Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Суббота, 20.10.2018


Главная » Файлы » Доклады » Доклады

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІАЛЕКТИКИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
[ Скачать с сервера (214.5 Kb) ] 06.03.2018, 21:25
Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що на сучасному етапі розвитку нашої держави проблема становлення правової державності і громадянського суспільства набуває як науково-теоретичного, так і суспільно-практичного значення.
У цьому контексті взаємозв’язок демократичної правової держави та громадянського суспільства є найбільш серйозним чинником розвитку соціального організму в цілому. Розуміння комплексу зв’язків цих контрагентів передбачає виявлення можливостей трансформації суспільної системи, її здібностей до саморозвитку.
Громадянське суспільство та демократична правова держава – це складні політологічні категорії. Складність теоретичного осмислення цих понять поміщена в поєднанні понять «держава», «суспільство». Складний характер взаємозв’язків цих феноменів поміщений в сентенції: без громадянського суспільства немає демократичної правової держави, а без демократичної правової держави неможливе становлення повноцінного громадянського суспільства.
Демократична правова держава не лише не протистоїть громадянському суспільству, але й створює умови для його нормального функціонування і вдосконалення, оскільки воно об’єктивно інтегрує інтереси та цінності всіх соціальних шарів і груп населення. У цій інтеграції міститься гарантія вирішення виникаючих протиріч цивілізованим шляхом, гарантія виключення соціальних катаклізмів, гарантія ненасильницького поступального розвитку суспільства.
Метою роботи є визначення діалектичних засад взаємозв’язку демократичної правової держави і громадянського суспільства.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
– охарактеризувати зміст понять «правова держава» та «громадянське суспільство»;
– з’ясувати історичні засади взаємозв’язку громадянського суспільства і держав;
– охарактеризувати типи взаємозв’язків громадянського суспільства і правої держави;
– визначити особливості взаємозв’язку між судовою владою та громадянським суспільством у демократичній правовій державі.
Об’єктом курсового дослідження виступає громадянське суспільство і його взаємозв’язок з демократичною правовою державою.
Предметом дослідження є основні типи взаємозв’язку громадянського суспільства і правової держави.
У роботі використано наступні методи дослідження: історичний та порівняльний методи дозволили визначити концептуальні засади взаємозв’язку громадянського суспільства та правової держави в європейській та вітчизняній політичній думці, та їхню еволюцію; компаративний метод дав можливість проаналізувати типи взаємозв’язку громадянського суспільства та правової держави з властивими їм ознаками; системний метод забезпечив дослідження громадянського суспільства та демократичної правової; структурно-функціональний метод дав можливість виявити взаємозв’язок громадянського суспільства і правової держави як двох взаємопов’язаних елементів.
Серед видатних мислителів, які займалися та займаються проблемами взаємозв’язку держави і громадянського суспільства, є: Платон і Арістотель. Т. Гоббс і Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо. Гегель. Ш.-Л. Монтсск’с. Серед тих, хто підтримував і розвивав ці ідеї, зокрема, С. Дністрянський. Б. Кістяківський, А. Малицький. П. Новгородцев, М. Палієнко, В. Старосольський, Г. Шершеневич. О. Зайчук, І. Кресіна, Н. Оніщенко, П. Рабінович, О. Скакун та ін.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІАЛЕКТИКИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

1.1. Визначення понять «правова держава» та «громадянське суспільство»

Уперше термін «правова держава» сформулював німецький вчений К. Велькер у 1813 р., а в 1829 р. його співвітчизник Р. Моль ввів це поняття в політико-правовий обіг [19, с. 204].
Б. Кістяківський розглядав державу як правову організацію народу. Свої роздуми про державу він будує, виходячи з того, що «держава – це відома форма суспільного організму», яка існує там, «де є суспільство і народ». Люди створюють і захищають свої держави для налагодження свого життя. Тому держави, які не дбали про добробут народу, де людина залишалася морально пригнобленою і приниженою, зазнавала знущань і мук, не існувала довго. Її місце займала інша держава, реальна мета якої, за Б. Кістяківським, «криється в забезпеченні солідарних інтересів людей». Вчений доводив, що: «Загальне благо – це формула, у якій стисло зафіксована задача і мета держави». їх може досягати лише правова держава. Б.Кістяківський вважав, що «правова держава – це найліпша форма державного буття, яку відпрацювало людство, як реальний факт» [29, с. 225].
У науковій літературі правова держава визначається неоднозначно. З точки зору В. Хропанюка, правова держава – це така форма організації та діяльності державної влади, яка базується на взаємовідносинах з індивідом та їх об’єднаннями на основі норм права [36, с. 80]. На думку С. Комарова правова держава – це форма здійснення народовладдя, політична організація громадян, яка функціонує на основі права, інструмент захисту та забезпечення прав, свобод та обов’язків кожної особи [14, с. 89]. Н. Вітрук вважає, що правова держава це організація і функціонування публічної (політичної) влади, а також її взаємовідносини з індивідом, на основі Конституції і законів згідно з вимогами права, суттєвим з яких є визнання і гарантування прав і свобод людини та громадянина [21, с. 515]. З точки зору О. Малько, правова держава – це організація політичної влади, яка створює умови для найбільш повного забезпечення прав і свобод людини та громадянина, а також для найбільш послідовного зв’язку за допомогою права державної влади з метою недопущення зловживання [33, с. 254].
Правова держава, як вважає В. Яковлєв, – це образ життя суспільства та його громадян, заснований на верховенстві закону; як зазначає В. Нерсесянц – це правова форма організації та здійснення державного суверенітету народу; на думку П. Рабіновича – це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечити максимальне здійснення, охорону та захист основних прав людини; а В. Зорькіна стверджує, що це об’єднання засад влади та свободи під кутом зору гуманізму [12, с. 128].
Німецький професор К. Хессе визначив наступні характерні риси правової держави: правоорганізаційний фактор держави; верховенство права; гарантії прав і свобод; встановлення справедливих юридичних інститутів, які зумовлюють відповідну форму держави; правова держава повинна бути соціальною [35, с. 102-103].
Сучасна вітчизняна наука визначає громадянське суспільство як «суспільство з розвиненими економічними, політичними, духовними та іншими відносинами і зв’язками, яке взаємодіє з державою та функціонує на основі демократії і права. Побудова громадянського суспільства є метою суспільного розвитку, засобом всебічного забезпечення інтересів прав і свобод людини і громадянина» [18, с. 339].
П. Рабінович розуміє громадянське суспільство як спільність вільних, рівноправних людей та їх об’єднань, яким держава забезпечує юридичні можливості бути власником, а також брати активну участь у політичному житті [27, с.25]. На думку Ю. Тодики, громадянське суспільство – це система самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, що забезпечують умови для реалізації приватних для життєдіяльності соціальної і духовної сфер, їх відтворення і передачі від покоління до покоління [15, с. 33]. Ю. Шемшученко розглядає громадянське суспільство як суспільство з розвиненими економічними, політичними, духовними та іншими відносинами і зв’язками, яке взаємодіє з державою та функціонує на засадах демократії та права [37, с. 146].
Категория: Доклады | Добавил: opteuropa | Теги: доповідь з права., лабораторна робота, дипломн, курсовая работа, магістерська, курсач, скачати доповідь, курсова, реферат з біології, КОНТРОЛЬНА
Просмотров: 80 | Загрузок: 6 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно