| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОСЛИННИЦТВА В УКРАЇНІ
| [ Скачать с сервера (54.4 Kb) ] | 06.03.2018, 21:25 |
| У аграрному законодавстві досі не закріплене нормативне визначення поняття рослинництва. Визначення сільськогосподарських рослин міститься у ст. 1 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" від 26 грудня 2002 р. і розкривається як зернові, кормові, олійні, ефіроолійні,- технічні, прядивні, овочеві, лікарські, квіткові, плодові, ягідні рослини, виноград, картопля, які використовуються в сільськогосподарському виробництві. Наведене визначення не є досконалим, бо зводиться лише до переліку рослин, використовуваних у сільському господарстві. В узагальнюючому плані сільськогосподарські рослини можна визначити як рослини культурного походження (виведеш штучно в результаті селекції), які потребують для свого розмноження застосування спеціальної праці і засобів виробництва . Таким чином, рослинництво - це галузь сільськогосподарського виробництва, яка ґрунтується на вирощуванні культурних сільськогосподарських рослин з метою одержання продуктів харчування і сировини для переробної промисловості. Рослинництво поділяється на підгалузі, основними з яких є: зернове господарство, цукробуряківництво, картоплярство, льонарство, овочівництво, плодівництво, кормовиробництво та ін . 2. Проблеми правового регулювання ринку зерна 2.1. Український аграрний ринок, у тому числі ринок зерна останніми роками живе в умовах недостатнього фінансування, що стримує інтенсивність розвитку галузі, стримує темпи підвищення врожайності і ефективності виробництва зерна. Саме тому необхідно вдосконалювати існуючі та запроваджувати нові ефективні інструменти фінансування господарської діяльності всіх суб’єктів ринку зерна. Одним з таких інструментів є аграрні розписки. Закон України “Про аграрні розписки” набув чинності 19 березня 2013 р., згідно з яким, “аграрна розписка – це розписка під заставу майбутнього урожаю, вид товаророзпорядчого документа. Розписка фіксує: безумовне зобов’язання боржника перед кредитором; застава у вигляді майбутнього урожаю; зобов’язання боржника поставити сільськогосподарську продукцію або сплатити грошові кошти в рахунок повернення боргу . На даний момент практика використання аграрних розписок як фінансового інструменту виявила наступні недоліки даного інституту: А. Неоднозначна правова природа аграрних розписок, які не відносяться ні до цінних паперів, ні до правочинів; на думку деяких вчених, такі розписки не є об’єктом цивільних прав . Б. Занадто спрощена процедура стягнення боргу кредиторами по аграрних розписках (стягнення на закладену сільськогосподарську продукцію буде здійснювати державна виконавча служба згідно з виконавчим написом нотаріуса) . В. Не обґрунтовано, чому аграрна розписка повинна бути лише у кредитора, а у боржника може бути лише копія цієї розписки на його прохання (ст. 2 Закону). | |
| Просмотров: 519 | Загрузок: 23 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |