана з елементів єдність набуває якісно нових властивостей, здатності виконувати нові функції. Цивілістика покликана забезпечити найповніше врахування при¬ватних інтересів як основи конкретних приватних правовідносин, спрямованих на задоволення різноманітних потреб індивідів. Для ци¬вілістики важливу роль відіграє завдання визначення меж взаємодії приватного та публічного інтересів та вироблення можливих шляхів та ефективних механізмів їх узгодження у процесі побудови грома¬дянського суспільства в Україні. Традиційно важливе завдання науки цивільного права полягає в з'ясуванні ролі приватно-правових відносин у становленні та розви¬тку громадянського суспільства, а також визначенні цілей і вдоскона¬ленні механізмів приватно-правового регулювання, наукове забезпе¬ченні ефективного впливу приватного права на розвиток суспільства. Системність впливу цивілістики неможлива без оцінки досліджу¬ваних елементів і системи в цілому на предмет адекватності їх умовам функціонування, доцільності та ефективності. Прогностична функція цивілістики реалізується в процесі виро¬блення пропозицій і прогнозів розвитку і застосування відповідних інститутів і конструкцій. Залежно від завдання, яке той чи інший вчений вважає для себе центральним, а також предмета наукової уваги вирізняються кіль¬ка напрямів вивчення цивільного права (предметом вивчення яких може бути як вітчизняне, так і іноземне право): історичний - вирішує завдання науки на історичному матеріалі; догматичний - застосовує методи цивілістики до сучасного матеріалу позитивного права; політико-правовий - вирішує прогностичні завдання, які ставлять метою показати, яким право повинно бути, і пояснити, чому це так. 3. Методи дослідження цивільно-правових інститутів Метод— це спосіб пізнання дійсності і її відтворення в мисленні. Юридичний метод як шлях пізнання — це шлях поглиблення і розвитку знань, безперервний рух від накопичених знань до їх збагачення, до більш високого рівня, більш змістовного знання. Юридичний метод — це юридичне знання в його формуванні, зміні, поглибленні і розвитку. У юридичній науці використовують загальнонаукові і спеціальні методи дослідження. Загальнонаукові методи застосовуються в усіх суспільних науках. Загальнонаукові методи — це методи філософського характеру, що визначають загальну методологічну спрямованість кожного дослідження. До них належать матеріалістичні методи пізнання розвитку суспільних відносин і, перш за все, метод матеріалістичної діалектики. Виходячи з нього, правове дослідження має базуватися на об'єктивному і всебічному аналізі реальної дійсності, тобто на конкретних суспільних відносинах, реальній практиці, оцінці історичного розвитку. Отже, досліджуючи певні правові явища у сфері суспільних відносин, вчений використовує загальнофілософські методи пізнання дійсності. Крім загальнофілософських, у правовій науці (в тому числі й у цивілістиці) використовують спеціальні методи, тобто такі способи і прийоми дослідження, притаманні певній науці, до яких належать соціологічні методи, порівняльний метод, метод комплексного аналізу та системний метод. Соціологічний метод — це метод спеціального соціологічного пізнання і прийомів. Цивільно-правова наука глибоко і всебічно вивчає багатоманітні зв'язки цивільного права з життям суспільства і держави і навпаки — вплив суспільних відносин на цивільне право. Спрямованістю соціологічного методу є вивчення ефективності застосування норм цивільного законодавства та його інститутів. Це неможливо без конкретного аналізу судової практики, проведення соціологічних опитувань, вивчення матеріалів засобів масової інформації. Порівняльний метод заснований на вивченні правового регулювання відповідних правовідносин в інших законодавствах і правових системах. При цьому кожний предмет дослідження, тобто конкретний інститут, загальні принципи певної системи норм, окремі правові категорії тощо, вивчаються всебічно в їх історичному розвитку, становленні з урахуванням доктринальних дискусій, доцільності застосування у вітчизняному праві. Зокрема, такий відомий інститут англо-американського права, як довірча власність (траст) недоцільно використовувати у вітчизняному законодавстві без пристосування до нашої, континентальної системи права, в якій не дозволяється «розщеплення» права власності. Цивілісти виступили з критикою щодо автоматичного запровадження даного інституту, оскільки це, практично, руйнувало всі постулати вчення про право власності, що склалося в європейському праві. Була запропонована більш притаманна нашому праву цивільно-правова конструкція — договір управління майном. Метод комплексного аналізу — це комплексний, всебічний аналіз проблемного питання, певної категорії за допомогою інших наук. Наприклад, інститут права власності не можна виокремити від відповідних економічних досліджень. Даний метод проявляється й у взаємопов'язаному вивченні інших правових явищ. Так, зокрема, інститут обмежених речових прав необхідно вивчати з точки зору принципових засад підгалузі речового права, схожих зобов'язальних прав, а заставне право не можна досліджувати без аналізу інших способів