Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Понедельник, 21.05.2018


Главная » Файлы » Доклады » Доклады

Аналіз реформ Петра І
[ Скачать с сервера (47.2Kb) ] 07.03.2018, 21:25
У Росії в XVIII столітті поряд із зміцненням й оформленням станового ладу, відбуваються глибокі зміни в економічному й соціальному розвитку, що торкнулися всіх сторін народного господарства і соціального вигляду країни. Кульмінацією цього процесу була, звичайно ж, епоха Петра (1672-1725 рр.).
Реформи торкнулися буквально всіх сторін життя російської держави і народу, однак до основних з них варто віднести наступні реформи:
• військову,
• органів влади і управління,
• станового устрою російського суспільства,
• податкову,
• церковну.
Оцінка діяльності царя-реформатора і його особистості була, природно, вкрай суперечливою і залишається такою досі. Одні захоплюються ним як геніальним політичним діячем, що переломив хід російської історії, і замовчують ті методи, за допомогою яких він це зробив, інші гнівно засуджують його за самовладдя, за тисячі жертв при будівництві Петербурга, за вбивство власного сина.
Не важко зрозуміти, що цю протилежність оцінок породжували принципові розбіжності історичних поглядів. 
Аналіз реформ Петра І

Реформа державного управління та «бюрократична революція»
У підручниках реформи Петра І названі «великими», хоча їх велич і поставлено під сумнів багатьма російськими істориками. До прикладу В. Ключевський у своєму «Курсі російської історії» говорить, що реформа Петра I «була революцією не за своїми цілями і наслідками, а тільки за своїми прийомами і за враженнями, які справили на уми і нерви сучасників. Це було швидше потрясіння, ніж переворот»
Немає жодної реформи Петра, яка б оцінювалася істориками однозначно позитивно. Навіть реформи державного управління, які одні історики оцінюють дуже високо, інші сприймають вкрай негативно – як знищення місцевого самоврядування, відчуження держави від суспільства.
Отже, почнемо саме з цієї реформи. Суть її, перш за все, полягала у заміні малоефективної Боярської думи, яка дедалі менше грала роль в управлінні державою. У 1699 році при царі була організована Ближня канцелярія, або Консиліум (Рада) міністрів, що складалась з 8 довірених осіб, які управляли окремими наказами. Це був прообраз майбутнього Урядового Сенату, сформованого 22 лютого 1711 року. У Консилії було встановлено певний режим роботи: кожен міністр мав особливі повноваження, з’являються звітність і протоколи засідань. У 1711 році замість Боярської думи і Консилії було започатковано Сенат.
Одночасно із Сенатом з’явилась посада фіскалів, до обов’язків яких входив негласний нагляд за діяльністю закладів: виявляли випадки порушення указів та зловживань й доносили Сенату та царю.
Сенат як уряд міг приймати рішення, але для їх виконання потрібен був адміністративний апарат.
У 1717—1721 роках була проведена реформа виконавчих органів управління, в результаті якої паралельно до системи приказів з їхніми розпливчатими функціями були створені за шведським зразком 12 колегій — попередники майбутніх міністерств. На відміну від приказів функції і сфери діяльності кожної колегії були суворо розмежовані, а відносини у самій колегії ґрунтувались на принципі колегіальності рішень.
Ряд істориків висуває тезу про те, що Петро здійснив у Росії «бюрократичну революцію», що стало реалізацією його ідеї «досконалої держави». Як пише історик Е. В. Анісімов, «Можна говорити про появу при Петрі справжнього культу бюрократичної установи, адміністративної інстанції... Ідею створення досконалого державного апарату Петро виношував давно...» .
Саме за Петра I виникла сувора ієрархія установ і посадових осіб, котрі керуються в своїй діяльності статутами та регламентами, відбулася уніфікація структури штатів, установ і обов'язків посадових осіб, поглиблення поділу праці в управлінському апараті (розмежування цивільної та військової служби тощо), лише у петрівський час всі установи були забезпечені інструкціями та регламентами. Тобто бюрократія в Росії складається у XVIII ст., в результаті реформ Петра І.
Ряд документів, складених Петром, свідчить про те, що він намагався довести бюрократичну машину, яку сам створив, до досконалості – наприклад, Табель про ранги і Генеральний регламент, який не має аналогів, своєрідний регламент регламентів.
Історики розглядають «бюрократичну революцію» в цілому як позитивний процес, хоча і вказують на її негативні сторони – збільшення державного апарату, зростання податкового тягаря, згортання місцевого самоврядування.
Категория: Доклады | Добавил: opteuropa | Теги: дипломн, курсовая работа, курсач, КОНТРОЛЬНА, лабораторна робота, курсова, доповідь з права., скачати доповідь, реферат з біології, магістерська
Просмотров: 45 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно