| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
| 19.05.2017, 22:59 | |
| СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ Галузь адміністративного права утворює певну систему норм, оскільки об’єднує відносно самостійні складові інститути права та підгалузі права. Б.В. Авер’янов вважав, що «система адміністративного права» означає внутрішню єдність цієї правової галузі, яка відображає послідовне розміщення і взаємозв’язок її структурних елементів (частин) – підгалузей права і правових інститутів, що складаються з певних сукупностей однорідних норм. Отже, система адміністративного права – це внутрішня єдність галузі адміністративного права України, що відображає послідовне розміщення і взаємозв’язок її структурних елементів (частин) – адміністративно-правових інститутів і підгалузей адміністративного права, що складаються з певних сукупностей однорідних адміністративно-правових норм. В юридичній літературі існують різні підходи до виділення складових системи права. Наприклад К.С. Бельський виокремлює такі підгалузі адміністративного права: управлінське право, поліцейське право і право адміністративної юстиції. Існують інші критерії внутрішньої диференціації системи адміністративного права: інституційний, галузевий, процесуальний (тобто поділ норм адміністративного права на матеріальні та процесуальні). При цьому традиційно головним критерієм об’єднання адміністративно-правових норм та їх розподілу за структурними частинами є предмет правового регулювання 1. Традиційно система адміністративного права попередньої епохи складалась із загальної та спеціальної частин. До загальної частини адміністративного права належали норми, що діють у всіх сферах організації та функціонування державного управління. Тобто воно об'єднувало найбільш типові, загальні у правовому регулюванні зазначеної сфери норми адміністративного права. Особливу частину адміністративного права утворювали норми, що регулювали конкретні сфери й галузі управлінської діяльності. Крім того інколи виділяли ще й спеціальну частину, під якою розуміли, наприклад, норми, що регулюють здійснення адміністративної діяльності органами внутрішніх справ2. Сучасна система українського адміністративного права у зв'язку з розвитком суспільних відносин зазнає істотних змін, наповнюється новим змістом. При цьому головним напрямком реформування вітчизняного адміністративного права є приведення його до загальноприйнятої у Європейському Союзі структури. В Європейському Союзі найбільш авторитетними є розробки вчених-адміністративістів ФРН. Вони поділяють систему адміністративного права на «Загальне адміністративне право» та «Особливе адміністративне право». При цьому до структури загального адміністративного права відносять такі інститути: поняття адміністративного права, принципів, організації адміністрації, адміністративної процедури, адміністративного акта, виконання адміністративних рішень, матеріальної відповідальності держави за шкоду, яка виникла через порушення державним службовцем його службових обов’язків. Особливе адміністративне право Німеччини складається з окремих підгалузей права, серед яких центральне місце відведено поліцейському праву, публічному будівельному праву, комунальному праву, праву публічної служби, адміністративно-господарському праву, праву охорони навколишнього природного середовища, соціальному праву. На думку Р.С. Мельника, норми Конституції України є фактично завданнями для «Загального адміністративного права», положення якого спрямовуються на: а) утвердження пріоритету прав і свобод людини в усіх сферах її взаємодії з суб’єктами державного управління; б) визначення досконалих процедур функціонування суб’єктів дер¬жав¬ного управління, а також створення необхідних для її функціону¬ван¬ня умов та засобів; в) запровадження механізму відповідальності суб’єктів державного управління за незаконні дії та рішення, вчинені або прийняті її агентами. Вчений до загального адміністративного права України відносить інститути: суб’єктивних публічних прав приватних осіб, адміністративної процедури, публічного майна, виконавчого провадження, матеріальної відповідальності органів виконавчої влади за неправомірні дії (рішення), прийняті щодо приватних осіб. Що стосується «Особливого адміністративного права», то Р.С. Мельником зроблено висновок, що воно має будуватися через призму сфер відповідальності суб’єктів державного управління. Ці сфери, з одного боку, є тими межами, за які суб’єкти державного управління не повинні виходити у процесі свого функціонування, а з іншого – саме в їх межах і складаються відносини між нею та приватними особами, які й повинні регулюватися нормами «Особливого адміністративного права». На слушну думку вченого, наповнення адміністративного права конкретними інститутами здійснюється з урахуванням тих завдань, які покладаються на цю галузь права на тому чи іншому етапі історичного розвитку держави. Систему «Загального адміністративного права» представлено такими інститутами: інститутом принципів адміні-стра¬тив¬но¬го права; інститутом суб’єктивних публічних прав приватних осіб; інститутом адміністративної процедури; інститутом публічного майна; інститутом примусового виконання адміністративних актів; інститутом матеріальної відповідальності суб’єктів державного управління 3. Таким чином, критичний аналіз поглядів вчених-адміністративістів на юридичну природу та зміст системи галузі адміністративного права свідчить про складність і неоднозначність зазначеного феномену. Проте більшість висвітлених вище положень є слушними і такими, що не заперечують, а доповнюють одне одного та мають стати основою сучасної системи галузі адміністративного права України. По-перше, придатними для вітчизняного адміністративного права є компаративістичні запозичення з німецького адміністративного права щодо поділу системи адміністративного права на «Загальне адміністративне право» та «Особливе адміністративне право». По-друге, об’єктивною є потреба введення до первинних складових загального адміністративного права положень, що розкривають юридичну природу зазначеної галузі. По-третє, природним є розкриття в окремому розділі основних інститутів загальної частини адміністративного права. По-четверте, в загальному адміністративному праві має бути розкрито основні інститути адміністративного права, які утверджують пріоритет прав і свобод людини в усіх сферах її взаємодії з суб’єктами державного управління. По-п’яте, систему особливого адміністративного права має бути наповнено конкретними інститутами з урахуванням тих завдань, які покладаються на цю галузь права. Відповідно за основу у виділенні галузей, сфер і секторів державного управління (адміністративно-правового регулювання) доцільно взяти структуру організації центральних органів виконавчої влади, затверджену Указом Президента України від 9 грудня 2011 р. № 1085 4. По-шосте, концептуальним напрямком діяльності суб’єктів державного управління є забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Вагоме місце у цій системі належить охоронній функції адміністративного права. Крім того треба погодитись із висновком Р.С. Мельника, що система адміністративного права повинна будуватися через призму сфер відповідальності публічної адміністрації (суб’єктів державного управління). Відповідно проблемі адміністративно-правого захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб треба присвятити розділ Особливої частини. По-сьоме, враховуючи європейський досвід, до структури адміністративного права належать відомі вітчизняній юриспруденції та ті, які перебувають у розробці і визнанні підгалузі адміністративного права: адміністративно-господарське право, адміністративно-будівельне право, адміністративно-земельне право, право соціального забезпечення, поліцейське право, комунальне право, право публічних служб, митне право, податкове право, адміністративно-екологічне право та ін. Більшість із них у вищих юридичних навчальних закладах викладаються як окремі начальні дисципліни. По-восьме, сукупність правовідносин, які виникають у зв’язку із захистом у спеціальному судовому порядку прав, свобод і законних інтересів приватних осіб від неправомірних дій (рішень) суб’єктів владних повноважень, знаходить своє визнання як галузь вітчизняної юриспруденції («Адміністративний процес України» 5) або в трактуванні інших вчених («Адміністративне судочинство» 6). Таким чином, система адміністративного права України має таку структуру: 1. Загальне адміністративне право, в якому розкриваються такі положення: адміністративне право як провідна галузь права, основні інститути загальної частини адміністративного права, джерела адміні¬стративного права, суб’єкти адміністративного права, адміні¬стратив¬но-правові функції, форми та методи державного управління, законність і дисципліна у державному управлінні, механізм адміністративно-правового регулювання, адміністративна відповідальність, адміністративно-правові режими, адміністративні процедури та ін. 2. Особливе адміністративне право, в якому знаходять своє розкриття адміністративно-правове регулювання та адміністративно-правовий захист прав свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб у галузях, сферах і секторах суспільного життя. 3. Спеціальне адміністративне право – підгалузі адміністративного права: адміністративно-господарське право, адміністративно-екологічне право, адміністративно-земельне право, комунальне право, митне право, податкове право, поліцейське право, право публічних служб, право соціального забезпечення, публічне будівельне право та ін. 4. Адміністративний процес України (Адміністративне судочинство). Отже, система сучасного адміністративного права об’єктивно є більш складною, ніж система адміністративного права попередньої епохи, коли використовувався поділ на загальну та особливу частини. Система Адміністративного права України складається із «Загального адміністративного права», «Особливого адміні¬стра¬тив¬ного права», «Спеціального адміністративного права» та окремої процесуальної галузі «Адміністративного процесу України». Джерело: Адміністративне право України : [навчальний посібник] : [у 2-х томах] / [Галунько В.В., Олефір В.І., Пихтін М.П. та ін] ; за заг. ред. В.В. Галунька. — Херсон : ПАТ «Херсонська міська друкарня» 2011. — Т. 1 : Загальне адміністративне право. — 320 с. ISBN 978-966-1510-53-0 ISBN 978-966-1510-54-7, с. 36-40 Галунько В.В. Система адміністративного права України: [Електронний ресурс] / В.В. Галунько // ACTUAL PROBLEMS OF CORRUPTION PREVENTION AND COUNTERACTION. – 2011. – Режим доступу : http://www.law-property.in.ua/ | |
| Просмотров: 450 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |