| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Збройні сили україни в період національно-визвольної боротьби 1917—1920рр.
| [ Скачать с сервера (52.5 Kb) ] | 16.02.2018, 22:37 |
| У першу світову війну російський уряд мобілізував до війська майже все чоловіче населення України. З революційними подіями 1917р. в України розпоченаєтся війсковий рух, метою якого було створення національної армії. Організовується військові клуби, що займаються формуванням українских вій-скових частин, переведенням українців-війскових для служби на своїй землі. Російський революційний уряд і військове командування вороже ставилися до цого. Протягом 1917р. було стихійно створено чимало українських військових підрозділів. Та тільки після проголошення Центральною Радою Української Народною Республікою (УНР) розпочалося по-справжньому створення націо-нальних Збройних Сил. 16 січня 1918р. Центральна Рада УНР ухвалила закон про утворення народної армії на міліційній основі для оборони держави від зовнішнього воро-га. Вона створювалася за територіальним принципом (в округах). Були сфор-мовані окремі кадрові частини. Навчання воїнів проводили війскові інструкто-ри. Було схалено тимчасову форму одягу (однострій) українського війська. Від-знаки роду військ та номери військової частини вишивалися на комері блузи. Рід війська позначався так: піхота — навхрест дві гвинтівки; артилелія — два гарматних дула; кіннота — дві шаблі і т. д. У війську не встановлювалися військові ранги (звання), а запроваджувалися тільки військові посади, зазнача-лися виконувані функії. Такими відзнаками були срібні або золотисті шеврони з кутом догори різної кількості — залежно від посади. Їх прикріплювали на правому рукаві вище ліктя. У квітні 1918р. приймаєтся рішення про реор-ганізацію народної міліції в регулярну українську армію з 8—10 військових те-риторіальних корпусів. Проте уряд УНР не встиг це здійснити. 29 квітня 1918р. відбувся державний переворот, і до влади прийшов геть-манський уряд на чолі з генералом П. Скоропадським (1873 — 1945). Він при-значив на посади військового міністра та віце міністрів Української Держави російських і німецьких генералів, які гальмували створення української армії. В липні 1918р. рада міністрів ухвалила закон про загальний військовий обов'язок, затвердила план організації української армії. Строк дійсної військо-вої служби встановлювався: у піхоті — 2 роки, у кінноті та артилерії — 3, на флоті — 4. Служба в запасі мала тривати до 38 років, а в ополченні — з 39 до 45 років. набір новобранців планувався проводити двічі на рік: восени і навесні. Передбачалося, що українська армія складатиметься із 16 корпусів (армійських, кінних), семи дивізій, трьох важкогарматних батальйонів, ескад-рильї бомбардувальних літаків, двох понтонних і чотирьох залізничних ку-ренів. Для підготовки військових кадрів розгорталася система навчальних за-кладів: військова академія з трирічним строком навчання, повітряна школа, чо-тири кадетські школи, дві школи старшин для піхоти і по одній — для кінно-ти, артилерії, технічної служби. У складі української армії залишилися За-порізький корпус, переіменований в Окрему Запорізьку дивізію, Запорізький і Чорноморський коші (по 400 козаків). Гетьман П. Скоропадський сформував дивізії сердюків і сірожупанників, відновив у Білій Церкві загін січових стрільців. У листопаді 1918р. чисельний склад української армії без козацтва становив до 60 тисяч чоловік. Сердюцька дивізія складалась із синів заможніх селян, які були опорою гетьманської влади. Дивізія сірожупанників формува-лася із українців, які побували в полоні в Австрії. До складу окремого загону січових стрільців входили січовики Галицького полку та добровольці із наддніпрянських українців. | |
| Просмотров: 346 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |