| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Лімфангіт (lутрhagiitis)
| [ Скачать с сервера (25.9 Kb) ] | 11.09.2017, 10:57 |
| Лімфангіт (lутрhagiitis) - запалення лімфатичних судин, що ускладнює запальні захворювання. Проникнення мікробів в між тканинні простори і лімфатичні судини спостерігається завжди, при будь-якому захворюванні, але клінічні прояви можливі лише при виражених запальних змінах судин. Етіологія і патогенез. Найбільш частим збудником лімфангіту є стафілокок, інші гнійні збудники зустрічаються рідше. Лімфангіт - захворювання вторинне. Він ускладнює перебіг такої патології, як фурункульоз, карбункульоз, абсцеси, флегмони, панариції, нагноєні рани і т.д. Запальним процесом вражаються як поверхневі, так і глибокі лімфатичні судини. У стінці лімфатичної судини і навколишніх тканинах виникають набряк, інфільтрація тканин лімфоцитами з явищами перилімфангіту. І. Класифікація: за течією клінічної картини на гострий і хронічний лімфангіт. Відповідно до ступеня прояви запального процесу розрізняють лімфангіт серозний і некротичний. Розташування вогнища запалення дозволяє виділити типи глибокого і поверхневого лімфангіта, а в залежності від того, яка за величиною судина вражена Захворювання може бути стволовим (трункулярным) або сітчастим (ретикулярних). Сітчастий лімфангіт вражає капіляри, розташовані на поверхні тіла людини, а стовбурової - тільки великі лимфососуды. ІІ. Діагностика. 1. Скарги на виникнення болючих тяжів та почервоніння шкіри над ними, підвищення температури тіла до 38-390С, загальну слабість, озноб. 2. Анамнез. В анамнезі є гнійні захворювання шкіри або підшкірної клітковини. 3. Дані об’єктивного обстеження. При огляді спостерігається яскраво-червоні смуги, які направляються від первинного вогнища ( фурункул, карбункул, панарицій та ін. ) до найближчого лімфатичного вузла ( стовбуровий лімфангоїт ). В інших випадках можуть спостерігатись багато тонких червоних смуг, які зливаються в одну густу сітку ( сітчастий лімфангоїт ). Як правило, пальпуються збільшені лімфатичні вузли. 4. Програма використання додаткових методів дослідження: а) загальний аналіз крові та сечі; б) біохімічний аналіз крові. Приєднання гострого лімфангіту при тому або іншому гнійному процесі вказує на прогресування основного захворювання і посилює важкість його протікання. Як правило, температура тіла підвищується до 39- 40 °С, супроводжуючись ознобом, головним болем, підвищеною пітливістю, слабкістю, високим лейкоцитозом. При сітчастому лімфангіті спостерігається виражена гіперемія шкіри, схожа на бешихову, але без чітких меж; іноді можна визначити сітчастий малюнок в зоні інтенсивного почервоніння. При стовбуровому (трункулярному) лімфангіті гіперемія має вид окремих смуг, що йдуть від вогнища запалення до зони регіонарних лімфатичних вузлів, - до пахвової ямки або пахової складки; шкіра набрякла. При пальпації наголошуються болючі ущільнення у вигляді тяжів по ходу лімфатичних судин. Регіонарні лімфатичні вузли збільшені, щільні, болючі при пальпації. При залученні до процесу глибоких лімфатичних судин гіперемія шкіри відсутня, визначаються болі в кінцівці, набряк, болючість при глибокій пальпації і рання поява лімфаденіту. При перилімфангіті визначаються ділянки ущільнення тканин по ходу лімфатичних судин. ІІІ. Диференціальна діагностика проводиться з: 1. Бешихою. 2. Еритемою. 3. Тромбофлебітом поверхневих вен. IV. Ускладнення. 1. Абсцес. 2. Флегмона. 3. Бешиха. 4. Тромбофлебіт. 5. Сепсис. V. Тактика. Тактика полягає в ліквідації первинного вогнища та призначенні антибактеріальної терапії. Всі ці заходи проводяться в хірургічному відділі лікарні. Лікування направлене перш за все на ліквідацію первинного вогнища: розтин абсцесу, флегмони, гнійних набряків, дренування гнійників. Антибактеріальну терапію призначають з урахуванням характеру мікробної флори і її лікарської стійкості. Важливі створення спокою, піднесене положення ураженого органу; з цією метою використовують іммобілізацію кінцівки. Профілактика лімфангіту зводиться до ретельної і своєчасної первинної хірургічної обробки ран, іммобілізації кінцівки, своєчасному розтину і дренуванню гнійних вогнищ, регіональній антибактеріальній терапії. У терапії лімфангіта використовують антибактеріальні препарати групи пеніциліну, лікарські засоби, що відносяться до цефалоспоринів першого і другого покоління, до аміноглікозидів і лінкозамідів. Наприклад, препарат Амоксицилін використовують в дозі 500 міліграм через кожні вісім годин. Так само актуальне використання нестероїдних протизапальних засобів, таких як Ібупрофен, Індометацин, Німесулід та багато інших. Тільки слід пам'ятати про те, що дана група препаратів може викликати внутрішню кровотечу, тому пацієнтам з ерозійними захворюваннями органів шлунково-кишкового тракту слід бути обережними з їх прийомом. Не виключається можливість призначення антигістамінних ліків. Найбільш поширеними і часто виписує з них є Супрастин, Лоратадин, Цетрин і Кларитин. Ці препарати теж застосовують для зняття запального процесу в патологічному вогнищі. Лімфаденіт (lymphadenitis) - запалення лімфатичних вузлів. Виникає як ускладнення різних гнійний-запальних захворювань (гнійна рана, фурункул і карбункул, панарицій, бешихове запалення, остеомієліт, тромбофлебіт, трофічна виразка і ін.) і специфічних інфекцій (туберкульоз, чума, актиномікоз). Етіологія і патогенез. Збудниками захворювання є гнійні мікроорганізми, проникаючі в лімфатичні вузли по лімфатичних судинах. Вкрай рідко мікроорганізми проникають у вузли гематогенним шляхом. Можливе контактне розповсюдження інфекції. Запальний процес починається з серозного набряку (простий, катаральний лімфаденіт), який може перейти в гнійний, а при гнійному запаленні навколишніх тканин розвивається аденофлегмона. І. Класифікація за формою запалення: а) серозний; б) гнійний; в) аденофлегмона. За перебігом: а) гострий; б) хронічний. ІІ. Діагностика. 1. Скарги на збільшення лімфатичних вузлів та високу температуру тіла. 2. Анамнез. В анамнезі слід шукати первинне запальне вогнище ( фурункул, карбункул, панарицій, інфікована рана та ін. ). 3. Дані об’єктивного обстеження. В ділянці розташування лімфатичних вузлів спостерігається припухлість, інколи і самі збільшені лімфатичні вузли. При пальпації визначають збільшені, нерухомі, болючі лімфатичні вузли. При нагноєнні лімфатичних вузлів – типові ознаки абсцесу або флегмони: почервоніння шкіри, флюктуація та інші. 4. Програма використання додаткових методів дослідження: а) загальний аналіз крові та сечі; б) біохімічний аналіз крові; в) при необхідності – консультація гематолога. Клінічні прояви і діагноз. Гострий лімфаденіт починається з болючості і збільшення лімфатичних вузлів, головного болю, слабкості, нездужання, підвищення температури тіла. Нерідко захво | |
| Просмотров: 494 | Загрузок: 6 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |