| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
ДИФУЗНА МАТЕРІЯ
| [ Скачать с сервера (147.0 Kb) ] | 21.02.2018, 21:45 |
| 1. Міжзоряний пил і газ. В. Я. Струве понад сто років тому вказав на існування міжзоряного поглинання світла, що остаточно було доведене тільки в 1930 р. Міжзоряне поглинання світла послаблює яскравість зір тим більше, чим далі вони від нас, і тим сильніше, чим коротша довжина хвилі. Тому далекі зорі здаються червонішими, ніж вони є насправді. Такий ефект має спричиняти дрібний пил, розміри частинок якого порівнянні з дов¬жиною світлової хвилі. Дослідження показали, що міжзоряний пил зосереджений у шарі невеликої товщини (близько 200—300 пк) уздовж галак¬тичної площини. Він складається з розрідженого газопилового середовища, яке місцями згущається в хмари. Проходячи від¬стань 1000 пк у площині Галактики, світло послаблюється в серед¬ньому на 1,5 зоряної величини. Зменшення видимої яскравості далеких зір утруднює точне визначення відстані до них порівнянням їх абсолютної зоряної величини з видимою. Визначаючи відстані, доводиться враховува¬ти не тільки вплив космічного пилу, а й нерівномірний його розподіл, наявність темних хмар. Подібні за своєю природою і близькі за складом газопило¬ві хмари мають різний вигляд. Непрозорі для світла, вони мо¬жуть спостерігатися як темні туманності (мал. 89). Якщо поблизу великої газо¬пилової хмари знаходиться яс¬крава зоря великої світності, то вона освітлює цю хмару. Хмара, відбиваючи випроміню¬вання зорі, має вигляд світлої туманності. Спектр цієї туман¬ності такий самий, як і спектр зорі, що її освітлює. Коли газопилова хмара освітлюється дуже гарячою зорею (з температурою, не нижчою 20—30 тис. кельвінів), то ультрафіолетове випромінювання зорі іонізує водень та інші гази хмари і спричиняє їх світіння. Газ поглинає ультрафіолетові промені, а випромінює в червоних, зелених та інших лініях спектра. Таку світну хмару називають дифузною газовою туманністю. Якби гаряча зоря раптом згасла, туманність також незабаром перестала б світитися. Така типова туманність знаходиться в су¬зір'ї Оріона (мал. 90). її видно (взимку) в сильний бінокль, проте тільки фотографія виявляє її структуру. Газопилових розріджених дифузних туманностей відомо багато. Усі вони клочкуваті, не¬правильної форми, без чітких обрисів. Спектр туманностей складається з яскравих ліній водню, кисню та інших легких газів. Деякі гази перебувають у такому стані, що дають спектр, який ніколи не спосте¬рігався в земних умовах. Дві найяскравіші зелені лінії спект¬ра туманностей довго припису¬вали передбачуваному хімічно¬му елементу «небулію» (що оз¬начає «туманний»), який мав бути лише в туманностях. Але потім з'ясувалося, що ці лінії належать атому кисню, який втратив два електрони і світиться в умовах недосяжної для лабораторій розрідженості. Справді, густина газових туманностей близько 10-18 – 10-20 кг/м3 Особливий тип туманностей становлять планетарні туманно¬сті (мал. 91) -світлі газові оболонки, що їх викидають зорі на певній стадії свого розвитку, яка є закономірним етапом для більшості зір. Природа їх свічення така сама, як і дифузних туманностей. | |
| Просмотров: 337 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |