Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Среда, 26.02.2020


Главная » Файлы » Доклады » Доклады

НАЙВАЖЛИВІШІ ЗАКОНОМІРНОСТІ У СВІТІ ЗІР. ЕВОЛЮЦІЯ ЗІР.
[ Скачать с сервера (30.0 Kb) ] 28.02.2018, 19:20
Ми бачили, що існують і поодинокі, і подвійні, і кратні зорі, змінні зорі різних типів, нові й наднові, надгіганти і карлики, зорі найрізноманітніших розмірів, світностей, температур і густин. Чи не створюють вони хаос фізичних характеристик? Виявляєть¬ся, ні. Узагальнюючи здобуті дані про зорі, встановили ряд зако¬номірностей між ними.
Зіставляючи відомі маси і світності зір, переконуємося, що із збільшенням маси швидко зростає світність зір: L  m3,9. За цією так званою залежністю «маса — світність» можна визначи¬ти масу поодинокої зорі, знаючи її світність (білі карлики цій залежності не підлягають).
Для найпоширеніших типів зір справджується формула
L  R5,2, де R — радіус зорі. В усіх випадках береться повна світність. Ці формули показують, що включені до них фізичні характеристики зір взаємопов'язані.
Надзвичайно великий інтерес становить зіставлення світності зір з їхніми температурою і кольором. Цю залежність подано на : діаграмі «колір — світність» (К — С) (діаграма Герцшпрунга — Рессела, див. задній форзац). На цій діаграмі по осі ординат від¬кладають логарифми світностей чи абсолютні зоряні величини М, а по осі абсцис — спектральні класи, або відповідні їм логариф¬ми температур, або величину, яка характеризує колір. Точки, що відповідають зорям з відомими характеристиками, розміщуються на діаграмі не хаотично, а вздовж деяких ліній — послідов¬ностей. Більшість їх розміщується вздовж похилої лінії, що йде зліва зверху вправо вниз. У цьому напрямі зменшуються одно¬часно світності, радіуси й температури зір. Це головна послідов¬ність. На ній. стрілкою позначено положення Сонця як зорі — жовтого карлика. Паралельно головній послідовності розміщуєть¬ся послідовність субкарликів, які на одну зоряну величину слабші, ніж зорі головної послідовності з такою самою температурою. Угорі паралельно осі абсцис розміщена послідовність над¬гігантів. У них колір і температура різні, а світність майже од¬накова.
Від середини головної послідовності вправо вгору відходить послідовність червоних гігантів. Нарешті, внизу містяться білі карлики з різними температурами. Біло-голубу послідовність ста¬новлять зорі, що спалахують як нові, та інші типи гарячих зір.
Належність зорі до тієї чи іншої послідовності можна розпіз¬нати за деякими деталями в її спектрі.
Як бачимо, в природі не існує довільних комбінацій маси, світності, температури й радіуса. За теорією місце зорі на діа¬грамі К — С визначається насамперед її масою і віком, отже діаграма відображає еволюцію зір.
Чим масивніша зоря, тим вища температура в її надрах і тим швидше «вигоряє» водень, перетворюючись у гелій. Голубі зорі, що належать до головної послідовності, «спалюють» водень за 106—107 років, а такі, як Сонце, лише за 10'° років. Внутрішньої енергії Сонця вистачить ще на мільярди років.
Категория: Доклады | Добавил: opteuropa | Теги: курсовая работа, реферат з біології, доповідь з права., магістерська, КОНТРОЛЬНА, курсова, курсач, лабораторна робота, скачати доповідь, дипломн
Просмотров: 76 | Загрузок: 3 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно