| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Поняття та принципи побудови звітності
| [ Скачать с сервера (250.5 Kb) ] | 13.02.2018, 16:42 |
| Бухгалтерський облік, як відомо, — це процес виявлення, вимірю¬вання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства користувачам для прий¬няття рішень. Підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що характеризують діяльність підприєм¬ства, здійснюється шляхом складання звітності за звітний період. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календар¬ний рік, тобто період з 1 січня по 31 грудня. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітно-го року. Баланс підприємства складається станом на кінець остан¬нього дня кварталу або року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим 15 місяців. Тобто першим звітним роком є період до 31 грудня з дати набуття прав юридичної особи, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня — по 31 грудня наступного року. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до моменту ліквідації підприємства. Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів, вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кош¬ти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні. Власне цим і визначається, наприклад, спроможність підприємства здійснювати виплату заробітної плати або розраховуватися з поста¬чальниками, своєчасно повертати позики, сплачувати дивіденди. Користувачі можуть краще оцінювати здатність підприємства генерувати грошові кошти чи їх еквіваленти, якщо мають у своєму розпорядженні узагальнену та систематизовану інформацію у ви¬гляді фінансової звітності, сфокусовану на фінансовому стані та ре¬зультатах діяльності підприємства. Отже, метою складання фінансової звітності є надання ко-ристувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяль¬ності та рух коштів підприємства. Для досягнення поставленої мети та виконання завдань щодо задоволення інформаційних потреб користувачів звітність має відповідати певним вимогам. Залежно від потреб управління, чинних за¬конодавчих та нормативно-правових актів можна сформувати сис¬тему вимог до звітності (рис. 1.1). Відповідно до чинного господарського законодавства та установ¬чих документів підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, власникам, органам державної виконавчої влади та іншим користувачам (податковим, фінансовим, статистичним орга¬нам, фондам, банкам тощо). Державне регламентування звітності викликане необхідністю узагальнення показників звітності підприємств, різних видів еконо¬мічної діяльності з метою розрахунку макроекономічних показників Держкомстату України. З огляду на це державні органи встановлю¬ють єдині правила та форми складання і показники звітності. За пору¬шення цих правил та вимог на керівників та інших посадових осіб підприємства можуть бути накладені адміністративні стягнення. Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерсько¬го обліку, за достовірність якого несуть відповідальність керівник і головний бухгалтер підприємства. Ця обставина зумовлює засвід¬чення даних фінансової звітності підписами керівника і голов¬ного бухгалтера. Відповідно до чинного законодавства та установ¬чих документів вони несуть відповідальність за організацію та здійснення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності. Інформація, наведена у фінансових звітах, стає необхідною для ко-ристувачів завдяки властивим їй якісним характеристикам, основними .ч яких є: зрозумілість, доречність, достовірність, порівнюваність звітності. Суттєвою якісною характеристикою інформації, що подається у фінансових звітах, є її зрозумілість для користувачів. З цією метою припускається, що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку і прагнуть вивча¬ти інформацію з достатньою ретельністю. Проте інформація про складні поняття, які мають бути включені до фінансових звітів у зв'язку з їх доречністю для прийняття економічних рішень кори¬стувачами, не повинна вилучатися тільки на тій підставі, що певним користувачам буде важко її зрозуміти. Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона має містити дані про: — підприємство (повну назву, організаційно-правову форму, місце-знаходження, назву органу управління, якому підпорядковується підприємство, назву материнської (холдингової) компанії тощо); — дату звітності та звітний період. Якщо період, за який складе¬но фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього мають бути розкриті у примітках до фінансової звітності; — валюту звітності та одиницю її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство має розкрити причини цього і методи, використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу; — відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періо¬ду. Така інформація необхідна для порівняння показників у динаміці, розрахунку та аналізу зрушень у структурі, побудові динамічних рядів для потреб економічного аналізу; — облікову політику підприємства і її зміни. Підприємство має висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності; — іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами). Щоб бути корисною, інформація має бути доречною, відповідати потребам користувачів під час прийняття рішень. Інформація є доречною, якщо впливає на економічні рішення користувачів, допо¬магаючи оцінюванню ними минулих, нинішніх чи майбутніх подій, або допомагає їм підтвердити чи виправити їх минулі оцінки. Передбачувальна та підтверджувальна ролі інформації пов'язані між собою. Наприклад, Інформація стосовно поточного рівня та струк¬тури утримуваних активів має цінність для користувачів, коли вони намагаються с прогноз у вати здатність підприємства вигідно кори¬стуватися можливостями та здатність реагувати на несприятливі си¬туації. Та сама інформація підтверджує минулі прогнози, наприклад, щодо структури підприємства або результату запланованих операцій. Інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового стану, результатів діяльності та інших питань, якими безпосередньо зацікавлені користувачі (виплатою дивідендів та за¬робітної плати, рухом цін на цінні папери та спроможністю підпри¬ємства виконати свої зобов'язання вчасно). Щоб мати прогнозну цінність, інформація не повинна набирати форми чіткого прогнозу. Проте можливість робити прогнози, виходячи з фінансових звітів, посилюється завдяки способу викладу інформації стосовно минулих операцій та подій. Наприклад, передбачувана цінність звіту про фінан¬сові результати підвищується, якщо окремо розкриваються надзви¬чайні статті доходу чи витрат. На доречність інформації впливають її характер та суттєвість. У деяких випадках достатньо самого характеру інформації для визна¬чення її доречності. Наприклад, звітність нового підрозділу може вплинути на оцінку ризиків і можливостей, властивих підприємству, незалежно від суттєвості результатів, досягнутих новим підрозді¬лом за звітний період. Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відоб¬раження може вплинути на економічні рішення користувачів, прий¬няті на основі фінансових звітів. Суттєвість залежить від обсягу статті та помилки, допущеної за певних обставин у зв'язку з пропуском чи неправильним відображенням. Таким чином, суттєвість скоріше виступає певним порогом або точкою відсікання, а не основною якіс¬ною характеристикою, яка має бути притаманною інформації, аби вона стала корисною. Інформація є достовірною, коли вільна від суттєвих помилок та упередженості, і користувачі можуть покластися на неї тією мірою, якою вона відображає або, як очікується, буде відображати дійсний стан справ. Інформація може бути доречною, але настільки недостовірною за своїм характером або внаслідок подання, що її визнання може стати потенційно помилковим. Наприклад, якщо триває судова справа щодо правомірності та суми претензій за збитки, для підприємства може бути недоцільним визнавати повну суму претензій у балансі, хоча буде доцільно розкрити цю суму й обставини висунення претензії. Щоб бути достовірною, інформація має правдиво відображати операції та інші події, які вона розкриває або, як очікується, зможе розкрити. Таким чином, баланс, наприклад, має правдиво відобража¬ти всі операції та інші події, результатом яких є зміна активів, зобо¬в'язань або капіталу підприємства на дату звітності, що відповіда¬ють критеріям визнання. Інформація буде більш корисною для користувачів за наявності рівноваги між доречністю та достовірністю. Є два обмеження доречності й достовірності інформації. Своєчасність. У випадку надмірної затримки з наданням звітної інформації вона може втратити свою доречність. Керівництву необ¬хідно знайти оптимальне співвідношення між відносними перевага¬ми своєчасного надання звітності та забезпеченням достовірності інформації. Зі своєчасним наданням інформації може виникати необ¬хідність складати звіт раніше, ніж стануть відомі всі аспекти операції або іншої події, що може поставити під загрозу достовірність інфор¬мації. І навпаки, якщо затримати звітність до моменту, коли стануть відомі всі аспекти, інформація може бути абсолютно достовірною, але малокорисною для користувачів, які мали прийняти рішення раніше. Для досягнення оптимального співвідношення між доречністю та до-стовірністю перш за все слід керуватися необхідністю задовольняти потреби користувачів, які приймають економічні рішення. | |
| Просмотров: 342 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |