| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Особливості юридичної відповідальності в сфері використання надр
| [ Скачать с сервера (71.5 Kb) ] | 10.02.2014, 02:01 |
| При дослідженні данного питання ознайомився з роботами таких науковців, як Жевлаков Е.М., Петров В.В., Жиденко О.Ю.,Алексєєв С.С, Сиродоєв М.А., Яковлєв В.М., Бринчук М.М., Мухітдінов Н.Б. та інші. Важливим елементом правового регулювання використання і охорони надр є екологічна відповідальність за порушення вимог відповідної нормативно-правової бази. У теорії права підтримується ідея щодо існування двох форм такої відповідальності - економічної та юридичної. Підставою економічної відповідальності вважається факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу правомірною діяльністю (викиди забруднюючих речовин у межах дозволеного), тоді як юридична (еколого- правова) відповідальність ґрунтується на факті правопорушення та є найважливішим засобом забезпечення ефективності управління та охорони надр в цілому [24]. Вивченню юридичної відповідальності було присвячено велику кількість наукових робіт [1]. Питання відповідальності за різноманітні правопорушення у сфері надрокористування порушували у своїх працях спеціалісти з екологічного та гірничого права. В літературі юридична відповідальність визначалась як міра державного примусу, заснована на юридичному та суспільному осуді поведінки правопорушника, і яка виражається у встановленні для нього визначених негативних наслідків у вигляді обмежень приватного або майнового характеру [2, с. 314]. Як зазначав С.С. Алексєєв, сутність юридичної відповідальності міститься в обов'язку особи зазнавати заходів державно-примусового впливу за здійснене правопорушення [З, с. 157]. В свою чергу, деякі науковці вважають, що юридична відповідальність є особливими, передбаченими і урегульованими нормами права відносинами між порушником вимог права і державою в особі визначених нею органів [4, с. 407]. Деякі автори вважають, що юридична відповідальність означає застосування санкцій правових норм, встановлених мір відповідальності [5, с. 189]. Так, у радянський час М.А. Сиродоєв відмічав, що в законодавстві про надра «немає чітких вимог, які стосуються необхідності комплексного використання багатства надр, і не встановлена достатньо ефективна відповідальність за їх порушення». М.А. Сиродоєв, до речі, вважав це однією із причин того, що «дуже рідко при розробці нафти організується видобуток природного газу» [6, с. 67]. Зауваження це актуальне і зараз. Н.Б. Мухітдінов писав про те, що «...удосконалення правового регулювання відповідальності за порушення правил користування надрами пов'язане з чималими труднощами, пов'язаними зі специфікою надр як своєрідного об'єкта охорони» [7, с. 28]. Юридична відповідальність як застосування до правопорушника передбачених заходів державного примусу включає в якості одного зі своїх різновидів еколого-правову відповідальність, під якою В.В. Петров розумів «обов'язок зазнавати несприятливі наслідки у випадку порушення природоохоронного законодавства» [8, с. 137]. Е.М. Жевлаков серед причин, які «... серйозно впливають на динаміку правопорушень в сфері природокористування», називає «... розвиток підпри¬ємств..., націливши свою діяльність перш за все на найшвидше отримання прибутку», «зростаючі явища правового нігілізму», вважаючи також, що «правова система екологічних обмежень і режимів природокористування» недостатньо чітко регламентована [9, с. 49]. Вважаємо повністю справедливими зауваження Е.М. Жевлакова про те, що «наше суспільство» знаходиться зараз на такій стадії розвитку, яка примушує невідкладно приймати норми зі збереження природного середовища всіма доступним засобами, в тому числі і кримінально-правового характеру» [10, с. 315]. Тобто, юридична відповідальність трактується в літературі неоднозначно. Одні автори зводять її тільки до різновидів санкцій, інші під нею розуміють сам процес їх застосування, треті представляють її у вигляді охоронюваних правовідносин, які виникають між порушником і державними органами. Але у всіх випадках юридична відповідальність - це специфічний обов'язок зазнання втрат приватного або майнового характеру за здійснене правопорушення у відповідності з санкцією порушеної норми права, наявність якої є необхідною підставою для всіх видів юридичної відповідальності [11, с. 146]. В аспекті, який нас цікавить, юридичну відповідальність необхідно роз-глядати як ефективну гарантію виконання користувачами надр встановлених вимог і засобів по їх охороні. Залежність від характеру та ступеню суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого нормами тієї або іншої галузі віт¬чизняного законодавства, воно може передбачати кримінальну, адмініст¬ративну, трудову (дисциплінарну або матеріальну), цивільно-правову відповідальність [24]. Питання про виділення інших видів відповідальності у відповідності зі специфікою регульованих відносин обговорювався вченими неодноразово. Юридичну відповідальність за правопорушення у сфері використання надр, на думку деяких науковців, варто розглядати як різновид еколого-правової відповідальності - особливий стан суспільних екологічних правовідносин, при якому правовими засобами забезпечується виконання відповідальними особами (користувачами надр) спеціальних обов'язкових вимог законодавства в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки чи застосування до винних осіб заходів державно-правового примусу [12, с. 386]. Еколого-правову від¬повідальність як один із видів юридичної відповідальності також виділяв В.В. Петров. Зокрема, він писав, що еколого-правова відповідальність - це комплексний міжгалузевий інститут права, який передбачає дві групи норм та відповідних їм правовідносин: а) які виникають у зв'язку з порушенням норм природоохоронного законодавства (природоохоронні відносини); б) які продовжуються у зв'язку із застосуванням санкцій (кримінальної, адміністративної, цивільної відповідальності) за допущене правопорушення [13, с. 186]. На думку В.М. Яковлєва, юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства виражається у застосуванні юрисдикційними органами примусових заходів майнового або приватного характеру до підприємств, установ, організацій, посадових осіб і організацій, які порушують екологічне та інше законодавство [14, с. 97]. Професор М.М. Бринчук сутність юридичної відповідальності в галузі охорони навколишнього середовища бачить у несприятливих обставинах, які наступають для порушника екологічних вимог [15, с. 385]. Під юридичною відповідальністю за екологічні правопорушення ним розуміється відносини між державою в особі спеціально уповноважених органів в області охорони навколишнього середовища, правоохоронних або інших уповноважених органів і здійснивших екологічне правопорушення особою (фізичною, посадовою або юридичною) зі застосування до порушника відповідного стягнення. Висловлювались навіть думки про раціоналізм виділення підвидів еколого-правової відповідальності — водно-правової, земельно-правової відповідальності, із застереженням, що механізм держави пристосований до виявлення, розгляду і вирішення справ про протиправні діяння тільки чотирьох загальноприйнятих видів юридичної відповідальності, тобто кримінальної, адміністративної, дисциплінарної і цивільно-правової [16, с. 10]. У науковій роботі Л.Г. Навроцької з метою одностайного застосування заходів відпові¬дальності в області охорони надр було запропоновано прийняти спеціальний законодавчий акт про відповідальність за порушення законодавства про надра. На її думку, в цьому акті слід розмежувати всі правопорушення в залежності від виду відповідальності [17, с. 127]. Дана точка зору представляється недостатньо обґрунтованою, так як якщо так міркувати, то необхідно прийняти акт про відповідальність по кожному природному об'єкту [24]. Інші автори вважають, що екологічної відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності не існує, а оскільки екологічні правопору-шення діляться на адміністративні, дисциплінарні, кримінальні та цивільно- правові, то і виділяти інші види правопорушень недоцільно, так як в кінцевому рахунку, всі вони зводяться до названих чотирьох видів [18, с. 327]. Пред¬ставляється недоцільним конструювання аморфних інститутів в гірничій, земельній і інших відповідальностях, перетягування норм кримінального, адмі¬ністративного, трудового або цивільного права в законодавства про надра. У цих галузей свій особливий предмет регулювання і свої особливості. А в тому, що норми, які встановлюють відповідальність за порушення законодавства про надра, відносяться до різних галузей права, проявляється комплексний характер юридичної відповідальності за порушення правил охорони надр. На думку І.М Козьякова, характерною формою юридичної відповідальності для законодавства України про надра є ретроспективна (негативна) відповідальність. Об'єктивною підставою для її виникнення виступає неправомірна діяльність (бездіяльність) надрокористувачів, а також правопорушення. При чому під позитивною відповідальністю у сфері відносин надрокористування можна розуміти специфічну форму суспільних відносин з користування надрами, в яких активно реалізується спеціальна правосуб'єктність зобов'язаних осіб, направлена на виконання належних позитивних юридично значимих дій в області вивчення, використання і охорони надр. В області вивчення, використання і охорони надр логічним буде засто-сування класифікаційної аналогії стосовно видів відповідальності, які розглядаються в області екології взагалі [19, с. 47]. Отже, у сфері надрокористування необхідно виділити такі основні види юридичної відповідальності, як: кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна, гірничо-правова. Стаття 65 КУпН встановлює, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і криміналь¬ну відповідальність згідно з законодавством України [20]. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у: • самовільному користуванні надрами; • порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр; • вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних втрат запасів корисних копалин; • наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні; • пошкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації; • порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин; | |
| Просмотров: 855 | Загрузок: 94 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |