| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
ЦІНА БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ.
| [ Скачать с сервера (41.0 Kb) ] | 05.02.2018, 23:50 |
| Основним видом плати за користування банківським креди¬том є процент. Поряд з процентом банки можуть установлюва¬ти комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни бан¬ківського кредитування. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує дода¬ткову роботу, пов'язану з оформленням позички і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо або додаватися до процента. Рівень процентної ставки залежить від таких факторів: — облікова ставка центрального банку; — рівень інфляції; — строк позички; — ціна сформованих ресурсів; — ризик; — розмір позички; — попит на банківські позички; — якість застави; — зміст заходів, що кредитується; — витрати на оформлення позички і контроль; — ставка банку-конкурента; — характер відносин між банком і клієнтом; — норма прибутку від інших активних операцій. Пилип цих факторів на рівень процентної плати за користу¬вання банківськими позичками є взаємозв'язаним, тому важко тим щоб забезпечити повне і своєчасне погашення кредитної за-боргованості і процентів по ній. Висока особиста репутація клієнта має бути підкріплена його менеджерськими здібностями. Якщо у підприємця справи зага¬лом ідуть кепсько, то у банкіра не може бути впевненості, що за¬ходи (проект), які він (підприємець) планує здійснити за рахунок кредиту, будуть реалізовані успішно. Водночас не можна вважа¬ти, що гарні справи на підприємстві в цілому завжди є надійною запорукою ефективного впровадження нового заходу, реалізація якого потребує кредиту. Тому фактор «можливість» необхідно враховувати як при оцінці роботи клієнта в цілому, так і сі осовію тієї справи, яку пропонується прокредитувати. Капітал. Цей фактор означає, що потенційний позичальник повинен мати певну суму власного капіталу, яка буде використа¬на в проекті, що кредитуватиметься. Інакше кажучи, позичальник мусить розділити кредитний ризик з банком. Для світової банківської практики характерно, що частка влас¬ного капіталу позичальника у фінансуванні проекту традиційно становить близько 30 % його вартості, 70 % вартості проекту банк кредитує. Умови. Згідно з цим фактором банкір мусить добре знати стан місцевої, регіональної і національної економіки, а також умови господарювання позичальника, здійснювати їх періодичним огляд і прогнозування. Неоднакові економічні умови та прогнози для окремих галу¬зей господарства свідчать про те, що критерії для надання пози¬чок мають бути різними. Застава. Надійне забезпечення кредиту у формі застави може подолати слабкість інших параметрів кредитної угоди. Однак ба¬нкіру необхідно звертати увагу на якість застави, її юридичне оформлення, співвідношення між вартістю застави і позички і як часто ця вартість змінюється. У банківській практиці застосовуються певні заходи, спрямо¬вані на мінімізацію втрат від кредитного ризику, а саме: — лімітування; — дотримання нормативів кредитного ризику; — диверсифікація; — вивчення й оцінювання кредитоспроможності позичальника; — отримання від клієнтів достатнього і якісного забезпечення; — оперативність при стягненні боргу; — страхування; — визначення кредитної політики; — підтримання оптимальної структури заборгованості за кре¬дитами; — формування резервів. Лімітування — це встановлення межі кредиту. Межа (ліміт) кредиту може встановлюватися окремим позича-льникам, групі однотипних позичальників, галузі господарства. Це дає змогу уникнути ризику концентрації кредитних вкладень в окремих суб'єктів, що зменшує вірогідність можливих втрат від кредитних операцій. Лімітуватися можуть також права окремих банківських мене¬джерів і структур відносно ухвалення рішення про надання кре¬диту. Розрахунок ліміту кредитування здійснюється на підставі фі¬нансових показників позичальника і прогнозування його майбут¬ніх грошових потоків. Розмір ліміту залежить від можливих фі¬нансових результатів діяльності суб'єкта, що кредитується, за квартальний термін. Через квартал необхідно робити уточнення потреб і можливостей позичальників. Комерційні банки використовують таку форму лімітування кредитів, як кредитна лінія. Вона являє собою юридичне офор¬млене зобов'язання банку перед позичальником надавати йому протягом певного терміну (від кварталу до року) позички в ме¬жах узгодженої суми. Кредитна лінія встановлюється у разі тривалих зв'язків між банком і позичальником. Вона мас декілька переваг порівняно з одноразовим кредитом. Позичальник має змогу точніше оцінити перспективи свого розвитку, скоротити витрати часу, пов'язані з переговорами про укладання окремих угод на кредитування. За¬значені переваги стосуються і банку. При цьому у нього з'явля¬ється можливість детальніше ознайомитися з діяльністю позича¬льника. Установивши кредиту лінію, банк, незалежно від ситуації на ринку позичкових капіталів, зобов'язується надавати кредити у повній відповідності з укладеною кредитною угодою. Лімітування прав менеджерів і підрозділів може здійснювати¬ся в системі одного банку, і «розмір» права на видачу кредиту за¬лежить від рівня кваліфікації відповідного фахівця та обсягу ка¬піталу, яким оперує банківська установа (відділення, філія тощо). Зазначене вище лімітування — це засіб захисту від кредитного ризику, який застосовується з ініціативи банку-кредитора. Існує певне лімітування, ініціатором якого є центральний банк (Націо¬нальний банк України). Це нормативи кредитного ризику, які є прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансове стабільні юридичні особи (підприємст¬ва) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія. Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10—15 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпе¬чене гарантією. Гарантійний лист складається в двох примірниках. Один при¬мірник гарантійного листа з відміткою банку, що обслуговує га¬ранта, про прийняття гарантії подасться до банку позичальника, після чого здійснюється кредитування під гарантію. Якщо позичальник не повертає у встановлений строк борг, за-безпечений гарантією, несплачена позичка стягується у безспірному порядку з рахунку гаранта. Зразок гарантійного листа (договору-поручительства) наведе¬ний у додатку 15. Перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків позичальника до третьої особи означає переданий банку-кредитору права спрямовувати виручку за цими вимогами і рахунками безпосередньо па погашення позички при настанні строку її по¬вернення. Цесія здійснюється на підставі складеної між банком і пози-чальником угоди, в якій вказується сума вимог і рахунків, що перевідступляться, та інші умови. Якщо позичальник має поточний рахунок у даному банку, то угоду про перевідступлення можна не складати, а обумовити цю умову (цесію) в кредитній угоді. | |
| Просмотров: 330 | Загрузок: 7 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |