| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Ризик у безпеці життєдіяльності
| [ Скачать с сервера (31.9 Kb) ] | 25.11.2013, 01:15 |
| Ще один приклад: у 2001 р внаслідок дорожньо-транспортних пригод (ДТП) в Україні загинуло 10 тис. чоловік. Отже, вірогідність (ризик) загинути від ДТП становить 10 000 чоловік (кількість загиблих) / ~50 млн чол (кількість населення) = 0.0002 чоловіка. Як наслідок, без вжиття ефективних заходів у 2002 році орієнтовно від ДТП з 2000 чоловік один загине. Можливість виникнення загрози небезпеки і її здійснення – ризик (R) може бути відсутнім (коли R=0), або бути присутнім (коли R>0). Якщо ризик наслідків (Rн) дорівнює нулю, то за умови, що R=0, - ризик існує; а при Rн=0 наслідки ризику відсутні. Тоді виникає ідеальна ситуація, в якій безпека виступає в якості бажаної, але недосяжної цілі. При певних ситуаціях людина, суспільство не убезпечені від небезпеки і тоді діє система рівнянь R>0, Rн=0, при чому Rн=0, якщо R=0. В цьому випадку виявляється відносна або умовна безпека. Отже, можна казати про прийнятний ризик – значення вірогідності прояву підвищеної небезпеки. Це такий ризик, який не загрожує негативними наслідками. Знаючи причини виникнення підвищеної небезпеки ризиком можна управляти. Управління ризиком – процес прийняття рішення та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику та проявлення його негативних наслідків. Існують основні методичні підходи у визначенні та оцінці ризику: 1) інженерний, що спирається на статистичні дані про повторюваність подій, їх частоту – вірогідний аналіз небезпек; 2) модельний, основу якого складає модель впливу шкідливих чинників на людину, суспільство; 3) експертний, заснований на висновках фахівців – експертів; 4) соціологічний – опитування населення. Знаючи можливість прояву ризику небезпечних і шкідливих чинників, їх до певної мври можна контролювати, а отже володіти ситуацією. Відповідно до державного стандарту (ДСТ) ГОСТ 12.1.004–85, міра ризику визначається значеннями гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин (ШР), або гранично допустимих рівнів (ГДР) небезпечних чинників. Знаючи структуру об’єкта, ризиком можна оволодівати різноманітними способами: 1) удосконаленням технічних систем і об’єктів 2) наявністю у персоналу, працівників певних навичок, знання небезпечних і шкідливих чинників у даній сфері діяльності 3) попередженням причин надзвичайних ситуацій. Для запобігання загрози багато чого залежить від людини, як го-ловного елемента ергономічної системи – впевненість у діях, відсутність паніки, наявність фахових знань, навичок. Від цього залежить надійність роботи людини, яка визначається можливістю її безпомилкової роботи (P): P=n/N, де: N – загальна кількість виконаних операцій, n – кількість похибок в N операціях. Через втому та брак досвіду кількість похибок і їх інтенсивність збільшується, що є основою аварії, травми. Тому інтенсивність помилок (І) обчислюється формулою: I=n/N×T, де Т – середній час формування відповіді (рефлекса) на дію подразника. При виконанні небезпечних і шкідливих робіт важливим є коефіцієнт робочої установки (К.р.у.), який можна визначити: К.р.у.=Тср./ Тм, де: Тср. – середній час формування реакції, Тм – час реакції в даний момент роботи. При цьому працездатність (П) групи залежить від кількості робітників (С) у групі і кількості набутих ними фахів (Ф): П=Ф–2(С–1)/2(С–1). Отже, причинами техногенних катастроф є існування джерел ризику – високий тиск і температура, вибухонебезпечні та легкозаймисті, отруйні та сильнодіючі речовини, радіоактивні випромінювання. Важливими у прояві ризику є похибки обслуговуючого персоналу, конструктивні недоліки у виготовленні і розміщенні устаткування, викривлення інформації при спільних діях людей. Всі ці чинники часто є причинами для виникнення катастроф у природі або виробництві. Розмаїття підприємств робить практично неможливим уніфікацію оцінки ризику. Підсумкова оцінка може бути песимістичною (гарантований ризик), оптимістичною (надія на успішний результат) і обережною (реальні погляди). Їх сполучення дозволяє вірогідно оцінити ризик, вибрати методи і засоби захисту для мінімізації негативного результату, проаналізувати наслідки аварійних ситуацій при всіх можливих варіантах. За оцінкою статистичних даних виділено чотири групи ризику смертельних випадків в різних галузях промислового виробництва. Перша – відносно небезпечна (текстильна, взуттєва, лісова, целюлозно-паперова галузі промисловості) – ризик смертельних випадків складає 10-4. Друга – небезпечна (гірничо-видобувна, металургійна, будівельна, суднобудівельна галузі – ризик 10-4×10-3. Третя – дуже небезпечні професії (рибний промисел, хімічна промисловість, ядерна енергетика) – ризик складає 10-3×10-2. Четверта – надзвичайно небезпечні (космонавтика, випробування літаків, радіаційна хімія, виробництво зброї) – 10-2, тобто ризик смерті існує для кожного з 100 працюючих робітників. Отже, ризик – це частота реалізації небезпеки. Однак, власне кажучи, поняття ризик і частота реалізації небезпеки відрізняються одне від одного. Це пов'язано з тим, що проблему забезпечення безпеки діяльності об'єкту у сфері прогнозування можливої кількості несприятливих наслідків необхідно вирішувати з позицій теорії імовірності. Наразі розвиток безпеки життєдіяльності, як науки, дозволяє на етапі проектування нових об'єктів чи при необхідних інвестиціях в існуючі, реалізувати рівень так званого прийнятного ризику. | |
| Просмотров: 1653 | Загрузок: 131 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |