| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Клінічні прояви, диференційна діагностика між переломом та вивихом.
| [ Скачать с сервера (18.9 Kb) ] | 21.09.2017, 08:29 |
| Поняття вивиху (luxatio) – повне зміщення суглобових кінців кісток з ушкодженням капсули і зв’язок суглоба, при якому втрачається стик суглобових поверхонь в ділянці суглобового з’єднання. Підвивих (subluxatio) – це часткове зміщення суглобових кінців кісток. Завжди вивихується дистальний сегмент кінцівки по відношенню до проксимального. Так, якщо стався вивих в плечовому суглобі, то слід його називати вивихом плеча, вивих в ліктьовому суглобі – вивих передпліччя, вивих в кульшовому суглобі – вивих стегна, вивих в колінному суглобі – вивих гомілки та інші. Хребці вивихуються верхні по відношенню до нижніх. Класифікація. Розрізняють: а) вроджені вивихи, які виникають внаслідок порушення розвитку суглоба (найчастіше зустрічається вроджений вивих кульшового, ліктьового суглобів); б) травматичний вивих виникає внаслідок травми при ушкодженні елементів суглоба: капсули, зв’язок, суглобових поверхонь; в) патологічні – внаслідок руйнування елементів чи складових суглоба запальним процесом: туберкульозом, остеомієлітом, артритом, пухлинами; г) звичні вивихи, які часто повторюються при звичайних рухах без травми. Розрізняють вивихи свіжі – до 3-х діб після травми, несвіжі – від 3-х діб до 3-х тижнів, застарілі – більше 3-х тижнів. Підставою для розподілення на різні види вивихів є вираженність рубцевих процесів в суглобі, зморщення капсули, скорочення м’язів. Розрізняють звичні та невправні вивихи. Звичний вивих – це багаторазові вивихи без надмірних фізичних зусиль. Невправний вивих – це, як правило, свіжий вивих, який із-за різних причин не вдається усунути. Причиною може бути інтерпозиція капсули, зв’язок, сухожилків. Механізм виникнення. Травматичний вивих виникає внаслідок травми при ушкодженні елементів суглоба: капсули, зв’язок, суглобових поверхонь. Вид вивиху кожного суглоба залежить від механізму вивиху, тобто впливу травмуючи зусиль. Виникнення вивиху може бути під дією непрямої сили і дуже рідко – від безпосередньо діючої сили (прямої). Вивихи також можуть виникати при раптовому некоординованому різкому скороченні м’язів (ураження електричним струмом). При вивиху завжди розривається капсула та зв’язки суглоба, відбувається крововилив в порожнину суглоба і навколишні тканини. Виключенням є вивих нижньої щелепи, який не супроводжується розривом капсули, а також вроджені вивихи. При вивиху травмуються навколишні тканини, нерви, кровоносні і лімфатичні судини, м’язи. Клінічні прояви, диференційна діагностика між переломом та вивихом. Анамнестичні данні – інформація про травму, чи виникнення його з раннього віку, з народження, чи після перенесених інфекційних уражень суглобів, пухлин. Основні скарги на біль, деформацію, порушення активних, пасивних рухів, вимушене положення сегменту кінцівки, її вкорочення. При огляді пацієнта спостерігається незвичайне вимушене положення кінцівки, або її сегмента, симптом “пружинячої” рухомості, деконфігурація і деформація суглоба (диференційні з переломом критерії). Інколи можна намацати вивихнутий кінець кістки. При вивиху акроміального кінця ключиці виникає позитивний симптом клавіші (при натискуванні на дистальний кінець ключиці зникає деформація в ділянці ключично-акроміального зчленування, а при відпусканні – з’являється). При обстеженні хворого з вивихом необхідно визначити пульсацію периферійних судин, яка може зникати внаслідок притиснення або розриву судин, перевірити порушення чутливості і рухів сегментів кінцівки. Рентгенологічне обстеження дозволяє встановити положення суглобових поверхонь та вид вивиху, наявність можливих переломів кісток. Надання першої допомоги при вивихах, її задачі. 1. При наявності кровотечі із судин – зупинка кровотечі джгутом чи імпровізованими джгутами (закрутка, перетягання ременем, шнурком і т.п.), накладання тиснучої пов’язки. 2. Знеболююча терапія (введення морфінних препаратів, 50% розчину анальгіна, при можливості введення 2% розчину новокаїну, лідокаїну в ділянку суглобу (10–20 мл). 3. При відкритому вивиху накладання первинної пов’язки з метою профілактики вторинного мікробного забруднення. 4. Транспортна іммобілізація: аутоіммобілізація, підручними засобами, табельними транспортними шинами (драбинчастою шиною Крамера, диктовою, шиною Дітеріхса). 5. При необхідності введення серцевих препаратів: кофеїну, кордіаміну. 6. При шоці, колапсі трансфузії реополіглюкіну, лактасолю, фізрозчину, 5% розчину глюкози. Задачі транспортної іммобілізації: 1. Забезпечення спокою та надійної іммобілізації ушкодженій кінцівці, тулубу або іншої ділянці тіла. 2. Протишокова дія, купування болю. 3. Профілактика вторинної кровотечі. 4. Профілактика розповсюдження інфекції. Основні принципи транспортної іммобілізації: • для знерухомлення ушкодженої кінцівки необхідно іммобілізувати два суміжних суглоби, а при вивиху плечової або стегнової кістки три суглоби (рис. 17,18); • моделювання шини необхідно проводить по здоровій кінцівці, або на тому, хто її буде накладати, тобто на медпрацівнику; • при іммобілізації кінцівки необхідно надати їй фізіологічне положення, а якщо це неможливо, то таке положення, при якому кінцівка менш за все травмується; • при відкритих вивихах вправлення не виконують, накладають стерильну пов’язку і кінцівку фіксують в том положенні, в якому вона знаходиться в момент ушкодження; • іммобілізація накладається поверх одягу і взуття потерпілого, між шиною і кінцівкою потерпілого кладеться м’яка ватно-марлева підкладка; • при відкритих вивихах на рану необхідно накласти стерильну пов’язку; • при фіксації шини не повинно закриватися місце накладання джгута, щоб була можливість корегувати стан джгута; • іммобілізована кінцівка перед транспортуванням в холодну пору року повинна бути обов’язково утеплена з метою профілактики відмороження; • під час перекладання потерпілого з нош, ушкоджену кінцівку повинен тримати помічник. Треба пам’ятати, що невірно виконана іммобілізація може принести шкоду в результаті додаткової травматизації. При ушкоджені хребта, потерпілого кладуть на тверду поверхню (рис. 19). Додаткові призначення виконуються потерпілому з урахуванням його загального стану. Засоби транспортної іммобілізації при вивихах. До засобів транспортної іммобілізації відносяться: пов’язки, косинки (рис. 13, рис. 14), імпровізовані шини (палиця, дошки та ін.) (рис. 14, 15) та стандартні табельні шини: драбинчасті шини Крамера, фанерні, металеві сітчасті шини, щити та ін. (рис. 16, 19). Надання першої долікарської допомоги потерпілому з переломом в домашніх умовах. Перша долікарська допомога – це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров’я і життя потерпілого. При вивихах необхідно іммобілізувати уражену кінцівку або ділянку тіла і запобігти травматичному шокові. При поранені необхідно розірвати одежу, щоб виявити рану, витерти кров навколо рани і краї її змастити йодом, а після – накласти ватний тампон і забинтувати. Сильну кровотечу слід зупинити за допомогою накладання ремінця, краватки, хустки, косинки, шарфа, шнурків, мотузки та ін. Не слід накладати підручні засоби зупинки кровотечі на голу шкіру. Якщо в рані немає кісткових уламків можливо накласти тиснучу пов’язку. Основне завдання першої долікарської допомоги при вивихах – створити спокій потерпілому, для чого необхідно накласти шину з дощок, прутів, картону і т.п. При відкритому вивиху спочатку накладають стерильну пов’язку на рану, а після бинтують імпровізовану шину. Шину слід покрити товстим шаром вати чи матерії, а після перебинтувати. При вивиху руки в ліктьовому суглобі необхідно прибинтувати руку до тулуба, не міняючи того кута, який виник в суглобі в результаті вивиху. Вправляти вивих без лікаря не можна (рис. 13,14). При відсутності підручних засобів при вивиху кісток нижньої кінцівки використовують іммобілізацію за типом “нога до ноги” (аутоіммобілізація) (рис. 15). Стопу фіксують тугою пов’язкою від кінчиків пальців до середини голені. Лікування вивихів. В лікуванні травматичних вивихів розрізняють 4 етапи: допомога на місці пригоди, вправлення, іммобілізація і відновлення функції. При наданні першої медичної допомоги необхідно знеболити (ввести розчин промедолу або 50% розчину анальгіну – 2 мл), накласти транспортну іммобілізацію. Важливою умовою малотравматичного вправлення вивиху є повне знеболення і розслаблення м’язів. В більшості випадків для знеболення вводять в суглоб 15 – 20мл 1–2% розчину новокаїну або лідокаїну, які використовують при вивихах плеча, передпліччя, кисті, стопи, пальців. Вивих стегна, гомілки вправляють під наркозом, навіть з використанням м’язевих релаксантів. Вивих плеча. Розрізняють: а) передні (піддзьобоподібні, рідше підключичні), рис. 1; б) нижні (аксілярні), рис. 2; в) задні, рис. 3; г) верхні – у випадках перелому акроміального кінця ключиці. При порівняльному огляді плечового поясу спостерігається зглаження контурів дельтовидного м’язу, виступ акроміального паростка, під ним западіння м’яких тканин, через відсутність головки плеча в суглобі, плече відведене до 30–40о, пасивні рухи пружинисті (рис. 4). Для вправлення вивихнутого плеча використовують способи: Кохера, Мота-Мухіна, Джанелідзе, Гіпократа. а) Спосіб Кохера складається з 4-х етапів (рис. 5). • Згинання передпліччя під прямим кутом, витягування плеча донизу, приведення до грудної клітки; • не послабляючи витягування і приведення, проводиться зовнішня ротація плеча до рівня фронтальної площини передпліччя; • максимально переміщаємо лікоть до верху по передній поверхні грудної клітки; • швидка внутрішня ротація плеча з переведенням кисті на здорове надпліччя. В цей момент, як правило, вивих вправляється. Перші три етапи проводяться повільно, з інтервалом 1–2 хвилини. Помічник перед вправленням утримує хворого за надпліччя. б) Спосіб Мота-Мухіна атравматичний. Помічник перекинутим рушником по задній поверхні надпліччя фіксує лопатку і робить протитягу. Лікар за зігнуте передпліччя робить витягування і відведення плеча, при необхідності ротацію і натискування кулаком на головку знизу (рис. 6). в) Спосіб Джанелідзе ґрунтується на послабленні тонусу дельтовидного, підлопаточного, над і підостного м’язів, які фіксують головку плеча. Для цього пацієнт лежить на боці, фіксуючи лопатку, рука звисає між столиками 15 хвилин, після чого витягуванням за плече і ротаційними рухами вправляється вивих (рис. 7). г) Спосіб Гіпократа. Потерпілий лежить на спині, лікар сідає поряд на стороні вивиху і тягне кінцівку донизу, одночасно, натискуючи середнім відділом своєї ступні в пахві на головку, витискуючи її догори і назовні. Після вправлення вивиху кінцівка фіксується гіпсовою пов'язкою типу "Дезо" терміном на 4–6 тижні. Реабілітаційне лікування включає масаж, лікувально-фізичну культуру (ЛФК), озокерит, електрофорез. | |
| Просмотров: 1025 | Загрузок: 5 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |