| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні
| [ Скачать с сервера (146.5 Kb) ] | 22.06.2017, 15:59 |
| У Цивільному процесуальному кодексі України закріплено три види судочинства у цивільних справах, у тому числі окреме провадження, в порядку якого розглядаються і вирішуються справи про встановлення визначених у законі юридичних фактів (за умови, що такі факти породжують для особи певні правові наслідки і їх встановлення, не пов’язане із вирішенням спору про право). Встановлення спеціального порядку розгляду і вирішення зазначених справ пов’язане з тим, що вони мають свої специфічні риси, наприклад, щодо суб’єктного складу, дії принципів цивільного процесу, меж судового розгляду тощо. Із прийняттям у 2004 р. ЦПК України окреме провадження як вид цивільного судочинства було суттєво реформовано. Зокрема, законодавцем значно розширено коло справ, що розглядаються і вирішуються в його порядку, а також встановлено, що перелік цих справ не є вичерпним . Необхідність здійснення захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів громадян обумовлює важливе значення передбаченої законом можливості встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення . Виходячи зі змісту актів цивільного процесуального права, справи окремого провадження, що підпадають під цивільну юрисдикцію суду, можна поділити на три групи: 1) справи, порядок розгляду і вирішення яких визначений цивільним процесуальним законодавством (ч. 2 ст. 234 ЦПК України); 2) справи, що тільки поіменовані у ЦПК України, а особливості їх розгляду визначені іншими актами законодавства (ч. 3 ст. 234 ЦПК України); 3) інші справи у випадках, встановлених законом (ч. 3 ст. 234 ЦПК України) . Метою даної доповіді є розкриття окремих аспектів розгляду заяви про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. У відповідності до ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні має юридичне значення, зокрема, в контексті інституту спадкування. Так, подіями і діями, із наявністю яких пов'язується можливість у певного кола осіб стати спадкоємцями є такі факти: кровне споріднення, перебування в зареєстрованому шлюбі, усиновлення (удочеріння),знаходження на утриманні та наявність заповідального розпорядження . Окрім цього, встановлення факту перебування особи на утриманні може знадобитися для: - призначення пенсії з нагоди втрати годувальника; - відшкодування шкоди, якщо допомога, що надавалась померлим утримувачем була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Доводиться встановлення факту отримання особою постійної допомоги від померлого, якщо ця допомога була основним джерелом існування. Необхідно, що допомога надавалася постійно і була основним джерелом засобів до існування. Підлягає доведенню також наявність самостійного джерела доходу у заявника (наприклад, зарплати, стипендії, пенсії і т.д.), а також співвідношення розміру доходу та допомоги, одержуваної заявником. При цьому, одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання . Заявником доводиться також: - власна непрацездатність; - відсутність можливості встановити факт перебування особи на утриманні іншим шляхом; - мета встановлення факту перебування особи на утриманні. Утримання дітей померлих батьків передбачається і не вимагає доказів, за винятком дітей, оголошених у відповідності до законодавства повністю дієздатними або таких, що досягли віку 18 років. Знадобляться наступні докази: - довідка з місця проживання про те, що особа зверталася за отриманням довідки про перебування на утриманні; - докази непрацездатності особи; - відомості про самостійний заробіток, якщо такий є, наприклад довідка про заробітну плату, про розмір стипендії, пенсії; - докази отримання постійної допомоги з боку померлого, наприклад: показання свідків; квитанції переказів; банківські документи тощо; - докази родинних відносин, термін перебування на утриманні, якщо потрібно . Факт перебування фізичної особи на утриманні звичайно підтверджується довідкою житлово-експлуатаційних органів. Якщо її одержати не можна, то можна звернутися з заявою до суду про встановлення факту. При цьому суд має з'ясувати, що було саме утримання (допомога для заявника була постійним і основним джерелом існування) і що воно тривало стільки, щоб спричинити правові наслідки для заявника. Такими наслідками можуть бути призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника (у разі смерті годувальника таке право виникає в непрацездатних членів сім'ї) або одержання спадщини (це право мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше п'яти років) . Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника відповідного страхового стажу на день смерті. У переліку непрацездатних членів сім’ї, зазначених у ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», вказуються, зокрема, «чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років» (далі - особа, зайнята доглядом за дитиною померлого годувальника). Тобто особа вважається непрацездатною, якщо вона не працює і доглядає за дитиною померлого годувальника до досягнення нею 8 років. Інша умова для призначення цього виду пенсії - утриманство, яке означає перебування особи на повному утриманні померлого годувальника або одержання від нього допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування. Як відомо, єдиною категорією осіб, котрим пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від перебування на утриманні годувальника, є діти. Усі інші непрацездатні члени сім’ї, у т.ч. особи, зайняті доглядом за дитиною померлого годувальника, повинні підтверджувати наявність утриманства у загальному порядку, передбаченому Постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 N 22-1. У п.18 цього нормативно-правового акта у редакції від 15.10.2009 передбачено, що за документ, який засвідчує юридичний факт перебування на утриманні годувальника непрацездатних членів сім’ї, приймається «довідка про перебування на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, або про спільне проживання з годувальником на момент його смерті». Чи доцільні вимоги про підтвердження факта утриманства і відповідно надання вищенаведених довідок для осіб, зайнятих доглядом за дитиною померлого годувальника? Адже, наприклад, у Російській Федерації ст. 9 Федерального закону «О трудовых пенсиях в Российской Федерации» встановлено, що особам, зайнятим доглядом за дитиною померлого годувальника, пенсія призначається незалежно від того, перебували вони чи ні на утриманні померлого годувальника. Тобто ця категорія осіб, як і діти годувальника, не повинна доводити факт утриманства. Як випливає зі змісту ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», особи, зайняті доглядом за дитиною померлого годувальника, могли працювати за життя годувальника. Висновки щодо роботи осіб у період життя годувальника мають неабияке значення для доведення перебування на утриманні, тому що утриманство передбачає надання матеріальної допомоги годувальником члену сім’ї, що звертається за призначенням пенсії. У випадку, коли особа раніше працювала, заробляла більше померлого годувальника, відповідно не потребувала і не отримувала від нього будь-якої матеріальної підтримки, але у зв’язку зі смертю годувальника вирішила не працювати, а доглядати за його дитиною, якій ще не виповнилося 8 років, вона повинна надати довідку про перебування на повному утриманні або одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування. Звісно, її видача уповноваженими органами (житлово-експлуатаційними або іншими організаціями з місця проживання (реєстрації), органами місцевого самоврядування) у такому разі законних підстав, на мій погляд, не матиме. Для підтвердження факту утриманства існує ще можливість надати довідку про спільне проживання. У науковій літературі з пенсійного забезпечення багатьма вченими цілком обгрунтовано відстоюється позиція, що сумісне проживання з померлим годувальником не можна вважати обов’язковою умовою для визнання утриманства. Питання про перебування на утриманні у цьому випадку слід вирішувати на загальних підставах, оскільки проживання, наприклад, у різних районах одного міста, не заважає надавати допомогу, що була «постійним і основним джерелом засобів для існування». На мою думку, вимога щодо надання підтверджуючих документів про перебування на утриманні особами, що здійснюють догляд за дитиною померлого годувальника до досягнення нею 8 років, не є доцільною. Вбачається, що виділенням цих осіб в окрему группу, законодавець намагався, зокрема, компенсувати втрату заробітної плати можливістю отримувати пенсію у зв’язку з втратою годувальника. Тому при призначенні Пенсійним фондом України цього виду пенсії даній категорії громадян увага має бути приділена насамперед дослідженню і підтвердженню таких умов як відсутність роботи та наявність догляду за дитиною до досягнення нею 8 років. Встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним й основним джерелом засобів до існування, навіть якщо утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що: 1. за загальним правилом право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника мають непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а вразі смерті пенсіонера або осіб в період проходження строкової військової служби – незалежно від тривалості страхового стажу (ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року). | |
| Просмотров: 2408 | Загрузок: 27 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |