| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
ТРАГЕДІЯ І ПОДВИГ НАРОДУ У ВІЙНІ 1941—1945 рр
| [ Скачать с сервера (116.5 Kb) ] | 17.02.2018, 00:03 |
| Друга світова війна, що вже вирувала в Європі, невмо¬лимо наближалася до кордонів СРСР. Спроби повернути чи принаймні відтягнути криваву бійню шляхом заграван¬ня з агресором та поступок йому мали протилежні наслід¬ки. На світанку 22 червня 1941 р. Німеччина без оголошен¬ня війни напала на Радянський Союз. Плануючи і здійснюючи вторгнення в СРСР, Гітлер ста¬вив своєю метою втілити у життя віковічну мрію пан¬германістів— захопити безмежні й багатющі східні тери¬торії, населення їх частково винищити, а решту — уярми¬ти. Таким чином йому вдалося б розв'язати надзвичайно гостру для Німеччини, що прагнула світового панування, потребу в колоніальних володіннях. Водночас виношу¬вався намір знищити існуючий в СРСР суспільний лад, комуністичну ідеологію. Відповідно до ретельно розробленого плану завоюван¬ня СРСР — так званого плану «Барбаросса» — війна мала закінчитися швидким розгромом Червоної армії. Для вторгнення у територіальні межі Радянського Союзу Німеччина та її союзники — Італія, Румунія, Угорщина, Чехо-Словаччина, Фінляндія — зосередили вздовж його західного кордону 190 дивізій, куди входило 5,5 млн. солда¬тів і офіцерів, добре озброєних новітньою бойовою техні-кою. З цих військ було утворено три групи армій — «Північ», «Центр» і «Південь». Причому на напрямках головних уда¬рів німецькі війська мали 6—8-разову перевагу перед ра¬дянськими, яких на західному кордоні налічувалося 170 ди¬візій і 2 бригади (2680 тис. чоловік). Дуже важливе місце у планах німецького командуван¬ня відводилося захопленню в найкоротші строки України з її величезними сировинними ресурсами і родючими зем¬лями. Цим самим Гітлер та його кліка намагалися поси¬лити воєнну економіку Німеччини, створити вигідний плац¬дарм для швидкої перемоги над СРСР і досягнення сві¬тового панування. За планом «Барбаросса» в Україну вдерлися 57 дивізій і ІЗ корпусів групи армій «Південь». Їм протистояли 80 дивізій Київського та Одеського воєнних округів, перетворених після початку війни у Південно-За-хідний та Південний фронти. Концентрація в республіці цього найчисленнішого радянського військового угрупован¬ня пояснюється вказівкою Сталіна про те, що у випадку війни саме південний захід буде головним напрямком удару німецької армії. Співвідношення у бойовій техніці тут також було на користь радянських військ. Якщо у групі армій «Південь» налічувалося 850 танків, 16000 гармат і. 1300 літаків, то у військах Південно-Західного і Південного фронтів відповідно — 5625, 17000 та 2700 (щоправда, танки і літаки новітніх конструкцій тут становили не більше 20%). Більшість радянських з'єднань виявилися недостатньо укомплектованими матеріальною частиною. Так, 41-й тан¬ковій дивізії за штатом належало мати 63 танки КВ та 210 Т-34, а їх відповідно було 5 і 2. Зате застарілих ма¬шин Т-26 та ХТ у дивізію прибуло втричі більше, ніж перед¬бачалося штатним розкладом. До того ж запасними части¬нами наявна у дивізії техніка була забезпечена лише на 40—45 %. Перебіг подій на радянсько-німецькому фронті відра¬зу ж набрав несприятливого для Червоної армії характеру. У перший день війни в смузі Південно-Західного фронту бомбовому удару було піддано 66 аеродромів і виведено з ладу 579 літаків. До участі в бойових діях залишалися при¬датними лише 359, які були змушені перебазуватися на ти¬лові аеродроми. Уже на шосту годину цього трагічного дня аеродроми радянських ВПС мали вигляд страхітливих кладовищ понівеченого і розплавленого металу, серед яко¬го безсилі зарадити тому, що сталося, в розпачі блукали поодинокі фігури вцілілих льотчиків. Як розповідав вете¬ран війни А. Лаврентьєв, напередодні війни поблизу Ста¬ніслава нашвидкоруч був збудований військовий аерод¬ром. На ньому встигли розмістити 315 літаків. Причому ма¬шини були розмонтовані — знято зброю, злите пальне. Льотний склад відпущено на добу в місто на відпочинок. Коли ранком льотчики прибігли на свій аеродром, всі 315 літаків було знищено ворожою авіацією. Несподіванкою для радянських воїнів були німецькі по¬вітряні десанти, причому озброєні танкетками, які транс¬портувалися літаками. Ветеран війни Г. Лобас згадує про такий випадок, що стався на п'ятий день війни. «Ми в ліс побігли. А танкетки й піші німці — за нами. Як різонули з кулеметів та автоматів. Притиснули нас вогнем в цьому лісі і пішли на повний зріст. Ми лежимо. А стріляти боя¬лися, та й гвинтівки не у всіх були...Відбиватися й гадки не було. Ми бачили, що прийшла сила, проти якої з трьохлінійкою та саперною лопатою не попреш. Заходять до лісу, як до себе додому. Гукають:«Рус швайн!» і стусанами піднімають наших солдатів, їхні гвинтівки тут же об дерево розбивають...Вишикували полонених у колону — попереду танкетка, позаду танкетка — і пішки погнали до станції. Хто па¬дав — поранений, знесилений чи просто спіткнувся — під¬вестися вже не давали. Стріляли або чавили танкет¬кою». Тим часом з місць боїв надходили бадьоро-оптимістичні рапорти, як наприклад той, що його «підмахнув» началь¬ник управління політпропаганди Київського особливого військового округу бригадний комісар Михайлов: «Мо-ральний дух військ округу високий. Особливий склад сповнений грізної ненависті до німецького фашизму... Всі сили й засоби військ округу обрушені на ворога, знищуючи його там, де він перетнув кордон». Такого роду «інфор-мація» у стилі кращих пропагандистських зразків тогочасу не могла не дезорієнтувати вище керівництво, відір¬ване від реалій життя. | |
| Просмотров: 357 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |