| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ
| [ Скачать с сервера (52.5 Kb) ] | 30.03.2017, 19:50 |
| Українське право, як і будь-яка сучасна правова система, не може формуватися ізольовано від світового досвіду та міжнародної уніфікації права. Результатом цього стало запровадження цілого ряду новел, відомих міжнародній практиці, і до українського зако¬нодавства, зокрема, інституту договірного регулювання сімейних відносин. У зв’язку з цим поширеності набувають науково-теоретичні дослідження стану та перспектив розвитку цього правового інституту. Проблемам посвідчення шлюбного договору в своїх наукових працях приділяли уваги такі вчені як Жилінкова І.В.[1], Нєкрасова О.В.[3], Стеценко О.[7], Ульяненко О.[8], Фурса С. Я.[6] та інші. Однак під час впровадження в сучасну правову систему України такого інституту як шлюбного договору в теорії та практиці виникає ряд проблем. Так, зокрема, на сьогоднішній день українське сімейне законодавство не містить дефініції шлюбного договору. Якщо Кодекс про шлюб та сім’ю України 1969 р. містив опосередковане, дещо загальне визначення поняття „шлюбного контракту”, в якому через категорію угоди його загально-правова характеристика не розкривала повною мірою його сутності, то Сімейний кодекс України його не містить взагалі. У зв’язку з цим, немає загальноприйнятого підходу до визначення поняття що є шлюбним договором. Виходячи з норм цивільного законодавства, під поняттям «договір» розуміють саме цивільні правовідносини (зобов'язання), що виникли з договору як юридичного факту, або мають на увазі правовий документ, яким зафіксовано факт виникнення договірного зобов'язання з волі його учасників. Отже, в конкретному аналізі юридичних явищ завжди слід розкривати їх сутність, встановити, зокрема, що розуміється під поняттям «договір» у тому чи іншому випадку. [1] Як юридичний факт договір належить до числа правомірних дій, що вчиняються з волі його учасників і спрямовується на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків. Відповідно до вимог Цивільного кодексу України, звичаїв ділового обігу, вимог розумності та справедливості договір також визначає зміст конкретних прав та обов'язків учасників договірного зобов'язання. В цьому розумінні договір є засобом регулювання поведінки цивільних правовідносин. Одним з визначальних моментів договору є домовленість сторін. Вони можуть укласти договір, безпосередньо передбачений цивільним кодексом, так само як і виявити своє бачення змісту договору, тобто можуть відмовитись від традиційних положень і перерозподілити права і обов’язки на власний розсуд. На сьогодні в юридичній науці остаточно не визначено місце галузевої належності сімейного права, тому це викликає сумніви щодо правової природи шлюбного договору. Одні науковці вважають, що за своєю юридичною природою шлюбний договір відноситься до цивільно-правових договорів, оскільки таких положень, які б не вкладалися в загальну конструкцію цивільного договору, він не має. Тому він є тим правочином, який не обмежується лише сферою дії сімейного права і на нього поширюються загальні правила Цивільного кодексу України щодо всіх правочинів. Такої самої точки зору притримуються такі автори як: М. Антокольська, А. Іванов, І. Дзера. На їх думку цей документ є цивільно-правовим договором. О. Дзера і Т. Ариванюк зазначають, що подібне твердження фактично межує з помилковим тлумаченням чинного законодавства. На їх погляд, є підстави розглядати цей документ як сімейно-правовий договір, якому притаманні усі ознаки цивільно-правового правочину. Проте зазначені автори суперечать самі собі, оскільки водночас підкреслюють, що згідно з загальною характеристикою шлюбного договору його належність до сімейного права є природною, юридично логічною і доцільною. І усе це свідчить про правову доцільність врегулювання питань, пов'язаних зі шлюбним договором, нормами сімейного законодавства. Є. Ульяненко вважає, що шлюбний договір за своєю правовою природою є особливим видом цивільного договору, специфіка якого полягає в тому, що його суб'єктний склад визначається сімейним правом, а предметом регулювання є майнові відносини, основу яких становлять відносини власності. З наведеним твердженням не можна погодитись. Шлюбний договір регулює не тільки відносини власності між подружжям, а й їх майнові права та обов'язки як батьків (ч. 2 ст. 93 СК). Згідно з ч. 1 ст. 99 СК дружина і чоловік можуть передбачити у шлюбному договорі додаткові умови надання утримання одним з подружжя другому з них. Правовий режим майна подружжя також має сімейно-правовий, а не цивільно-правовий характер. | |
| Просмотров: 546 | Загрузок: 16 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |