| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИННОСТІ. ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ БОРОТЬБИ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ
| [ Скачать с сервера (32.2 Kb) ] | 25.01.2013, 22:01 |
| Попередження злочинів на загальносоціальному рівні здійснюється в результаті сукупності економічних, ідеологічних, правових та інших заходів. Це підвищення життєвого рівня громадян, розвиток демократії, прозорість, гласність діяльності державних інституцій, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, громадських організацій, підприємств різних форм власності, суспільної активності населення (а не тільки політичної), підвищення рівня освіти і культури, правової свідомості. Подібні заходи не мають безпосередньої спрямованості на боротьбу зі злочинністю, але вони створюють передумови, які протистоять появі причин і умов злочинності. Проблема підвищення рівня навчання в школі має і кримінологічний аспект, оскільки більшість злочинців погано навчались у школі, не мають середньої освіти. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності складається із заходів, які безпосередньо направлені на усунення причин і умов вчинення злочинів. Специфіка таких заходів попередження злочинності полягає (на відміну від загальносоціальної профілактики) в їх спеціальному призначенні і цілеспрямованості на усунення конкретних криміногенних факторів. Спеціально-кримінологічні заходи цілком обумовлені наявністю злочинності (загальносоціальні заходи будуть здійснюватись незалежно від криміногенних факторів), її станом, характером діючих криміногенних факторів. Одночасно загальносоціальні та спеціально-кримінологічні фактори тісно пов’язані. Особливе місце у сфері спеціально-кримінологічного попередження займає кримінально-правова боротьба зі злочинністю – виявлення осіб, що вчиняють злочини, їх покарання, виправлення і перевиховання. Незважаючи на те, що така діяльність здійснюється з приводу уже вчиненого злочину, її соціальне призначення полягає в попередженні нових злочинів, утримання від вчинення злочинів інших нестійких членів суспільства. Інколи притягнення до кримінальної відповідальності за деякі злочини (незаконне виготовлення, носіння зброї) є способом попередження більш тяжких злочинів. Спеціально-профілактичне значення мають і деякі види додаткових покарань, які дозволяють усувати криміногенні ситуації (позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю). За об’ємом застосування попереджувальні заходи поділяються на такі, що здійснюються: а) в межах усього суспільства; б) в межах певних соціальних груп (неповнолітніх); в) відносно визначеного контингенту осіб (рецидивність); г) відносно причин і умов, що сприяють вчиненню злочину певною особою (індивідуальна профілактика). Індивідуальна профілактика часто містить у собі елементи морально-суспільного або державного примусу, тому важливо правильно визначити, по відношенню до кого, в яких випадках і які саме заходи індивідуальної профілактики можуть застосовуватись. З урахуванням цього необхідно диференціювати: – заходи по відношенню до тих, хто вже скоїв злочин, з метою виправлення, перевиховання і недопущення рецидиву; – заходи по відношенню до тих, хто злочину не вчинив, але характеризується антисоціальною поведінкою (порушує громадський порядок, пиячить, бомж); – заходи по відношенню до тих, хто не проявив себе негативно, але опинився в ситуації, яка може вплинути на його поведінку (несприятлива обстановка в сім’ї). За територіальним масштабом застосування попереджувальні заходи можуть бути: а) загальнодержавними; б) регіональними (область); в) місцевими (місто, село, регіон). За характером профілактичні заходи класифікуються: • на господарсько-економічні – полягають в усуненні криміногенних факторів за допомогою економічних засобів (підвищення життєвого рівня населення, житлово-побутових умов, розширення матеріальної бази, організації дозвілля); • соціально-політичні – полягають в удосконаленні суспільних відносин, розширенні демократії, підвищення суспільної активності членів суспільства; • ідеологічні – полягають у формуванні життєвої позиції, що втілює моральні вимоги суспільства; • організаційно-управлінські – пов’язані головним чином із вдосконаленням діяльності різних інститутів громадських організацій з метою своєчасного попередження і усунення появи криміногенних факторів, використання максимальних можливостей відповідного органу і організації для профілактичної роботи; • технічні – заходи, що містять різні засоби і пристосування, які ускладнюють скоєння злочинів (сигналізації, запираючі пристрої); • правові заходи – полягають у встановленні нормативними актами певних заборон і обмежень (придбання, носіння зброї), прав і обов’язків організацій, установ, посадових осіб щодо участі в попередженні злочинності взагалі або конкретних злочинів, зокрема. Важливими видами класифікації попереджувальних заходів є їх розмежування за об’єктом впливу, тобто за видами злочинів і специфікою їх причин і умов, на які цей вплив направлено, а також за суб’єктом профілактичної діяльності. Суб’єктами попередження злочинності є: 1. Державні органи, громадські організації (об’єднання), колективи, приватні структури (господарські, навчальні, благодійні), а також громадяни, які цілеспрямовано здійснюють на різних рівнях і в різних масштабах профілактичну діяльність, наділені у зв’язку з цим певними правами й обов’язками і несуть відповідальність за їх реалізацію. Для ефективного функціонування системи суб’єктів профілактики необхідно, щоб для профілактичної діяльності чітко визначались об’єкти впливу і цілі роботи, забезпечувалась їх взаємодія, повноваження мали методичну і правову регламентацію, задачі реалізовувались підготовленими кадрами. 2. Органи внутрішніх справ (ОВС) здійснюють попереджувальну діяльність переважно на спеціально-кримінологічному рівні. Це здійснення заходів, які безпосередньо впливають на криміногенні фактори, усуваючи або нейтралізуючи їх (профілактична робота з особами, поставленими на профілактичний облік), і які передбачають інформування відповідних державних органів, громадських організацій, посадових осіб про виявлені в процесі здійснення правоохоронної діяльності причини і умови вчинення злочинів (чи окремих їх видів), що вимагають їх усунення. ОВС здійснюють аналіз стану злочинності, її тенденції і факторів, що впливають на неї, на обслуговуваній території. Розробляють пропозиції для комплексних планів попередження злочинності. Частину профілактичних заходів ОВС здійснюють по справах щодо конкретних злочинів, інших правопорушень. Ці заходи мають головним чином індивідуально-попереджувальний характер. Вони пов’язані із впливом на обставини, що обумовлюють поведінку певної особи. ОВС виконують загальнопрофілактичні (неперсоніфіковані) функції підтримання правопорядку на вулицях і в громадських місцях. Роль у попередженні злочинності підрозділів ОВС (карного розшуку, дільничних інспекторів, слідчих, ДАІ та ін.) визначається специфікою покладених на них задач. 3. Органи прокуратури здійснюють нагляд за точним і однаковим виконанням законів всіма органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими особами, підприємствами, громадянами. Органи прокуратури всіх рівнів виявляють і усувають порушення, які можуть сприяти скоєнню злочинів. Прокуратура організує координацію дій суб’єктів профілактичної діяльності, аналізує інформацію про злочинність, причини і умови різних видів злочинів в області, районі, місті. Вносить подання, приписи в будь-які органи, посадовим особам щодо усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів. 4. Суд зобов’язаний по кожній справі встановити причини і умови скоєння даного конкретного злочину і вжити заходів (винесення постанов, ухвал тощо) в установі щодо усунення причин і умов скоєння злочинів. Профілактичний ефект діяльності суду пов’язаний, в першу чергу, з виконанням його основної задачі – здійснення правосуддя. Виносячи справедливий і обґрунтований вирок по кримінальних справах, суд здійснює загальну і спеціальну превенцію. Особливе профілактичне значення мають виїзні судові засідання. Профілактичну направленість мають статистично-аналітична робота й узагальнення судової практики. Обґрунтованість і ефективність системи профілактики злочинності, узгодженість дій усіх підсистем, правильність визначення задач, які необхідно вирішити, багато в чому залежать від повноти і точності: а) прогнозу тенденцій стану і структури злочинності в залежності від зміни комплексу причин і умов, що впливають на неї; б) планування профілактичної діяльності. Застосування прогнозу і планування у попередженні злочинності як специфічній сфері цілеспрямованого регулювання суспільних процесів у суспільстві створює необхідні умови для вироблення стратегії і тактики профілактики злочинів. Кримінологічний прогноз ґрунтується на даних про злочинність та інші правопорушення, на демографічних, економічних, психологічних та інших факторах, що впливають на неї, а також на результатах впливу на її стан і структуру заходів боротьби зі злочинністю. На основі оцінки цих даних розробляються прогнози тенденцій злочинності (кримінологічний прогноз). Прогноз є базою для комплексного і галузевого планування попередження злочинності на відповідному рівні (держава, регіон, об’єкт). Кримінологічне планування, поєднуючи вирішення найближчих і перспективних задач, входить у систему державного планування економічного і соціального розвитку. Кримінологічний прогноз – це основане на об’єктивних даних закономірностей розвитку суспільних процесів і явищ (що випливають з пов’язаними з ними криміногенними факторами) наукове передбачення стану, структури, динаміки злочинності на певній території у визначений проміжок часу. | |
| Просмотров: 1023 | Загрузок: 112 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |