Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Вторник, 20.11.2018


Главная » Файлы » Доклады » Доклады

Реформи Йозефа ІІ в Австрійській імперії
[ Скачать с сервера (53.1 Kb) ] 06.03.2018, 21:25
Майже на протязі 150 років від кінця XVIII до початку XX ст. українці перебували під владою двох імперій. При цьому 80% етнічних територій України підлягали російським імператорам, решта населяли імперію Габсбургів. При формуванні новітньої доби українці опинилися у складі політичної системи, що радикально відрізнялася від традиційного устрою, до якого вони звикли. Австрійська імперія, як і всі інші імперії, являла собою величезний територіальний конгломерат, численне населення якого складалося із етнічно й культурно, подекуди абсолютно, різноманітних народів. Надмірно централізована політична влада символізувалася в особі імператора, який не відчував потреби брати до уваги погляди й бажання своїх підданих. Імператори та їхні представники (наприклад урядовці) мали надзвичайно потужну владу й вимагали від власних народів абсолютної покори й вірності, вважаючи це не лише політичним, а й моральним і релігійним обов'язком. За покірливість імператори обіцяли безпеку, стабільність і порядок. Це був устрій, який чимала частина населення імперії вважала не лише розумним, а й навіть привабливим.
Відповідно до вищесказаного, при формуванні сучасного і майбутнього розвитку України як самостійної і потужної держави, а українства як історично, політично і духовно зрілої нації важливим є врахування історичного національного й міжнародного досвіду стосовно становища українців на територіях, що входили до інших держав, зокрема у XVIII ст. У цьому контексті особливу увагу слід приділити аналізу в площині історії, економіки, права та соціології державних реформ в Австрійській імперії у другій половині XVIII ст., які були дійсними і на українських землях, що входили до неї – Буковини, Галичини і Закарпаття.

1. Історична довідка про соціальне і політичне становище Австрійської імперії.

До складу Австрійської імперії, крім німецькомовних Верхньої і Нижньої Австрії, Тіролю, а також Швабських земель, входили слов'янські території Карінтія і Крайна, Чехія, Моравія, Сілезія та частини колишнього Угорського королівства. Аж до майбутніх реформ Йозефа II володіння Габсбургів залишалися значною мірою значним конгломератом земель. Державне управління було децентралізоване, зберігалися місцеві представницькі установи – ландтаги і сейми. На чолі провінцій стояли намісники, які обиралися з місцевих дворян становими сеймами (в останніх були представлені 4 стани: духовенство, пани, рицарі, імперські міста) і затверджувалися королем. Заплутаною була судова система, компетенція численних судів (міські, земські, гофмаршальський та ін.) не мала впорядкованості, справи часто пересилалися з одного суду в інший. Сам суд продовжував залишатися становим, тобто дворяни судилися дворянами, жителі міст – міськими судами, а селян судив їх поміщик.
У XVIII ст. Австрійська імперія зуміла збільшити свою територію за рахунок поділів Польщі (1772 і 1795 pp.) та окупації Буковини у 1774 р. На загал це була клаптикова монархія, друга за територією (576 тис. кв. км) у Європі і третя за населенням (після Росії і Франції) – близько 20 млн. чол. Значних змін зазнала й армія. У 80-х роках XVIII ст. вона нараховувала понад 278 тис. чол. Ще в 1749 р. розпочалася військова реформа за прусським зразком: упорядковано рекрутські набори і комплектування офіцерського корпусу, введено категорію «безстрокововідпускних», тобто запасу.
Особливу увагу слід звернути на характер та стан господарства Австрії й особливо на українських землях. Загалом Австрійська імперія вважалася розвинутою державою тих часів. Особливих обертів набирав розвиток промисловості, що поширився з Англії. На цей період відбулося злиття першої і другої промислових революцій. Набули розвитку текстильне виробництво, металургія, створювались та розвивались парові машини.
У цьому контексті слід відзначити, що за рівнем економічного розвитку західноукраїнські землі значно поступалися іншим регіонам імперії. Західноукраїнським землям в економічній системі Австрії відводилася роль аграрно-сировинного придатку – постачальника продуктів харчування і сировини для промислово розвинених регіонів і ринку збуту виготовлених там товарів. Внаслідок цього економічний статус західноукраїнських земель серед інших провінцій імперії наближався до колоніального.
У другій половині XVIII ст. розпочався новий період у житті західноукраїнських земель. У цей час карта Європи була знову змінена відповідно до геополітичних інтересів тогочасних провідних держав. Як відомо, внаслідок першого (1772) і третього (1795) поділів Речі Посполитої (Польщі) до складу багатонаціональної Австрійської імперії відійшла вся територія Руського воєводства (без Холмської землі), яка в історико-правовій літературі більше відома як Галичина. Унаслідок війни з Туреччиною 1774-1775 рр. Австрія приєднала до своїх володінь ще й Буковину (без Хотинської землі). Під владою цієї імперії у складі Угорського королівства ще з XVI ст. перебувало Закарпаття. Отже, «клаптикова» імперія Габсбургів наприкінці XVIII ст. стала володаркою значної частини українських земель площею 70 тис. км кв. з населенням 3,5 млн осіб, з яких 2,4 млн. були українцями.
Категория: Доклады | Добавил: opteuropa | Теги: магістерська, курсач, скачати доповідь, доповідь з права., лабораторна робота, дипломн, курсовая работа, курсова, КОНТРОЛЬНА, реферат з біології
Просмотров: 59 | Загрузок: 6 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно