Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Коронація Данила Галицького 1253року: мета і наслідки
[ Скачать с сервера (32.9 Kb) ] | 31.05.2017, 14:29 |
План l. Вступ……………………………………………………………...…….3 ll. РОЗДІЛ 1. Боротьба за владу Данила Романовича………………..4 lll. РОЗДІЛ 2. Причини коронації Галицько-Волинського князя…….6 lV. РОЗДІЛ 3. Коронація Данила Галицького, її наслідки……………8 V. Висновки………………………………………………………......…..11 Vl. Список використаної літератур…………………………………….12 ВСТУП В історії України є багато славних постатей і героїчних вчинків про які можна з гордістю згадувати і переповідати з уст в уста. До них можемо віднести діяльність князя Данила Галицького, який зумів піднести економічний та суспільно-політичний розвиток тогочасної держави. Від батька – Романа Мстиславича – він успадкував хист далекоглядного, розсудливого володаря із планомірною тактикою. Починаючи із 1205 року на руській землі знову настають часи територіальної роздробленості та міжусобних чвар. Ідея «доброго порядку» так і не стала реальністю, тому Данилу Романовичу довелось провести багато літ у запеклій боротьбі за відновлення досягнутої батьком могутності об’єднаних князівств. До літа 1205 року під владою талановитого князя Романа Мстиславича зосередились Галицько-Волинське князівство, Київщина; було встановлено дипломатичні зв’язки із Польщею та Угорщиною; здійснено декілька успішних походів на половців. У внутрішній політиці було прийнято важливі реформи, зокрема система майорату та соціальна реформа. На політичній карті світу з’явилася нова сильна держава, очолювана мудрим правителем – Романом Мстиславичем - з якою рахувалися європейські володарі. Та насправді вона була лише яскравою зіркою, яка згодом зникла у темряві боротьби за владу, за ласий шматок багатої землі. І залишила малому чотирьохрічному Данилові поклик до запеклої раті за відновлення правди та справедливості на батьківській землі. Метою даної роботи є висвітлення мети та наслідків коронації Данила Романовича. Перед дослідником стоять завдання виокремити основні віхи діяльності Галицько-Волинського князя, з’ясувати соціально-політичне та економічне становище руської землі до і після проведення коронації . РОЗДІЛ 1 Боротьба за владу та Данила Романовича 19 червня 1205 року [2] поблизу польського міста Завихвост під час походу проти князя Лєшка Краківського загинув Роман Мстиславович. На той час старшому синові виповнилося лише 4 рочки. Опинившись у досить скрутному становищі княгиня Анна вирушає із двома малолітніми дітьми до Кракова. Користуючись таким поворотом подій, угорський король і польський князь вирішили взяти під нагляд Галицько-Волинське князівство й поділили між собою дітей Романа Мстиславича : княжну Анну з Васильком залишили у Польщі, а Данила відправили до Угорщини. Поки Андрій з Лєшком ділять руську землю, бояри запросили на княжий стіл Ігоровичів. З цього часу на території роздробленого Галицько-Волинського князівства розпочалася запекла боротьба за владу. Найпомітнішими за цей період були такі події: кривава рада Ігоровичів, яка завершилась вбивством 500 бояр [7]; похід у вересні 1211 року угорського короля з малим Данилом до Галичі, який завершився тимчасовим визнанням Романового сина [2 ] ; помста Ігоровичам того ж 1211року – єдиний випадок у давньоруській історії розправи васалів над князями. Настав 1219 рік, Данило досяг повноліття, здобув певний досвід у веденні військових та державних справ. Першим його вагомим кроком стає одруження із дочкою Мстислава Удатного – сильного суперника за княжий стіл у Галичі. Уже у1221 році Данило Романович за допомогою брата Василька відвойовує волинські землі. А в битві із монголами на річці Калка у травні 1223 року він відзначається військовою витримкою, полководницькою мужністю та розважливістю [2]. 1228 року помирає Мстислав Удатний. Влада потрапляє до рук бояр, котрі опікувалися іноземною маріонеткою – угорським королем [2 ]. Утвердившись на Волині, Данило Романович ставить собі за мету повернути Галич, щоб не просто відвоювати втрачене, а щоб відновити засноване батьком Галицько-Волинське князівство. Перш за все він вирішує розпочати із війська, яке було мало чисельним і погано озброєним. Данило створює регулярне військо, основну частину якого становила піхота, запроваджує використання до того часу ще незнаних на Русі арбалетів, одягнув своїх воїнів у обладунки із оновленим щитом та шоломом [ 3]. Добре спорядження і вишколене військо забезпечило князеві ряд перемог, зокрема у битві із хрестоносцями під Дорогочином у 1238 році та у битві під Ярославом 1245 року, яка закріпила за князем Данилом всю Галичину, завершила тривалий процес відновлення Галицько-Волинського князівства. Отож повернемось до завоювання сином Романа Мстиславича міста Галича. Вперше доля усміхнулась у відповідь на всі його натхненні старання 1230 року. Повертаючись із Польщі [2 ] Данило отримав таке запрошення «Оскільки Судислав пішов на Пониззя, а королевич у Галичі залишився сам, то приходь якомога швидше!»[ 7] Прогнав волинський князь короля Андрія в Угорщину і став опікуватися отриманими володіннями. Але заздрість та жадібність бояр не мала меж. Численними змовами вони щоразу намагалися звести зі світу Данила Романовича аж поки угорський король не загарбав місто Галич та частину Волині. І знову розпочинаються часи пошуку вигідних зв’язків, часи розроблення хитромудрих планів та пасток для суперників. Дипломатичними та воєнними заходами волинський князь одержав перевагу над угорським королем [ 2]. 1234 року Данило Романович знову відвойовує Галич, остаточно закріплюючи за собою Белзьке князівство. Такий поворот подій ніяк не влаштовував сусідніх князів. Наступного року війна із чернігівським князем Михайлом Всеволодичем та новгородським князем Ізяславом Володимировичем ледве не стала фатальною для Данила. Його коня було вбито і він ледве врятувався від меча ворога. А в Галичі на нього чекали бояри, котрі уже «воздвигли коромолу» [ 7], тобто підняли повстання. Декілька років Данило поневіряється на чужині в свого «друга дитинства» Бели lV, встановлює дипломатичні відносини із австрійським герцогом Фрідріхом Бабансбергом, планує взяти участь у поході проти германського імператора [ 2]. Така амбітність та гнучкість Данила та Василька дещо лякають і угорського короля, і руських князьків. Але навіть за таких обставин, у павутині нових інтриг та кривавих мечів, доля знову виявляється прихильною до сина Романа Мстиславича. 1238 року, коли очільник Галича Ростислав Михайлович вирушає з військом на Литву, Данило Романович направляється вирішальним походом на Галич. Тут бояри уже самі впускають князя володарювати, відкриваючи перед ним ворота. Ось так синові Романа Мстиславича вдалося відновити Галицько-Волинське князівство. РОЗДІЛ 2 Причини коронації Галицько-Волинського князя Данило Романович успішно впорався із поставленим завданням – зосередження у своїх руках об’єднаного батьком Галицько-Волинського князівства. Тепер залишалось укріпити кордони своїх володінь, прийняти ряд реформ для розвитку економіки князівства, затвердити певні політичні зв’зки із сусідніми країнами. У талановитого та амбітного правителя уже чітко вимальовувалися плани для втілення поставлених завдань, але зі сходу насувалася нова небезпека, яка змусила Данила набратися терпіння та витримки для забезпечення виконання своїх задумів. | |
Просмотров: 2276 | Загрузок: 93 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всего комментариев: 0 | |