| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Історіографія та проблеми ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
| [ Скачать с сервера (40.3 Kb) ] | 18.05.2017, 21:31 |
| Історіографія та проблеми ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ Осмислення юридичної відповідальності розпочалося ще за часів Стародавньої Греції, Стародавнього Риму та продовжилось у Середні віки. В процесі зародження громадянського суспільства і боротьби з феодалізмом в період з ХVІІІ до середини ХІХ століття в працях Б. Спінози, К. Гельвеція, П. Гольбаха, Г. Гегеля, І. Канта та Ч. Бекаріа утверджувались основні положення сучасної теорії права та практики законотворчості відносно принципів застосування заходів юридичної відповідальності, метою якої стає охорона правопорядку за допомогою засобів державного примусу. Питання юридичної відповідальності стали особливо активно розглядатись ученими в другій половині ХХ століття. Розвиток будь-якої держави та права безпосередньо пов’язаний із засобами забезпечення державно-владного впливу на розвиток суспільства, в тому числі і за допомогою системи примусових засобів. Одним з ключових засобів реалізації державно-владного управління та правового регулювання є засоби юридичної відповідальності. Проблематика юридичної відповідальності традиційно є однією з ключових у правовій науці, що не втрачає своєї актуальності і на сьогодні. Варто зазначити, що в сучасних умовах розвитку державності до питань юридичної відповідальності значно зростає інтерес як серед науковців, так і серед юристів – практиків, що пояснюється особливостями сучасної соціально-економічної ситуації в Україні, яка характеризується усесторонніми змінами у суспільному житті в цілому та у правовій сфері особливо. В юридичній літературі питання феноменології юридичної відповідальності залишаються полемічними, оскільки відсутні єдині підходи до визначення поняття, змісту юридичної відповідальності, немає єдності і з проблем характеристики окремих принципів юридичної відповідальності. Між тим, об’єктивне теоретичне вирішення цих питань визначає характер та зміст діяльності суб’єктів права, а також спричиняє позитивний вплив на стан законності та правопорядку. Юридична відповідальність сама по собі є складною і надзвичайно значимою категорією в системі права, що потребує відповідного аналізу, перш за все, феноменологічних аспектів зазначеного інституту. Історіографія наукового дослідження інституту юридичної відповідальності має досить широкий характер та пов’язана із іменами таких вчених як С. С. Алексєєв, Б. Т. Базилев, О. С. Іоффе, М. С. Кельман, О. Е. Лейст, О. Г. Мурашин, І. С. Самощенко, О. Ф. Скакун, М. С. Строгович, М. Х. Фарукшин та інших. Проте на сьогодні питання юридичної відповідальності потребує ґрунтовного наукового переосмислення в контексті питань трансформації правопорушень, коригування сутності та призначення юридичної відповідальності тощо. Як вже було зазначено, в юридичній літературі погляди вчених щодо сутності та значення юридичної відповідальності мають неоднозначний характер, що потребують відповідного переосмислення та узагальнення. В. І. Червонюк звертає увагу на те, що юридична відповідальність має подвійну сутність, що надає змогу розкрити її у широкому та у вузькому значенні: 1) в широкому (філософському) значенні поняття юридичної відповідальності визначається як ставлення особи до суспільства і до держави, до інших осіб з точки зору виконання нею певних обов’язків по відношенню до суспільства, держави або інших осіб; 2) у вузькому (спеціально-юридичному) значенні юридична відповідальність інтерпретується як реакція держави на скоєне правопорушення. Підбиваючи зазначений подвійний характер сутності юридичної відповідальності, вчений наголошує на тому, що юридична відповідальність являє собою обов’язок особи переживати певні позбавлення державно-владного характеру, що передбачені законом за скоєне правопорушення. При чому юридична відповідальність характеризується і рядом ознак: - по-перше, юридична відповідальність пов’язана із державно-владним примусом, оскільки вона передбачає виникнення відносин правоохоронного характеру, в якому зобов’язана сторона – правопорушник, вимушений підкоритися вимогам уповноваженої особи державі в особі компетентних органів держави або посадових осіб; - по-друге, юридична відповідальність пов’язана із певними позбавленнями, які правопорушник повинен пережити. Це є об’єктивна властивість юридичної відповідальності, оскільки ці позбавлення настають як відповідна реакція держави на шкоду, що заподіяна правопорушником суспільству або окремій особі. Негативні наслідки можуть бути особистого характеру або майнового; - по-третє, юридична відповідальність настає лише за скоєне правопорушення, при чому правопорушення є основою настання юридичної відповідальності; - по-четверте, юридична відповідальність виникає не лише у випадку порушення правових норм, але і застосовується у суворій відповідності з ними, тобто застосування юридичної відповідальності до правопорушника можливе лише за умови дотримання певного процедурно-процесуального порядку, що встановлений законом [1, c. 565-566]. Аналізуючи зазначені погляди вченого, можливо підсумувати те, що юридична відповідальність є різновидом відповідальності соціальної, застосовується уповноваженими суб’єктами за скоєне правопорушення у юридично закріпленому процедурно-процесуальному порядку. При чому, сутність юридичної відповідальності має подвійну природу, оскільки, з однієї сторони, збігається із характеристикою загальної соціальної відповідальності, а з іншого боку – відображає особливості її юридико-процесуального характеру. На думку Л. А. Луць, юридична відповідальність характеризується як передбачений нормативно-правовими приписами обов’язок правопорушника зазнати негативних юридичних наслідків за вчинення правопорушення. Серед ознак юридичної відповідальності вченим визначаються наступні: передбачена в нормативно-правових приписах; є обов’язком правопорушника зазнати негативні для себе наслідки; забезпечується державою; підставою застосування є склад правопорушення; застосовується лише спеціально уповноваженими суб’єктами; є одним із засобів державного примусу [2, c. 347, 355]. Тим самим вченим наголошується додатково на тому, що юридична відповідальність є різновидом державного примусу, що в свою чергу характеризує владно-вольовий характер юридичної відповідальності. Окрім того, відповідно до зазначеного підходу вченого, сутність юридичної відповідальності буде походити від особливостей владної діяльності держави, що має примусовий характер. Досить цікавим є підхід до характеристики сутності юридичної відповідальності, що обґрунтований В. В. Лазарєвим. Вчений підходить до зазначеної проблематики шляхом визначення юридичної відповідальності як такої, що, з однієї сторони, має ряд внутрішніх характеристик, а з іншої сторони, може бути поділена на окремі різновиди. Так, юридична відповідальність виникає лише на підставі норм права; застосовується за скоєне правопорушення; змістом є певні позбавлення особистого (організаційного) або майнового характеру, які має пережити винна особа; є різновидом соціальної відповідальності; пов’язана із державним та суспільним осудом. Окрім того, юридична відповідальність має складний характер та може бути структурована на окремі різновиди: кримінально-правова відповідальність; адміністративно-правова відповідальність; цивільно-правова відповідальність; матеріальна відповідальність; дисциплінарна відповідальність [3, c. 501-504]. Вітчизняними вченими зазначається, що юридична відповідальність є застосуванням в особливому процесуальному порядку до особи, яка вчинила правопорушення, засобів державного примусу, передбачених санкцією правової норми. Окрім названих вище ознак юридичної відповідальності, вченими окремо наголошується на тому, що юридична відповідальність повинна мати конкретного суб’єкта, тобто фізичну або юридичну особу, що може відповідати за вчинене правопорушення; метою юридичної відповідальності є охорона правопорядку, що здійснюється шляхом примусового поновлення порушених прав, припинення протиправного стану чи покарання правопорушника; відображається у настанні певних негативних наслідків для правопорушника, що мають особистий, майновий або організаційний характер [4, c. 502-503]. Тим самим, вченими наголошується на тому, що юридична відповідальність має власну мету та стосується конкретного суб’єкта, що надає змогу говорити про цілеспрямований та конкретний характер юридичної відповідальності. Окрім того, в юридичній літературі юридична відповідальність характеризується як: 1) передбачені законом вид та міра державно-владного позбавлення благ особистого, організаційного або майнового характеру, що застосовуються відносно правопорушника. При чому юридична відповідальність, на думку вченого, є самостійною юридичною категорією, яка характеризується комплексом ознак, а саме: а) являє собою правовідношення між державою в особі її спеціально утворених органів та правопорушником, яке виникає по факту правопорушення як результату недотримання фізичними або юридичними особами встановлених законом заборон, невиконання (порушення) ними певних обов’язків; б) виявляється в обов’язку особи переживати певний вид та міру позбавлення благ; в) наступає лише за скоєні або за ті, що вчиняються, правопорушення; г) застосовується компетентним органом у суворій відповідності із законом; д) реалізується у відповідних процесуальних формах [5, c. 589]; 2) застосування до винної особи, яка скоїла правопорушення, заходів публічно-правового примусу, що передбачені санкцією порушеної юридичної норми, у суворо визначеному для цього порядку. Серед ознак юридичної відповідальності вченим виокремлюються наступні: а) регламентована нормативно-правовим актом, що прийнятий органом публічної влади, на відміну від моральної, політичної відповідальності, яка може бути встановлена статутом громадського об’єднання; б) підставою для виникнення є правопорушення, тобто винне діяння конкретної особи, що вчиняється у формі, яка передбачена нормою права. Для реалізації юридичної відповідальності важливо встановити причинно-наслідкові зв’язки між негативними наслідками, які настали в результаті порушення правового припису, та діями (бездіяльністю) правопорушника; в) метою юридичної відповідальності є підтримання належного нормального порядку у суспільстві, що заснований на дотриманні більшістю його членів правил, які встановлені позитивними нормами матеріального права [6, c. 600-601]; 3) засоби впливу на правопорушника, що встановлені законом, які закріплюють негативні для правопорушника наслідки, котрі застосовуються державними органами в особливому процесуальному порядку. При чому ознаками юридичної відповідальності є: а) наявність правопорушення як основи для настання юридичної відповідальності; б) негативна оцінка державою поведінки правопорушника, що має офіційний характер; в) заподіяння правопорушнику певних негативних дій: морального, фізичного, майнового (матеріального) характеру; г) використання механізмів державного примусу [7, c. 544]. | |
| Просмотров: 508 | Загрузок: 11 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |