Приветствую Вас, Гость! Регистрация RSS
Среда, 25.11.2020


Главная » Файлы » Доклады » Доклады

Урартська держава Населення
[ Скачать с сервера (346.0 Kb) ] 17.02.2018, 00:11
У другому тисячоріччі до н.е. на території Закавказзя і прилягаючих областей Малої Азії, Північного Дворіччя і гірських районів до північного сходу від Тигру жили племена, що входили в родину найдавніших народів північної частини Передньої Азії. Ці племена були родинні протохеттам і хуррітам. В ассірійських написах зустрічається цілий ряд назв, що служили для позначення гірської країни, розташованої до півночі і північного сходу від власне Ассирії, і тих численних племен, що населяли. Найчастіше згадуються назви “Наіри” і ”Уруатри” (Урарту), що охоплювали великі території і ряд племен, об'єднаних у союзи. Можливо, що назва “Наіри” родинно тому слову “Нахаріна”, за допомогою якого єгиптяни і семітські племена Сирії і Палестини позначали “країну рік”, що лежала до північного сходу від середнього плину Євфрату.
Урарти утворили союз племен Уруатри, що потім перетворився в могутню державу Урарту. Західні історики стверджують, що урарти прийшли з заходу в результаті великого переселення (міграції) народів. Однак ця теорія міграції не може бути доведена на підставі документів. У написах не збереглося яких-небудь прямих і точних даних про легендарну “прабатьківщину” урартів, розташованої на заході, чи де-небудь удалині від Закавказзя. З іншого боку, древні і сучасні географічні назви гір, озер і племен Закавказзя походять з глибокої урартської стародавності. Так, наприклад, назва гори Арарат і племен алародійців, що згадуються давньогрецькими письменниками, мабуть, зв'язано з назвою країни Урарту і племені урартів. Древня назва країни Біайна збереглася в позначенні озера Ван. Можливо, що в районі Ерзерума і верхів'їв Євфрату жило близьке до урартів плем'я діаухов, що давньогрецькі історики, як, наприклад, Ксенофонт, називали таохами. Таким чином, урартські племена були споконвічним населенням Закавказзя, що міцно проживали на цій території з глибокої стародавності.
Господарське життя, племінні союзи, найдавніші держави (діаухов, урартів, манейців), культура, релігія і мова древніх урартів були, безсумнівно, зв'язані з життям сусідніх народів, хетів, хурритів і головним чином найдавніших народів Закавказзя. Про цьому ясно говорять як напису, так особливо археологічні пам'ятники, наприклад розписна кераміка з Кизил-Ванка, що вказують на те, що в Закавказзі з часів глибокої стародавності жили племена в умовах осілого землеробського побуту. Однак уся культура урартів носила яскраво виражений самобутній характер і розвивалася цілком самостійно.
Племена урартів, дуже можливо, були родинні племенам, що населяли північну частину Передньої Азії в більш пізніше час. Радянські вчені у своїх дослідженнях показали, що вірмени є нащадками і спадкоємцями одного з племен, що населяли Закавказзя в останній період існування Урартської держави, рішуче відкинувши твердження буржуазних істориків, що доводили прихід вірменів у Закавказзя з Західної Європи. У різних районах колишньої Грузинської РСР і в значній мірі у Вірменії були знайдені руїни урартських поселень, урартські написи і пам'ятники матеріальної, культури, що ясно вказують на те, що культура сучасних народів Закавказзя у своїх найдавніших джерелах походить з урартської епохи. Дуже можливо, що предками древніх вірменів і грузинів були племена, родинні і близькі древнім урартам.
Мова і культура урартів вплинули на сусідні народи, а також на ті народи, що населяли згодом територію держави Урарту. Ассірійці запозичали деякі урартські слова. Діалекти вірменів, що живуть в донині біля озер Ван і Урмія, зберегли деяку близькість до фонетичного ладу урартської мови. Одночасно з цим установлене споріднення урартської мови з картвельськими мовами, на яких дотепер говорить населення Грузії. Сучасні мови народів Закавказзя походять з періоду родового ладу. У цей час виникає основний словниковий склад і граматичний лад мов найдавніших народів Закавказзя, близьких і родинних урартським племенам. Таким чином, на території колишнього СРСР знаходилося древнє вогнище своєрідної і цілком самобутньої культури, створеної творчістю урартського і родинних йому народів Закавказзя, що входили в групу найдавніших народів північної частини Передньої Азії.
Історіографія
Основними джерелами знання про Урарту є клинописні тексти, знайдені на території Закавказзя й у сусідніх країнах.
Хоча дотепер відомо лише близько 350 урартських написів, усе таки вони дають істотний матеріал, особливо для політичної історії урартов. Найбільш великими й особливо важливими серед цих написів є хорхорський напис Аргишти I і великий напис Сардури II. Обидва написи є свого роду літописами. У хорхорському написі описуються політичні події, головним чином військові походи пануючи Аргишти, який завзято воював з Ассирією і з сусідніми народами. У великому написі Сардури II, який відкритий експедицією Російського археологічного товариства у Ван, у 265 рядках розповідається про ті війни, що цей урартський цар і завойовник вів протягом 8 років. Напис Сардури II представляє особливо великий історичний інтерес, тому що він відноситься до часів розквіту Урартської держави — до VIII в. до н.е., коли вона стала брати верх над своїм постійним суперником — Ассирією. В урартських написах говориться і про походи урартів у деякі області Закавказзя й в інші сусідні країни.
В інших, більш коротких написах описується будівництво великих споруджень державного значення — фортець, храмів, палаців і каналів. Деякі написи містять цікаві факти для вивчення релігії урартів. Так, наприклад, в одному написі, що зберігся в ніші скелі біля Вану (“Двері Мхера”) часів IX в. до н.е., міститься перелік урартських божеств і жертв, що приносилися їм. На жаль, інших написів, зокрема юридичних, побутових, господарських і літературних текстів, не збереглося, за винятком лише декількох недавно знайдених у Кармир-Блуре урартських написів на шоломі і бронзових посудинах, а також написів на декількох фрагментах глиняних табличок з Топрах-Кале і з Кармир-Блура, що містять окремі рахункові записи.
Ряд урартських написів зберігається в музеях СНД (у Тбілісі й у Єревані). Деякі з цих написів були знайдені на території колишнього Радянського Союзу.
Велике значення для вивчення політичної історії Урарту мають ассірійські написи. Вони дають деяке представлення про найдавнішу історію урартів з XIII до IX в. до н.е. Наприклад, написи Салманасара III проливають світло на історію виникнення Урартського царства. Особливу цінність для вивчення історії Урарту представляють написи ассірійського царя Саргона II, у яких описуються його урартські походи, зокрема великий похід 714 р. Складні взаємини, що існували між Ассирією й Урарту в VIII-VII ст. до н.е., знайшли своє відображення в цілому ряді ассірійських написів, зокрема в переписуванні ассірійських царів зі своїми чиновниками. Безсумнівно, велика кількість цінних даних, що стосується історії Урарту, могли б дати хетські написи. Однак ці написи ще дуже мало вивчені під цим кутом зору.
Пам'ятники матеріальної культури дають можливість вивчати рівень розвитку техніки, деякі сторони господарського життя, побут і мистецтво урартів. Хоча дійсні розкопки проводилися лише в центрі древньої держави, у Вану, а також у північній частині країни (розкопки Б. Б. Піотровського в Кармир-Блуре, біля Єревана), усе-таки виявлені і збережені пам'ятники матеріальної культури представляють великий історичний інтерес. Серед них слід зазначити знаряддя праці (сошники, сокири, вили, ножі, жорнова), зброя (мечі, наконечники стріл, щити, шоломи), кераміку, вироби художнього ремесла і мистецтва (скульптура, бронзові статуетки і посудини), нарешті, предмети релігійного культу. Пам'ятники матеріальної культури древніх урартів дають яскраве представлення про рівень розвитку техніки, зокрема металургійного виробництва. Різноманітні предмети побуту, знайдені під час розкопок на території Кавказу в цілому, дають можливість детально вивчити економіку, техніку і матеріальну культуру найдавніших народів Кавказу в третьому — першому тисячоріччях до н.е. і установити їхні зв’язки з племенами Урарту і сусідніх країн.
Деякий матеріал надає можливість вивчення звичаєвого права, побуту і фольклору народів сучасного Кавказу. Нартський епос, старо-вірменська епічна поема “Давид Сасунський”, різноманітні легенди, перекази, казки і пісні кавказьких народів зберегли багато пережитків далекої старовини, можливо, що походять з урартської епохи. Такі ж відгомони далекого минулого збереглися й у знаменитій історичній праці старо-вірменського письменника Мойсея Хоренського.
Категория: Доклады | Добавил: opteuropa | Теги: доповідь з права., КОНТРОЛЬНА, скачать реферат, курсач, курсова, курсовая работа, магістерська, лабораторна робота, скачати доповідь, дипломн
Просмотров: 116 | Загрузок: 3 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Украина онлайн

Рейтинг@Mail.ru

подать объявление бесплатно