забезпечення зобов'язань, їх загальних рис та відмінностей. Системний метод (метод системного аналізу) полягає в тому, що конкретне явище розглядається як система, тобто певна організаційна форма, в якій складові частини поєднані спільною метою. Системний аналіз полягає у виявленні її елементів, встановленні взаємозв'язків між ними, визначенні загальних рис, характерних ознак, які дають змогу об'єднати елементи в єдине ціле. Такі системні аналізи на сучасному етапі є дуже актуальними, і можна виділити проблемні аспекти в систематизації зобов'язань, речових прав, юридичних осіб, договорів тощо. Таким чином, враховуючи викладене, галузеве визначення методів дослідження, що використовуються наукою цивільного права, вбачається у тому, що це сукупність (комплекс) різноманітних прийомів, способів, підходів, інших можливих заходів, які обумовлені предметом науки цивільного права І визначені досягненнями суспільних наук (перш за все філософії), загальної теорії держави та права, власне теорії цивільного права і застосовуються для пізнання його предмета, цивільного законодавства і врегульованих ним майнових та особистих немайнових відносин з метою одержання відповідних наукових результатів. З наведеного визначення поняття методів наукового пізнання цивільно-правових явищ, які охоплюються предметом науки цивільного права, можна зробити висновок про те, що ці методи характеризуються різноманітністю як за рівневими, так і за змістовними ознаками. А це створює об'єктивну передумову та необхідність їх класифікації. Виходячи з того, що, перебуваючи у складі правової науки взагалі, наука цивільного права водночас охоплюється і загальним поняттям суспільних наук, не викликає сумніву методологічна підпорядкованість вивчення цивільно-правових явищ загальнонауковими методами, що використовуються для пізнання соціально-суспільних явищ взагалі. І оскільки для пізнання явищ суспільного життя загальну методологічну основу створює філософія, то останній належить основоположне методологічне значення також стосовно вивчення різновиду суспільних явищ - цивільно-правових. Діалектичний метод надає можливості науці цивільного права досягти пізнавальних цілей співставленням із загальними правовими категоріями стосовно, наприклад, цивільно-правової майнової відповідальності, що має похідне значення від уявлень про правову та соціально-економічну відповідальність. Навряд чи було б можливим дослідження власності лише з правових позицій, без врахування її економічного аспекту тощо. Доцільність і необхідність використання наукою цивільного права методу історико-правового аналізу зумовлена тим, що у світі існує не лише універсальний взаємозв'язок між відповідними фактами, а й історико-хронологічна послідовність, певна соціально-економічна та політична зумовленість виникнення цих фактів, власне, як і виникнення цивільного права. Саме такий підхід створює передумову для вивчення генезису предмета дослідження, розвитку і закономірностей втілення в існуючі відповідні соціально-економічні умови життя та розвитку суспільства. Із зазначеної Історико-правової позиції стає можливим врахування світового історичного досвіду в законодавчих підходах до вирішення тих чи інших питань цивільно-правового характеру. З точки зору саме історичного розвитку, зокрема, таких цивільно-правових інститутів, як: інститут юридичної особи, інститут приватної власності, інститут інтелектуальної власності; або візьмемо деякі договірні інститути (наприклад, купівлі-продажу, позики, лізингу тощо), останні вивчаються як такі, що втілені у цивільне законодавство України внаслідок об'єктивної соціально-економічної зумовленості і водночас багаторічної виправданості з погляду світового історичного досвіду. Втіленням загальнонаукового розуміння переходу кількості у якість наука цивільного права спрямовує зосередження зусиль на пізнання явищ у процесі їх зародження та формування з накопиченням ними відповідних ознак та критеріїв (критичної маси), необхідних і достатніх для виникнення нової інституції (як правових інститутів та угруповань). Це простежується майже у всіх напрямах досліджень, особливо під час суттєвих перетворень в українському суспільстві. Прикладами можуть слугувати зниження переваг державної власності із скасуванням відповідних механізмів, за допомогою яких вони встановлювалися, І поступовим формуванням передумов для рівності всіх власників. Дещо специфічним у науці цивільного законодавства є погляд на цивільно-правові явища через призму конкуренції протилежностей. Не зважаючи на загальне положення цивільного права про автономію суб'єктів та їх воль, що зумовлює відповідну юридичну незалежність одного учасника від іншого, це не виключає наявності власних інтересів кожного. Останні часто мають протилежний характер, що підлягає врахуванню у численних правових конструкціях (наприклад, у підходах до регулювання окремих видів юридичних осіб через особливості статусу залежних юридичних осіб, афілійованих та пов'язаних осіб, правочинів із заінтересованістю тощо). | |
| Просмотров: 1428 | Загрузок: 18 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |