| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Види права водокористування
| [ Скачать с сервера (38.0 Kb) ] | 01.01.2018, 18:15 |
| Види права водокористування. В основу цільового використання вод покладено принцип раціонального, економного водокористування з врахуванням екологічних вимог. Пріоритетним з них є користування водними об’єктами для питних і побутових потреб населення, метою якого є забезпечення населення водою питної якості, для інших господарсько-побутових потреб. Якість води повинна відповідати встановленим державним стандартам, нормативам екологічної безпеки водокористування та санітарним нормам (глава 8 ВК України). Питне та господарсько-побутове водопостачання буває централізованим і нецентралізованим. Централізована система водопостачання - це технологічний комплекс з об’єктами, спорудами, розподільчими мережами, зв’язаними єдиним технологічним процесомвиробництва, транспортування та доведення питної води до споживачів населених пунктів. Централізоване водопостачання здійснюється підприємствами, установами та організаціями, що мають відповіднуліцензію (дозвіл). Вони зобов’язані здійснювати постійне спостереження за якістю води у водних об’єктах, підтримувати в належному стані зону санітарної охорони водозабору та повідомляти державні органи санітарного нагляду, екології та природних ресурсів, водного господарства, місцеві ради про відхилення від встановлених стандартів і нормативів якості води. На централізованих водозаборах підземних вод у межах їх родовищ та на прилеглих територіях водокористувачі повинні облаштовувати локальну мережу спостережувальних свердловин. Нецентралізована система водопостачання - це забезпечення споживачів питною водою із колодязів, за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), використання індивідуальних установок, пристроїв для забору води безпосередньо з поверхневих або підземних водних об’єктів, постачання фасованої води. Особливе місце належить підземним водам питної якості. Ці води використовуються насамперед для задоволення потреб питного і побутового водопостачання населення, а також харчової промисловості та тваринництва (ст.61 ВК України). Використання їх в інших цілях, як правило, не допускається. Самостійним видом є використання водних об’єктів, які віднесені у встановленому порядку до категорії лікувальних і які включені до спеціального переліку. Дані водні об’єкти використовуються виключно у оздоровчих і лікувальних цілях. У них заборонено скидати зворотні води і на ці водні об’єкти встановлено особливий охоронний порядок. Користування водними об’єктами для відпочинку і спорту здійснюється як у порядку загального, так і спеціального водокористування. Води для цих цілей використовуються в місцях, визначених відповіднимирадами у порядку, встановленому законодавством. При наявності підстав дане право водокористування може бути заборонено або обмежено (ст.45 ВК України). Користування водними об’єктами для потреб сільського і лісового господарства здійснюється у порядку загального і спеціального водокористування (ст. 65 ВК України). Зрошення сільськогосподарських земель стічними водами може бути дозволено державними органами охорони навколишнього природного середовища за погодженням з органами санітарного і ветеринарногонагляду. Метою цього водокористування є забезпечення водою аграрних та інших організацій, громадян, які займаються сільськогосподарським виробництвом. При цьому зрошення сільськогосподарських угідь, скидання дренажних вод у водні об’єкти здійснюється у порядку спеціального водокористування на підставі відповідних дозволів. Водокористувачі зобов’язані вживати заходів щодо попередження підтоплення, заболочення та забруднення земель. Аналогічний порядок поширюється і на лісогосподарське водокористування. Одним з цільових видів є спеціальне водокористування для потреб промисловості і гідроенергетики. Водокористувачі зобов’язані додержуватися встановлених умов даного водокористування, екологічних вимог, а також вживати заходів до скорочення витрат води, до припинення скидання стічних вод шляхом вдосконалення технологій виробництва і схем водопостачання (застосування безводних технологічних процесів, повітряного охолодження, зворотного водопостачання та інші). При цьому водокористуванні допускається витрачання питної води в межах лімітів, встановлених місцевими радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища. Для гідроенергетики лімітування води не передбачено. У передбачених законодавством випадках (стихійні лиха, аварії та інші обставини, при перевитраті підприємством встановленого ліміту споживання води з водопроводів) місцеві ради мають право зменшувати або забороняти споживання для промислових цілей питної води в інтересах першочергового задоволення питних та побутових потреб населення. Основним завданням водокористування для потреб гідроенергетики є забезпечення спеціальних установок для одержання механічної або електричної енергії. Користування водними об’єктами для даних цілей повинно здійснюватися з урахуванням інтересів інших галузей народного господарства при додержанні комплексного використання вод. Специфічним видом є користування водними об’єктами для потреб водного транспорту, яке здійснюється на судноплавних водних об’єктах, внутрішніх (морських), територіальних водах, що є водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли є повна або часткова заборона. Порядок віднесення внутрішніх водних шляхів до категорії судноплавних затверджується Кабінетом Міністрів України (ст.67 ВК України). Користування водними об’єктами для плавання на маломірних суднах (веслових, моторних човнах) дозволяється з дотриманням правил, що встановлюються відповідними радами за погодженням з Українською державною інспекцією Регістру і безпеки судноплавства. Певні особливості має спеціальне водокористування водним об’єктами для потреб рибного і мисливського господарства. На водних об’єктах, що використовуються для зазначених цілей, права водокористувачів можуть бути обмежені в інтересах рибного господарства та водного промислу. Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об’єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України. Водокористувачі, яким надано в користування рибогосподарські водні об’єкти (їх частини), зобов’язані здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об’єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову риби. Проведення гідромеліоративних робіт у місцях, де перебувають водоплавні птахи, хутрові звірі, а також промисловий вилов риби в місцях, де розводяться бобри і хохулі, здійснюється за погодженням з державними органами рибного і мисливського господарства. Зазначені та інші питання користування водами для потреб рибного і мисливського господарства регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про тваринний світ", іншими актами законодавства. Користування водними об’єктами може здійснюватися також: для протипожежних потреб. Для такого водокористування спеціальний і дозвіл не потрібен. Забір води для зазначених потреб може здійснюватися з будь-яких водних об’єктів, в кількості, необхідній! для ліквідації пожежі. Натомість забороняється з водних об’єктів, спеціально призначених для протипожежних потреб, використовувати воду в будь-яких інших цілях. Окремим видом водокористування є скидання стічних вод у водні об’єкти. Таке скидання дозволяється лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов’язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони: - можуть бути використані в системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання; - містять цінні відходи, що можуть бути вилучені; - містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи технологічних відходів; - містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації; - містять токсичні речовини та збудників інфекційних захворювань; - за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи; - призводять до підвищення температури води водного об’єкта більш ніж на 3 градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період; - є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження. Крім того, забороняється скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар’єри тощо). Скидання ж вод з накопичувачів промислових забруднених стічних вод у поверхневі водні об’єкти має здійснюватися згідно з індивідуальним регламентом, погодженим з державними органами екології та природних ресурсів. Хоча водним законодавством визначені два види порядку користування водними об’єктами (право загального і спеціального водокористування), однак у ВК України передбачені випадки, коли за своїм характеромвикористання водних об’єктів не є спеціальним. Законодавством визначені види неспеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних), подача (перекачка) води водокористувачам у маловодні регіони, використання підземних вод для вилучення корисних компонентів, бурові, геологорозвідувальні роботи, якщо вони виконуються без забору води та скидання зворотних вод, та інше (ч.3 ст.48 ВК України). За строками здійснення право користування водами поділяється на безстрокове та строкове. При безстроковому (постійному) строк користування водами не встановлюється, наприклад, не встановлюється строк користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту. При строковому, яке в свою чергу може бути короткостроковим (до трьох років) і довгостроковим (від 3 до 25 років), строк встановлюється. Законодавством при необхідності передбачається подовження строку водокористування на період відповідного строку короткострокового або довгострокового користування. 2.Особливості управління в сфері використання та охорони вод. КМ України у сфері охорони навколишнього природного середовища здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання водних ресурсів87. ВК України відносить до відання КМ України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів такі функції: 1) реалізація державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; 2) розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення; 3) здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; 4) визначення пріоритетів водокористування; 5) забезпечення розробки державних цільових, комплексних, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, затвердження регіональних програм; 6) визначення порядку діяльності органів державної виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, координація їхньої діяльності; 7) встановлення порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду, а також розробки та затвердження нормативів скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти; 8) прийняття у разі виникнення аварійних ситуацій рішень про скидання стічних вод з накопичувачів у водні об'єкти, якщо вони призводять до перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у цих об'єктах; 9) організація і координація робіт, пов'язаних з попередженням та ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха, шкідливої дії вод або погіршенням якості водних ресурсів; 10) прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) діяльності підприємств, установ, організацій та об'єктів у разі порушення ними вимог водного законодавства; 11) затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів, які забезпечують водопостачання території більш як однієї області; 12) керівництво зовнішніми зв'язками України в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; 13) вирішення інших питань у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Мінприроди України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічній та в межах своєї компетенції раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (поверхневих та підземних вод, внутрішніх морських вод і територіального моря та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної [морської] економічної зони України), розвитку водного господарства і меліорації земель, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів. Мінприроди України у сфері: 1) охорони та відтворення вод (поверхневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресурсів: а) забезпечує нормативно-правове регулювання з питань: - правил, нормативів, норм з охорони та відтворення вод (поверхневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресурсів, аналізує практику їхнього застосування; - лімітів забору, використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти; - надання документів дозвільного характеру у цій сфері; - порядку з питань розроблення та затвердження нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти; - методик та методичних вказівок щодо встановлення технологічних нормативів у цій сфері; - умов скидання вод у водні об'єкти та підземні горизонти; - критеріїв визначення екстремально високого рівня забруднення вод; б) видає, анулює, здійснює переоформлення та видачу дублікатів дозволів на проведення робіт на землях, зайнятих морями; в) веде перелік підприємств, установ, організацій, які розробляють проекти нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти; 2) розвитку водного господарства і меліорації земель - забезпечує нормативно-правове регулювання з питань щодо: - правил, нормативів, норм у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, аналізує практику їхнього застосування; - організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель; - ведення державного водного кадастру за розділом "Водокористування"; - переліку водних об'єктів місцевого значення; - консервації меліоративних систем та окремих об'єктів інженерної інфраструктури; - проведення планово-попереджувальних ремонтів меліоративних систем і споруд; - надання документів дозвільного характеру в цій сфері. Держгеонадра України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра екології та природних ресурсів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Ця служба: - видає у встановленому порядку спеціальні дозволи на: будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; - здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр і раціональним та ефективним використанням надр України, у тому числі за веденням пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення підземних вод; - виявляє недіючі свердловини на воду та вживає заходів щодо їхньої ліквідації або ремонту і подальшого використання; - забезпечує розвиток мінерально-сировинної бази, організацію геологічного, геофізичного, геохімічного, гідрогеологічного, інженерно-геологічного та еколого-геологічного, сейсмічного вивчення надр, пошуку і розвідки корисних копалин на території України, у межах територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України; - здійснює моніторинг мінерально-сировинної бази, геологічного середовища та підземних вод; - веде державний облік підземних вод та водного кадастру. Спеціально уповноваженим органом державної виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство України), яке є центральним органом виконавчої влади. Його діяльність спрямовується і координується КМ України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держводагентство України входить до системи органів виконавчої влади та створюється для реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів. Основними завданнями Держводагентства України є: - внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів; - реалізація державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку водного господарства і меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних та осушувальних систем. Управління у сфері охорони та використання вод здійснює також Міністерство надзвичайних ситуацій України (МНС України), яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, рятувальної справи та гасіння пожеж, державного нагляду у сфері техногенної, пожежної, промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності. МНС України відповідно до покладених на нього завдань: - затверджує форму та порядок ведення журналу обліку місць масового відпочинку населення на водних об'єктах; - веде державний водний кадастр за розділом "Поверхневі води" та державний облік поверхневих вод; - здійснює моніторинг забруднення навколишнього природного середовища у пунктах державної системи гідрометеорологічних спостережень: атмосферного повітря в населених пунктах та опадів (вміст забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів, транскордонне перенесення забруднюючих речовин); снігового покриву; річкових, озерних (гідрохімічні та гідробіологічні показники, у тому числі радіонукліди) та морських вод (гідрохімічні показники); ґрунтів різного призначення (вміст залишкової кількості пестицидів та важких металів); радіаційної обстановки (визначення експозиційної дози гамма-випромінювання); повеней, паводків, селів; | |
| Просмотров: 514 | Загрузок: 6 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |