Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Четверг, 05.08.2021


Главная » Файлы » Доклады » Доклады

МЕДИКО-САНІТАРНА ПІДГОТОВКА
[ Скачать с сервера (204.0 Kb) ] 06.02.2018, 00:59
Надання першої медичної допомоги
Завдання першої медичної допомоги полягає в тому, щоб найпростішими засобами врятувати життя потер¬пілому, полегшити його страждання, запобігти розвитку можливих ускладнень, зменшити тяжкість перебігу трав¬ми чи захворювання.
Перша медична допомога може бути надана на місці ураження самим потерпілим {самодопомога) чи його товаришем (взаємодопомога). Це — тимчасова зупинка кровотечі, накладання стерильної пов'язки на рану або опікову поверхню, штучне дихання, непрямий масаж сер¬ця, уведення заспокійливих ліків, гасіння одягу, що заго¬рівся, транспортна іммобілізація, надівання протигаза, ви¬ведення (винесення) потерпілого із зараженого місця, част¬кова санітарна обробка.
Надання першої медичної допомоги якомога швидше має вирішальне значення для врятування життя і по¬дальшого перебігу ураження. Першочергову допомогу на¬дають дітям і тим потерпілим, які можуть загинути, як¬що не допомогти їм вчасно.
Для першої медичної допомоги використовують та¬бельні і підручні засоби. До табельних засобів належать: перев'язувальні матеріали, кровоспинні джгути, спе¬ціальні шини для іммобілізації, а також деякі меди-каменти: розчин йоду спиртовий 5-процентний, спир¬товий розчин зелені брильянтової, нашатирний спирт, ап¬течка індивідуальна (АІ-2). Як підручні засоби можуть використовуватися: при накладанні пов'язок — чисте простирадло, сорочка, тканина (краще некольорова); для зупинки кровотечі (замість джгута) — ремінь, пасок, скручена у джгут тканина; при переломах (замість шин) — смужки твердого картону або фанери, дошки, палиці тощо.

ПОНЯТТЯ ПРО РАНИ. КЛАСИФІКАЦІЯ РАН ТА ЇХ УСКЛАДНЕНЬ
Раною називається пошкодження шкіри, слизової оболонки чи глибокої тканини, що супроводжується болем та кровотечею і має вигляд зяючого отвору.
Рани бувають: вогнепальні, різані, рубані, колоті, вдарені, рвані, вкушені, розміжчені.
Вогнепальні рани виникають внаслідок ку¬льового або осколкового поранення. Вони бувають: наскріз¬ні, якщо є вхідний і вихідний ранові отвори в шкірі; сліпі, якщо куля або осколок застряє у тканині тіла; дотичні, як¬що куля або осколок, пролітаючи по дотичній, пошкоджує шкіру і м'які тканини тіла, але не застряє в них.
Різані й колоті рани мають невелику зону пошкоджень, рівні краї, стінки ран зберігають жит¬тєздатність, дуже кровоточать, менше піддаються ін-фікуванню. Колоті проникаючі рани при неве¬ликій зоні пошкодження шкіри чи слизової оболонки можуть мати значну глибину і бути дуже небезпечними через пошкодження внутрішніх органів і занесення до них інфекції. Рубані рани бувають різної глибини, з удареними місцями і розміжченими м'якими тканинами тіла. Вдарені, рвані та розміжчені рани мають складну форму, нерівні, насичені кров'ю краї, змертвілі тканини, де створюються сприятливі умови для розвитку інфекції. Рвані рани є наслідком грубої механічної дії, що призводить до розриву шкіри; мож¬ливі відокремлення клаптиків шкіри, пошкодження сухожилля, м'язів і судин, значне забруднення. Вку¬шені рани завжди інфіковані слиною.
Усі рани, крім операційних, вважаються первісно ін¬фікованими. Мікроби потрапляють до рани разом із пред¬метом, яким заподіяно рану, а також із землею, шмат¬ками одягу, повітрям і при дотиках до рани руками. Потрапляючи до рани, мікроби можуть викликати її на¬гноєння. Найнебезпечніші ті мікроби, що розвиваються в рані за умови відсутності повітря і спричинюють газову гангрену. Небезпечним ускладненням ран є зараження їх збудником стовбняка. Профілактика зараження рани — це якомога швидше накладання на неї асептичної пов'язки для запобігання доступу мікробів.
Рани можуть бути поверхневими або проникаючими в порожнину черепа, грудну клітку, черевну порожнину. Проникаючі рани — найнебезпечніші.

ВИДИ КРОВОТЕЧ. ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ КРОВОТЕЧАХ
Найнебезпечнішим ускладненням ран є кровотечі, які безпосередньо, загрожують життю. Кровотечами нази¬вають витік крові з ушкоджених кровоносних судин.
Залежно від характеру ушкодження судин розріз¬няють артеріальні, венозні, капілярні та паренхіматозні кровотечі. Надзвичайно небезпечна артеріальна крово¬теча, внаслідок якої за короткий проміжок часу з орга¬нізму може витекти значна кількість крові. Ознаки ар¬теріальної кровотечі: яскраво-червоний колір крові, ви¬тікання крові пульсуючим струменем. При венозній кро¬вотечі колір крові темніший, витікання крові безпе¬рервне, явного струменя не спостерігається. Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м"язів. У цьому випадку кровоточить уся поранена поверхня. Парен¬хіматозна кровотеча виникає при пошкодженні внут¬рішніх органів (печінки, селезінки, нирок, легень) і зав¬жди небезпечна для життя.
Кровотечі бувають зовнішні і внутрішні. При зов¬нішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у видимих слизових оболонках або з порожнин. При внутрішній кровотечі кров виливається в тканини й ор¬гани тіла; це називається крововиливом. Швидка втрата одного-двох літрів крові, особливо при тяжких комбіно¬ваних ураженнях, може призвести До смерті.
Залежно від виду кровотечі та засобів, що є під ру¬кою, при наданні першої медичної допомоги здійснюють тимчасову або повну зупинку кровотечі.
Тимчасово кровотечу можна спинити одним із таких способів: накласти тугу пов'язку; затиснути пальцем су¬дину, що кровоточить; накласти кровоспинний джгут і максимально зігнути кінцівку.
Накладання тугої пов'язки — найпростіший спосіб зупинки незначної кровотечі. Для такої пов'язки ви¬користовують індивідуальний пакет. Проте тугу пов'яз¬ку не слід накладати занадто туго. Якщо після накладан¬ня пов'язки нога чи рука носиніє, то це означає, що пов'язка здавила вени, відтік крові до серця утруднений і вона застоюється. У такому випадку кровотеча може тільки посилитися. Збліднення кінцівки нижче місця накладання тугої пов'язки означає повне припинення кровообігу.

Затиснути артерію пальцями з метою зупинки кровотечі мож¬на за будь-яких обставин. Затит екання проводиться не в рані, а вище — ближче до серця, перед накладанням джгута або пов'яз¬ки (мал. 250).
Щоб уміло й швидко спини¬ти кровотечу цим способом, потрібно добре знати місця зати¬скання артерій. Знаходять арте¬рію за пульсом. Намацавши ар-терію, притискують її до най¬ближчих кісток вище місця по¬ранення до припинення пульсу і зупинки кровотечі.
Коли поранено обличчя, слід притиснути такі судини: на лобі — вискову артерію спереду від вуха; якщо рана на підборідді або щоці — зовнішню щелепну артерію; при пораненні шиї або голови — сонну артерію збоку від гортані до хребта.
При кровотечах у районі плеча і плечового пояса потрібно притиснути підключичну артерію — до пер¬шого ребра в надключичній ямці або пахвову артерію — до плечової кістки в підпахвовій ямці.
При кровотечах із ран передпліччя притискують плечову артерію з внутрішнього боку плеча до плечової кістки.
При кровотечах із ран стегна, гомілки і стопи при¬тискують стегнову артерію.
Джгут для зупинки крові застосовують при сильній кровотечі з поранених кінцівок. Його накладають вище рани і якомога ближче до неї. Не можна накладати джгут у середній третині плеча через небезпеку при¬душення нерва і розвитку згодом паралічу руки. Місце, де накладається джгут, спочатку захищають одягом, рушником, ватно-марлевою пов'язкою або іншими мате¬ріалами. Потім дуже розтягують гумовий джгут, роблять ним навколо кінцівки одне-два кільця і кінці фіксують гачком (мал. ). Якщо джгут накладено правильно, то кровотеча припиняється, пульс затихає і кінцівка блідне.


Якщо джгута немає, то для зупинки кровотечі треба вміти використовувати закрутку, яку можна зробити з будь-якої достатньо міцної тканини, тасьми, стрічки, мотузки. Як і при накладанні джгута, місце, де нак-ладається закрутка, захищають м'якою прокладкою (ва¬тою, одягом). Закрутку намотують на кінцівку, кінці за¬в'язують вузлом, у кільце, що утворилося, вставляють палицю і закручують доти, поки не припиниться кро¬вотеча. Після цього палицю фіксують бинтом або іншим способом (мал. ).
Наклавши на кінцівку джгут або закрутку, рану закривають первинною пов'язкою і на ній позначають час накладання джгута або закрутки. Можна записати час на клаптику паперу і прикріпити його до пов'язки останніми обертами бинта або засунути під джгут.
Влітку джгут накладають на кінцівку не більш ніж на годину, взимку — на півгодини. Наприкінці цього часу потрібно, притиснувши пальцями відповідну артерію, ос¬лабити джгут. Коли кінцівка порожевіє і потеплішає, джгут знову затягують. Усього джгут накладається не більш ніж на 2 години. У холодну пору року кінцівку із джгутом слід утеплити.
Щоб тимчасово спинити кровотечу при пораненнях кінцівок, треба максимально зігнути кінцівку і зафік¬сувати її в цьому положенні (мал. 253). Наприклад, як¬що поранено гомілку, в підколінну ямку кладуть валик, зроблений з вати і марлі, ногу згинають у колінному суг¬лобі і в такому положенні затягують її ременем (бинтом, рушником, косинкою). Так само при пораненні перед¬пліччя руку згинають і фіксують у ліктьовому суглобі. На верхню частину стегна накласти джгут неможливо. Тому ватно-марлевий валик кладуть у пахову ділянку, стегно максимально притискують до живота і зак-

ріплюють у такому положенні. Якщо рана в районі пах¬ви або верхньої частини плеча біля плечового суглоба, то потрібно якнайдалі завести руку назад, притиснути до спи¬ни і зафіксувати.
У разі появи перших ознак внутрішньої кровотечі: раптової блідості на обличчі, збліднення і похолодання кистей і стоп, почастішання пульсу, запаморочення голо¬ви, шуму у вухах, холодного йоту — потерпілого слід не-гайно відправити до лікувальної установи. Якщо є така можливість, у тому місці тіла, де підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий пузир з льодом чи холодною водою.
Будь-яка, навіть невеличка рана становить загрозу для життя потерпілого, оскільки вона може бути дже¬релом зараження різними мікробами або причиною сильної кровотечі. Основний засіб профілактики цих ускладнень при наданні першої медичної допомоги — якнайшвидше накладання на рану стерильної пов'язки.
ПРАВИЛА НАКЛАДАННЯ ПОВ'ЯЗОК
Пов'язка — це перев'язувальний матеріал, яким зак¬ривають рану. Процес накладання пов'язки на рану на¬зивають перев'язкою.
Накладаючи пов'язку, треба намагатися не завдати зайвого болю. Бинт тримають у правій руці і розкручу¬ють його, не відриваючи від пов'язки, яку підтримують лівою рукою. Бинтують зліва направо, кожним наступ¬ним обертом (туром) перекриваючи попередній наполо¬вину. Пов'язку накладають не дуже туго (за винятком

тих випадків, коли потрібна спеціальна туга), щоб не по¬рушити кровообігу, проте й не слабко, щоб не сповзала з рани.
Пакет перев'язувальний індивідуальний складається з двох ватно-марлевих подушечок розміром 32 х 17,5 см, бинта розміром 10 см х 7 м (мал. 254). Одна подушечка пришита на кінці бинта, а друга вільно пересувається по ньому. Подушечки і бинт стерильні, упаковані в перга¬ментний папір. Зовнішній чохол пакета виготовляється з прогумованої тканини. Така подвійна упаковка пере¬в'язувального матеріалу забезпечує надійне збереження його стерильності. У пакет вкладається шпилька. На чохлі написано правила користування пакетом. Накла¬даючи пов'язку, пакет беруть у ліву руку, правою рукою по лінії надрізу відкривають зовнішній чохол і виймають внутрішню упаковку. Вийнявши шпильку, знімають па¬пір і розгортають перев'язувальний матеріал, не торка¬ючись руками внутрішньої поверхні подушечок, тобто тієї поверхні, що прикладатиметься до рани. Той, хто надає допомогу, може братися руками лише за прошиту кольоровими нитками поверхню подушечок. Подушечку прибинтовують, кінець бинта закріплюють шпилькою.
При наскрізних ранах рухому подушечку пересувають по бинту на потрібну відстань, щоб закрити вхідний і ви¬хідний отвори рани. Зовнішній чохол пакета, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для нак¬ладання герметичних пов'язок.
Бинт — це смужка марлі в скатаному вигляді. Ска¬тана частина бинта називається головкою, вільний кі¬нець — початком. Стерильні бинти герметично упакова¬ні у пергаментний папір.
Серветки стерильні — це складені в декілька шарів чотирикутні шматки марлі, герметично упаковані в пер¬гаментний папір (по 20 штук в упаковці). Розмір вели¬ких серветок — 70 х 68 см, маленьких — 68 х 35 см.
Пов'язки на голову, груди, плечові, ліктьові, колін¬ні, гомілковостопні суглоби, на кисті й стопи, на проме¬жину накладають косинкою. Якщо косинки не стериль¬ні, то на поранену поверхню спочатку накладають сте¬рильні бинти чи серветки і фіксують їх косинкою.
Якщо табельних перев'язувальних матеріалів недостатньо чи немає зовсім, використовують підручні засоби. Особливо зручні економні пов'язки за' Машта-фаровим. Для них користуються шматками тканини (з простирадла, сорочки тощо) різної величини, надрізав¬ши їх кінці для шворок. Спочатку на рану накладають стерильний бинт або серветку (якщо необхідно, то і вату), а потім шматком тканини зі шворками закріп¬люють пов'язку (мал. 255).



НАКЛАДАННЯ ПОВ'ЯЗОК НА ГОЛОВУ І ГРУДИ
При травмах голови можуть накладатися різного виду бинтові пов"язки і пов'язки з використанням коси¬нок, стерильних серветок і липучого пластиру. Вибір по¬в'язки залежить від розміщення і характеру рани.
Якщо поранено волосисту частину голови, то нак¬ладають пов'язку «чепець» (мал. 256), закріплюючи її смужкою бинта (зав'язкою) за нижню щелепу. Від бинта відрізають шматок завдовжки до 1 м, кладуть його се-редню частину на тім'я поверх стерильної серветки, що закриває рану, кінці опускають вертикально донизу по¬переду вух і утримують в натягненому стані. Навколо голови роблять коловий закріплюючий хід, дійшовши до зав'язки, обертають бинт навколо неї і ведуть косо на потилицю. Чергуючи ходи бинта через потилицю і через лоб і щоразу направляючи його більш вертикально, зак¬ривають усю волосисту частину голови. Після цього двома-трьома коловими ходами закріплюють пов'язку. Кін¬ці зав'язки бантом зав'язують під підборіддям.
При пораненні шиї, гортані або потилиці накла¬дають хрестоподібну пов'язку (мал.). Коловими ходами бинт спочатку закріплюють навколо голови, потім вище лівого вуха і позаду нього опускають бинт косо вниз на шию. Далі бинт ведуть по правій




бічній поверхні шиї, закривають ним її передню повер¬хню і повертаються на потилицю, проходять вище вух, повторюючи зроблені ходи. Пов'язка закріплюється хо¬дами бинта навколо голови.
На груди накладають спіральну або хрестоподібну пов'язку. Для спіральної пов'язки (мал. 258) відрізають шматок бинта завдовжки до 1,5 м, кладуть його на здо¬рове передпліччя і залишають його кінці вільно звисати на грудях. Потім, починаючи знизу зі спини, спіраль¬ними ходами бинтують грудну клітку. Кінці відрізаного бинта зв'язують.

Хрестоподібну пов'язку на груди (мал.) нак¬ладають знизу двома-трьома коловими фіксуючими хо¬дами бинта (1—2), далі — зі спини справа на ліве перед¬пліччя (3), потім коловим фіксуючим ходом (4) знизу через праве передпліччя (5), знову навколо грудної кліт¬ки і т.д. Кінець бинта останнього колового ходу закріп¬люють шпилькою.
На ніс, лоб і підборіддя накладають пращоподібну пов'язку (мал.). Під пов'язку на поранену поверхню обов'язково підкладають стерильну серветку чи бинт.

НАКЛАДАННЯ ПОВ'ЯЗОК НА ЖИВІТ І ВЕРХНІ КІНЦІВКИ
Серед травм живота найнебезпечнішими для життя потерпілого є проникаючі рани. Вони можуть призвести до випадіння внутрішніх органів, петель кишок і саль¬ника, до виникнення сильних кровотеч.
Якщо випали внутрішні органи, їх не можна впра-вляти у черевну порожнину. Рану закривають стериль¬ною серветкою чи стерильним бинтом навколо внутріш¬ніх органів, що випали. На серветку кладуть м'яке ват¬но-марлеве кільце і накладають не дуже тугу пов'язку. Потерпілому з проникаючою раною живота ні в якому разі не можна давати пити, дозволяється лише змочити губи водою. На верхню частину живота накладається стерильна пов'язка (послідовними коловими ходами знизу вгору).
На нижній частині живота звичайно пов'язка сповзає, тому на живіт і пахову частину тіла накладають коло¬соподібну пов'язку (мал. 261). її починають з колових хо¬дів навколо живота (1—3), потім хід бинта по зовнішній
поверхні стегна (4) перево¬дять у хід навколо стегна (5), знову проводять по зовнішній поверхні стегна (6) і далі зно¬ву роблять колові ходи навко¬ло живота (7).
На значні опіки живота накладають косиночні пов'яз¬ки.



На верхні кінцівки накладають спіральні, колосопо¬дібні, хрестоподібні пов'язки.
Спіральну пов'язку на палець (мал. а) почина¬ють ходом навколо зап'ястка (1), далі бинт ведуть із ти¬льного боку кисті до нігтьової фаланги (2), роблять спі¬ральні ходи бинта від кінця до початку пальця (3—6) і зворотним ходом по тильній поверхні кисті (7) закріп¬люють бинт на зап'ястку (8—9).
Хрестоподібну пов'язку накладають на пошкоджену долонну або тильну поверхню кисті; починають із фіксо¬ваного ходу на зап'ястку (1), & далі з тильного боку на долоню (мал. ).
На плече і передпліччя накладають спіральні пов'яз¬ки, бинтуючи знизу вгору і періодично перекручуючи бинт. Пов'язку на ліктьовий суглоб (мал. 262, в) почина¬ють двома-трьома ходами бинта через ліктьову ямку (1—3) і далі ведуть спіральними . ходами бинта, по-перемінно чергуючи їх то на передпліччя (4, 5, 8, 9, 12), то на плече (6, 7, 10, 11, 13) з перехрещуванням у лік¬тьовій ямці (14).
Колосоподібну пов'язку на плечовий суглоб (мал.) накладають, починаючи від здорового боку з пахвової ямки по грудях (1) і зовнішній поверхні пош¬кодженого плеча ззаду через пахвову ямку на плече (2), далі по спині через здорову пахвову ямку на груди (3) і, повторюючи ходи бинта (4), поки вони не закриють весь суглоб, закріплюють кінець бинта на грудях шпилькою.


НАКЛАДАННЯ ПОВ'ЯЗОК НА НИЖНІ КІНЦШКИ
Пов'язку на п'яту (мал. 264) накладають так: пер¬шим ходом бинта через ту її частину, що найбільше вис¬тупає (І), далі по черзі вище (2) і нижче (3) першого ходу бинта, а далі-для фіксації роблять косі (4) і вісім-коподібні (5) ходи бинта.
На гомілковостопний суглоб накладають вісімкопо-дібну пов'язку (мал. 265). Перший фіксуючий хід бинта роблять вище щиколотки (1), далі — вниз на підошву (2) і навколо стопи (3), потім бинт ведуть по тильній поверхні стопи (4) вище щиколотки, повертаються (5) на стопу і на щиколотку (6) й закріплюють кінець бинта коловими ходами (7 і 8) вище щиколотки.
На гомілку і стегно спіральні пов'язки накладають так само, як на передпліччя і плече.
Категория: Доклады | Добавил: opteuropa | Теги: дипломн, скачать реферат, курсовая работа, курсач, магістерська, КОНТРОЛЬНА, скачати доповідь, доповідь з права., лабораторна робота, курсова
Просмотров: 180 | Загрузок: 5 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно