| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Генетично-модифікованi організми
| [ Скачать с сервера (56.9 Kb) ] | 15.01.2013, 22:42 |
| Вступ Згідно з Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічна безпека являє собою такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей, що гарантується здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних екологічних, політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів (ст. 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Хоча дане визначення є коротким, але воно характеризується великою ємністю змісту. Екологічна безпека розглядається як: захист людини і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу; умова збереження здоров'я людей і забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку; баланс розвитку екосистем; діяльність по захисту життєво важливих екологічних інтересів; складова частина міжнародної екологічної безпеки і т. п. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави (ст. 16 Конституції України). Громадяни України мають право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Державою гарантується екологічно безпечне навколишнє середовище. Відповідно до цього розроблені основні напрямки державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки. Останнім досягненням генетики є пізнання механізмів спадковості, можливість активно у них втручатися, змінювати у бажаному напрямі. В Україні генна інженерія як складова новітніх біотехнологій також віднесена до пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та до стратегічних пріоритетів інноваційної діяльності. Потужний розвиток генної інженерії протягом останніх десятиліть, окрім безумовного прогресу, в ряді випадків пов’язаний із ризиком негативного впливу на довкілля та людину. Це обумовлює досить неоднозначне сприйняття процесу поширення сфер застосування продукції із генетично-модифікованими складниками як спеціалістами різних галузей науки та виробництва, представниками управлінських державних структур, так і широкими верствами населення. 1.Історико-правова характеристика генетично-модифікованих організмів. Біотехнологія як соціальний, науково-технічний феномен має досить тривалу передісторію. Її зародження стало наслідком поглиблення взаємодії між фундаментальними природничими та технічними науками. Цей процес, у свою чергу, вплинув на структуру мікробіологічної промисловості. Вона стала іншою, виникли принципово нові напрямки, суттєво видозмінилися самі технологічні процеси. Більшість дослідників вважають, що класична біотехнологія сформувалась у 50-х роках ХХ століття на основі мікробіологічних виробництв . Біотехнологія являє собою, з одного боку, галузь виробництва, що утворилась у результаті інтеграції природничих і технічних наук, яка за допомогою використання біологічних об’єктів (організмів, клітин та їх частин) продукує певні товари та послуги, з іншого – це комплексний науково-технічний напрямок, який вивчає ці процеси . Перший трансгенний організм (миша) був одержаний Дж. Гордоном із співробітниками у 1980 році. На початку 90-х років у Китаї було проведено перше комерційне випробування генетичне модифікованих сортів тютюну і томатів стійких до вірусів. А в 1994 році у США вперше надійшли в торгівлю, в якості продукту харчування, плоди генетичне змінених томатів із скороченим строком визрівання. Широкомаcштабне вивільнення в довкілля трансгенних організмів розпочалося в 1996 році. Станом на 1.01.2000 року основна кількість вивільнень у довкілля трансгенних організмів здійснена у США та Канаді (87 %). Серед трансгенних організмів, що були вивільнені, 98 % складали генетично модифіковані сільськогосподарські рослини. За період з 1996 по 1999 роки площа посівів під генетичне модифікованими сільськогосподарськими культурами зросла в 19,8 разів і в 1999 році становила 39,9 млн. га. Серед трансгенних сільськогосподарських культур найбільші площі були під посівами сортів рослин стійких до гербіцидів (71 %), хвороб та шкідників (22 %), гербіцидів і хвороб разом (7 %). По культурах у світовому масштабі в 1999 р. посіви трансгенних сортів становили: сої – 54 %, кукурудзи – 28 %, бавовни і ріпаку - по 9 %, картоплі - 0,01 % від загальної площі під трансгенними рослинами. Крім зазначених культур на незначних площах вирощувались генетично модифіковані сорти помідорів, гарбуза, тютюну, папайі, буряку, цикорію, льону. Вже створені і проходять випробування та процедуру реєстрації трансгенні сорти рису і пшениці .Починаючи з 70-х років минулого століття і до сьогоднішнього дня триває розвиток новітньої біотехнології, яка серед інших включає і таку галузь як генна інженерія. Сам термін "генна інженерія” було запроваджено нобелевськім лауреатом Е. Тейтумом ще у 1963 році. Фактичне ж її виникнення умовно відносять до 1972 року, коли у результаті роботи групи мікробіологів на чолі з Полем Бергом була створена перша рекомбінантна молекула ДНК . Генна інженерія застосовує три основних типи генних впливів. Найбільш поширеним та комерційно реалізованим на сьогодні є введення в організм чужорідних генів для зміни його властивостей і ознак. Створення трансгенного організму здійснюється у кілька етапів: отримання генетичного матеріалу (фрагментів ДНК – генів); включення фрагменту чужорідної ДНК у вектор; перенесення внесених генів у клітину, закріплення їх у ній; ідентифікація (скрінінг та селекція) клітин, які отримали бажані гени. Таким чином, якщо давати визначення генної інженерії з точки зору її прикладного значення та застосування, то вона являє собою сукупність прийомів, методів та технологій, в тому числі технологій отримання рекомбінантних рибонуклеїнових та дезоксірибонуклеїнових кислот, по виділенню генів із організму, здійсненню маніпуляцій з генами та введенню їх в інші організми . 2.Правові аспекти біологічної безпеки при поводженні з генетично-модифікованими організмами. Новітні досягнення в галузі біотехнології відкривають широкі перспективи, пов’язані з їх використанням у медицині та виробництві фармацевтичних препаратів, сільському господарстві та харчовій промисловості, зберіганні продуктів та попередженні захворюваності тварин, переробці сміття, біологічному відновленні або очищенні довкілля тощо. Але переміщення продуктів генної інженерії за межі лабораторій і поширення їх у найрізноманітніших сферах людського життя викликає певне занепокоєння як серед вчених, захисників довкілля, так і широкої громадськості. Тому невипадково проблеми застосування наукових досягнень у біотехнологічній галузі стали предметом значної кількості дискусій правового, політичного, економічного, етичного змісту . Зумовлені вони різними причинами, і в першу чергу, відсутністю науково доведеного факту безпеки застосування генетично-модифікованих організмів. У зв’язку з цим виникає потреба у формуванні багаторівневої системи надійного захисту людини, окремих екосистем та біосфери в цілому від можливого негативного впливу продуктів генної інженерії, тобто гарантій забезпечення біобезпеки. Однією із складових цього процесу є розробка та втілення у життя відповідних положень законодавства, спрямованих на врегулювання генетично-інженерної діяльності та дотримання вимог біобезпеки, а також вироблення реального та ефективного механізму його застосування. Формування такого законодавства повинне здійснюватись з урахуванням відповідних теоретичних напрацювань та узагальнень, зокрема щодо самого поняття "біобезпека”, засобів її забезпечення тощо. Отже, новітні біотехнології, у тому числі генна інженерія, відкривають як великі перспективи для людства, так і пов’язані із певним ризиком їх застосування. Забезпечення попередження потенційних негативних наслідків (у тому числі віддалених у часі) ведення генетично-інженерної діяльності можливе різними способами: починаючи від встановлення чітких технічних правил поводження з генетично-модифікованими організмами в межах лабораторій та науково-дослідних установ, умов вивільнення трансгенних організмів у довкілля, закінчуючи належним маркуванням продукції із вмістом ГМ-компонентів. Проте, досягти безпеки у генетично-інженерній галузі реально лише за умови злагодженої взаємодії представників влади, науки і громадськості та з урахуванням соціальних, економічних, етичних аспектів даної проблеми. Підґрунтям для вирішенні даного кола питань з одного боку є результати наукових досліджень вчених (біологів, хіміків, екологів тощо), а з іншого – певна правова база, побудована з урахуванням наявних на сьогодні наукових знань. Тобто, саме відповідна сукупність нормативно-правових актів повинна закріпити основні положення щодо ролі держави в регулюванні генно-інженерної діяльності та визначити основні напрями державної політики у цій сфері, встановити перелік необхідних засобів забезпечення безпеки при поводженні з генетично-модифікованими організмами та у даній сфері в цілому тощо . | |
| Просмотров: 806 | Загрузок: 122 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |