| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Соціал-реформістські моделі економічного розвитку
| [ Скачать с сервера (75.0 Kb) ] | 05.03.2018, 23:46 |
| 1951 року на Міжнародному конгресі соціалістів у Франкфурті-на-Майні представниками 33 партій було створено Соціалістичний Інтернаціонал. Перший конгрес Інтернаціоналу ухвалив Декларацію «Мета і завдання демократичного соціалізму», яка визначала еконо¬мічну стратегію і тактику соціал-демократії. Було проголошено ідею побудови «демократичного соціалізму» як «третього шляху» розвитку суспільства. У програмній Декларації підкреслювалось, що соціалізм є між¬народним рухом, який не потребує суворої єдності поглядів на фор¬ми демократичного суспільства, кожна соціал-демократична партія може мати власну концепцію «демократичного соціалізму», але всі вони мають на меті побудувати систему соціальної справедливості і загального добробуту. Головною умовою побудови соціалізму є дотримання принципів демократії і утвердження її в трьох сферах: економіці, політиці, соціальній сфері. Політична демократія утверджується через парламентську форму правління за умови, що соціал-демократи становитимуть більшість у парламенті. Соціальна демократія здійснюється через створення та розвиток соціальної інфраструктури, демократизацію систем освіти, охоро¬ни здоров'я, реалізацію різноманітних форм соціального забезпе¬чення, передбачає свободу вибору робочого місця, міграції в межах країни та ін. Економічна демократія забезпечується формуванням «змішаної економіки», поєднання та рівноправного співіснування різних форм власності, участі трудящих в управлінні виробництвом через ро¬бітничі ради, робітничі представництва в акціонерних товариствах. У Декларації також було зафіксовано принцип соціалістичного пла¬нування. «Змішана економіка» у розумінні соціал-реформістів є економіч¬ною основою демократичного соціалізму, суспільного ладу, що по¬єднує ефективне виробництво зі справедливим розподілом. Це еко¬номічний лад, у межах якого співіснують дві економічні системи: 517 капіталізм і соціалізм. Основними функціями держави «змішаної економіки» є перерозподіл доходів з метою забезпечення суспільно¬го добробуту («держава добробуту») та планове регулювання суспі¬льного виробництва. Така система за своєю суттю є розподільчою на відміну від соціально-ринкової, коли держава забезпечує раціо¬нальне функціонування виробництва на підставі посилення його конкурентності. Власної теоретико-економічної концепції (як національної, так і міжнародної") соціал-демократія не має. Вона пристосовує сучасні економічні теорії, провідні доктрини (кейнсіанські, неокласичні, інституціональні), їх інструментарій і рецепти для розв'язування кон¬кретних соціально-економічних проблем. Так, кейнсіанські способи регулювання економіки використову¬вали майже всі соціал-демократичні уряди, дещо трансформуючи економічну роль держави в «соціальну», закріплюючи за державою функцію соціального гаранта захисту інтересів громадян. Але існує ряд спільних проблем, які вирішуються в межах всіх національних моделей «змішаної економіки»: —створення умов для співіснування різних форм власності на засоби виробництва і типів підприємств (приватної, державної і су¬спільної форм власності, ринкового і монополістичного секторів, приватних, державних і суспільних підприємств); — визначення форм економічної демократії і вирішення зв'яза¬них з ними питань самоуправління та участі трудящих в управ¬лінні; — визначення меж втручання держави в економіку та форм уча¬сті держави у виробництві; — визначення меж суспільного контролю за виробництвом і роз¬поділом; — визначення методів управління «змішаною економікою», сту¬пеня поєднання планового та ринкового механізмів регулювання економіки; — принципи політики соціального реформування, управління соціальною сферою та формування її інфраструктури, і вирішення, зв'язаного з цим питання про головну мету економічної політики і засоби її досягнення. Різні способи вирішення цих проблем визначають національну специфіку соціального реформування в окремих країнах, надають особливих рис моделям «змішаного економічного ладу» як «третьо¬го шляху» економічного розвитку. У межах національних соціал-демократій було створено кілька різновидів моделей змішаного економічного ладу, серед яких умов¬но виокремлюють німецьку (і близьку до неї австрійську), сканди¬навську, французьку, лейбористську («фабіанську»). 518 Німецька модель «змішаної економіки». Неоліберальній моделі «соціально-ринкового господарства» (синтезу «вільного» і соціальне спрямованого суспільного ладу), яка втручання дер¬жави в економіку визнавала лише способом удосконалення ме¬ханізмів функціонування капіталізму, німецькі соціал-демократи протиставили модель «змішаної економіки» («змішаного еконо¬мічного ладу»), що в ній державне втручання розглядалося як засіб переходу до соціалізму. Її авторами були X. Дайст та Г. Вайссер — ідеологи і теоретики СДПН. В основу моделі було покладено теорію «економічної демократії» (уточнену концеп¬цію «господарської, індустріальної демократії» Р. Гільфердінга і Ф. Нафталі). «Соціально-ринкова» економіка базувалась на вільній конкурен¬ції приватних фірм, але посилення концентрації виробництва сприя¬ло розвитку державної, кооперативної та інших форм власності. Це покликало до життя нові форми конкурентної боротьби — між під-приємствами різних суспільних секторів. Назріла необхідність пере¬гляду неоліберальної моделі розвитку. Основними ланками німецької моделі «змішаної економіки» ста¬ла економічна влада (а не власність) і суспільний контроль над нею. Саме вони були об'єктом реформування. Формування «економічної демократії» трактувалось як: — створення альтернативної щодо капіталу влади; — поділ відповідальності між сторонами, що беруть участь в управлінні; —оприлюднення прийнятих рішень як в межах підприємства, так і на державному рівні; — створення системи самоконтролю; — запобігання зловживанням економічною владою. Новий лад мав увібрати все краще, що дав національний історич¬ний досвід: за економічною базою, системою власності — капіта¬лізм, за морально-духовними та інституціональними принципами — соціалізм. За капіталізмом закріплювалась функція забезпечення ефектив¬ного розвитку економіки, економічного зростання. Соціалізм мав забезпечувати постійне підвищення рівня добробуту, соціальної справедливості і якості життя, коли задоволення вимог соціалістич¬ного сектора гарантується і контролюється державою. Для ФРН не характерна націоналізація, «змішана економіка» бу¬дується на поєднанні трьох форм власності, трьох секторів і трьох типів підприємств: — приватна власність, приватний сектор, приватні підприємства; — державна власність, державний сектор, державні підпри¬ємства; 519 — суспільна (загальнонародна) власність, суспільний сектор, підприємства суспільної орієнтації (ті, що працюють на досягнення суспільне значущої мети). Усі три сектори перебувають у зоні ринкових відносин і кон¬курують між собою, будують взаємовідносини на ринкових за¬садах. До конкурентної боротьби залучено всі типи підприємств. Економічна демократія потребує однакового ставлення до всіх секторів з боку держави, не передбачає пільг жодному з типів під¬приємств. Владі монополій протиставляється контроль за їхньою діяльніс¬тю з боку всіх інших підприємств. На засадах ринкової конкуренції вони мають підтвердити своє право на існування і забезпечити де¬мократичний контроль за діяльністю інших. Планового сектора безпосередньо в економіці німецька модель не передбачає. Діяльність економічних суб'єктів не планується. Але плануються фінанси і програми розвитку соціальної інфраструктури (освіта, охорона здоров'я, суспільний транспорт, галузі інформації і та ін.), що сприяє нормальному розвиткові економіки. Під плануванням розуміють розрахунки народногосподарських балансів, національного бюджету, які є директивними для уряду, і визначення загальних орієнтирів автономної діяльності емісійного банку. Побудоване на засадах економічної демократії суспільство за¬безпечує демократичний контроль у таких формах: — створення умов для виникнення економічної контрвлади; —участь трудящих та службовців в управлінні (через ради) з метою захисту інтересів виробників та споживачів (протиставляєть¬ся контролю з боку профспілок); — «прозорість» (гласність) підприємницької діяльності. Регулююча функція держави обмежена її втручанням у макро-економічну та соціальну сфери. Управлінська функція держави стосовно економіки зводиться до регулювання кон'юнктурних та структурних порушень економічного циклу, запобігання кризовим ситуаціям, забезпечення стабільності грошового обігу, рівня цін, збільшення суспільного продукту як гарантії зростання добробуту, з допомогою керування фінансами, податками, використання грошо¬вих та кредитних механізмів, проведення раціональної митної полі¬тики. Інакше кажучи, засади державного регулювання за програмою соціал-демократів полягають у формуванні макроекономічного се¬редовища, яке сприяє розвиткові ринкових відносин. Соціальна політика держави розглядається як могутній інститу-ціональний важіль розвитку суспільства. Держава забезпечує фор¬мування і підтримку соціальної інфраструктури; справедливий роз¬поділ; повну зайнятість. 520 Особливо наголошувалось, що недоліки в організації і фінансу¬ванні соціальної інфраструктури негативно впливають на економіч¬ний розвиток (наприклад, скорочення темпів економічного зростан¬ня в 60-х роках повністю відносились на рахунок недостатньо розвиненої системи освіти). Ця модель неодноразово підлягала оновленню, уточненню і до¬повненню. Зокрема в програмі розвитку на 1975—1985 pp. (Ман-геймський з'їзд) було чітко окреслено поле діяльності держави, методи її втручання в економіку. Уточнювалось, що методи непря¬мого впливу на економіку залежать від конкретного соціально-економічного стану суспільства. Вони матимуть переважно кейнсі-анську спрямованість, але на певних етапах, з метою скорочення дефіциту державного бюджету, можуть застосовуватись і монетарні заходи впливу. | |
| Просмотров: 401 | Загрузок: 10 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |