Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Воскресенье, 20.09.2020


Главная » Файлы » Доклады » Доклады

ХАРАКТЕРИСТИКА НЕТИПОВИХ ПРЕДСТАВНИКІВ ГРУП БАКТЕРІЙ
[ Скачать с сервера (41.0 Kb) ] 25.02.2018, 10:46
Представники деяких груп бактерій відрізняються будовою бактеріальної клітини, умовами існування, дією на макроорга¬нізм та іншими ознаками.
Спірохети – це спірально-звивисті рухливі бактерії (мал. 6), що мають розміри 0,1–3 мкм 5–25 мкм (до 500 мкм). Не утворюють спор та капсул. Тіло спірохет являє собою спіра¬леподібний цитоплазматичний циліндр, оточений клітинною стінкою, що складається переважно з пептидоглікану. Він утворює постійні завитки першого порядку, їх кількість, тип, величина та кут нахилу у різних видів різні. Ці ознаки мають діагностичне значення. Вторинні завитки утворені вигинами всього тіла (наприклад, лептоспіри бувають 5- і С-подібної форми). Між циліндром і поверхневою мембраною розміщу¬ються ендоджгутики. Одним кінцем вони прикріплені до сере¬дини цитоплазматичного циліндра, другим – до полюсів, що обумовлює рухливість спірохет. Погано забарвлюються за Гра¬мом, тому використовують мік¬роскопію в темному полі зору або забарвлюють за Романовським (збудник поворотного тифу забарвлюється в синьо-фіолетовий колір, сифілісу – у блідо-рожевий).
Хламідії та рикетсії за фор¬мою та будовою клітини подіб¬ні до бактерій. Вони чутливі до антибіотиків. Це внутрішньоклітинні паразити. Вони не ростуть на штучних живильних середовищах.
Хламідії – дуже дрібні організми (до 0,3 мкм), енергетичні
паразити (не синтезують АТФ). Розрізняють 3 стадії розвитку
хламідій. Це стадії елементарних (інфекційна форма), ініціальних (вегетативна форма, неінфекційна) та проміжних тілець. Цикл розвитку – 36 – 72 год. Спричинюють хламідіози в людей і тварин: орнітоз, трахому, лімфогранулематоз, кон’юнктивіт. При будь-якій локалізації інфекція передається статевим шляхом, можливі й інші шляхи передачі.
Рикетсії (мал. 7). Розрізняють дві стадії розвитку: вегетатив¬ну та спокою. У вегетативній стадії рикетсії мають паличкопо¬дібну форму, активно розмножуються, рухливі. У стадії спокою вони мають сферичну форму, не розмножуються, нерухливі. Спричинюють рикетсіози: висипний тиф, ку-гарячку, волин¬ську гарячку та ін. Резервуарами рикетсій у природі є кліщі та воші. Рикетсії та хламідії культивують в організмі чутливих тварин, на культурах тканин і клітин, курячих ембріонах про¬тягом 7 діб.
Актиноміцети займають проміжне місце між грибами та бактеріями. Вони мають розгалужений міцелій, який може роз¬падатись, утворюючи паличкоподібні форми (мал. 8). Постійно населяють грунт, організми людей і тварин, повітря. З них отримують антибіотики (стрептоміцин, мономіцин). Патогенні актиноміцети спричинюють актиномікози. В уражених орга¬нах утворюють тверді крупинки – друзи.
Мікоплазми не мають клітинної стінки, їх оболонка утво¬рена тришаровою мембраною. Це найдрібніші (0,5 мкм) орга¬нізми, що здатні до автономного розмноження. «Вони нерухливі, поліморфні (кокоподібні, яйцеподібні, ниткоподібні). Мікоплаз¬ми – паразити мембран клітин евкаріотів. Уражують органи дихання та кровообігу, сечово-статеві органи, ЦНС, суглоби у тварин і людей. Нечутливі до бета-лактамних антибіотиків (пеніциліну), мішенню для яких є клітинна стінка. Мікоплазми культивують на збагачених живильних середовищах (з холес¬терином) за температури 36 – 37 °С, де вони утворюють дуже дрібні колонії з центром, що вростає всередину живильного середовища.
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРИБІВ ТА НАЙПРОСТІШИХ
Гриби – організми рослинного походження. Тіло грибів (міцелій) складається з безбарвних одноклітинних або багато¬клітинних ниток, або гіф. За формою розрізняють нитчасті (плісені) та овальні (дріжджі, дріжджеподібні) гриби. За спо¬собом розмноження є досконалі та недосконалі гриби. Серед них є і патогенні, і корисні. Дріжджі (мал. 9) синтезують віта-міни групи В, а з плісеней отримують антибіотики (пеніцилін, цефалоспорин та ін.). Гриби спричинюють мікози та мікотоксикози.
Мікози бувають поверхне¬вими та системними. При по¬верхневих мікозах (мікроспо¬рія, трихофітія, фавус) процес локалізується переважно в шкірі та її придатках. Гриби, як пра¬вило, не утворюють екзотоксинів, а зумовлюють гіперсенсибілізацію. Деякі з них виділяють мікотоксини. Мікотоксикози є різновидом харчових отруєнь, що спостерігаються після вживання зернопродуктів, на яких розвиваються гриби (на¬приклад, аліментарно-токсична алейкія). Гриби роду Candida спричинюють кандидоз. Найчастіше збудником захворювання є Candida albicans. Розрізняють поверхневий, вісцеральний і генералізований кандидоз. Поверхневий кандидоз слизових оболонок називають пліснявкою. Генералізований кандидоз виникає в осіб з імунодефіцитним станом або за наявності дисбактеріозу. Патогенні гриби вирощують на середовищах, які містять вітаміни, амінокислоти та мікроелементи (середо¬вище Сабуро) за температури 22 –37 °С протягом 4 – 7 діб. Вони утворюють колонії різного кольору (білі, чорні, зеле¬ні, жовті), твердої консистенції, пухнасті, гладенькі, шорсткі та ін.
Найпростіші – одноклітинні мікроорганізми тваринного походження (мал. 10). У несприятливих умовах деякі з них утворюють цисти (амеби й інфузорії). Вегетативна форма нестійка (це треба враховувати під час забору патологічного матеріалу – багаторазово досліджують свіжі випорожнення). Багато найпростіших рухливі, мають джгутики або війки. До патогенних відносять такі:
саркододжгутиконосці: амеби – збудники амебіазу (амеб¬ної дизентерії), лямблії – збудники лямбліозу, лейшманії – збудники шкірного та вісцерального лейшманіозу, трипаносо¬ми – збудники сонної хвороби, трихомонади (ротові, кишкові і піхвові; піхвова – збудник трихомоніазу) та ін.;
інфузорії– кишкові балантидії (збудники балантидіазу);
споровики: малярійні плазмодії – збудники малярії, токсо¬плазми – збудники токсоплазмозу.
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІРУСІВ І ПРІОНІВ
Віруси – це внутрішньоклітинні паразити, що не мають клітинної будови та систем, які синтезують білок та енергію. Вони мають власний геном, який складається з однієї нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК). Розміри – від 15 до 400 нм. Вивчають віруси під електронним мікроскопом.
Позаклітинну форму називають віріоном, внутрішньоклі¬тинну – вірусом. За будовою віріона розрізняють прості та складні віруси.
Прості віруси. Віріон простих вірусів складається з нук¬леїнової кислоти та білкової оболонки – капсиду. Капсид скла¬дається з окремих одиниць – капсомерів. Є два способи складання капсомерів: спіральний і кубічний. Це зумовлює відповідний тип симетрії і форму вірусу. Є три типи симетрії: 1) спіральний; 2) кубічний; 3) змішаний, або комбінований. При спіральному типі симетрії капсомери розміщені за ходом спіралі геномної нуклеїнової кислоти. Капсид краще за¬хищає геном, а нуклеїнова кислота вивільняється лише при руйнуванні капсиду. Такі віруси мають паличкоподібну форму (наприклад, вірус мозаїчної хвороби тютюну).
При кубічному типі симетрії нуклеїнова кислота утворює серцевинну структуру, оточену капсидом у вигляді багато¬гранника (вивільнення нуклеїнової кислоти відбувається без руйнування капсиду). Такі віруси мають сферичну форму (на¬приклад, вірус поліомієліту).
У деяких вірусів спостерігається змішаний тип симетрії. У фагів головка має кубічний тип симетрії, а хвіст – спіраль¬ний. Такі віруси мають форму сперматозоїда.
Категория: Доклады | Добавил: opteuropa | Теги: КОНТРОЛЬНА, курсач, дипломн, доповідь з права., курсовая работа, магістерська, лабораторна робота, реферат з біології, курсова, скачати доповідь
Просмотров: 98 | Загрузок: 3 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно