| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
1. Визначте рівні методологічного знання в педагогіці вищої школи. Охарактеризуйте кожен з визначених рівнів.
| [ Скачать с сервера (50.0 Kb) ] | 04.04.2017, 12:45 |
| 1. Визначте рівні методологічного знання в педагогіці вищої школи. Охарактеризуйте кожен з визначених рівнів. Методологія — це вчення про методи, принципи, підходи до пізнання й перетворення світу, сукупність прийомів дослідження у будь-якій науці. Методологія є спеціальною формою рефлексії над науковим пізнанням, особливий тип усвідомлення науки. Сучасна методологія не обмежується вивченням методів і прийомів наукового пізнання й дослідження. Вона досліджує також підвалини, структуру і властивості наукового знання, його генезис і функціональні закономірності розвитку та трансформації. На рів¬ні методології створюються умови визначення адекватної аксіології науки — системи критеріїв і оцінок наукової діяльності та її результатів, таких як істинність, об’єктивність, раціональність, ефективність, прагматизм тощо. В сучасній науці під методологією розуміють, перш за все, вчення про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності. Методологія науки характеризує компоненти дослідження – його об'єкт, предмет, завдання, сукупність дослідницьких засобів, необхідних для їх розв'язання, а також формує уявлення про структуру і послідовність розв'язання дослідницьких завдань. Отже, методологію в педагогіці слід розглядати як сукупність теоретичних положень про педагогічне пізнання і перетворення дійсності. Таке означення ніби поєднує дві групи наукового інструмента¬рію. Перша — містить систему методів пізнанняпедагогічних реалій і є комплексом умов, засобів, приписів, орієнтирів дослідження; друга — містить принципи, методи, засоби, процедури, що становлять собою технологію перетворення, регуляцію педагогічної діяльності. Тобто, методологія виконує нормативну і регулятивну функції. В структурі методологічного знання виділяють чотири рівні: філософський, загальнонауковий, конкретно науковий і технологічний. Філософський рівень методології - виступає як змістова основа будь-якого методологічного знання, визначаючи світоглядні підходи, бачення процесу пізнання і перетворення дійсності. Сьогодні одночасно співіснують різні філософські вчення, що виступають методологією людинознавчих наук, у тому числі і педагогіки: ідеалізм, екзистенціалізм, неотомізм, неопозитивізм, прагматизм, діалектичний матеріалізм та інші. Ідеалізм у вихованні має основою ідеї Платона. Його послідовники розглядають процес виховання як створення для вихованців такого середовища, завдяки якому закладені в душі вічні й незмінні цінності, ідеї досягають розвитку, що й є передумовою формування повноцінної особистості. Основне призначення виховання — допомогти вихованцеві у відкритті вищого світу ідей і перетворенні останнього у зміст особистості вихованця. Засобами виховання і в процесі виховання здійснюється сходження від природного до вищого начала в людині — духовності. Сучасні представники цього напряму виходять з того, що в основі процесу виховання має бути високий інтелектуально-змістовий рівень взаємодії вихованця і вихователя, що полягає у присвоєнні вихованцем досягнень людської культури; основою виховання має бути самореалізація особистості вихованця, а майстерність вихователя полягає у розкритті глибинного потенціалу душі вихованця. Екзистенціалізм — філософія існування, переживання людиною свого буття у світі. Основне поняття екзистенціалізму — існування (екзистенція) — індивідуальне буття людини, зануреної у своє Я. Екзистенціалісти заперечують існування об'єктивних істин і об'єктивного знання. На їх думку, об'єктивний світ існує тільки завдяки буттю суб'єкта. Зовнішній світ такий, яким його сприймає внутрішнє Я кожної людини. Екзистенціалісти вважають, що в сучасному світі відбувається деформація, відчуження особистості, губиться її своєрідність. Вихід з такого становища можливий, якщо індивід навчиться творити себе сам. Тому й мета виховання полягає в тому, щоб навчити тих, хто навчається, творити себе як особистість; вчити їх так, щоб вони самі творили себе. Головну роль при цьому відіграє не розум, а почуття, мрія, віра. Екзистенціалізм є, таким чином, філософським підґрунтям індивідуалізації навчання. Неотомізм — вчення, згідно з яким світ дуальний, складається з духовного і матеріального. Духовний світ має більшу, вищу цінність, адже він багатший, благородніший. Це світ Бога, створений для вічного життя. Матеріальний світ — це світ низького рангу, він мертвий, не має мети і сутності, його вивченням займається наука. Наука збирає емпіричні дані, але вона не здатна розкрити сутність світу, визначену Богом. Тому, вважають неотомісти, вища істина пізнається тільки "надрозумом", через наближення до Бога і осягнення даного ним одкровення. Неотомісти доводять визначну роль релігії у вихованні, звинувачують школу у надмірній раціональності, втому, що вона зневажає передсвідоме прагнення наблизитися до Бога, а саме на цьому рівні знаходяться джерела щастя, любові, свободи і сенсу життя. Неопозитивізм — вчення, що визнає вірним і випробуваним тільки те, що отримане за допомогою природничих наук і кількісних методів. Тобто його представники абсолютизують природничі науки і методи, що ними застосовуються. Позитивісти оголошують псевдонауковими проблеми, пов'язані з розвитком суспільства, соціальними протиріччями. Слабкість педагогіки неопозитивісти вбачають в тому, що в ній домінують непотрібні ідеї та абстракції, а не реальні факти. Вони надають перевагу методам пізнання, а не змісту освіти. Головне, вважають вони, "не знання, а методи їх набуття ". Цю позицію поділяють в наші дні деякі видатні вчені — хіміки, фізики, математики, завдяки їх впливу відбулася перебудова змісту природничо-математичної освіти. Прагматизм — філософська течія, що виникла у зв'язку з тим, що стрімкі темпи розвитку науки, техніки, промисловості підірвали основи абсолютного ідеалізму, який уже не міг протистояти матеріалізму. Прибічники цієї течії вважають, що прагматизм — нова філософія, яка стоїть поза ідеалізмом і матеріалізмом. Головне, стверджують вони, — це "досвід", "справа". Пізнання дійсності прагматисти зводять до індивідуального досвіду людини. Немає об'єктивного наукового знання. Будь-яке знання істинне, правдиве, коли воно отримане в процесі практичної діяльності людини і корисне для неї. Представники прагматизму розглядають виховання не як підготовку вихованця до майбутнього життя, а як саме життя. Тому й завданням виховання є навчити вихованця вирішувати реальні життєві проблеми і з набуттям досвіду домогтися максимальних успіхів у рамках тих норм, які визначені соціальним середовищем його життєдіяльності. Звідси намагання покласти в основу змісту виховання сам процес вирішення життєвих проблем. Вихованці мають навчитися загальним принципам і методам вирішення типових проблем, з якими стикається людина протягом життя, і накопичувати досвід вирішення таких проблем у реальних умовах своєї життєдіяльності з тим, щоб не тільки успішно включитися у життя сучасного суспільства, але й стати провідником соціальних перетворень. Тобто в процесі виховання вихователь має привчити вихованця не до пасивного пристосування до реальних умов, а до активного пошуку шляхів покращання свого добробуту, аж до перетворення умов у бажаному для себе напрямі. Діалектичний матеріалізм як філософія виховання виходить з положення про передачу вихованцю беззаперечних знань і досвіду, істин і цінностей культури в препарованому, підготовленому вигляді, шляхом розподілу цілісної реальності на предметне відображення з урахуванням вікових можливостей їх присвоєння. Виховання має будуватися як допомога вихованцеві в усвідомленні того, що природним способом спонукає його поведінку і діяльність. У результаті пріоритет надається методам виховного впливу на свідомість вихованця і практичну діяльність, при цьому недостатньо уваги приділяється розвитку емоційно-образної сфери особистості. Слабке місце моделей виховання, що базуються на так званому матеріалістичному реалізмі, полягає в тому, що принижується роль знання про саму людину в процесі її виховання, не визнається її право на ірраціональність у вчинках, у життєдіяльності. | |
| Просмотров: 471 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |