| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
розвиток міждержавних інтеграційних процесів у сфері боротьби з організованою злочинністю
| [ Скачать с сервера (51.5 Kb) ] | 04.04.2017, 00:08 |
| В новому тисячолітті, на думку деяких вчених. Продовжиться розвиток міждержавних інтеграційних процесів у сфері боротьби з організованою злочинністю яка стала проблемою не тільки окремих держав, але і всього світу. Проте законодавчі системи системи різних країн відрізняються, у них різні правова термінологія та понятійний апарат, а також методологія обліку злочинів та звітності. Ці обставини можуть виявитися суттєвою перешкодою на шляху розвитку інтеграційних процесів у сфері боротьби з організованою злочинністю тому уніфікація понятійного апарату, системи обліку та її методології – одне із головних завдань розвитку світової кримінально-правової статистики. В усіх країнах оцінка результатів діяльності здійснюється за допомогою тих чи інших статистичних показників. Проблема порівнянності показників, які характеризують розвиток різноманітних соціальних а правових явищ є надзвичайно важливою. За часів сьогодення в умовах, коли у світі відбуваються інтенсивні інтеграційні процеси, усі країни заінтересовані в ому, щоб статистичні показники можна було порівнювати з різних сторін. На жаль, показники кримінально-правової статистики більшості країн світу, особливо ті, що стосуються організованої злочинності, не порівнюванні з об’єктивних та суб’єктивних причин. До об’єктивних причин в першу чергу можна визначити різні кримінально-процесуальні форми проведення дізнання, розслідування та судового розгляду кримінальних справ, а також порядок обліку та методологія розрахунку показників; до суб’єктивних – зацікавленість окремих владних структур та політичних сил у певних кількісних характеристиках ситуації, яка виникла у даний момент у тій бо іншій країні світу, яка найбільш наочно ілюструється статистичними даними. Дуже часто суб’єктивні фактори виступають визначальннми на будь-якій стадії реєстрації а розгляду кримінально-правових явищ. Зрозуміло, що про розповсюдженість чи нерозповсюдженість якого-небудь явища у країні ми завжди судимо з офіційних статистичних даних, котрі насправді характеризують не реальну картину, а тільки рівень реєстрації виявлених явищ. Термін «латентна злочинність» часто має на увазі, що частина скоєних злочинів з різних причин не були виявлені та зареєстровані, тобто у статистиці вони не відображаються. Що стосується терміну «організована злочинність», то тут існують різноманітні підходи. Навіть такий термін як організована злочинність, котра присутня в усьому світі, трактується по-різному не тільки у різних країнах світу, але і в самій Україні. Наприклад, вчений Лунєєв [1] організовану злочинність поділяє умовно на кримінальну, гангстерську, та економічну. Останніми роками, на жаль, дуже часто на сторінках різноманітних офіційних джерел зустрічаються доволі суперечливі цифри, які характеризують рівень злочинності в Україні. На сьогодні існують значні розходження у статистичних даних про кількість зареєстрованих (виявлених) злочинів в органах внутрішніх справ та кількість кримінальних справ, що розглядаються судами. Їх аналіз свідчить про те, що у Харківській області не дійшли до судового розгляду 75 % справ, оскільки вони були закриті з різноманітних причин на стадії дізнання чи досудового розгляду [2]. У середньому по Україні закриті справи складають приблизно 50 %. При цьому майже 15 % осіб, які визнані винними у вчиненні злочинів у сфері економіки, звільняються від відбування покарання в результаті акту помилування або амністії. Природньо, такий стан знижує об’єктивність кримінальної статистики. Тому питання про її вдосконалення має міжнародне значення. Не випадково проблеми вдосконалення статистичного обліку неодноразово обговорювалися на різноманітних конгресах ООН, присвяченим питання боротьби зі злочинністю, на яких постійно підкреслювалось, що тільки на основі статистичних даних можливі серйозні порівняння у розвитку злочинності в різних країнах світу. Кримінальна статистика – основний інструмент для цих цілей. Її неповнота і навіть викривленість фіксуються та коректуються відповідними статистичними органами. Тому якщо статистика більш або менш об’єктивно відображає релії соціального життя, бо сама собою вона є цінним інструментом соціального пізнання. Якщо ж вона штучно викривлена, то, у порівнянні її з іншими даними, у т. ч. здобутими соціологічним шляхом, можна виявити об’єктивні а суб’єктивні причини статистичного шахрайства. Але і в цьому плані цінність кримінальної статистики безспірна. Вона слугує безспірним доказом запопадливості, покривання та інших зловживань. Таке викривлення даних, як правило, - результату або недобросовісного статистичного аналізу, або дилетантського підходу до статистичних даних. При професійному, грамотному та критичному використанні статистичних відомостей якого викривлення даних не повинно бути . Правова статистика в Україні протягом довгого часу була побудована по внутрівідомчому принципу. В результаті цього усі показники розроблялися для різноманітних стадій кримінального процесу, і, як правило, нікого не цікавила їх непорівнюваність, а також е, що з їх допомогою необхідно отримати об’єктивне відображення реальної дійсності, а не уявне. В теперішній час зростає необхідність у розробці єдиних статистичних показників для обліку організованої злочинності. Основою для цього є законодавча база,спрямована на боротьбу з організованою злочинністю зокрема Закон України Про боротьбу з організованою злочинністю. Хоча на практиці є більш використовуваним наказ Генеральної прокуратури України від 16 травня 1997 р, в якому передбачено, що до організованої злочинності можна віднеси лише ті дії, які включають: 1) довгий час існування групи; 2) стійкість групи; 3) планування діяльності; 4) корисну спрямованість групи. При цьому, як неодноразово підкреслював прокурор Харківської області [3], суворе дотримування цього наказу призводить до того, що більшість справ, порушуваних по організованій злочинності, в судах знаходять своє підтвердження. В той же час в усіх областях України при розгляді судами кримінальних справ з організованої злочинності не знаходять свого підтвердження те, що вони порушені по організованій злочинності, а визнаються лише злочинами, скоєними у групі. З цього випливає, що статистичні дані про кількість справ по організованій злочинності, які розглянуті органами досудового слідства,не співпадають із судовими даними. А таке неспівпадіння реєструється в усіх областях України, але тільки у різному співвідношенні. Це є свідченням того, що до оцінки критеріїв організованої злочинності в різних регіонах підходять по-різному. Донедавна існувала проблема щодо кількості учасників організованої групи та кількості скоєних ними злочинів. Законодавство вважало, що група це не менше ніж дві особи, а більшість науковців, - що це не менше ніж три особи | |
| Просмотров: 342 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |