| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Виникнення класичної політичної економії в Англії
| [ Скачать с сервера (40.5 Kb) ] | 06.03.2018, 00:32 |
| Уільям Петті (1623—1687) — основоположник класичної по¬літичної економії в Англії. Він народився в сім'ї ремісника. У 14 років найнявся юнгою на торгове судно. Згодом вивчав медицину, математику, фізику, захоплювався музикою. З 1650 p. він — профе¬сор анатомії в одному з англійських коледжів. Під час придушення визвольного руху в Ірландії був військовим лікарем. За рахунок зе¬мель, конфіскованих у ірландців, став великим землевласником. Оцінка економічних поглядів У. Петті є неоднозначною. Одні вважають його меркантилістом, інші (здебільшого марксисти) — засновником класичної політичної економії. Детальний аналіз його праць дає, однак, підстави для висновку, що він є економістом пере¬хідного періоду від меркантилізму до класичної політичної еконо¬мії. Його перу належить кілька наукових творів: «Трактат про податки і збори» (1662), «Слово мудрим» (1664), «Політична анатомія Ірландії» (1672), «Політична арифметика» (1676), «Різне про гроші» (1682). У своїх працях, особливо ранніх, Петті віддає данину мерканти¬лізму. Обґрунтовуючи економічну політику держави, він розвиває теорію торгового балансу, виступає за нагромадження в країні золо¬та і срібла, виправдовує колоніальну експансію, виступає як прихи¬льник втручання держави в економічне життя. Водночас уже в першій своїй праці Петті далеко виходить за ме¬жі питань, що їх звичайно розглядають меркантилісти. Він пише про гроші, позичковий процент, вексельний курс, податки, земельну ренту, монополії та інше. Постановка і вирішення цих питань відрі¬зняють його від меркантилістів. У меркантилістів економічне пізнання — лише засіб для вирі¬шення конкретних питань, у Петті — розвиток самої економічної теорії, яка може застосовуватись на практиці. Не випадково його вважають «першим професійним економістом». К. Маркс назвав його найгеніальнішим і найоригінальнішим економічним дослідни¬ком, «батьком політичної економії». Сам Петті, який усвідомлював свою роль у розвитку нової науки, яку він називав «політичною арифметикою», або «політичною ана¬томією», писав, що він намагався зробити “...в загальних рисах пер¬ший нарис політичної анатомії»''. Завдання науки Петті вбачав у необхідності пояснити «таємничу природу» цілого ряду явищ, з'ясувати суть економічних процесів. Застосував Петті й новий метод дослідження економічних явищ. Перебуваючи під значним впливом таких філософів-матеріалістів, як Ф. Бекон і Т. Гоббс, саме в них він запозичив деякі методологічні за¬сади, які доповнив розробленими ним самим статистичними таблиця¬ми. Недарма Петті називають ще й батьком економічної статистики. Медик за освітою, він розглядає економічний лад країни як жи¬вий організм, «політичне тіло», а відтак бере собі за мету з'ясувати його «анатомію». Такий підхід наштовхнув його на висновок про іс¬нування закономірностей функціонування «політичного тіла». Він ставить проблему економічного закону. Отже, на відміну від мер¬кантилістів, які використовували емпіричний, описовий метод, Пет¬ті заклав основи абстрактного методу в політичній економії. Засто¬сування цього методу, хоч і не до кінця розробленого, є однією з основних заслуг Петті. Визначення багатства. Уже сама постановка цього питання бу¬ла в Петті іншою, ніж у меркантилістів. Він намагається не просто дати його визначення, а й кількісно підрахувати його з тим, щоб сприяти впорядкуванню оподаткування. На відміну від меркантилістів, він бачить багатство як суму ру¬хомого й нерухомого майна. У праці «Слово мудрим» він дає пере¬лік предметів, що становлять багатство, — сукупність земельних угідь, будівель, худоби, кораблів, золотої і срібної монети, посуду із золота і срібла, меблів, запасів різних товарів (залізо, мідь, олово, тканини, зерно, сіль), коштовних каменів та інше. Поряд з таким конкретним визначенням, Петті дає й загальне (абстрактне) визначення багатства. У праці «Політична арифмети¬ка» він пише, що багатство кожної нації міститься, головне, у тому прибутку, який вона має у зовнішній торгівлі, бо саме зовнішня тор¬гівля доставляє більше «золота, срібла, коштовних каменів і іншого загального багатства». Проте, як уже зазначалось, золото і срібло — це не єдиний вид ба-гатства. Заслугою Петті є усвідомлення «виробничого» походження багатства, джерелом якого є не сфера обігу, а праця, виробництво. Теорія вартостіШеттї вважають засновником трудової теорії вар-тості. До проблеми визначення вартості він підходить з позиції пропор-ційного обміну, що визначається витратами праці на виробництво това¬рів і залежить від її продуктивності в різних галузях! У «Трактаті про податки і збори» Петті пише: «Якщо хтось може видобути... і доставити в Лондон одну унцію срібла, за той самий час, за який він здатний ви¬робити один бушель хліба, то перша становитиме природну ціну друго¬го» . Якщо ж, на думку Петті, продуктивність праці з видобутку срібла зросте, наприклад, удвічі, то бушель хліба буде прирівнюватися вже до двох унцій срібла. Отже, «природна ціна» у Петті — це, по суті, вар¬тість. Але у Петті немає розуміння вартості як об'єктивної реальності, як внутрішньої властивості товару. Він визначає не вартість товару, а його відносну вартість у грошовому вираженні, не відокремлюючи вар¬тість від ціни, її грошового визначення. Вартість, на думку Петті, створює не будь-яка праця, а лише та, що витрачається на видобуток золота і срібла, які з самого початку функціонують як мінові вартості. Решта продуктів праці — це спо¬живні вартості, які лише в обміні стають міновими вартостями. У Петті немає чіткого розмежування вартості й споживної вартості. А оскільки у виробництві споживної вартості бере участь не лише праця, а й природа, то Петті поширює її дію на створення вартості. Звідси крилатий вислів Петті «Праця — батько і найбільш активний принцип багатства, земля — його мати». Земля у нього теж стає фактором вартості. | |
| Просмотров: 400 | Загрузок: 10 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |