| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Шлюб
| [ Скачать с сервера (84.0 Kb) ] | 19.05.2017, 23:15 |
| Слово "шлюб" бере початок від давньослов'янського "сьлюб" — урочиста обіцянка. "Слюби-тись" — означає домовитись. Шлюб — це добровільний, рівноправний союз між жінкою і чоловіком, спрямований на ство-рення сім'ї. Шлюб — суспільно визнаний і санкціонований юридично, чи звичаєвим правом со-юз, який має на меті створення сім'ї, її легалізацію в суспільстві. Шлюб — це соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється. Через шлюб суспільство впорядко-вує і санкціонує їх статеве життя, встановлює подружні і батьківські права й обов'язки. Відносини між подружжям регулюються сукупністю норм і санкцій інституту шлюбу. Остан-ній є сукупністю соціальних норм, які санкціонують відносини між чоловіком та жінкою, систе-му взаємних обов'язків та прав, істотних для функціонування інституту сім'ї. Шлюбні відносини між чоловіком та жінкою регулюються юридичними та культурними нормами. До юридично закріплених норм, зокрема, відносяться питання володіння майном, матеріальних обов'язків по-дружжя відносно одне одного, мінімального віку тощо. Згідно Сімейного кодексу України шлю-бний вік для жінки встановлюється у 17, а для чоловіка — у 18 років. При цьому особи, які ба-жають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу, але за зая-вою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не припускається. Законом передбачено й перелік людей, між якими шлюб не може укладатись. Зокрема, у шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення, а саме: 1) рідні (повно рідні і неповно рідні) брат і сестра: 2) двоюрідні брат і сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця; 3) усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб реєструється. Реєстрація проводиться урочисто та засвідчується свідоцтвом про шлюб. При оформленні шлюбу практикується укладення шлюбного контракту. Ведучи мову про юридичне регулювання шлюбних відносин, важливо виділити цілий ком-плекс норм, пов'язаних із розірванням шлюбу. Вони засновуються на юридичному регулюванні розлучення: встановленні юридичних підстав для скасування шлюбу, характеру процедури роз-лучення, правах і обов'язках колишнього подружжя, пов'язані із утриманням та вихованням ді-тей тощо. На відміну від писаних юридичних законів культурні норми є неписаними. Вони регулюють шлюбні відносини за допомогою моралі, традицій та звичаїв. До їх числа належать норми зали-цяння, шлюбного вибору, дошлюбної поведінки, виховання дітей, розподілу влади та обов'язків між подружжям тощо. Історії людства відомі наступні типи шлюбних відносин: • полігамія — шлюбний союз більш як двох партнерів. Полігамія може бути реалізована у ва-ріантах полігінії, коли один чоловік має двох і більше дружин, та поліандрії — одна жінка пере-буває у шлюбі більше, ніж з одним чоловіком одночасно; • груповий шлюб — притаманний первісному суспільству і санкціонує одночасне сімейне співжиття кількох чоловіків та жінок, які не створюють відокремлених подружніх пар; • моногамія — шлюб між одним чоловіком та однією жінкою; • за вибором шлюбного партнера: ендогамний (шлюб між представниками однієї соціальної групи) та екзогамний (шлюб між представниками різних соціальних груп). • за мотивацією партнерів: шлюб за коханням, за розрахунком та за шаблоном. Останній ук-ладається тоді, коли спрацьовує міркування "Всі мої однолітки одружуються, як би й мені не спізнитися". • за економічним критерієм: рівний, нерівний (різниця у віці, прибутках між партнерами), ка-лимний (викуп за наречену). Останній тип шлюбу існує у народів Азії та Африки. • гостьовий — подружжя має дві квартири та живе окремо, відвідуючи один одного 2-3 рази на тиждень; • повторний шлюб (вступ у шлюб з іншим партнером після розірвання попереднього шлюбу); • цивільний шлюб - оформлений в органах державної влади без участі церкви; • ранній шлюб - укладається між особами, які не досягли 17-18 років; • конкубінат — зв'язок одруженого чоловіка із незаміжньою жінкою, яка має від нього дітей; • свінгерство – шлюбне утворення, що передбачає обмін дружинами та чоловіками. Таким чином, шлюб — це своєрідний контракт, який укладається між трьома сторонами — чоловіком, жінкою та державою. У багатьох суспільствах держава лише здійснює юридичне ук-ладання шлюбу, а його посвяту здійснює церква. При цьому посвята шлюбу перед церковним олтарем вважається найсильнішою формою зміцнення шлюбу. Разом з тим, укладаючи шлюб, держава не може визначати часові межі його існування, тобто через певний проміжок часу один із членів подружжя може виступити ініціатором розлучення. Останнє символізує свободу осо-бистості. Основні мотиви розлучень можна поділити на три типи: 1 — мотиви, обумовлені дією соціально-економічних факторів: матеріальний розрахунок при укладанні шлюбу, часті відрядження одного з членів подружжя, незадоволеність житловими і побутовими умовами, засудження чоловіка або дружини з позбавленням волі на тривалий тер-мін; 2 — мотиви, обумовлені соціально-психологічними факторами: відмінності у потребах, інте-ресах, цілях, втручання третіх осіб, несхожість характерів, необґрунтовані ревнощі, нова любов, зрада; 3 — мотиви соціально-біологічного характеру: пияцтво та алкоголізм подружжя, подружня невірність, хвороби, психічне захворювання, нездатність або небажання когось із подружжя ма-ти дітей, велика різниця у віці, дійсна і уявна сексуальна несумісність. Зазначимо, що жінки найчастіше основною причиною розлучення вважають матеріальні тру-днощі та пияцтво, а чоловіки — нове захоплення, несумісність та одноманітність сімейного життя. Молодь найчастіше вбачає причину розлучення у несумісності характерів, появу нової любові, зраду та буденність сімейного життя. Розлучення як соціальний феномен приводить до складних і численних наслідків і виявів де-формації у життєдіяльності сім'ї. Проте, не менш важливою проблемою для соціально-психологічного аналізу є вивчення ситуації перед розлученням. З одного боку, вона характери-зується наростанням конфліктності взаємостосунків, зниження рівня задоволеності сімейним життям, послабленням сімейної згуртованості; з іншого — зростанням зусиль сім'ї, спрямова-ним на збереження сімейного життя. Наслідки розлучень для дорослих бувають різними. Для одних людей розлучення перетворю-ється у серйозну життєву кризу, викликає стрес та депресію, для інших — це початок змін на краще. Однак, розлучення завжди негативно позначається на емоційному благополуччі людини, стані її здоров'я; породжує серйозні юридичні проблеми; ускладнює економічне становище чле-нів колишнього подружжя; змінює відносини з найближчим соціальним оточенням; загострює проблеми, пов'язані з виконанням батьківських прав та обов'язків. Відомо, що розлучені люди частіше хворіють та схильні до суїцидів ніж ті, що перебувають у шлюбі. Особливо важко мо-лодим матерям та жінкам старшого віку: вони змушені шукати нові джерела прибутків для ут-римання сім'ї, змінювати стиль життя та власні звички. Молоді люди легше переносять наслідки розлучень, швидше досягають стану емоційної рівноваги і звикають до нового стилю життя. У них кращі перспективи для укладення повторного шлюбу. Негативними є наслідки розлучень і для дітей, оскільки діти зазвичай хочуть мати і маму, і тата. У багатьох дітей виникає почуття провини, жалю. Особливо гостро ці почуття можуть проявлятися під час вступу одного з батьків у повторний шлюб. У дітей з'являється ще одна проблема: як зжитися з мачухою або вітчимом. Зазначимо, що протягом багатьох років чітко визначаються шлюбостійкі й нешлюбостійкі ре-гіони України. Наприклад, найміцніші сім'ї живуть у Закарпатській, Львівській, Волинській та Рівненській областях. Водночас у Черкаській області на один, шлюб припадає 1,2 розлучення, а в Луганській і Миколаївській областях вони становлять 56% від кількості шлюбів. Сім'я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Крім того, сім'я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до "оригіналу" моделі всього суспільства, в якому вона функціонує. У зв'язку з тим, що сім'я є об'єктом вивчення різноманітних наук, у літературі існують різні її визначення. Сім'я — це суспільний інститут і водночас мала соціальна група, що має історично означену організацію, члени якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потре-бою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення. Основними ознаками сім'ї є шлюбні зв'язки; зв'язки спорідненості; спільний побут та спільний сімейний бюджет. Сьогодні за різними підходами і критеріями вчені нараховують понад 40 типів і форм сімей. В сучасних умовах сім'ю характеризують: 1. За кількістю і характером сімейних пар, які проживають разом і ведуть спільне господарст-во, виховують дітей: • розширена (складна) сім'я — складається із сімейних пар та дорослих дітей, які проживають разом; • нуклеарна (проста) — складається з однієї сімейної пари, можливо, з дітьми. 2. За наявністю батьків: • повна сім'я (є обидва члени сімейної пари); • неповна (один із батьків виховує дітей); 3. За кількістю дітей: • бездітні; • однодітні; • малодітні (дві дитини); • багатодітні (троє і більше дітей). 4. За тривалістю, віком: • сім'я молодіжна (тільки створилась, оформилась); • молода сім'я (сім'я, яка зустрілась з першими несподіваними для них перешкодами). Сьогодні в Україні мешкає 2,5 млн. молодих сімей. Основна їх частина сконцентрована у міс-тах (77,5%). Відомо, що молоді сім'ї більше, ніж інші типи сімей витрачають коштів на непро-довольчі товари (одяг, взуття). При цьому, за результатами соціологічних досліджень 44% мо-лодих сімей зазначають, що доходів вистачає лише на необхідне, 29% вважають, що грошей постійно не вистачає. Типовою для більшості молодих сімей є проблема відсутності власного житла. Результати досліджень свідчать про те, що тільки 1 з 10 пар мала власне житло на мо-мент вступу до шлюбу. • сім'я, яка чекає дитину (помітно змінюються відносини подружжя: дружина не залишається без уваги, з'являється надзвичайна турботливість один про одного); • сім'я середнього подружнього віку (від 3-х до 10-и років подружнього життя). Найкритичні-ший, найвідповідальніший період в житті сім'ї: з'являється нудьга, одноманітність стереотипів у взаємовідносинах подружжя. • сім'я старшого подружнього віку (10 — 20 років подружнього життя); • літня подружня сім'я — сім'я, яка прожила не один десяток років спільно. Ця сім'я виникає після вступу в шлюб їх дітей, появи внуків. 5. За ієрархією влади: • патріархальна або патернальна (влада чоловіків); - матріархальна або матеріальна (влада жі-нок); • еквалітарна (рівність обох). 6. За типом главенства в сім'ї: • егалітарні (демократичні) — відзначаються особливою життєстійкістю і цілеспрямованістю, дружніми, міцними родинними зв'язками, де офіційної "голови сім'ї", як правило, не існує. • авторитарні. У такій сім'ї між дорослими і дітьми встановлюються непрості стосунки. В ро-дині панує жорстокість. Про гармонізацію взаємин батьків і дітей у таких родинах не може бути й мови. Кожна сім'я є інтимною соціальною групою. Головне, що відрізняє сім'ї—це атмосфера, яка панує в родині. Спосіб сімейного виховання зумовлює зміст сімейних відносин. Спосіб відносин дорослих і дітей є досить дієвим методом виховання — виховання спілкуванням. Це відбуваєть-ся тому, що саме в спілкуванні з дорослими діти найчастіше засвоюють (закріплюють) свої май-бутні моделі поведінки. Водночас соціологічні дослідження показують, що батьки дуже рідко проводять вільний час із дітьми. Майже 69% опитаних дорослих віддають перевагу перегляду телевізійних передач, спілкуванню з іншими людьми, зводячи контакти з власними дітьми до мінімуму. 7. За якістю взаємин і атмосфери в сім'ї: • благополучна; • стабільна; | |
| Просмотров: 441 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |