| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Математична школа в політичній економії
| [ Скачать с сервера (36.0 Kb) ] | 27.02.2018, 02:57 |
| Математичні концепції політекономії беруть початок у працях Кур¬но і спираються, переважно, на теорії суб'єктивної корисності та про¬дуктивності факторів виробництва. Виникнення математичної концеп¬ції економічної рівноваги зумовлене перетворенням капіталізму на розвинуту господарську систему з високим рівнем взаємозв'язку та од¬норідності всіх її частин і елементів, а також розвитком математики. Самостійність і конструктивність математичного методу полягає в тім, що це не тільки метод описування, а й метод дослідження, причому не лише кількісного, а і якісного. Поряд з Курно перші спроби застосування математики в еконо¬міці зробили італієць Дж. Сева, швейцарець Д. Бернуллі, француз Ф. де Форбонна, німець Й. фон Тюнен. У цілісному вигляді математичну теорію економічної рівноваги ре-презентують праці великого французького економіста-математика, ос-новоположника лозаннської школи Леона Вальраса (1834 — 1916). Головним у творчості Вальраса було опрацювання теорії макро-економічної рівноваги. Рівновагу Вальрас характеризував як «стан, за якого ефективний попит і пропозиція виробничих послуг є рівни¬ми, існує постійна стійка ціна на ринку продуктів і, нарешті, прода¬жна ціна продуктів дорівнює витратам, втіленим у виробничих по¬слугах. Дві перші умови належать до рівноваги обміну, третя — до рівноваги виробництва». Ці умови Вальрас відобразив за допомогою чотирьох взаємозв'язаних систем рівнянь. Сам Вальрас сприймав природу рівноваги в такий спосіб. Людина приходить на ринок з певною кількістю товарів і з певним бажанням реалізувати їх за різними цінами. Якщо всі товари пощастило реалізува¬ти за цими цінами, то попит і пропозиція є рівними, а на ринку існує рівновага. Але якщо попит і пропозиція різні, то ціни будуть змінюва¬тися, аж поки не буде досягнуто певної рівноваги. Це і є загальна теорія рівноваги обміну, завдяки якій Вальрас став відомим у політекономії. 1874 p. він опублікував свою головну працю «Елементи чистої політичної економії», в якій намагався описати замкнену математи¬чну модель загальної економічної рівноваги. Вона претендувала на те, щоб об'єднати всі категорії економіки на грунті принципу суб'єктивної корисності. Вальрас не визнавав трудової теорії варто¬сті й поділяв усіх агентів виробництва на дві групи: власників вироб¬ничих послуг (землі, праці й капіталу) та підприємців. Щодо держа¬ви, то він визначив їй функції гаранта безпеки громадян, захисника їх соціальних інтересів, здатного створити умови для ефективної конкуренції в суспільстві й забезпечити всім однакові права. У Вальраса власники виробничих послуг є продавцями цих по¬слуг і одночасно покупцями предметів споживання. Підприємці, навпаки, є покупцями виробничих послуг і продавцями споживчих продуктів. Виробництво й споживання виявляються зв'язаними за допомогою ринків виробничих послуг та споживчих продуктів. Отже, в основу математичної моделі Вальраса покладено ринко¬вий підхід до економічних явищ. Рівновага в економіці не зводиться до ринкової рівноваги, але її можна досягнути тільки через ринко¬вий механізм, через обмін. Основний інструмент у цьому механізмі — ціна. Вирівнювання попиту і пропозиції товарів відбувається за допомогою пошуку вза¬ємоприйнятних цін, які є цінами рівноваги. Рівноважна ціна встановлюється у точці рівноваги між корисніс¬тю товарів і витратами на їх виробництво. Ціна є регулятором про¬порцій обміну. Вона забезпечує сполучення ступеня корисності споживної вартості з рівнем витрат. Для покупця ціна — критерій оцінки корисності даного товару щодо корисності інших товарів. Для продавця корисність ціни визначається співвідношенням при¬бутку і витрат, необхідних для виробництва товару. Концепція маржинальної корисності була тільки першим кроком у розвитку теорії, відомої як Вальрасова система загальної рівнова¬ги. Його система, на відміну від систем, опрацьованих його поперед¬никами, включає всю сферу прояву вартості й ціни. Вальрас допускав досконалу конкуренцію та однакові ціни за умов даного ринку. Він, використовуючи математичні методи, пока¬зав, що досягнення загальної рівноваги за даних умов ринку потре¬бує виконання певних правил. По-перше, для будь-якого індивідуу¬ма існує крива корисності кожного товару або послуги, наданих на ринку. По-друге, індивідуум максимізує корисність товару або по¬слуги шляхом обміну. По-третє, він має отримати максимальне за¬доволення, якщо ціна, сплачена за обміну, пропорційна маржинальній корисності купленого товару. По-четверте, пропозиція кожного товару й послуги має дорівнювати попиту на них, а відтак ціна кож¬ного товару або послуги — дорівнювати змінним витратам, які зро¬блено в процесі довготривалого виробництва. Основні закони, дотримування яких забезпечує рівновагу: 1) товари одного класу на ринку повинні мати тільки одну ціну; 2) ціна товару зрівнює кількість запропоновану і кількість спо¬живану; 3) ціна має забезпечувати максимальне задоволення і покупцеві, і продавцю. Дія цих законів забезпечить рівновагу. Їх можна застосувати до товару або послуг не лише на споживчому рівні, а й на виробничому. Треба, проте, зауважити, що теорія Вальраса — це теорія еконо¬мічної статики, яка не враховує факторів ризику та невизначеності, циклічних коливань, технічних нововведень тощо. Вільфредо Парето (1848—1923) — італійський економіст і со¬ціаліст, що також зробив великий внесок в економічну науку. Голо¬вна ідея, яку він пропагував, полягала у створенні економічної тео¬рії, «очищеної» від понять цінності й корисності. На його думку, політична економія має вивчати механізм встано¬влення рівноваги між потребами людей та обмеженими ресурсами для їхнього задоволення. Намагаючись теоретично обгрунтувати модель взаємозалежності всіх економічних факторів, що впливають на суспільне виробництво і споживання, він широко користувався математичними методами аналізу. Парето розвинув теорію добробуту або, як її інакше називають, теорію економічного оптимуму, суть якої полягає в оптимальному розподілі економічних ресурсів і благ, що виробляються. За Вальра-сом, як відомо, в результаті еквівалентного обміну кожен його учас¬ник отримує максимум корисності. Удосконалюючи теорію загаль¬ної економічної рівноваги Вальраса, Парето уточнив критерії стій¬кої рівноваги, сформулював її умови, що отримали назву «оптимуму Парето». | |
| Просмотров: 354 | Загрузок: 7 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |