| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Строки здійснення прав та виконання зобов’язань
| [ Скачать с сервера (22.9 Kb) ] | 20.05.2017, 23:47 |
| Для початку визначимо поняття, якими оперує Цивільний кодекс України. Термін — це певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Термін може визначатись календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Такою подією може бути момент смерті особи, закінчення перебігу певного строку тощо. Строк — це певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Іноді обчислення строку в цивільному праві визначається також хвилинами і секундами, наприклад договір телефонного зв'язку. Нашу головну увагу привернуть строки здійснення та виконання цивільних прав. Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав — строки, впродовж яках володілець суб'єктивного права може реалізувати ті можливості, які закладено в суб'єктивному праві. Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав поділяють на такі: 1) строки існування цивільних прав — це строки дії суб'єктивного права в часі. Введення часових обмежень означає, що законодавець свідомо обмежує деякі з прав для узгодження цивільного обігу, наприклад, майнові права автора існують упродовж життя автора та 70 років після його смерті; 2) преклюзивний строк — це період, із закінченням якого припиняється цивільне право як таке. Він надає уповноваженій особі строго визначений час для реалізації свого права і припиняє це право у разі його невикористання чи неналежного використання. Цей строк встановлюється для спонукання особи до здійснення свого права, в іншому ж випадку це право припиняється або ж переходить до інших осіб. Це свого роду санкція за нездійснення свого суб'єктивного права, оскільки його нездійснення певною мірою заважає подальшому нормальному розвитку суспільних відносин. Такими строками є 6 місяців для прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК), 3 місяці з моменту закінчення договору про зберігання у ломбарді (ст. 968 ЦК), 1 місяць для нерухомого та 10 днів для рухомого майна, протягом яких особа має переважне право купівлі частки спільної часткової власності (ст. 362 ЦК) тощо; 3) претензійний строк — строк, упродовж якого уповноважений суб'єкт вправі, а іноді й зобов'язаний звернутися до безпосередньо зобов'язаної особи для врегулювання спору, що виник між ними перед зверненням до суду за захистом свого порушеного права; 4) гарантійний строк — період часу, впродовж якого продавець, виготівник чи інший послугонадавач гарантує придатність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а набувач (користувач) вправі вимагати безоплатного усунення виявлених недоліків, заміни товару (послуги) чи застосування інших встановлених законом чи договором наслідків. Близькими до гарантійного строку є термін служби (для товарів чи робіт тривалого користування) і термін придатності (для продуктів харчування, медикаментів тощо). Багато науковців виділяють таку категорію строків як строк виконання обов’язків окремо. Так, строк виконання обов'язків — це строк, упродовж якого особа повинна виконати належний їй обов'язок, тобто вчинити певні дії чи відмовитися від їх вчинення. Вирізняють загальні та проміжні строки виконання суб'єктивних цивільних обов'язків. Загальний строк охоплює собою весь строк виконання обов'язків, а проміжний — строк, у продовж якого має бути виконано певний етап цього обов'язку, наприклад, під час здійснення поставки може бути додатково встановлено строк щодо поставки кожної з партій продукції. Звернемо увагу також і на інші види строків. Невизначені терміни мають місце тоді, коли законом або договором взагалі не встановлено будь-який часовий орієнтир, хоча і передбачається, що відповідне правовідношення має часові межі. Так, майно може бути передано в тимчасове безоплатне користування або в оренду без вказівки на конкретний термін такого користування. Терміни, які мають загальне значення, тобто стосуються будь-яких суб'єктів цивільного права і всіх однотипних випадків, називаються загальними термінами. Наприклад, загальний граничний термін дії доручення визначений законом на 3 роки (ст. 186 ЦК). Спеціальні терміни встановлені у якості винятків із загального правила і діють лише у випадках, прямо зазначених у законі. Прикладом спеціального терміну може служити термін дії довіреності, призначеної для вчинення дій за кордоном, яка зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність (ч. 2 ст. 186 ЦК). Термін «розумний строк» зустрічається у нормах ЦКУ, які стосуються багатьох видів цивільних договорів. Та найчастіше його вживає законодавець у відношенні договору купівлі-продажу поряд із такими поняттями, як строк придатності, строк передачі товару, гарантійний строк та іншими видами строків. У яких же випадках сторони цього виду договору можуть застосовувати розумний строк? Загалом таких випадків близько десяти. Розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (визначення з Кодексу адміністративного судочинства). Якщо ЦК УРСР 1963 р. (ст. 161) вживав лише одне поняття - строк, під, яким розумілася конкретна дата (конкретний день, конкретна година), на яку має бути виконане зобов'язання, то в ст. 530 чинного ЦК України, крім цього, досить звичного для зобов'язального права поняття, вжито ще два поняття, за допомогою яких позначаються інші існуючі види часу виконання зобов'язання - термін, і подія, яка неминуче має настати. | |
| Просмотров: 422 | Загрузок: 5 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |