| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Методи вивчення особистості - Психологія управління
| [ Скачать с сервера (32.0 Kb) ] | 21.01.2018, 23:01 |
| Спостереження як метод одержання психологічної інформації. Спостереження відноситься до одного з основних емпіричних методів психологічного дослідження, що заключається у навмисному і цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ із метою визначення смислу цих явищ, що безпосередньо не даний. Існують різноманітні прийоми і методики спостереження за поведіськими реакціями людини, що дозволяють досвідченому спостерігачу проникнути у внутрішній зміст тих або інших зовнішніх проявів. Існують різноманітні прийоми і засоби спостереження й інтепретація різноманітних поведіських реакцій людей, по яких можна судити про типологічні риси характеру, особливостях інтелектуальної сфери людини, ступеню емоційної збуджуваності й ін. У цілому метод спостереження називають ще "спланованим сприйняттям", використовується при вивченні особистості працівників, характеру взаємовідносин у трудовому колективі, його соціально-психологічного клімату. Результати спостережень можуть бути подані у вигляді щоденних записів або по спеціально розробленій схемі, а також фіксуватися в особому протоколі. Більш надійними будуть дані спостереження, записані за допомогою технічних засобів, а потім колективно проаналізовані учасниками дослідження. Основна гідність методу полягає в тому, що він подає дані про реальне, природне поводження і діяльність робітників, а не їхня думка про це. Автобіографічний метод у дослідженні особистості працівника. Цей метод є одним із поширених методів науки про людину і організацію, стрижнем якого є вивчення індивідуального життєвого шляху. У соціології і психології даний метод використовується при вивченні особистих документів (листування, щоденники), що представляють одну із головних джерел розуміння і реконструкції життєвого світу особистості. У практиці кадрової роботи до особистих документів відносяться: картки по обліку кадрів, автобіографії, характеристики, пояснювальні і доповідні записки. При ознайомленні з анкетними даними прийнятого на роботу, необхідно враховувати: 1) зовнішній вигляд заповненого листка по обліку кадрів і автобіографії, перебірливість почерку, ясність викладу; 2) пропущені або залишені без відповіді питання; 3) перерви в роботі, особливо якщо вони перевищують установлений термін; 4) протиріччя указаних в анкеті відомостей; 5) як часто даний претендент змінював місце роботи і по яких причинах; 6) по якій причині людина прагне поміняти роботу; 7) причини, по яких даний кандидат пішов з останнього місця роботи. Правильне вивчення анкетних даних дозволяє не тільки скласти загальне уявлення про працівника, але і заздалегідь підготувати запитання, що уточнюють, для наступної співбесіди. Бесіда як метод одержання психологічної інформації. Бесіда дозволяє виявити індивідуально-психологічні особливості особистості: здібності, інтереси, вподобання й інше. Сутність бесіди є допоміжним засобом для додаткового освітлення досліджуваної проблеми. Бесіда завжди повинна бути планово організована відповідно до задач дослідження. Запитання, що задаються в бесіді, можуть являти собою як би завдання спрямовані на виявлення якісної своірідністі досліджуваного процесу, але при цьому такі завдання повинні бути максимально природними і нестандартними. Така бесіда не повинна носити шаблоновий-стандартний характер, вона завжди повинна бути максимально ідеалізована. Тестування залишається для керівника одним із найбільше прийнятних засобів одержати близькі до об'єктивного дані про претендента на вакантну посаду. Воно здатне дати прогноз із точністю 80-90 %. Перше, що необхідно зробити керівнику, щоб уникнути помилок, - це скласти собі чітке уявлення про тестовий інструментарі, тобто про класифікацію і можливості найбільше поширених і що рекомендуються психологічних тестів і методик, що використовують для вивчення претендентів на те або інше місце або при психодиагностиці вже працюючого персоналу. Класична типологія включає: 1) особистісні опитувальники, 2) тести на інтелект, 3) комплексні тести. Перші призначені для диагностування властивостей і якостей особистості, вольової й емоційної сфери, психічних станів, творчої, фахової, соціальної, ціннісної орієнтації, психодіагностики самосвідомості (лідерських якостей, волі, уваги і т.п.). Другі рекомендується використовувати як для визначення загального рівня інтелекту, так і дослідження окремих здібностей. Назва третьої групи говорить саме за себе. Усі тести можна розділити на вербальні (опитувальники) і невербальні (рисункові, проективні) методики. Вербальні методики. Автори багатьох методик передбачали застосування своїх розробок, в основному, у комплексі класичних психодіагностичних заходів у системі психологічних консультацій і психотерапевтичних сеансів, що проходять, як правило, в умовах відвертості і довіри клієнта стосовно психолога. Проте будь-який претендент на роботу, як правило, намагається викласти себе тільки з кращої сторони, отже, сховати свої недоліки. Задача тестування - виявити їх і надати керівнику максимально повну інформацію про кандидата. Звідси - найважливіший недолік більшості вербальних методик - необ'єктивність, що робить їхнє використання при профвідборі персоналу недоцільним. Інакше кажучи, у даному випадку кандидат, уже по смислу питань може формулювати «потрібні» відповіді, маніпулювати кінцевим результатом тестування. По ступеню довіри до суджень вербальні методики можна розділити на «прозорі» і «завуальовані». Зрозуміло, що «прозорі» методики мінімально ефективні, оскільки респондент має можливість маніпулювати їхніми результатами. Найбільше часто застосовувані «прозорі» методики: Шкала самооцінки рівня особистісної тривожності Ч. Д. Спілбергера [1, с. 228; 6, с. 370], Шкала прояву особистісної тривожності Ж. Тейлор [1, с. 229; 8, с. 108], Особистісний 16-факторный опитувальник Р. Кеттела (16 PF) [1, с. 103; 6, с. 235], Тест диференційованої самооцінки функціонального стану (САН) [1, с. 243; 6, с. 367], Диференційно-діагностичний опитувальник Є. А. Клімова (ДДО) [1, с. 303], методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокича [1, с. 217], Тест діагностики емоційних станів Басса-Дарки [1, с. 240; 6, с. 380], Тест виміру мотивації досягнення А. Мехрабіана [1, с. 195], методика «Дослідження самооцінки» Дембо-Рубінштейна [1, с. 177], Сигналітичний опитувальник Гекса [1, с. 67], тест «Оцінка індивідуальної агресивності» А. Асингера [4, с. 474], Тест виявлення схильності до ризику (RSK) Г. Шуберта [4, с. 479], Методика оцінки стилю управління Я. В. Подоляка [4, с. 490]. «Завуальовані» вербальні методики відрізняються тим, що респондент при їхнім використанні не почуває «пастки», а якщо і підозрює про нього, то не знає, як «правильно» відповідати, оскільки неможливо визначити основну діагностичну задачу методики або власної некомпетентності в досліджуваній сфері. До числа вербальних «завуальованих» методик ми відносимо: Індикатор типів Майєрс-Бріггс (МВТI), Методику визначення поведінських стратегій людини в конфліктній ситуації К. Томаса [1, с. 279; 6, с. 500], Патохарактерологічний діагностичний опитувальник А. Е. Лічко [3; 8, с. 104]; Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник (ММPI) [1, с. 129; 8, с. 77]; особистісні опитувальники Г. Айзенка EPI, PEN [1, с. 21, 32; 7, с. 34], Методику діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі [1, с. 271]; тест «Загальна емоційна спрямованість» Б. И. Додонова [1, с. 257], Шкалу тривоги В. Г. Норакідзе [1, с. 232]; Тест гумористичних фраз Шмельова-Бабіної (ТГФ) [1, с. 212; 6, с. 365]. Невербальні методики. Їхньою основною перевагою є глибина діагностики: вони проникають у найбільше глибокі характеристики психіки індивіда, виявляють його несвідомі психічні тенденції. При використанні невербальних методик респондент (методами ранжування, вибору, суджень, малюнків) опосредковано проектує «потаєні» сторони своєї особистості: схильності, потяги, внутрішні конфлікти. Єдиною особливістю цих методик, що насторожує, є суб'єктивізм, що виявляється при інтепретації результатів (у більшому ступені це стосується малюнкових тестів). Психолог, інтерпретуючи, наприклад, графічний матеріал, може необгрунтовано загострювати увагу на деталях, що для нього самого є конфліктними на несвідомому рівні. Психомалюнок допомагає досліджувати важливі етапи життя індивіда, проникнути в його внутрішній світ і символічно відбити його за допомогою форми і кольору. Графічні дані, у силу їхнього символічного характеру, виражають об'ємний багатогранний зміст, що тяжко розпізнати й інтепретувати без знань і досвіду. До найбільше відомих невербальних методик відносяться: Колірний тест М. Люшера [5; 6, с. 430], Психогеометричний тест А. А. Алексєєва і Л. А. Громова [4, с. 445], Тест восьми потягів Л. Сонді [6, с. 361; 8, с. 133], Тест тематичної аперцепції Х. Моргана і Г. Мюррея (ТАТ) [2, с. 321; 8, с. 137], Міокінетичний психодіагноз Міра та Лопеца [8, с. 80], Тест мозаїки сімох квадратів Х. Хектора [1, с. 245], методика «Незакінчені пропозиції» Сакса і Сіднея [4, с. 409; 6, с. 387], а також малюнкові методики: Малюнок неіснуючої тварини [4, с. 427; 7, с. 25], Будинок-дерево-людина [2, с. 95; 8, с. 48], Автопортрет, методика «Намалюємо свій характер» [1, с. 229; 8, с. 108], Комплекс тематичних малюнків Т. С. Яценко [9]. Проективний метод Проективний метод "Неіснуюча тварина" Метод дослідження особистості за допомогою проективного тесту " Неіснуюча тварина" побудований на теорії психомоторного зв'язку. Його автор М. З. Друкаревич. Для реєстрації стану психіки використовується дослідження моторики (зокрема, моторики домінантної правої руки, що малює, зафіксованої у вигляді графічного сліду руху, малюнка). За І. М. Сєченоним, кожне уявлення, яке виникає у психіці, будь-яка тенденція, пов'язана з цим уявленням, закінчується рухом (буквально "Усяка думка закінчується рухом"). Якщо реальний рух, інтенція з якоїсь причини не здійснюється, то у відповідних групах м'язів накопичується певна напруга енергії, необхідної для здійснення відповідного руху. Так, наприклад, образи та думки-уявлення, які викликають страх, стимулюють напругу в групах мускулатури ніг та у м'язах рук. Це може бути необхідним у випадку відповіді на страх втечею або захистом за допомогою рук — вдарити, захиститися. Тенденція руху має такі напрямки у просторі: віддалення; наближення; нахил; випрямлення; підйом; падіння. При виконанні малюнка аркуш паперу (або полотно картини) являє собою модель простору і, крім стану м'язів, фіксує ставлення до простору, тобто тенденцію, яка виникає. Простір, у свою чергу, пов'язаний з емоційним забарвленням переживання і часовим періодом: сьогоденням, минулим, майбутнім. Пов'язаний він також з діяльністю або ідеально-розумовим планом роботи психіки. Простір, розташований позаду і ліворуч від суб'єкта, пов'язаний з минулим періодом і бездіяльністю (відсутністю активного зв'язку між думкою- уявленням, плануванням і його здійсненням). Правий бік, простір спереду і вгорі пов'язані з майбутнім періодом і діяльністю. На аркуші (моделі простору) лівий бік і низ пов'язані з негативно забарвленими і депресивними емоціями, з невпевненістю і пасивністю. Правий бік (відповідає домінантній правій руці) — з позитивно забарвленими емоціями, енергією, активністю, конкретністю дії. | |
| Просмотров: 850 | Загрузок: 10 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |