| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Середовище життєдіяльності. Природне середовище. Гідросфера
| [ Скачать с сервера (56.5 Kb) ] | 05.03.2018, 23:46 |
| Природне середовище - біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфе¬ри, що взаємозв'язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії. Людина давно живе не в «природі», а мешкає в середовищі, антропо-генно зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. В життєвому циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему «людина — довкілля». Розглядаючи безпеку людини як поняття, що стосується сутності люд-ського життя, сфери її діяльності і взаємозв'язків з навколишнім середови-щем, ми повинні розглянути таке поняття, як «середовище», в якому живе і діє людина. • Гідросфера (грец. hydro - вода, sphaira - куля) — це водяна оболонка Землі. До надземної частини гідросфери, що вкриває 70% поверхні Земної кулі, належать океани, моря, озера, ріки, а також льодовики, в яких вода перебуває у твердому стані. Основна части¬на води (понад 80%) перебуває у глибинних зонах Землі — в її мантії. Підземна частина гідросфери охоплює грунтові, підґрунтові, напірні й безнапірні води, тріщинні води і води карстових порожнин у лег¬корозчинних гірських породах (вапняках, гіпсах тощо). Усі форми водних мас переходять одна в одну у процесі перетворення. Вода у біосфері перебуває у безперервному русі, бере участь у геологічному та біологічному кругообігах речовин. Вода є основою існування життя на Землі. Для величезної кількості живих організмів, особливо на ранніх етапах розвитку біосфери, вода була середовищем зародження та розвитку. Б ез води неможливий фотосинтез, який відбувається в зелених рослинах і лежить в основі біологічного кругообігу речовин на нашій планеті. Вода — своєрідний мінерал, який забезпечує існування живих організмів на Землі. Живі організми на 60— 98% складаються з води і всі їхні життєві функціональні процеси пов'язані з водою. Обмін речовин в організмах можливий лише за наявності води, бо майже всі хімічні, колоїдно-хімічні та фізіологічні процеси відбуваються у водних розчинах органічних, та неорганічних речовин або за обов'язкової участі в них води. Процеси травлення і засвоє¬ння їжі у травному каналі та синтез живої речовини в клітинах організмів відбуваєть¬ся виключно у рідкому середовищі. Втрата організмом лише 10—20% води веде до його загибелі. Без води людина може прожити не більше п'яти діб. Без води не може існувати й людська цивілізація, бо вода використо-вується людьми не лише для пиття, а й для забезпечення своїх санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб. Вода використовується у промисловості, побуті, сільському господарстві, як джерело енергії. Багато джерел і водоймищ мають лікувальне призначення. Але для більшості людських потреб придатна не будь-яка вода, а прісна — з вмістом мінеральних солей до 1 г/л. Незважаючи на величезні обсяги гідросфери (16млрд м3 води), прісні води становлять менше 3%. її об'єму. Доступною для використання є лише невели¬ка частка прісних вод, що зосереджена у прісноводних озерах, водосховищах, річках та підземних водоносних горизонтах. Світовий океан — неперервна водна оболонка Землі, що оточує мате-рики й острови. Площа Світового океану становить 361 млн км3, або 71 % земної поверхні. В ньому зосереджено понад 1370 млн км3 води, тобто 96,5% об'єму гідросфери. У Світовому океані виділяють його скла¬дові частини — океани, моря, затоки, протоки, На Землі умовно виділяють 4 океани: — Тихий — складає майже половину площі Світового океану (178,7 млн км2) і понад половини його об'єму (740 млн км3); — Атлантичний — складає приблизно 1/4 частину Світового океану за площею (91,6 млн км2) і об'ємом (330 млн км3); — Індійським — складає дещо більше 1/5 частини Світового океану за площею (76,2 млн км2) і об'ємом (283 млн км3); — Північний Льодовитий — складає лише 1/25 частину Світового океану за площею (14,7 млн км2) і 1/75 його частину за об'ємом (18 млн км3). Деякі дослідники виділяють п'ятий — Південний океан, що омиває береги Антарктиди. Море — частина океану, відділена від нього суходолом, підводними узвишшями або островами. Розрізняють внутрішні, окраїнні, міжостровні моря. В Атлантиці є море без берегів — Саргасове (його межами є течії). Затока — частина океану або моря, що далеко заходить в сушу. В деяких випадках назва «затока» історично закріпилося за водоймами, які за їх гідрологічним режимом вірніше було б називати морями (Мек¬сиканська, Гудзонова, Перська затоки). Протока — відносно вузький водний простір, що розділяє ділянки суші І з'єднує водні басейни абб їх частини. Води Світового океану перебувають в постійному русі. Види руху: вітрові хвилі, течії, припливи і відпливи, цунамі. Вітрові хвилі — коливальні рухи водної поверхні. Звичайна висота вітрових хвиль — до 4 м, рідше — до 6-7 м. Відзначено випадки, коли штормові вітри піднімали у відкритому океані хвилі висотою 20-30 м і більше. Океанічні течії — горизонтальні переміщення величезних мас води у певному напрямку і на великі відстані. Причиною течій здебільшого бувають постійні вітри. Розрізняють теплі течії, температура води яких вища від температури оточуючих океанічних вод (Гольфстрім, Куросіо та ін.), і холодні течії — із температурою води, нижчою ніж у океаніч¬них водах (Лабрадорська, Бенгельська та ін.). Припливи і відпливи — періодичні коливання рівня води в океанах і морях, що спричиняються силами притяжіння Місяця і Сонця. Макси-мальний приплив — 18 м (у затоці Фанді, біля берегів Північної Аме¬рики). Цунамі — хвилі, утворювані в океані внаслідок сильних підводних землетрусів! Швидкість цунамі — до 800 км/год, висота хвиль біля бе¬регів може сягати 15-30 м. Складовою частиною гідросфери є води суходолу, які поділяються на поверхневі і підземні. Поверхневі води — води суходолу, що постійно або тимчасово знахо-дяться на земній поверхні в рідкому або твердому стані у формі водних об'єктів (водних потоків, водойм), а також скупчень льоду і снігу (льодо-виків, снігового покриву). Ріка —природний водний потік, що тече у розробленому ним заг-либленні — річищі. Річище ріки, що постійно заповнене водою, е час¬тиною річкової долини — заглиблення, яке потік води створював ти¬сячі, мільйони років, розмиваючи гірські породи. Головна ріка з усіма притоками утворює річкову системі/. Територія, з якої ріка та її прито¬ки збирають воду, називається басейном ріки, межа між басейнами сусідніх рік — вододілом. Виділяють такі види живлення рік: дощове, снігове, підземне, льодовикове. Зміни рівня води в річці визначають її режим. Режим, ріки насамперед залежить від клімату. Найдовша ріка в світі — Ніл (6671 км), найповноводніша — Амазонка (се¬редня витрата води в гирлі становить 200 тис. м3/с). Головна ріка України — Дніпро — має довжину 2201 км і витрату води в гирлі близько 2 тис. м3/с. Ріки є джерелом прісної води для промисловості, сільського господар-ства, водопостачання населених пунктів, використовуються також для одержання електроенергії (на них працюють тисячі ГЕС), як транспортні шляхи, місця рибальства, відпочинку, туризму, спортивних змагань. Озеро — водойма, що утворилася в замкненому природному заглиб-ленні на поверхні суходолу. Озерні улоговини можуть мати різне поход-ження. Виділяють тектонічні озера (Каспійське море, Байкал та ін.), льодовикові (озера Фінляндії, Канади), загатні (Синевир у Карпатах), кратерні (Кроноцьке на Камчатці), карстові (Світязь), лиманні (Ялпуг) та ін. Озера поділяються за водним режимом на стічні — з прісною водою та безстічні — з солоною. Озера використовуються як шляхи сполучення, джерела водопоста-чання, місця відпочинку та рибальства. З солоних озер добувають сіль (кухонну, глауберову), магній та іншу мінеральну сировину. Видобува¬ють також лікувальну грязь. Болота — надмірно зволожені ділянки суходолу Із шаром торфу не менше 0,3 м. Низинні болота виникають у місцях близького залягання 14 або виходу на поверхню підземних вод. Таких боліт багато в Поліссі, на заплавах рік, по берегах озер. Верхові болота характерні для тайги, тун-дри,— вони лежать на вододілах, не пов'язані з підземними водами і живляться тільки атмосферними опадами. Болота регулюють стік рік, зволожують атмосферне повітря, є місця¬ми мешкання багатьох видів тварин і рослин. На болотах розробляють торф, що використовується як добриво, паливо і хімічна сировина. Льодовики —природні скупчення льоду на земній поверхні. Займають площу 16,2 млн. км2 — територію Антарктиди, Гренландії, багатьох арк-тичних островів, а також високогірних районів, що лежать вище снігової лінії. Гірським льодовикам належить важлива роль у живленні рік посуш-ливих районів світу. Льодовики — один із головних ресурсів прісної води. | |
| Просмотров: 383 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |