| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТИТУТ АДВОКАТУРИ В ГАЛИЧИНІ ДО 1939 РОКУ
| [ Скачать с сервера (37.0 Kb) ] | 09.02.2014, 03:30 |
| Революційні події під час «весни народів» розбудили й адвокатуру Австрії. Представники цієї професії стали вимагати прийняття закону про адвокатуру, надання їй статусу незалежної і автономної корпорації. Під тиском адвокатів та передової частини політиків уряд Австрії 16 серпня 1849 р. вперше прийняв спеціальний закон про адвокатів - Тимчасове положення про адвокатів «Ustawa prowizoryczna o Adwokatach». За своєю суттю цей закон регулював основні питання життя і діяльності адвокатури, хоч, як відзначають, встановлював досить обмежене самоврядування адвокатури в Австрії. У вищезгаданому нормативно-правовому акті був встановлений чіткий перелік прав та обов'язків адвокатів. Також закон вказував, що з числа адвокатів, які мали свої канцелярії на території судового округу земського суду, мали створюватися адвокатські палати. Вони уповноважувалися висловлювати свої міркування з усіх питань адвокатського життя; слідкувати за дотриманням адвокатами гідності і честі адвокатського стану тощо. Наголошувалося на особливо важливій функції палат - розробці законодавчих проектів з питань діяльності інституту адвокатури. Однак пізніше з’ясувалося, що адвокатські палати започатковували своє існування лише з 1862 р., а не, як досі вважалося, в 1849 р. В обгрунтування цієї думки можна навести такі факти. 1. Урядова газета у Львові, починаючи з 1855 р., нерегулярно, а час від часу, на підставі вимог § 214 регламенту до кримінального процесу Австрії від 29 липня 1853 р. друкувала списки крайових адвокатів З архівних матеріалів вищого крайового суду у Львові за період 1810-1862 рр. випливає наступне. Усі питання підготовки кандидатів і прийняття в адвокатуру, номінація адвокатів - усе це було в компетенції вищого крайового суду та міністра юстиції Австрії. Зі вступом особи до адвокатури на неї відповідним судом заповнювалися так звані кваліфікаційні табелі - короткі дані про особу із зазначенням прізвища, назви юридичного факультету та року закінчення навчання, дати захисту докторату, перерахування відомостей про проходження стажування, характеристика професійного обдарування та здібностей, що проявилися під час стажування, дані про моральність тощо. З часу ж створення адвокатських палат ці табелі складали відділи палат, а на табелях підписувалися президент палати та один з членів відділу або секретар. Саме тому після 1862 р. знаходимо на цих документах помітки: «Табель складено в адвокатській палаті». У березні 1862 р. відбулися загальні збори адвокатів, які входили до колишнього кола (gremiumu) адвокатів у Львові, на яких й було засновано Львівську палату адвокатів, прийнято статут і порядок (регламент) діяльності палати, обрано її виконавчі органи. Але це вже було після прийняття закону про адвокатуру Австрії від 6 липня 1868 р., який скасував засаду номінації адвоката, і адвокатура стала вільною і незалежною корпорацією з вільним доступом до адвокатської професії. Знову ж таки, свобода доступу до адвокатури різко збільшила кількість адвокатів. Так, станом на липень 1870 р. в усій Австрії зросла кількість адвокатів до 1522, а на 2 серпня 1874 р. їх було вже 1818. Повертаючись до питання функціонування адвокатських падат, то слід зазначити, що відповідно до згаданого Порядку, члени палати обирали з свого складу голову і членів відділу, секретаря і комісарів екзаменаційних комісій палати кваліфікованою більшістю голосів присутніх на загальних зборах палати У 1919 р. Галичина стала частиною відновленої Польщі, що зумовило певні обмеження для реалізації особистих та політичних прав українського етнічного населення. Результатом такого процесу була консолідація українських адвокатів з метою забезпечення правового захисту українців. Таким чином, українські адвокати в грудні 1918 р. створили Український Горожанський Комітет (далі – УГК). УГК мав свій статут, органи самоврядування. Серед секцій УГК була і секція надання правової допомоги полоненим, інтернованим, арештованим особам української національності. Коли ж польський окупаційний режим розпочав відкривати масово кримінальні справи проти українців, УГК організував правовий захист у політичних судових процесах. При цій секції було утворено Колегію Оборонців, яка об'єднала всіх українських адвокатів Східної Галичини з метою організації правового захисту українського населення. У 1921 р. польська влада заборонила УГК, українські адвокати в травні 1923 р. утворили Союз Українських Адвокатів (далі – СУА). Першим головою СУА було обрано С. Федака, його заступником – Л. Бачинського. В місцевостях окружних судів утворювалися делегатури СУА. Всього було 12 делегатур: Львівська, Бережанська, Дрогобицька, Коломийська, Перемишлянська, Самбірська, Станіславська, Стрийська, Снятинська, Тернопільська, Чортківська, Волинська. Згідно зі Статутом СУА, товариство складалося з: почесних членів, добродіїв, звичайних членів, з українських кандидатів адвокатури і оборонців для карних справ як надзвичайних членів. Головне своє завдання СУА бачив у тому, щоб дбати про ріст кількості українських адвокатів, сприяти їм у навчанні і праці, допомагати матеріально, боротися за високу професійність серед українських адвокатів тощо. СУА був громадською організацією, проте він відігравав значну роль у національному згуртуванні українських адвокатів, у регулюванні етичних відносин між адвокатами та інше. На жаль, зауважимо, що лише незначний відсоток українських адвокатів було охоплено СУА. Так у 1927р. з усіх 237 українських адвокатів членами СУА було лише 139. Взагалі, відсоток українських адвокатів порівняно з поляками і євреями у Східній Галичині був невеликим. Станом на 1939 рік у Львівській Палаті адвокатів було: 1140 – поляків, 1070 – євреїв і лише – 439 українців. СУА структурно входив до складу Львівської палати адвокатів. Палати адвокатів мали своїх представників у Начальній Раді адвокатури у Варшаві. У відродженій в 1918 р. Польщі адвокатура на землях Східної Галичини функціонувала на підставі попередньо діючого австрійського законодавства. Щодо адвокатури на Волині, то для цих земель було прийнято в 1918 р. тимчасовий статут про устрій адвокатури. Лише в 1932 р. було прийнято Закон про устрій адвокатури для всієї держави. Львівська палата адвокатів була найчисленнішою у всій Польщі, що підтверджують такі дані: станом на 1 листопада 1936 року адвокатів і аплікантів, відповідно було у Варшавській – 2040(751), Краківській – 1314(860), Львівській – 2364(1577), Люблінській – 278(61). Отже, можна зробити висновки, що в період перебування Галичини у складі Австро-Угорської імперії та Польської республіки існувало належне законодавче забезпечення функціонування інституту адвокатури, що закріплювало:право створювати адвокатські об'єднання, відповідні умови набуття статусу адвоката, безпосередньо самі права та обов'язки адвокатів. | |
| Просмотров: 952 | Загрузок: 64 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |