Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Четверг, 05.08.2021


Главная » Файлы » Доклады » Доклады

Історія Олімпійських ігор
[ Скачать с сервера (56.5 Kb) ] 06.02.2018, 16:36
План.
1. Культ гармонії і краси.
2. Шана переможцям.
3. Почесті героям.

1. Хто з вас, юні друзі, цікавиться історією фізичної культури та спорту, той, напевне, знає, що про досконалість свого фізичного ста¬ну люди почали дбати ще на межі палеоліту і неоліту. Про це переконливо свідчать написи та малюнки, виявлені на стінах печер. Піз¬ніше кам'яні плити, глиняні таблички, папіруси етрусків, хеттів, ассірійців, єгиптян розповіли вже про певну систему фізичного гарту. Однак лише за часів Стародавньої Греції, де .наука, освіта, куль¬тура, мистецтво та філософія набули найвищого розквіту, фізичне виховання було проголошене основою життя і доведене до рівня культу.
Саме звідти пішли такі слова, як олімпіада, стадіон, атлет, гім¬настика тощо. Найбільшою образою для себе житель Еллади вва¬жав, якщо його зараховували до тих, хто не вміє писати або пла¬вати. Філософ Платон називав кульгавою кожну людину, в якої ті¬ло і розум не були однаково розвинені. У V столітті до нової ери, ко¬ли Олімпійські ігри стали традиційними, спартанський цар Архідам був покараний радою старійшин за шлюб з жінкою малого зросту.
В Афінах навчання велося одночасно в трьох школах: граматич¬ній, музичній і гімнастичній. В останню, так звану палестру, учень вступав у шестирічному віці. Тут він перебував більшу частину дня — займався фізичними вправами і брав участь у змаганнях. Причому, фізичне навантаження збільшувалось з кожним роком, враховуючи змужніння юнака.
Грецькі діти ледь не з молоком матері всотували в себе дух су¬перництва та боротьби. Вже змалку вони знали секрети бою «пів¬ників», коли, підстрибуючи на одній нозі, треба було збити супер¬ника, змусивши його втратити при цьому рівновагу.
Гімнасії (від слова «гюмнос» — голий, непокритий) приймали юнаків віком 14—16 років. У цих навчальних закладах юні елліни прилучалися до боротьби, бігу, метань списів і дисків, ігор з м'ячем, вивчення основ військової справи.
Любов греків до змагань, що прищеплювалась з ранніх дитячих років, залишалася на все життя. Змагалися не лише атлети на аре¬нах, але й музики, співаки, художники, актори, промовці. Рідко який тиждень минав без проведення поєдинків.
Як переказують легенди, ці змагання греки запозичили від самих богів, життя яких було сповнене війнами, суперечками, подвигами. З легенд та міфів ми знаємо про існування могутніх Зевса, Посейдона, Плутона, Аполлона, Артеміди, Гермеса, Діоніса та інших богів. Захоплюють і вражають героїчні вчинки їхніх дітей —Геракла, Прометея, Персея, Пелопа, Паріса, Ахілла та інших міфічних для, нас персонажів.

2. Саме боги, як переконують легенди, поклали початок Олімпій¬ським іграм. Перші змагання нібито влаштував сам Зевс Громовер¬жець на честь своєї перемоги над батьком Кроном, який поїдав сво¬їх власних дітей, аби ті не заволоділи його троном.
На легендарному Олімпі перемогу виборювали бог мистецтв та світла Аполлон, покровитель мандрівників і крамарів Гермес, бог вина Діоніс та інші.
Серед героїв, які продовжили традиції богів, називають то Геракла Ідейського, то Пелопа, який переміг сильного і підступного Еномая, батька прекрасної Гіпподамії. Стверджують, що саме на честь Пелопа один з грецьких островів дістав назву Пелопоннес.
В «Іліаді» Гомера розповідається, як Ахілл започаткував ігри, присвячені пам'яті свого друга Патрокла, вбитого троянцем Гектором. Герої змагалися в їзді на колісницях, кулачному бої, звичай¬ному бігу, метанні важкого диска, списа, стрільбі з лука. Поема Го-мера— перше літературне джерело, що розповіло людству про спортивні змагання в Стародавній Греції.
А як було в самій Олімпії, в долині ріки Алфею, де жили та зма¬галися прості її мешканці? Хто перший запропонував проводити змагання, які згодом привернули до себе загальну увагу?
В одному з джерел сповіщається, що ще у 884 році до н. е. прави¬телі Еліди Іфіт та Спарти Лікург, стурбовані постійними війнами між своїми народами, уклали угоду про перемир'я. На честь цієї по¬дії було вирішено провести Олімпійські ігри.
Ще один документ також називає цю дату, її підтверджують й інші джерела. Відомо, що в Греції задовго до Іфіта та Лікурга від¬бувалися різноманітні свята. Вони здебільшого присвячувались бо¬гині Деметрі, покровительниці землеробів. Ці свята та змагання, без яких греки не уявляли свого життя, тривали між жнивами та збиранням винограду.
Людству відома ще й хроніка Малаласа із Сірії. Вона згадує ца¬ря Саула, який жив ще в XI віці до н. е. Він теж був палким при¬хильником різноманітних змагань, серед яких Олімпійські ігри зай¬мали не останнє місце.
Та повернемося знову до Іфіта та Лікурга. Разом вони виробили статут священного перемир'я, взявши за основу проведення ігор чо¬тирирічний цикл. Найголовніша умова складеної угоди — заборона усіх військових дій. Порушників ухвалено було карати великими грошовими штрафами, їх не допускали до змагань. У ті часи це вва¬жалося найбільшим приниженням. Ізольованих від суперництва на аренах сторонилися навіть найближчі друзі.
Місцем змагань було обрано долину ріки Алфею — Олімпію, де знаходився священний гай — Алтій. Тут відбувалися обряди посвя¬чення та вибори царів, здійснювались різноманітні культові ритуа¬ли. Згідно з міфологією тут знаходились могили Пелопа і Тераксіпа. Але найголовнішими торжествами вважалися свята на честь Зевса — наймогутнішого грецького бога.
Однак учені датою проведення перших Олімпійських ігор обрали 776 рік до н. е. Переконав усіх елідський математик та філософ Пп-пій, який жив у V віці до н. е. Він прочитав на мармуровій дошці ім'я першого олімпійського чемпіона. Це був звичайний кухар Коройб, переможець змагань з бігу. До речі, через фонетичні особли¬вості мови різних народів та різні підходи до тлумачення знаків на камені ім'я елідського кухаря вимовляється та пишеться по-різно¬му. Незмінним лишається лише корінь слова «кор».
Саме з 776 року до н. е. Гіппій склав список усіх переможців Олімпіад, що відбулися за два століття до нього. Зрозуміло, що в цих списках багато білих плям. Це підтверджує випадок з ім'ям першого чемпіону.
Тому Гіппій наполягає, що Ігри, на яких переміг Коройб, були ли¬ше 27-ми. Так зазначено на камені. З них починається літопис Олімпіад, оскільки відсутні відомості про переможців та програми попередніх змагань. Погодимося з цим і ми.
Пізніше, у IV віці до н. е., списки переможців, складені Гіппієм, перевірив та доповнив великий Арістотель.
Що ж являли собою спортивні споруди давньої Олімпії? Прове¬дені вченими розкопки в середині XVIII — на початку XIX століть показали, що там було п'ять стадіонів, послідовно споруджених один за одним. Вони мали вигляд прямокутника або видовжену під¬ковоподібну форму. Вздовж арен розміщувались трибуни для гля¬дачів, яких іноді збиралося до 50 тисяч.
Змагання з бігу відбувалися не на крутих доріжках, як це прий¬нято зараз, а по прямій — туди і назад. По сусідству розміщувались місця для поєдинків борців, метальників, кулачних бійців, ігор з м'ячем. Тут були також лазні, кімнати для масажу, інші приміщен¬ня. Неподалік височіло кілька приміщень «олімпійського селища», де розташовувались атлети — учасники ігор.
Категория: Доклады | Добавил: opteuropa | Теги: лабораторна робота, КОНТРОЛЬНА, скачати доповідь, доповідь з права., дипломн, скачать реферат, курсовая работа, магістерська, курсова, курсач
Просмотров: 145 | Загрузок: 6 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно