| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
ЄГИПЕТ - ПЕРША ЦИВІЛІЗАЦІЯ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ
| [ Скачать с сервера (63.0 Kb) ] | 06.02.2018, 00:59 |
| ПРИРОДА ТА НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ І ПРИРОДА СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ. На північному сході Африки, коло Середземного моря, там, де тече річка Ніл, була розташована одна з найбільших країн стародавнього світу — Єгипет. Африка — дуже жаркий край. Дощі випадають рідко, і весь час стоїть нестерпна спека. В Африці є велика пус¬теля Сахара. Там здіймаються піщані горби — бархани. Лише одне місце в Африці нагадує квітучий сад. Це — долина річки Нілу. Люди здавна селилися в долині Нілу. Там майже п'ять тисяч років тому утворилася Єгипетська держава, яка простяглася від Середземного моря до перших нільських порогів. Ніл — найдовша річка світу. Він починається в глиби¬нах Африки, біля самого екватора. У верхній течії Ніл до¬лає багато підводних скель — порогів, а в нижній, набли¬жаючись до Середземного моря, тече широко і повільно. У тому місці, де Ніл впадає у море, він розділяється на кілька рукавів. Зверху, з висоти пташиного польоту, ці річечки та острівці разом за формою схожі на трикутник. Стародавні греки називали це місце дельтою Нілу, бо во¬но нагадувало їм одну з літер їхнього алфавіту А — «дель¬ту». Греки дали й назву цій країні — Єгипет. Самі єгиптяни на¬зивали свою країну Кемет — «Чорна земля» через родючі землі і щоб відрізнити її від «червоної землі» — пустелі. Береги Нілу густо заросли єгипетським очеретом — папірусом. Там водяться незчисленні зграї різних птахів. У воді живуть крокодили і бегемоти, багато риби. На бере¬гах Нілу розкинулися гаї акацій, пальм, сикомор і та-марисків. У стародавньому Єгипті водилися слони, жира¬фи, носороги, кабани, антилопи, а в пустелі лунало грізне рикання лева та пантери. РОЗЛИВИ НІЛУ. В Єгипті дмуть посушливі су¬ховії, які приносять жарке дихання пустелі. Особли¬во страшний вітер хамсин. Арабською це слово озна¬чає «п'ятдесят», бо хамсин дме з пустелі Сахари 50 днів. Це — страшне лихо. Вітер засипає усе хмарами піску. Єгипет перетворюється на випалену сонцем пустелю. Всі рослини в'януть, суха земля тріскається. Але ось з півночі повіяло прохолодою. Це — рятівний північний вітер. Він Здуває весь пил, повітря стає холоднішим. У цей час далеко на півдні, звідки тече Ніл, починається сезон дощів, а на горах тане сніг. Поступово вода в Нілі піднімається і робиться каламутною і зеленою. Річка ви¬ходить з берегів — почалася повінь. Днів через десять вода в Нілі стає черво¬ною, ніби кров. Повінь триває 3 місяці — з червня до вересня. Вода піднімається на 7 м. Потім вода спадає, лишаючи на берегах товстий шар родючого намулу. Товщина цих річкових наносів за багато тисячоліть до¬сягла 11м, а в дельті Нілу — навіть до 20 м. Тому стародавні єгиптяни називали свій край «Дарунок Нілу». ЄГИПТЯНИ-ЗЕМЛЕРОБИ. Закінчила¬ся пора повені. Ніл знову спокійно котить свої води. А навколишні поля добре зво¬ложені й вкриті родючим намулом. Мож¬на починати сівбу. Землеробство було головним заняттям у стародавньому Єгипті. Земля після роз¬ливів Нілу м'яка і не потребує великих зу¬силь для обробки. У плуг запрягали биків, орали поле і засівали його пшеницею та ячменем. Після сівби на поле виганяли корів, овець, щоб вони своїми ратицями втопта¬ли зерно у землю, інакше воно засохне під палючими променями сонця. Стародавні єгиптяни орали і сіяли не у весняні місяці, як українські селяни, а в листопаді та грудні. Після цього наставала пора сходів. Деякі ділянки землі були добре зволо¬жені. Але на пагорби вода не доходила. То¬му з часом єгиптяни придумали подавати воду на поля, що на узвишші, за допомо¬гою спеціальних пристроїв, схожих на ук¬раїнський «журавель» біля криниці. Такі підйомні машини для води називали шадуфами. Щоб зволожити поля, розташовані да¬леко від річки, селяни прокопували від Нілу канали, а від каналів — маленькі ка¬навки, і так підводили воду до своїх полів. Поля і канали огороджували спеціальними греблями (дамбами), зробленими з глини та очерету. В дамбах посередині робили ворітця. Під час розливу Нілу їх відчиняли і пропуска¬ли воду на поля, а потім зачиняли. Селянська родина сама не могла викопати цілий канал чи насипати греб¬лю. Тому єгиптяни виконували ці роботи гуртом, ціли¬ми селищами. В Єгипті на зміну родовій общині з'явила¬ся сільська сусідська община. Нарешті заколосилися пшениця та ячмінь. На¬стала пора жнив — останній, третій період єгипетсько¬го сільськогосподарського року. Селяни мідними сер¬пами зрізають самі лише колоски. Потім на току коло¬ски кидають для обмолоту під ноги худобі — бикам, ос¬лам. Ні на хвилину не спиняється молотьба. Жінки совками підки¬дають обмолочене зерно вгору й віють його. Обмолочене і провіяне зерно корзинами зносять до комор і висипають у засіки. Поряд сидить писар і записує кількість корзин. Господар багатого маєтку мусить знати, який урожай зібрали з його полів. Тоді він скаже, скільки зерна треба віддати до царської комори, а скільки можна залишити у своєму господарстві. ДОЛЯ СЕЛЯНИНА. Зі своїх невеличких полів селяни збирають невеликий урожай. Дружина, сини, доньки — всі допомагають батькові, всі поспішають скінчити жнива, поки ще не при¬йшов наказ іти на царську роботу: копати і чистити канали, будувати палаци й храми, ремонтувати дороги. Бо тоді вже не буде часу сховати збіжжя в ями або засипати його до ве¬ликих глеків, вкопаних у підлогу в хатині. Недожатий хліб стоятиме в полі, його поїдять миші, видзьобають горобці. А далі буде ще гірше. Прийде писар зі стражниками, озброєни¬ми палицями, і накаже платити податок зерном у царську скарбницю. А як не заплатить селянин, то жорстоко поб'ють його стражники. Тому й поспішає селянська родина зібрати урожай. ЖИТТЯ І ПРАЦЯ НЕМІСНИКІВ. Шум і гамір стоїть на базарному майдані в єгипетському місті. Убік від майдану тяг¬неться вузенька вуличка з крамничками. Деякі крамнички є також майстернями. В них сидять ремісники, які роблять і тут же продають свій товар. | |
| Просмотров: 437 | Загрузок: 5 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |