| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Моє встановлення як особистості
| [ Скачать с сервера (25.2 Kb) ] | 17.11.2013, 21:34 |
| Щодо періоду становлення особистості, то соціалізація - це процес, який не обмежується якимось періодом, а триває все життя, охоплює всі сфери діяльності людини. В.Ж. Келле відзначає, що становлення особистості включає в себе три взаємопов`язаних складових: 1) сама загальна та вихідна форма соціалізації, є оволодіння мовою, знаннями, долучення до цінностей і норм культури, формування світогляду і т. д., що робить індивіда здатним жити в цьому суспільстві, бути його членом; 2) потім відбувається індивідуалізація людини, тобто вироблення якостей, що відрізняють дану індивідуальність від інших, причому ступінь індивідуалізації може бути дуже різною, що під чому залежить від характеру соціалізації: або вона обмежується підпорядкуванням індивіда певним стандартам, або дає свободу розвитку індивідуальності; 3) синтезуючої складової всього процесу є персоналізація, тобто становлення особистості. Тепер після короткого розкриття поняття соціалізація, хотілося б приступити до власне опису становлення мене як особистості. Оскільки вище вже було сказано, що соціалізація це складний процес, який триває все життя особистості, тому хотілося б розпочати з самого початку. П О Ч А Т О К Р О З П О В І Д І Як сказав український письменник Остап Вишня, я абсолютно впевнений в тому, що я народився. Сталася ця подія 16 квітня 1993. Зявився на світ я в мальовничому містечку Ланівці, Тернопільської області в сімї вчителів-математиків. Якщо хтось відразу подумав, що процес становлення особистості почався з математичним ухилом, то відразу заперечу, адже батьки прекрасно розуміли, що робота є робота, а ось сімя і дитина це зовсім інше. Мати ще з самого дитинства привчала мене любові до батьків, ближніх Батьківщини. Виховувала в дусі працелюбності, поваги та покірливості. Таким чином першопочатковий етап соціалізації почався ще з самого дитинства, і агентами соціалізації в цьому випадку послужили мої батьки та перші люди, які оточували мене і намагалися вкласти якісь позитивні речі в зародження нової особистості. Батьки займалися моїм вихованням до тих пір, поки мене не віддали в садок.(хоча цілком очевидно, що на цьому процес турботи та виховання з боку батьків не припинився). Таким чином настає новий, вкрай важливий етап в процесі соціалізаціїі; рушійним чинником в цьому етапі виступає дошкільний навчальний заклад. Перш за все, виробляється вміння прислухатися до думки інших, таких як і ти малих особистостей. Якщо до цього я сприймався в сімї як найменший і до моїх бажань, як правило прислухалися з розумінням і турботою, то тепер ти став в колі тридцяти своїх однолітків, кожен з яких мав свою, досить часту відмінну від твоєї, думку. Тому приходилось, з одного боку вчитися сприймати і розуміти чужі проблеми і побажання, а з іншого набиратися сил і вміння у відстоюванні власної думки. З іншого боку до тебе вже не приділяється стільки уваги як раніше (одна няня, а діток то аж тридцять, і то не рідні для неї), і ти повинен витися бути самостійним , стійкішим сміливішим. Як не крути, а в садочку в тобі відшліфовувуються і вкладаються безліч корисних рис. Так, вимогливі вихователі прищепили мені такі якості, як доброта, уважність, працьовитість, повага до чужих речей, які в подальшому вплинули на моє становлення як особистості. Вихідні дні я проводив з бабусею і дідусем, з боку яких також не мало зусиль було докладено в моєму вихованні, тому і вони також виступають вкрай важливим агентом соціалізації в моєму житті. Щодо соціальної ролі, яку відігравав в той час, то я був простою дитиною, яка черпала знання і намагалася, підвівшись на ноги зайняти певний щабель в цьому суспільстві. В період дитинства сталася ще одна вкрай важлива подія, яка відіграла знану роль в процесі соціалізації – вступ до школи. Різко помінялися погляди на простір, кількість людей, співвідношення вікових категорій (корпус з початковими класами знаходився в тому ж приміщенні, де й всі решту класів, отже, ми почали перетинатися з старшокласниками, які відносилися до нас далеко не так, як батьки чи вихователі). Все це призвело до змужніння характеру, постійної боротьби за самовираження, хоча зрозуміло, що ці процеси перебували ще в початковому, зародковому стані. На цьому мабуть і закінчується перший етап у становленні особистості – етап дитинства. Він схарактеризувався тим, що відбулася першопочаткова форма соціалізації, а саме - оволодіння мовою, знаннями, долучення до цінностей і норм культури, формування світогляду , що зрештою зробило мене здатним жити в цьому суспільстві, бути його членом; Д Р У Г И Й Е Т А П 2. Після цього починається другий, не менш важливий етап у формуванні особистості, етап юності, який характеризується процесом індивідуалізації. Рушійним чинником чи агентом соціалізації в цьому випадку, став перехід до 5-го класу. Велика кількість вчителів, нові предмети, відсутність ігрової форми викладу матеріалу (як це було в початкових класах), призвело до формування стійкості характеру, вироблення наполегливості, швидкості у сприйнятті нового. Разом з цим почали бурхливо розвиватися пам'ять, мислення. Велика різноманітних предметів – призвела до початку формування схильності до того чи іншого рушійного напрямку в науці, що згодом мало б призвести до певного вибору професії. Як було сказано вище велике значення відіграла і велика кількість учнів і вчителів. Раптова сукупність поєднання стількох (дуже часто різноманітних і протилежних) характерів і думок , призвела до виокремлення і формування власної індивідуальності, стійкості і наполегливості у власній точці зору , та наслідування позитивних речей та якостей, які я вбачав у тих чи інших людях. Ще одним, не менш важливим рушійним чинником у моєму житті, та процесі формування мене як особистості, став вступ у 2003 році до музичної школи. Цей агент соціалізації відіграв надзвичайно важливу роль у процесі духовного та морального розвитку. Муз. школа вклала і розвинула значну систему поглядів на прекрасне, високе, милозвучне. Вона доклала значну роль до формування власне, як індивідуальності, виокремленні витончених рис характеру, заклала на все життя любов до музики, спокою в думках почуттях та рухах. І взагалі спілкування з багатьма викладачами в обох навчальних закладах, та й взагалі з іншими благородними і вихованими дорослими людьми, які, на щастя, досить часто зустрічалися в житті призвело до формування багатьох позитивних рис характеру, любові та поваги до ближніх, Батьківщини, різко змінили погляди на життя, цінності та призначення людини в цьому житті (чималу роль в цьому процесі відіграли і ті твори зарубіжних і вітчизняних митців, які ми на той час вивчали в школі, і геніальності яких я дивуюся і до цього часу). Таким чином в класі 10-11 я почав розуміти, що дорослішаю і що переді мною відкривається безмежне море самостійного життя, в яке я от-от мав поринути з головою!!! Т Р Е Т І Й Е Т А П 3. Отже, поступово я підійшов до третього, мабуть найцікавішого етапу в моєму житті – етапу дорослого існування. Мабуть, він остаточно почався тоді, коли спакувавши сумки, поцілувавши та попрощавшись з батьками, я переступив рідний поріг і влився в те невідоме, загадкове, далеке і водночас таке цікаве і вабляче для мене майбутнє. Говорити про те що самостійне, остаточно відірване від батьків навчання у вищому навчальному закладі стало для мене одним з остаточних рушіїв у формуванні характеру мабуть навіть лишнє. Це настільки ж очевидно, як і те що після ночі наступить день, а після холодної зими тепла весна. Почалося справді доросле життя, з його дорослими потребами, проблемами , загадками, бажаннями… Не знаю ким я стану, що з мене вийде, який щабель займу в ланці суспільства. Не знаю комуa | |
| Просмотров: 2176 | Загрузок: 97 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |