Вступ
Формування стійкого і стабільного екологічного правопорядку викликає необхідність існування певних способів зміцнення такого правопорядку. До найефективніших способів зміцнення та5кого правопорядку належать заходи юридичної відповідальності, які застосовуються до осіб,винних у порушенні екологічного законодавства. Правовий інститут відповідальності є обов’язковим елементом механізму правового регулювання суспільних відносин. Він спрямовує поведінку правозобовязаного суб’єкта і уповноваженої особи до належної поведінки. Правова доктрина найчастіше розглядає декілька основних видів юридичної відповідальності: кримінальну,адміністративну, майнову і дисциплінарну. Однак науковці вказують на існування ще деяких видів юридичної відповідальності. Наприклад,заходи відповідальності, що застосовуються до порушників законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки часто розглядається як еколого-правова відповідальність. Потреба у розробці нової форми юридичної відповідальності виникла наприкінці 70-х на початку 80-х рр.. ХХ ст.. у зв’язку з погіршення стану навколишнього природного середовища. Одним з перших, хто звернув увагу на необхідність виділити цей вид юридичної відповідальності був проф. В.В.Пєтров, висловивши думку,що еколого-правова відповідальність- комплексний міжгалузевий інститут різних галузей права,що складається з двох груп норм і відповідних правовідносин: 1) які виникають з приводу порушення норм природоохоронного законодавства; 2) які тривають у зв’язку із застосуванням санкцій (кримінальної,цивільної,адміністративної відповідальності) за допущені порушення. Згодом вчений дійшов висновку,що екоголого-правова відповідальність-це комплексний міжгалузевий інститут екологічного права, оскільки він охоплює норми декількох галузей права, зберігаючи при цьому їх єдність. Отже,за правопорушення в галузі екології застосовуються традиційні види відповідальності (кримінальна,адміністративна, майнова чи дисциплінарна), то сукупність цих видів відповідальності можна назвати еколого-правовою відповідальністю. Професор В.М. Яковлєв підкреслює, що юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства виражається у застосуванні державними органами примусових заходів особистого і матеріального характеру до підприємств, установ,органазій,громадян, які порушили екологічне законодавство. Термін «екологічне правопорушення» вперше було застосовано у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, але там поняття «еколого-правова відповідальність» не вживається. Екологічне правопорушення характеризується такими рисами як екологічна спрямованість, екологічна небезпека, екологічна протиправність. Особливості еколого-правової відповідальності проявляється і у спеціальних заходах відповідальності. Здебільшого це організаційні заходи впливу на порушників екологічного законодавства. До таких спеціальних заходів еколого-правової відповідальності можна віднести: 1) Обмеження права природокористування. 2) Обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств,установ,організацій у разі порушення ними екологічного законодавства. 3) Прпинення права природокористування у разі порушення природо користувачами вимог,норм, лімітів. 4) Позбавлення права природокористування, якщо подальше використання природних ресурсів може завдати шкоди навколишньому природному середовищу. 5) Невідшкодування витрат, які порушник вклав у природний об’єкт у період самовільного використання. 6) Покладення обов’язку на порушника провести роботи з відновлення порушеного об’єкта за власний кошт. Відповідальність в екологічному праві є важливим складовим елементом правового забезпечення раціонального природокористування, відновлення екологічних об'єктів і охорони довкілля. Законодавство про юридичну відповідальність за порушення права природокористування тим чи іншим природним об'єктом розвивалось у рамках загальних правових норм про відповідальність за порушення вимог природоохоронного законодавства. Розвиток законодавства в цій галузі йшло насамперед по шляху визначення кола протиправних дій, які посягають на порядок користування природними ресурсами, та суб'єктів правопорушень, встановлення відповідальності за їх здійснення, уточнення обов'язків органів та посадових осіб по прийняттю заходів юридичної відповідальності та порядку розгляду справ про окремі правопорушення. Однією із загальних характеристик юридичної відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства є те, що природоохоронні закони містять більш-менш повні переліки правопорушень, котрі об'єднані в спеціальних статтях у самостійному розділі, який присвячено відповідальності за порушення водного, лісового, земельного тощо, законодавства. Об'єктом порушення права природокористування є право виключно державної власності на природні ресурси та правила користування природними ресурсами. Суть екологічної відповідальності - проявляється в трьох функціях: стимулюючій, компенсаційній, превентивній, і полягає в збереженні сталого балансу економічних та екологічних інтересів у процесі господарської діяльності на базі попередження, скорочення та відновлення втрат у природному середовищі. Юридична відповідальність у галузі екології має на меті покарання винних, припинення і попередження порушень законодавства у галузі природокористування і охорони навколишнього природного середовища, а також поновлення порушених прав власників природних ресурсів і природо користувачів.
|