Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Понедельник, 06.04.2020


Главная » Файлы » Доклады » Доклады

Молюски. Особливості будови і фізіології. Умови проживання.
[ Скачать с сервера (55.5 Kb) ] 28.02.2018, 15:10
План
1. Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіології організму. Умови проживання.
2. Молюски двостулкові. Особливості фізіології і будови організму. Умови проживання.
3. Головоногі молюски. Загальна характеристика. Прогресивні риси організації.


Черевоногі молюски. Особливості будови і фізіології організму. Умови проживання.

Клас черевоногі молюски налічує близько 90 тис. видів; у фау¬ні їх більше 1000, з них на Україні — понад 200.
Заселяють слимаки різні зони морів та океанів, прісні водо¬йми; деякі живуть на суші, пристосувавшись навіть до суворих умов пустині та гірських вершин.
Тіло асиметричне, з добре вираженою головою. Нога з широ¬кою підошвою. Черепашка (1,5—250 мм) спіральне закручена, іноді недорозвинена або зовсім редукована. На голові розташовані 1—2 пари щупалець. У більшості видів добре розвине¬ні очі, статоцисти та осфрадії. У глотці знаходяться рогові щеле¬пи та терка (радула, вкрита рядами міцних хітинових зубчиків. Ці органи служать для механічного подрібнення та зіскоблюван¬ня їжі. Розвинені слинні залози. Кишки утворюють петлеподібний вигин, анальний отвір міститься над головою або збоку від неї, на правому боці тіла.
Живлення черевоногих різнома¬нітне. Є серед них фітофаги (голі слиз-ні, виноградний і садовий слимаки та ін.), хижаки (мурекси, насси, рапани та ін.), більшість — всеїдні форми.
Органами дихання є зябра (для більшості) та легені.
Розмноження статеве. Мор¬ські форми здебільшого різностатеві, а прісноводні та наземні — гермафродити. Запліднення внутрішнє. Розвиток пря¬мий або з метаморфозом, личинка па¬русник (велігер).
Серед морських черевоногих перева¬жають літоральні форми, проте є й такі, що опускаються на знач¬ну глибину. У Чорному та інших морях поширена пагела, або .морське 6*лкх?м,е; вона міцно прикріплюється до прибережних скель своєю ногою (буває, треба прикласти силу в десятки кіло-грамів, щоб відірвати цього молюска від субстрату).
У ставках, невеликих озерах, старорічищах водиться ставковик звичайний (озерним), який досягає розмірів 68—70 мм. За допомогою ноги він переміщується не лише по твердому субстра¬ту, але й по плівці поверхневого натягу води. Дихає за допомогою легенів атмосферним повітрям, тому періодично піднімається на поверхню, щоб набрати в мантійну порожнину запас повітря. При зниженні тем¬ператури вод до 6—8 °С ставковий починає дихати киснем, розчинним у воді, тоді його легеня функціонує як зябра. За способом живлення ставковик звичайний — всеїдна тварина: поїдає рослинну, тварин¬ну їжу, а також і трупи.
Експериментальне доведено, що при високій щільності популя¬ції продукти метаболізму пригнічуюче діють на кожну особину, затримуючи її ріст. Тому в густо заселених басейнах розвиваю¬ться дрібні екземпляри.
У невеликих прісних водоймах поширені котушки, калюжниці, бітинії. Котушки, живлячись мікроскопічними водоростями (вони їх зскрібають теркою з поверхні водяних рослин та підводних предметів), є бажаними мешканцями акваріумів як біо¬логічні санітари.
Усі ці молюски можуть витримувати пересихання водойм, ви-діляючи при цьому щільну плівку, яка закриває вхід у чере¬пашку.
Наземні молюски витримують значні температурні коливання. У південних широтах влітку, а в північних — взимку вони впада¬ють у стан анабіозу.
У південних та західних областях СРСР, в тому числі й на Україні, поширений наземний молюск виноградний слимак . Активний вночі, завдяки чому зменшуються втрати води з організму. Належить до фітофагів, живлячись листям виногра¬ду та плодових дерев. Яйця відкладає в ямку, яку викопує за до¬помогою ноги. За літо буває 2—3 кладки по 20—25 яєць. Восени із зниженням температури до 8—10° впадає у сплячку. Для цього він заривається у землю або ховається під мох чи опале листя; вхід у черепашку закриває твердою вапняковою кришечкою (епіфрагмою), яку виділяє мантія.
Наземний спосіб життя ведуть голі слизні, типовими пред-ставниками яких є польовий та садовий слизні.
Характерна ознака цих молюсків — відсутність зовнішньої черепашки.
Вона у них рудиментарна, у вигляді невеликої вапнякової пла-стинки овальної форми; зовні обростає мантією. Дихають голі слизні атмосферним повітрям за допомогою легені (дихальна по¬рожнина під мантією). У шкірі є численні слизові залози, секрет яких має захисне значення. При зниженні вологості і високій тем¬пературі ці тварини гинуть. Тому вони населяють такі біотопи, де є достатня кількість вологи, і ведуть присмерковий та нічний спосіб життя, ховаючись на день у ґрунт та в різні укриття. По¬сушливого літа, коли вологість ґрунту падає до 30—35 %, слизні втрачають масу, стають в'ялими, а при зниженні вологості до 10—15% і температурі до 30 °С — гинуть. У сприятливих для них умовах (вологе літо, тепла осінь) спостерігається різке зро¬стання чисельності цих тварин. Вони інтенсивно розмножуються протягом літа, відкладаючи у ґрунт та різні укриття до 500 яєць, з яких через 2—3 тижні виходить молодь, що вже через півтора місяця стає статевозрілою. У роки масового розмноження голі слизні завдають відчутної шкоди посівам зернових культур, а та¬кож рослинам саду та городу. Зиму проводять у стані заціпенін¬ня в ґрунті, зариваючись на глибину до 0,5 м.
1. Молюски двостулкові. Особливості фізіології
і будови організму. Умови проживання

У світовій фауні відомо близько 15 тис. видів двостулкових в межах СРСР — до 5000, з них) на Україні —близько 80
Двостулкові населяють гідросферу від літоралі до океанічних западин (10,8 км). Особливо велика біомаса цих тварин у при¬бережних мілководних зонах На суші не зустрічаються.
Розміри варіюють від 2—3 мм до 1,5 м (тридакна).
Двостулкові молюски мають білатеральну симетрію, їх черепашка складається із двох стулок, з'єднаних еластичною зв'язкою (лігаментом), а у деяких видів і за допомогою замка (зубців і заглибин на стулках). Стулки закриваються при скоро¬ченні м'язів — замикачів. Ріст черепашки відбувається нерівно¬мірно, що залежить від пори року й умов навколишнього середо¬вища. Внаслідок цього утворюються смуги приросту, за якими можна визначити вік молюска. Передній край черепашки тупий, задній — загострений
На нижньому боці між розкритими стулками висувається м'я¬зова нога — орган переміщення молюска. Чимало молюсків, ко¬ристуючись ногою, зариваються в мул або пісок У багатьох мор¬ських представників класу в нозі є бісусна залоза, що виділяє речовину — бісус, за допомогою якого молюск прикріплюється до підводних предметів.
Мантійна порожнина з'єднуєть¬ся із навколишнім середовищем двома сифонами: ввідним, або зябровим, крізь який надходить вода, і вивідним, або клоакальним, крізь який вода виходить назовні. Надходження води забезпечується рухом вієчок епітелію, що вкри¬ває мантію, зябра і сифони Голова редукована.
У зв'язку з малорухливим способом життя органи чуття роз¬винені слабко Біля основи зябер є осфрадії, а в нозі — статоцисти У деяких по краю мантії розташовані очі.
Рот знаходиться на передньому кінці тіла, над основою ноги. По боках від нього — ротові лопаті, війки яких підганяють ча¬стки їжі до ротового отвору. Слинні залози не розвинені.
Живляться двостулкові пасивно, переважно детритом, планк-тонними організмами, бактеріями, які потрапляють у мантійну порожнину разом із водою. Дихають за допомогою зябер, що роз¬ташовані в мантійній порожнині по обидва боки від ноги Для живлення і дихання двостулкові молюски пропускають крізь своє тіло велику кількість води, яка крізь ввідний сифон всмоктується у мантійну порожнину і фільтрується крізь зябра. Кисень, розчинений у воді, надходить у кровоносні судини зябер, а завислі у воді часточки осідають на їх слизовій оболонці. Вієчки, розташо-вані на зябрах, гонять слиз із осілими часточками вперед, до ро¬тового отвору. Все їстівне (мікроскопічні рослини і тварини, орга¬нічні рештки) надходять до органів травлення, а неорганічні ре¬човини окутуються слизом і виводяться назовні через вивідний сифон.
Більшість двостулкових — різностатеві тварини. Протоки сі¬м'яників і яєчників відкриваються в мантійну порожнину. Заплід¬нення яєць зовнішнє.
Розвиток у більшості видів із метаморфозом. Личинка мор¬ських форм — парусник — подібна до трохофори кільчастих чер¬вів. Личинки прісноводних молюсків — глохідії — паразитують на зябрах риб. За допомогою личинкової стадії ці малорухливі тва¬рини розселяються у гідросфері
Категория: Доклады | Добавил: opteuropa | Теги: КОНТРОЛЬНА, курсовая работа, курсова, дипломн, курсач, реферат з біології, скачати доповідь, лабораторна робота, магістерська, доповідь з права.
Просмотров: 80 | Загрузок: 3 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно