Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Понедельник, 06.04.2020


Главная » Файлы » Доклады » Доклады

Математична школа в політичній економії
[ Скачать с сервера (36.0 Kb) ] 27.02.2018, 02:57
Математичні концепції політекономії беруть початок у працях Кур¬но і спираються, переважно, на теорії суб'єктивної корисності та про¬дуктивності факторів виробництва. Виникнення математичної концеп¬ції економічної рівноваги зумовлене перетворенням капіталізму на розвинуту господарську систему з високим рівнем взаємозв'язку та од¬норідності всіх її частин і елементів, а також розвитком математики.
Самостійність і конструктивність математичного методу полягає в тім, що це не тільки метод описування, а й метод дослідження, причому не лише кількісного, а і якісного.
Поряд з Курно перші спроби застосування математики в еконо¬міці зробили італієць Дж. Сева, швейцарець Д. Бернуллі, француз Ф. де Форбонна, німець Й. фон Тюнен.
У цілісному вигляді математичну теорію економічної рівноваги ре-презентують праці великого французького економіста-математика, ос-новоположника лозаннської школи Леона Вальраса (1834 — 1916).
Головним у творчості Вальраса було опрацювання теорії макро-економічної рівноваги. Рівновагу Вальрас характеризував як «стан, за якого ефективний попит і пропозиція виробничих послуг є рівни¬ми, існує постійна стійка ціна на ринку продуктів і, нарешті, прода¬жна ціна продуктів дорівнює витратам, втіленим у виробничих по¬слугах. Дві перші умови належать до рівноваги обміну, третя — до рівноваги виробництва». Ці умови Вальрас відобразив за допомогою чотирьох взаємозв'язаних систем рівнянь.
Сам Вальрас сприймав природу рівноваги в такий спосіб. Людина приходить на ринок з певною кількістю товарів і з певним бажанням реалізувати їх за різними цінами. Якщо всі товари пощастило реалізува¬ти за цими цінами, то попит і пропозиція є рівними, а на ринку існує рівновага. Але якщо попит і пропозиція різні, то ціни будуть змінюва¬тися, аж поки не буде досягнуто певної рівноваги. Це і є загальна теорія рівноваги обміну, завдяки якій Вальрас став відомим у політекономії.
1874 p. він опублікував свою головну працю «Елементи чистої політичної економії», в якій намагався описати замкнену математи¬чну модель загальної економічної рівноваги. Вона претендувала на те, щоб об'єднати всі категорії економіки на грунті принципу суб'єктивної корисності. Вальрас не визнавав трудової теорії варто¬сті й поділяв усіх агентів виробництва на дві групи: власників вироб¬ничих послуг (землі, праці й капіталу) та підприємців. Щодо держа¬ви, то він визначив їй функції гаранта безпеки громадян, захисника їх соціальних інтересів, здатного створити умови для ефективної конкуренції в суспільстві й забезпечити всім однакові права.
У Вальраса власники виробничих послуг є продавцями цих по¬слуг і одночасно покупцями предметів споживання. Підприємці, навпаки, є покупцями виробничих послуг і продавцями споживчих продуктів. Виробництво й споживання виявляються зв'язаними за допомогою ринків виробничих послуг та споживчих продуктів.
Отже, в основу математичної моделі Вальраса покладено ринко¬вий підхід до економічних явищ. Рівновага в економіці не зводиться до ринкової рівноваги, але її можна досягнути тільки через ринко¬вий механізм, через обмін.
Основний інструмент у цьому механізмі — ціна. Вирівнювання попиту і пропозиції товарів відбувається за допомогою пошуку вза¬ємоприйнятних цін, які є цінами рівноваги.
Рівноважна ціна встановлюється у точці рівноваги між корисніс¬тю товарів і витратами на їх виробництво. Ціна є регулятором про¬порцій обміну. Вона забезпечує сполучення ступеня корисності споживної вартості з рівнем витрат. Для покупця ціна — критерій оцінки корисності даного товару щодо корисності інших товарів. Для продавця корисність ціни визначається співвідношенням при¬бутку і витрат, необхідних для виробництва товару.
Концепція маржинальної корисності була тільки першим кроком у розвитку теорії, відомої як Вальрасова система загальної рівнова¬ги. Його система, на відміну від систем, опрацьованих його поперед¬никами, включає всю сферу прояву вартості й ціни.
Вальрас допускав досконалу конкуренцію та однакові ціни за умов даного ринку. Він, використовуючи математичні методи, пока¬зав, що досягнення загальної рівноваги за даних умов ринку потре¬бує виконання певних правил. По-перше, для будь-якого індивідуу¬ма існує крива корисності кожного товару або послуги, наданих на ринку. По-друге, індивідуум максимізує корисність товару або по¬слуги шляхом обміну. По-третє, він має отримати максимальне за¬доволення, якщо ціна, сплачена за обміну, пропорційна маржинальній корисності купленого товару. По-четверте, пропозиція кожного товару й послуги має дорівнювати попиту на них, а відтак ціна кож¬ного товару або послуги — дорівнювати змінним витратам, які зро¬блено в процесі довготривалого виробництва.
Основні закони, дотримування яких забезпечує рівновагу:
1) товари одного класу на ринку повинні мати тільки одну ціну;
2) ціна товару зрівнює кількість запропоновану і кількість спо¬живану;
3) ціна має забезпечувати максимальне задоволення і покупцеві, і продавцю.
Дія цих законів забезпечить рівновагу. Їх можна застосувати до товару або послуг не лише на споживчому рівні, а й на виробничому.
Треба, проте, зауважити, що теорія Вальраса — це теорія еконо¬мічної статики, яка не враховує факторів ризику та невизначеності, циклічних коливань, технічних нововведень тощо.
Вільфредо Парето (1848—1923) — італійський економіст і со¬ціаліст, що також зробив великий внесок в економічну науку. Голо¬вна ідея, яку він пропагував, полягала у створенні економічної тео¬рії, «очищеної» від понять цінності й корисності.
На його думку, політична економія має вивчати механізм встано¬влення рівноваги між потребами людей та обмеженими ресурсами для їхнього задоволення. Намагаючись теоретично обгрунтувати модель взаємозалежності всіх економічних факторів, що впливають на суспільне виробництво і споживання, він широко користувався математичними методами аналізу.
Парето розвинув теорію добробуту або, як її інакше називають, теорію економічного оптимуму, суть якої полягає в оптимальному розподілі економічних ресурсів і благ, що виробляються. За Вальра-сом, як відомо, в результаті еквівалентного обміну кожен його учас¬ник отримує максимум корисності. Удосконалюючи теорію загаль¬ної економічної рівноваги Вальраса, Парето уточнив критерії стій¬кої рівноваги, сформулював її умови, що отримали назву «оптимуму Парето».
Категория: Доклады | Добавил: opteuropa | Теги: курсова, реферат з біології, скачати доповідь, доповідь з права., курсач, курсовая работа, лабораторна робота, КОНТРОЛЬНА, магістерська, дипломн
Просмотров: 78 | Загрузок: 3 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно