| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Банківські установи на ринку фінансових послуг
| [ Скачать с сервера (723.5 Kb) ] | 21.02.2018, 21:45 |
| Актуальність теми. Реформування економіки України, що супровод-жується приватизацією і післяприватизаційною санацією підприємств, структурною реорганізацією галузей, в тому числі агропромислового комплексу, розвитком товарних, фондових бірж та позабіржових систем, що обслуговують рух грошей і капіталів, концентрацією інвестиційних ресурсів у вітчизняних власників та інше, потребує адекватних банківських послуг на ринку фінансових послуг. Адже тільки банки та інші фінансово-кредитні інститути як фінансові посередники на ринку грошей і капіталів здатні забезпечити своєчасне і необхідне зустрічне покриття потреби в оборотних ресурсах та інвестиціях тимчасово вільними коштами інституційних секторів економіки. Серед них кошти населення, так званих домогосподарств, і запозичення є домінуючими. Пріоритетний розвиток банківської системи і становлення інших кредитно-фінансових інститутів відіграє ключову роль у формуванні ринків грошей і капіталів через механізми та інструменти банківських і небанківських послуг фінансового характеру. Проте сьогодні ці ринки ще ненастільки розвинені як в Польщі чи Угорщині, а щодо Франції, Німеччини, Бельгії та інших країн відставання є доволі контрасним. За цих обставин можна вважати, що обрана тема магістерського дослідження є актуальною. Вона цікава з позиції сьогодення як деякий огляд і бачення перспективи у цивілізованому реформуванні економіки України. Об'єктом дослідження обрано банківську діяльність щодо створення і просування банківських послуг через ринкові механізми до учасників фінансового ринку. Предметом досліження є грошові, інвестиційні, кредитні, депозитні, трастові, гарантійні та інші види банківських послуг. Мета дослідження - розкрити сучасний стан ринку банківських послуг в Україні та вказати на перспективи його розвитку. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: - уточнити сутність банківських послуг та підходи щодо їх поділу; - критично оглянути стан ринку банківських послуг в Україні; - дослідити сучасні тенденції щодо створення і надання клієнтам депозитних банківських послуг; - критично оцінити стан кредитних портфелів банків та їх зусилля з адекватного задоволення потреб підприємств та інших виробників у позичках; - оглянути сучасні ринкові механізми банківського поточного обслуговування клієнтів; - проаналізувати можливості банків щодо інвестиційної підтримки бізнес-проектів суб'єктів господарської діяльності; - вивчити досвід іноземних банків щодо новітніх технологій з обслуговування клієнтів та інших контрагентів; - вказати на перспективи подальшого розвитку ринку банківських послуг в Україні. Методологічною і теоретичною основою магістерської роботи є закони та постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів, нормативні акти Національного банку України, економічна література з питань банківської справи, аналітичні, економіко-математичні, статистичні збірники, матеріали перводичної преси, статистичні методи дослідження. Наукова новизна полягає у розкритті можливостей комерційних банків щодо гнучкого і адекватного реагування на кон'юктурні запити підприємців у веденні сучасного бізнесу в Україні та за кордоном, що грунтується на аналітичному опрацюванні значного фактичного матеріалу. Практична цінність. Теоретичні узагальнення та практичні рекомендації, зробленні в процесі дослідження, можуть бути використанні в діяльності українських комерційних банків. Приведений світовий досвід у сфері надання банками послуг може бути критично опрацьованний та творчо використаний в Україні. Структура роботи. Магістерська робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Обсяг тексту складає _____________ сторінки машинописного тексту, кількість використаної літератури ( _______ пунктів ) _____ сторінок машинописного тексту. Додатки розміщенні на _______сторінках. Розділ І. Економічні основи функціонування ринку банківських послуг в Україні 1.1. Сутність і класифікація банківських послуг Універсальним інститутом, що спеціалізується на наданні комплексу ділових послуг є комерційні банки, послуги яких охоплюють не лише традиційні кредитно-депозитні операції, але й розповсюджуються на задоволення потреб клієнтів в консалтингових, інвестиційних, лізингових, довірчих та інших послугах. Банківська послуга сьогодні суттєво переростає межі виключно фінансової сфери, хоча завжди носить опосередковано фінансовий характер і направлена на оптимізацію фінансових результатів від господарської діяльності. Загалом комерційні банки в умовах ринкової економіки слід розглядати як самостійні суб'єкти господарювання, що виробляють і реалізують власний продукт із метою отримання прибутку. Тому важливим є правильне розуміння суті банківського продукту і його специфіки. Комерційний банк здійснює свою діяльність у сфері послуг, тому банківський продукт - це, по суті, комплекс послуг банку для своїх клієнтів. Послугам властиві чотири унікальні характеристики, які відрізняють їх від товарів. Їх ще можна назвати "чотири Н-послуги". Це: Невідчутність, Невіддільність, Ненадійність якості, Незбереженість. Невідчутність послуги означає, що її не можна продемонструвати, тому що в основі своїй вона абстрактна, не має матеріальної субстанції, її не можна побачити, спробувати і оцінити до тих пір, поки клієнт її не отримає. Тому, оскільки немає відчутних характеристик послуги до початку її покупки, ступінь невизначеності зростає. Невіддільність. Виробництво, продаж та споживання послуги відбу-вається одночасно. Невіддільність послуг означає, що їх неможливо відокремити від джерела їхнього здійснення, незалежно від того, надає послугу машина чи людина. Контакт із споживачем часто розглядається як невід'ємна частина надання послуги. Якість кінцевого продукту-послуги залежить як від постачальника послуги, так і від споживача. Непостійність якості. Послуги є нестандартними і дуже різноманітними. Залежно від постачальників, від часу і місця надання послуг їхня якість коливається в досить широких межах. Оскільки послуги пов'язані з людьми, які їх надають, можна говорити про широкий діапазон якості, що залежить від кваліфікації окремих виконавців. Постачальники послуг не однаковою мірою здібні й талановиті, вони відрізняються ставленням до виконання своїх обов'язків, тому якість обслуговування буде різною в кожному відділенні банку, не зважаючи на єдину технологію продажу послуги. Незбереженість. Послуги не можна виробляти наперед і зберігати з метою подальшої реалізації: немає споживача послуги - немає самої послуги. Це зумовлюється попередньою характеристикою послуги - невіддільністю: виробництво і постачання здійснюється одночасно. Поряд з перерахованими характеристиками, що притаманні всім видам послуг, банківський продукт має свої специфічні особливості. По-перше, надання банківських послуг пов'язане з використанням грошей в різних формах (готівковій, бухгалтерських записів або платіжно-розрахункових документів. По-друге, абстрактні банківські послуги набувають реальних рис через майнові договірні відносини. По-третє, купівля-продаж більшості банківських послуг характери-зується тривалістю в часі. Як правило, угода не обмежується одноразовим актом, встановлюються більш чи менш тривалі стосунки клієнта з банком. Всі ці специфічні властивості банківського продукта вимагають від споживачів досить високої економічної культури, викликають необхідність роз'яснення суті послуги клієнту, посилюють значення такого чинника, як довіра клієнтів. Адже клієнт, довіряючи банку свої гроші, укладає угоду, перебіг якої для нього початково неконтрольований. Як наслідок, невідчутний характер банківської послуги як би подовжується: це невідчутні дії з невідчутними активами. Визначальними щодо суті банківського продукту є базові функції комерційного банку. Основними функціями комерційного банку, які визначають його економічну суть, слід вважати: 1) посередництво в кредиті; 2) посередництво в розрахунках; 3) випуск кредитних знарядь обігу. Реалізація саме цих трьох функцій притаманна комерційним банкам, що й відрізняє їх від інших інститутів кредитної системи. Функціонування кредитних установ, як і інших суб'єктів господарювання, в ринкових умовах має виробничий характер. І хоча результати цієї діяльності не набувають безпосереднього матеріального втілення у традиційному розумінні, вони мають свою вартість, зумовлену суспільними витратами. Головним продуктом банку є різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, здійснення розрахунків, управління майном та цінностями, консультації тощо. Основою цього є торгівля грошима як особливим товаром - передумова забезпечення економіки достатньою кількістю платіжних засобів. Специфіка функціонування банківських установ полягає в тому, що їхнім продуктом є надання різноманітних послуг шляхом проведення активних, пасивних і комісійно-посередницьких операцій з метою задоволення якоїсь потреби (схема 1). Тому серцевину продукту, його сутність складає спрямованість на розв'язання певної проблеми. Банківські послуги можна охарактеризувати як виконання певних дій в інтересах клієнта. У дійсності клієнт одержує не продукт як такий, наділений певним набором властивостей, а здатність задовольнити якусь свою потребу. Наприклад, клієнт розміщуючи кошти на рахунку "до запитання", одержує мо- Схема 1 Склад банківського продукту жливість задовольнити свої потреби в розрахункових послугах, послугах інкасації, безготівковому переказі коштів тощо. Для банку величезне значення має представлення і поширення не властивостей свого продукту, а реальної користі й вигоди від нього для клієнта. Якщо задоволення якоїсь потреби є змістом банківського продукту, то за формою він являє собою певний набір властивостей, що дають змогу реалізу-вати цю потребу. Так, строковий депозит - це послуга, яка повинна задовольняти потребу вкладника в одержанні доходу від своїх коштів, водночас за формою він може бути депозитним сертифікатом, на якому зазначені вкладенна сума, відсоток, термін погашення та інші умови. Отже, банківську послугу можна визначити, з одного боку - з погляду маркетингу - як форму задоволення потреб клієнта, а з іншого - з погляду організації виробництва - як певний порядок (регламент) взаємозв'язаних організаційних, інформаційних, фінансових та юридичних заходів, прив'язаних до місця та часу виконання і об'єднаних у єдину технологію. Кожний із цих заходів, прив'язаний до місця і часу виконання, здійснення якого неможливе без конкретного виконавця, визначимо банківською операцією. Інакше кажучи, власне, "послуга" - це кінцевий результат, готовий продукт, "товар" банку, тоді як "операції" - це свого роду виробничий процес (схема 2). Схема 2 Класифікація результатів діяльності комерційного банку Класифікацію цього процесу доцільно проводити з урахуванням особливостей формування й розміщення ресурсів банку, що зводяться до здійснення трьох основних груп операцій: пасивних, активних і комісійно-посередницьких. Пасивні операції полягають у залученні тимчасово вільних грошових коштів для формування своїх ресурсів. При проведенні активних операцій банки розміщують сформовані ними ресурси з метою отримання прибутку. Комісійно-посередницькі операції проводяться банком за дорученням і на користь клієнта за певну плату. Щодо останніх, то йдеться, власне, не про формування і розміщення ресурсів, а про переміщення вже наявних у банку коштів клієнта за його розпорядженням або про проведення інших операцій, безпосередньо не пов'язаних із рухом грошей (про так звані позабалансові послуги). Кожна із цих груп операцій, що здійснюються банком, передбачає певну ступінь втягнення в них клієнтів, а отже, і певну частку пропонованих їм послуг. Це випливає з аналізу послуг банків за схемою "клієнт-банк-клієнт", оскільки саме наявність клієнта і визначає трансформацію операцій банку в його послуги. Отже, в результаті здійснення трьох названих вище груп операцій, комерційні банки надають клієнтам різноманітні послуги, які у сукупності і становлять банківський продукт. Виходячи з вище наведених визначень під ринком банківських послуг слід розуміти сукупність: 1) носіїв попиту і пропозиції на банківські послуги, які взаємодіють між собою; 2) пропонованих банківських послуг. Згідно такої класифікації за двома основними ознаками розглядають інституційну і продуктову структуру ринку банківських послуг. Розглядаючи ринкову систему з точки зору об'єктів купівлі-продажу, стає очевидним, що сучасні комерційні банки функціонують в ролі продавців чи покупців практично в усіх ринкових секторах. Отже, ринок банківських послуг не є чітко визначеним. Тому, правильніше було б говорити не про один, а про сукупність багатьох банківських ринків, які можна виділити за тією чи іншою ознакою. 1.2. Стан ринку банківських послуг в Україні Становлення незалежної банківської системи в Україні бере свій початок від 20 березня 1991 р., з часу прийняття Закону України "Про банки і банківську діяльність". Цей Закон заклав основи для створення Національного банку України на базі українського республіканського відділення Держбанку СРСР. Національний банк України - юридично і реально центральний банк нашої держави. Відповідно до цього Закону, в нашій країні були закладені підвалини класичної дворівневої банківської системи. За роки незалежності Укрвїни проведена величезна робота по становленню грошово-кредитної національної системи. Створена дворівнева банківська система, що складається з Національного банку України і системи комерційних банків. Введена в обіг національна грошова одиниця - гривня, побудована власна база для друкування паперових грошей і карбування монет, введена в експлуатацію система електронних розрахунків,запрваджена заснована на міжнародних стандартах система бухгалтерського обліку в банках, створенні валютний ринок і ринок ціних паперів. Діяльність Національного банку України, його монетарна політика позитивно вплинули на подолання гіперінфляції, керованість інфляційними процесами. Проте подальше загострення економічної, фінансової і платіжної кризи, гальмування ринкових перетворень економіки, інвестиційного процесу, серйозні прорахунки комерційних банків у сфері кредитування, розрахунків, порушення багатьма з них вимог до ліквідності й інших економічних нормативів свідчать про необхідність удосконалення банківської справи, проведення комплексної державної програми реформування і розвитку банківської системи України. Невпорядкованість і нестабільність нормативно- правового регулювання створює додаткові труднощі у здійсненні банківської діяльності, заважає її розвитку. Банківська система України на даному етапі розвитку ще не досягла високого рівня платоспроможності - баланси більшості великих банків містять ненадійні кредити, а баланси підприємств, відповідно, містять борги без перспектив їхньої оплати. Сьогодні чимало банків є прихованими банкрутами. Навіть частина досить великих банків практично недієздатні. Банки змушені функціонувати в інфляційному середовищі з недосконалим податковим і фінансовим законодавством. За станом на 01.01.2003 р. в Реєстрі банків, їх філій та представництв, валютних бірж було зареєстровано 195 банків. Із них 2- державні (Ощадбанк України та Укрексімбанк), 167 - акціонерні товариства (118 відкриті, 49- закриті), 26 - товариства з обмеженою відповідальністю. В Україні зареєстровано 31 банк, створений за участю іноземного капіталу, в тому числі 7 банків - зі 100 відсотковим іноземним капіталом. Частка участі іноземного капіталу в банківській системі України на 01.01.2001 р. становила 14,5 %. Ліцензії Національного банку на здійснення банківських операцій мали 153 комерційні банки, в тому числі на здійснення операцій із валютними цінностями - 149 /11, с.131/. У продовж 2003 року зберігалася тенденція до зменшення кількості комерційних банків. Усього за 2002 рік із Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж вилучено 9 банків: 5 ліквідовано (АКБ "Будмбанк", АБ "Ліко", АКБ "Незалежність" КБ "Черкаси", АКБ "БНП- Дрезднер Банк (Україна)"; чотири стали філіями (АБ "Поділля" - філією АБ "Укропспілка", АКБ "Аркадія" - філією АКБ "Інвестбанк", АКБ "Укрнафтогазбанк" філією АКБ "Укргазбанк", АБ "Інвест-банк Україна" -філією АКБ "Тавріка"). Протягом 2000 року Національним банком України зареєстровано лише один новий комерційний банк - ЗАТ "Мікрофінансовий банк" зі статутним фондом 47,7 млн. грн. За станом на 01.01.2003 р. 63 банки віднесено до категорії проблемних (32,3% від загальної кількості комерційних банків України), тобто на 10 більше, ніж налічувалося на 01.01.2002 р. Із них 20 банків перебуває в режимі фінансового оздоровлення та особливого нагляду, один у режимі санації, у двох призначено тимчасову адміністрацію, ще два банки перебувають у стадії реорганізації, 38 - у стадії ліквідації. Протягом 2003 року сім банків виконали програму фінансового оздоровлення, тож переведені в загальний режим роботи. Виконуючи ліцензійні вимоги та нормативи Національного банку України щодо розміру капіталу, комерційні банки активно нарощують його , про що свідчить, зокрема, збільшення кількості банків із капіталом понад 5 млн. євро (табл 1). Таблиця 1 Динаміка обсягу нормативного капіталу системи банків України 1 Розмір нормативного капіталу Кількість банків за станом на 01.01.2002 р. Кількість банків за станом на 01.01.2003 р. До 1 млн. євро 14 6 Від 1 до 2 млн. євро 34 0 Від 2 до 3 млн. євро 31 14 Від 3 до 5 млн. євро 41 44 5 млн. євро і більше 44 89 Усього 164 154 1 ( 36 с, 2 ) Загальна (балансова) сума капіталу вітчизняної банківської системи на 01.01. 2003 р. становила 6449,6 млн. грн. (17,4% від усіх пасивів банків), що на 572,0 млн.грн.,або на 9,7 % більше, ніж було на 01.01.2002 р. Нормативний капітал (балансовий капітал з урахуванням банківських ризиків та субординованого боргу) дорівнював 4943,3 млн.грн., що на 635,8 млн.грн., або на 14,8 % більше, ніж було на 01.01.2002 р. Він зріс в основному за рахунок збільшення обсягів статутних фондів та субординованого боргу банків. Серед факторів, які негативно вплинули на обсяг нормативного капіталу, недосформовані резерви під кредитні ризики (1544,8 млн. грн.) та зменшення фінансового результату банків ( - 29,6 млн. грн.). Загальна сума зареєстрованих та сплачених статутних фондів по системі комерційних банків на 01.01.2003 р. становила 3666 млн.грн. (74,2% від загального обсягу нормативного капіталу), що на 752,2 млн.грн., або на 25,8% більше, ніж було на 01.01.2002 р. За станом на 01.01.2003 р. комерційні банки, які надають звітність, за розміром капіталу розподілилися так: нормативний капітал менше 1 млн. євро мали 6 банків ( у всіх зафіксовано від'ємне значення нормативного капіталу); від 1 до 2 млн.євро - 0 банків; від 3 млн.євро - 14 банків від 3 до 5 млн.євро -45 банків; від 5 до 10 млн.євро -20 банків. За станом на 01.01.2003 р. менший від норми обсяг регулятивного капіталу мали 6 банків, тобто протягом року кількість таких банків значно (майже у 5 разів) зменшилася. Стосовно достатності капіталу по системі комерційних банків , то за станом на 01.01.2003 р. вона становила 13,4% (при мінімальній нормі - 4%). Проте спостерігається тенденція до зниження цього показника. Так, за 2002 рік він скоротився на 3,4 процентного пункту (зауважимо, що активи зросли швидше, ніж капітал). Однією із складових капіталу комерційних банків є фінансовий результат їх діяльності. За результатами 2002 року збитки банківської системи становили 29,6 млн.грн., тоді як прибутки за підсумками 2001 року, - 512,8 млн.грн. Збитковими виявились 12 комерційних банків (загальна сума їх збитків -508,1 млн.грн.; частка банку "Слов'янський" -325,4 млн.грн, банку "Україна" -97,2 млн.грн.). Інші 142 банки отримали прибутки, загальна сума яких за 2000 рік становить 478,5 млн.грн. Погіршення (порівняно з 2001 роком) загального фінансового результату системи комерційних банків сталося через такі чинники: сплачуючи проценти та комісійні, виконуючи вимоги НБУ щодо формування резервів під активні операції, комерційні банки не подбали про достатнє для цього нарощування доходів, крім того дозволили собі надмірний приріст адміністативних витрат. Ще одним фактором зниження у 2000 році доходів комерційних банків було зменшення надходжень від торгівлі іноземною валютою. Але частина банків поступово переорієнтувалася на одержання доходів від базових банківських операцій, передусім - активно-пасивних та операцій зі сфери розрахунково-касового обслуговування. Порівняльний аналіз структури зобов'язань комерційних банків за станом на 01.01.2003 р. та на 01.01.2002 р. свідчить про зрос¬тання всіх її складових. Загальна сума зобов'язань системи банків становила 30 529,9 млн. грн.,що на 10 601.3 млн. грн., або на 53,2% більше, ніж на 01.01.2002 р. Зро¬стання відбулося в основному за раху¬нок коштів суб'єктів господарювання та громадян. Найбільшою в зобов'язаннях банків України є питома вага коштів суб'єктів господарювання - 40,1%. За станом на 01.01.2003 р. заборго¬ваність перед клієнтами суб'єктами господарювання на поточних та депозитних рахунках становила 12 255,4 млн. грн. (її питома вага зменшилася на 0,6 процент¬ного пункту). З початку 2002 року обсяг залучених у суб'єктів господарювання коштів зріс на 4 146,4 млн. грн., або на 51,1%. Із них 65,8% — це залишки резидентів у національній валюті, 30,4% — у вільноконвертованій. Залишки на поточних та депозитних рахунках фізичних осіб становили 6 845,1 млн. грн. (22,4% від загального обсягу зо¬бов'язань), тобто зросли з початку ро¬ку на 2 386,4 млн. грн., або на 53,5%. Вклади громадян - резидентів у націо¬нальній валюті дорівнювали 50,8%, а у вільно конвертованій — 48,2% від за¬гальної суми вкладів населення. Загальний обсяг вкладів фізичних осіб у банках - членах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонду) на 01.01.2003 р. становив 5 612,1 млн. грн. (82,0% від загальної суми вкладів фізичних осіб), у тому числі 3371,5 млн. грн. — в іноземній валюті (у гривневому еквіваленті), тобто протягом року зріс на 1 921,8 млн. грн. (52,1%), зокре¬ма в іноземній валюті - на 1 169,5 млн. грн. (на 53,1%). Загальна кількість вкладників сягнула 5 384 140, що на 17,4% більше, ніж налічувалося на 01.01.2002 р. Найвагомішу частку вкладів фізичних осіб у банках - членах Фонду станов¬лять вклади до 500 грн. - 4 735 тис.вкладів (або 87,9%). Їх сума - 137,7 млн. грн., у тому числі в іноземній ва¬люті (у гривневому еквіваленті) - 29,3 млн. грн. Середній розмір вкладу за цією групою дорівнює 29 грн. Найменша кількість вкладів фізичних осіб у банках - членах Фонду припадає на групу вкладів від 500 до 1 000 грн.- 169 тис. вкладів (або 3,1%) на суму 147,8 млн. грн., у тому числі в іноземній валюті (у гривневому еквіваленті) - 25,2 млн. грн. Середній розмір вкладу зада¬ною групою - 875 грн. Середній розмір вкладів фізичних осіб у банках - членах Фонду на 01.10.2000 р. дорівнював 1 042,3 грн. Заборгованість перед банками за строковими коштами (депозити та кредити) на 01.01.2003 р. становила 3 451,7 млн. грн. (11,3% від загальної суми зобов'язань), тобто зросла з початку року на 1 259,6 млн. грн., або на 57,5%. Найбільша пи¬тома вага припадала на кошти у вільно конвертованій валюті -61,6% /36, с.5/. Кошти банків на рахунках "Лоро" та в розрахунках платіжними картками станови¬ли 1 028,2 млн. грн. (3,4% від усіх зо¬бов'язань),. За станом на 01.01.2003 р. загальна сума цінних паперів власного боргу (у тому числі векселів та ощадних сертифікатів) дорівнювала 641,3 млн. грн. (2,1% від усіх зобов'язань), що на 335,2 млн. грн. (або в 2,1 раза) більше, ніж було на 01.01.2002 р. Протягом 2002 року обсяг цінних паперів власного боргу певною мірою коливався (від 306,1 млн. грн. на 01.01.2002 р. до 859,4 млн. грн. на 01.04.2002 р.). Порівняльний аналіз структури активів банківської системи на 01.01.2003 р. і на 01.01.2002 р. свідчить про зростання всіх її складових, за винятком держав¬них цінних паперів на інвестиції. За станом на 01.01.2003 р. обсяг сумарних активів по системі комер-ційних банків дорівнював 36 979,5 млн. грн., тобто зріс із початку року (в основному за рахунок кредитів, наданих суб'єктам господарювання та банкам) на 11 173,3 млн. грн., або на 43,3%. У структурі активних операцій, які проводяться банками, найбільшою є питома вага кредитної діяльності банків. Її обсяги становлять найвагомішу частку всіх активів - 57,0%. Кредитний портфель (у тому числі міжбанківських кредитів та депозитів) на 01.01.2003 р. становив 23 688,6 млн. грн., тобто збільшився за 2000 рік (в основно¬му за рахунок кредитів, наданих суб'єктам господарювання та банкам) на 9 463,9 млн. грн., або на 66,5%. У структурі кредитного портфеля найбільшу питому вагу мають кредити, надані суб'єктам господарювання, - 18 236,5 млн. грн., або 77,0% від усього кредитного портфеля. За 2002 рік обсяг кредитів зазначеної категорії зріс на 7015,8 млн. грн., або на 62,5%. Серед кредитів, наданих суб'єктам господарювання, найвагомішою (за строками погашення) є частка середньостроко-вих кредитів (від місяця до року) - 58,8%; частка довгострокових (понад рік) - 26,7%, короткострокових (до місяця) - 14,5 %. Серед кредитів, наданих юридичним особам, переважають кредити у національній валюті - 52,4%; частка кредитів у вільно конвертованій валюті - 47,6%. Сума міжбанківських кредитів та депозитів (у тому числі строкових коштів, розміщених у НБУ) сягнула 4 372,9 млн. грн. (18,5% від обсягу кредитного портфеля), тобто порівняно з 01.01.2002 р. збільшилася на 2 167,8 млн. грн., або на 98,3%. Кошти, надані нерезидентам у вільно конвертованій валюті, становили 36,1% від обсягу міжбанківських кре¬дитів та депозитів. Населенню надано кредитів на суму 956,43 млн. грн. (4,0% від кредитного портфеля), тобто порівняно з 01.01.2002 р. їх обсяг зріс на 274,2 млн. грн., або на 40,2%. За строками погашення найбільшою є питома вага середньострокових (45,9%) та довгострокових (45,0%) кре¬дитів, короткостро¬кові становлять 9,1%. Майже всі кредити фізичним особам (85,0%) надано в національній валюті. Обсяг кредитів, наданих органам державного управління, становив 122,9 млн. грн. (0,5 % від кредитного портфеля), що на 6,0 млн. грн., або на 5,2% більше, ніж на початок 2002 року. За строками погашення найбільшою є питома вага довгострокових кредитів - 60,3% (середньострокові становлять 31,5%, короткострокові - 8,2%). На кредити у вільно конвертованій валюті припадає 11,9% від загального обсягу позичок, наданих органам державного управління. Згідно з формою статистичної звітності № 302 ("Звіт про класифіковані активи") на 01.01.2003 р. обсяг сумнівної заборгованості за кредитами дорівнював 1 095,7 млн. грн. (4,6%), безнадійної заборгованості - 2 791,8 млн. грн. (11,8%). Порівняно з 01.01.2000 р. сума негативно класифікованих кредитів збільшилася на 8,4%, а їх загальна питома вага зменшилася (за рахунок зростання загальної суми кредитного портфеля) на 8,8 процентного пункту і на 01.01.2001 р. становила 3887,5 млн.грн., або 16,4%. За станом на 01.01.2003 р. загальна сума вкладень комерційних банків у цінні папери становила 2 180,4 млн. грн. (5,2% від сумарних активів), що на 341,1 млн. грн., або на 18,5% більше, ніж було на 01.01.2002 р. Обсяг цінних паперів на інвестиції ста¬новив 1 346,0 млн. грн., або 61,7% від загальної суми портфеля цінних паперів, тобто з початку року зріс на 226,1 млн. грн., або на 20,2%. У структурі цінних па¬перів на інвестиції питома вага держав¬них цінних паперів дорівнювала 29,7%, тоді як на початку 2000 року - 59,9%. Обсяг цінних паперів на продаж дорівнював 692,8 млн. грн., або 31,8% від загальної суми портфеля цінних паперів, що на 65,9 млн. грн., або на 10,5% більше, ніж було на початок 2000 року. Частка державних цінних паперів становила 152,5 млн. грн. (22,0%), тобто порівняно з початком року зросла на 19,2%. Вкладення комерційних банків у сертифікати, емітовані Національним банком України, на 01.01.2003 р. становили лише 2,0 млн. грн., або 0,09% від портфеля цінних паперів. Вкладення капіталу комерційними банками в асоційовані та дочірні компанії з початку року мали тенденцію до зростання. За станом на 01.01.2003 р. вони дорівнювали 141,6 млн. гри. (6,5% від портфеля цінних паперів), що на 53,2% більше, ніж на 01.01.2000 р. Вкла¬дення капіталу в юридичні особи-нере¬зиденти були незначними - лише 4,2 млн. грн. (3,0% від загальних вкладень комерційних банків у асоційовані та дочірні компанії). Залишки готівки у касах комерційних банків та банківських металів на 01.01.2001 р. дорівнює 1 055,5 млн. грн. (11,9% від високоліквідних активів), що на 271,2 млн. або на 34,6% більше, ніж було на початок 2002 р. Таким чином, можна зробити висновки, що банківська система України достатньо капіталізована, про що зокрема свідчить показник достатності капіталу - 13,4% (мінімальна норма - 4%). Щоправда, спостерігається тенденція до зниження зазначеного показника, оскільки активи зростають швидше,ніж капітал. Однією з причин цього є переоцінка валютної частини активів. Серед причин скорочення обсягу регулятивного капіталу - недосформо-ваний резерв під кредитні ризики, зменшення фінансового результату комерційних банків та збиткова діяльність деяких із них. Варто зазначити, що капітал банків зростає в основному за рахунок поповнення статутних фондів (74,2% від регулятивного капіталу) і субординованого боргу. Загальна якість активів та ефективність їх використання має тенденцію до поліпшення: зросла (за 2002 рік - із 60,2 до 66,2%) питома вага робочих (процентних) активів у сумарних активах, що позитивно вплинуло на процентну дохідність банків. Однак рівень загальної дохідності активних операцій та рентабельності банків має тенденцію до зниження (за 2002 рік він зменшився відповідно з 21,7% до 15,5% та з 1,4% до мінус 0,05%; нагадаємо, що мінімальна норма щодо останнього показника - 2%). Зазначену тенденцію спричиняють: зростання витрат на формування резервів під ризики та списання безнадійних активів, збільшення адміністративних витрат, невідповідність темпів зростання доходів і витрат, зменшення доходів від торгівлі іноземною валютою та від її переоцінки. Негативні тенденції притаманні також деяким іншим показникам, які характеризують ефективність діяльності банків, зокрема - чистій процентній маржі, чистому спреду, чистій процентній позиції. Банківська система України характеризується високим рівнем висо-коліквідних активів (вони становлять 30% від сумарних активів) та нормати-ву поточної ліквідності (він дорівнює 58,3%, тобто перевищує норму майже втричі). Високі значення цих показників пояснюються передусім жорсткими вимогами НБУ щодо обов'язкових резервів, а також значною акумуляцією коштів банків на рахунках "Ностро". Разом з тим банкам, очевидно, не цікаво працювати із цінними паперами, про що свідчить повільне зростання зазначених активів і майже цілковита відсутність активності на фондових ринках. Серед головних завдань на перспективу - подальше нарощування капіталу комерційних банків, зменшення обсягів несвоєчасно повернутих кредитів, підвищення рентабельності банківської системи в цілому. На досягнення цих цілей і спрямовано "Комплексну програму розвитку банківської системи України на 2001 - 2003 роки", створення якої було передбачене Указом Президента від 14 липня 2000 р. "Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень". Програма складається із шести розділів: 1. Загальні положення. 2. Сучасний стан банківської системи та проблеми її розвитку. 3. Стратегія розвитку банківської системи. 4. Програма розвитку банківської системи на 2001- 2003 роки. 5. Роль та перспективи розвитку небанківських фінансових установ. 6. Комплекс заходів, спрямованих на успішне виконання "Комплексної програми розвитку банківської системи України на 2001 -2003 роки" В програмі визначили першочергові завдання банківського сектора української економіки, серед яких: - зміцнення національних грошей; - орієнтація банків на потреби економіки шляхом нарощування обсягів кредитування та банківських інвестицій у розвиток вітчизняної економіки; - зміцнення надійності банків; - можливість виходу з локальних криз із найменшими втратами та недопущення системних банківських криз; - посилення довіри до комерційних банків; - очищення кредитних портфелів банків від безнадійних боргів, а банківської системи - від слабких, неплатоспроможних банків, неспроможних своєчасно виконувати доручення клієнтів. Висновки до І розділу Функціонування комерційних банків необхідно розглядати з точки зору на них як на самостійних господарюючих суб'єктів, що виробляють і продають свій власний продукт з метою отримання прибутку. Головим продуктом комерційного банку є різноманітні послуги. Аналізуючи різні підходи до визначення змісту банківської послуги, вважаємо, що найбільш правомірним є трактування послуг як результату банківської діяльності. Для досягнення цьго результату банки здійснюють різного роду операції. Для здійснення трьох основних груп операцій - пасивних, активних та комісійно- посередницьких - банки надають різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, здійснення розрахунків, управління майном та ціноутвореннями, надання гарантій, поручительств, консультацій тощо, які у своїй сукупності формують банківський продукт. Становлення ринку банківських послуг в Україні почалося з часу прийняття в 1991 році Закону України "Про банки і банківську діяльність" З того часу в країні побудовано сучасну кредитну систему, впроваджено національну валюту, створено законодавчу базу функціонування банків. У збільшенні реального валового продукту в 2000 році є заслуга й банківського сектору, який збільшив обсяги кредитування економіки на 62,3% /40, с.2/. Оцінка сучасного стану ринку банківських послуг в Україні дозволяє зробити висновок про зростання кількості і якості депозитних, кредитних, розрахунково-касових, валютних та інших видів банківських послуг. Вітчутне (на 54%) збільшення обсягів депозитів населення є свідченням зростання довіри людей до вітчизняної банківської системи. Протягом 2002 року банківські депозити й обсяг готівки в обігу зросли на 45%. Водночас певне зниження відсоткових ставок (із 56,2 до 37,3 % ) і пом'якшення резервних вимог дали змогу банкам збільшити обсяги позик підприємствам. Однак, слід визнати, що рівень кредитних ставок ще доволі високий. Сьогодні першочерговим завданням комерційним банків є подальше нарощування капіталу, посилення довіри до них, підвищення рентабельності діяльності, розширення та підвищення якості пропонованих клієнтам послуг. | |
| Просмотров: 434 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |